Документ № 87453376

Справа № 761/40713/17

Провадження 1-кп/991/126/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

31 січня 2020 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд колегією у складі:

головуючого - Строгого І.Л.,

суддів - Ногачевського В.В., Федорак Л.М.,

учасники кримінального провадження:

секретар судового засідання - Свідунова Л.В.,

прокурори - Перов А.В., Симків Р.Я.,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

його захисники - Дорошенко К.К., Лисак О.М., Дроздовський Л.П.,

обвинувачений - ОСОБА_2 ,

його захисник - Іскоростенський Д.А.,

представник цивільного позивача - ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 52017000000000218 від 31 березня 2017 року стосовно обвинувачення:

- ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Чернігів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,

- ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України,

у с т а н о в и в:

28 січня 2020 року до Вищого антикорупційного суду (далі - суд) надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 , у якому він просив зменшити розмір застави, визначений стосовно нього ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 30 березня 2017 року до розміру, передбаченого у пункті 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме в межах суми від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Клопотання ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 30 березня 2017 року до нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у розмірі 5 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 000 000 грн, які в подальшому були внесені його рідними. Так, з метою якнайшвидшого звільнення ОСОБА_2 з-під варти, його дружина - ОСОБА_3 3 травня 2017 року позичила 2 800 000 грн у ОСОБА_4 зі строком повернення до 3 травня 2018 року, від якого в листопаді 2018 року надійшла претензія про повернення позичених коштів, які надавалися в борг. Аналогічно інші кредитори, якими було надано кошти для внесення застави також систематично, шляхом телефонних дзвінків, особистих зустрічей, вимагають їх повернення.

Разом із тим, ОСОБА_2 у клопотанні зазначає, що він та його сім`я позбавлені можливості повернути позичені кошти, оскільки вся заробітна плата його дружини та соціальні виплати на дитину використовуються для сплати комунальних платежів, придбання дитячих речей, лікарських засобів, продуктів харчування та задоволення того мінімуму потреб, які необхідні для існування його сім`ї. Сам ОСОБА_2 , на підставі наказу ДФС України № 58-вд від 31 травня 2017 року знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 серпня 2017 року по 6 травня 2020 року, жодних доходів не отримував, бізнесом не займається, через що просить зменшити йому розмір застави.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 підтримав зазначене клопотання, посилаючись на належне виконання ним своїх процесуальних обов`язків та скрутне матеріальне становище його сім`ї, адже кошти його рідними (дружиною та матір`ю) позичалися на певний період, який давно сплив, кредитори вимагають повернення коштів, а доходів родини для повернення позичених для внесення застави коштів, не вистачає.

Захисник Іскоростенський Д.А. підтримав клопотання ОСОБА_2 , посилаючись на те, що в цьому кримінальному провадженні відсутня мета застави, у суду має бути довіра до обвинуваченого ОСОБА_2 , так як він нікуди не втікає, паспорт громадянина України для виїзду за кордон знаходиться у ОСОБА_2 , а строк дії обов`язків закінчився, ризики відсутні, за результатами судових засідань очевидно, що у справі буде виправдувальний вирок.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники Дорошенко К.К., Лисак О.М. та Дроздовський Л.П. підтримали зазначене клопотання, просили його задовольнити.

Прокурори Перов А.В. та Симків Р.Я. заперечували проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зменшення розміру застави, обґрунтовуючи свою позицію тим, що КПК України не передбачає можливості зменшення розміру застави. Крім того, заставу було сплачено добровільно, обвинуваченому ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід з урахуванням даних про його особу, майновий стан, тяжкість вчиненого злочину та ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Також звернули увагу суду, що строк дії обов`язків, які були покладені на обвинуваченого, внаслідок внесення застави, закінчився, а тому належна процесуальна поведінка ОСОБА_2 забезпечується саме розміром сплаченої застави.

Представник цивільного позивача ОСОБА_5 поклалася на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, на які посилався обвинувачений ОСОБА_2 , обґрунтовуючи свою правову позицію, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 9 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Під час кримінального провадження суд, зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури є одним із завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України).

Частиною 3 ст. 26 КПК України передбачено, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Питання, пов`язані із заставою як запобіжним заходом у кримінальному провадженні регулюються статтями 182, 183, 202 КПК України.

Так, згідно зі ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

З моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення, під вартою в якому знаходиться підозрюваний, обвинувачений, негайно здійснює розпорядження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, - прокурора та суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до ч. 7 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений зобов`язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

Згідно з частинами 5, 7 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Частиною 11 ст. 182 КПК України передбачено, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Отже, аналіз наведених вище положень КПК України дає підстави стверджувати, що такий запобіжний захід як застава є безстроковим, ним забезпечується виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 7 ст. 42 та/або ч. 5 ст. 194 КПК України і, відповідно, дія цього запобіжного заходу може припинитись лише внаслідок зміни на інший або його скасування.

Суд також зауважує, що запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 30 березня 2017 року, продовжує діяти, адже ним, на підставі ч. 1 ст. 177 та ч. 1 ст. 182 КПК України забезпечується виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, перелік яких наведений у ч. 7 ст. 42 КПК України. Ці обов`язки почали діяти для ОСОБА_2 з моменту набуття ним статусу підозрюваного, а згодом обвинуваченого і припиняться лише з моменту набрання законної сили ухвали про закриття стосовно нього кримінального провадження або набрання законної сили вироком суду.

Окрім того, під час розгляду клопотання про зменшення розміру застави, обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що це клопотання не слід вважати клопотанням про зміну запобіжного заходу, передбаченого ст. 201 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 26 КПК України).

З огляду на це, оскільки норми КПК України не уповноважують суд ухвалювати рішення про зменшення розміру застави, визначеної раніше, з урахуванням загальних засад кримінального провадження, зокрема, таких як законність, змагальність сторін та диспозитивність, суд вважає, що у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зменшення розміру застави, слід відмовити.

Керуючись статтями 369-372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зменшення розміру застави відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Судді:

В.В. Ногачевський І.Л. Строгий Л.М. Федорак