- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Чорна В.В.
- Суддя (АП ВАКС) : Павлишин О.Ф., Никифоров А.С.
- Секретар : Гецко І.В.
- Захисник/адвокат : Колокольнікова В.А.
- Прокурор : Макар О.І.
справа № 991/704/20
провадження №11-сс/991/123/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2020 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді Чорної В.В.,
суддів Павлишина О.Ф., Никифорова А.С.,
при секретарі судового засідання Гецко І.В.,
за участі:
особи, якою подано апеляційну скаргу - захисника Щербини О.В.,
захисника Колокольнікова В.А.,
підозрюваної ОСОБА_1 ,
прокурора Макара О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_1 - адвоката Щербини Олександра Володимировича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.01.2020 р. про обрання запобіжного заходу, -
ВСТАНОВИЛА:
04 лютого 2020 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваної ОСОБА_1 - адвоката Щербини Олександра Володимировича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.01.2020 р., яка ухвалою від 04.02.2020 р. призначена до розгляду.
1. Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційних скарг.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.01.2020 р. відмовлено у задоволенні клопотання старшого детектива - заступника керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня С.В., погодженого із начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Козачиною С.С., про застосування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р. щодо підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосовано до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, з покладенням на неї обов`язку в період часу з 22:00 год. до 06:00 год. не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу детектива, прокурора та суду строком на два місяці, тобто до 22 березня 2020 року включно, а також покладено наступні обов`язки: не залишати місце свого постійного проживання, а саме квартиру АДРЕСА_2 , у період з 22 години до 6 години ранку наступного дня; прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих (детективів) НАБ України, прокурорів САП Офісу Генерального прокурора, слідчого судді (суду); носити електронний засіб контролю.
Захисник Щербина О.В. в апеляційній скарзі просить скасувати зазначену ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання старшого детектива - заступника керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня С.В., погодженого із начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Козачиною С.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_1
2. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник зазначив, що в матеріалах клопотання відсутня обґрунтована підозра щодо вчинення підозрюваною ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, які їй інкримінуються, а висновки про обґрунтованість підозри слідчим суддею зроблені без врахування того, що директора ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» ОСОБА_2 , який уповноважив ОСОБА_1 на отримання первинних особистих ключів для доступу до системи iFOBS для користувача, звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито. Крім того, захисник зазначає про необґрунтованість висновків слідчого судді про наявність ризиків у кримінального провадженні, що стали підставою для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування та суду; ризику впливу на свідків та незаконного перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. На думку захисника, наявність таких ризиків належним чином не доведена стороною обвинувачення, а в клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зазначено жодних аргументів на підтвердження неможливості застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу.
3. Узагальнений виклад позицій сторін та інших учасників судового провадження.
Прокурор у кримінальному провадженні Макар О.І. заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника Щербини О.В. та просив залишити оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін. Зазначив про наявність ризиків, встановлених слідчим суддею для обрання запобіжного заходу підозрюваній у вигляді домашнього арешту, та про обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
Захисник Щербина О.В. підтримав подану ним апеляційну скаргу, уточнивши в судовому засіданні свої апеляційні вимоги, та просив суд скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.01.2020 р., постановивши нову ухвалу про відмову у застосуванні до ОСОБА_1 будь-якого запобіжного заходу через недоведеність стороною обвинувачення наявності ризиків та обґрунтованої підозри у кримінальному провадженні.
Захисник Колокольніков В.А. та підозрювана ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу захисника Щербини О.В. та просили суд задовольнити її в повному обсязі. В судовому засіданні наполягали на відсутності обґрунтованої підозри та недоведенні стороною обвинувачення наявності ризиків, що стали підставою для обрання слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, тому просили скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та відмовити у застосуванні запобіжного заходу.
4. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
Колегія суддів, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали розгляду судом першої інстанції клопотання про обрання запобіжного заходу, заслухавши в судовому засіданні учасників апеляційного провадження, встановила наступні обставини.
4.1 Короткий зміст та мотиви клопотання.
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива - заступника керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня С.В., погоджене із начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Козачиною С.С., про застосування до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З клопотання вбачається, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 року за фактами зловживання службовими особами центрального органу виконавчої влади, які займають особливо відповідальне становище, своїм службовим становищем, в інтересах третіх осіб, заволодіння грошовими коштами державного бюджету України в особливо великому розмірі, їх подальшої легалізації, а також умисного знищення офіційних документів.
В обґрунтування застосування до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою детектив послався на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду; ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим способом.
4.2 Обставини провадження та короткий зміст підозри.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як особи, наділені можливістю здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», достовірно знаючи про набуття підприємством на підставі рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2009 р. у справі № 41/207 права власності на 24 627,097 тон мазуту марки М-100, на початку 2013 року розробили протиправну схему щодо заволодіння та легалізації грошових коштів з державного бюджету в особливо великих розмірах, шляхом створення видимих правових підстав для звернення до ЄСПЛ із заявою про нібито невиконання органами державної виконавчої служби України судових рішень - рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2009 р. та ухвали цього ж суду від 12.05.2009 р. у справі № 41/207 в частині стягнення з ПАТ «Київенерго» на користь підприємства 24 627,097 тон мазуту марки М-100 вартістю 54 179 613,40 грн. З цією метою 13.09.2013 року представник ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» Караман І.В. на прохання адвоката Логвинського Г.В. та відповідно до п. 1 ст. 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) звернувся до ЄСПЛ із заявою проти України, до якої включив відомості про нібито невиконання остаточного рішення у вигляді ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р. у справі № 41/207 щодо виплати ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» коштів в сумі 54 179 613, 40 грн, замість залишку заборгованості, яка з урахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог, складає 38 187 861, 76 грн. Крім цього, у заяві не було зазначено про факт відступлення підприємством права вимоги щодо вказаної заборгованості до ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» за договором від 10.04.2013 № 1004, а також не вказано, що виконавче провадження № 13930081, у якому державним виконавцем винесено постанову про його зупинення, залишену в силі рішеннями господарських судів апеляційної та касаційної інстанцій, розпочато за заявою ТОВ «ТД «Ресурси», а не ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», яке до органів державної виконавчої служби із судовим наказом про його виконання взагалі не зверталося.
22.07.2015 року ОСОБА_5 , діючи як Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, усвідомлюючи, що будь-які правові підстави для прийняття рішення ЄСПЛ про порушення державою Конвенції за дії або бездіяльність ПАТ «Київенерго» чи ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», їх посадових осіб відсутні, а також достовірно знаючи про необхідність виплати державою грошових коштів на виконання інших рішень ЄСПЛ у справах проти України, які стали остаточними, діючи в інтересах ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та на виконання вказівок Першого заступника Міністра юстиції України ОСОБА_6 , яка діяла згідно відведеної їй ОСОБА_4 злочинної ролі, шляхом зловживання своїм службовим становищем, підписав декларацію про дружнє врегулювання спору (далі - Декларація), яку цього ж дня надіслав до ЄСПЛ.
У Декларації ОСОБА_5 від імені Уряду України взяв зобов`язання виконати відповідно до п. 1 ст. 37 Конвенції ухвалу господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р. у справі № 41/207 щодо виплати ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» грошових коштів в сумі 54 179 613, 40 грн., незважаючи ні на відступлення ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» права вимоги щодо такої заборгованості ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» за договором від 10.04.2013 № 1004, ні на раніше скероване на адресу ЄСПЛ повідомлення про зарахування однорідних зустрічних вимог між ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та ПАТ «Київенерго» та, відповідно, зменшення суми виплати до 38 187 861,76 грн.
20.10.2015 року за результатами розгляду декларації про дружнє врегулювання спору п`ятою секцією ЄСПЛ справу за заявою ТОВ «Золотой мандарин Ойл» № 63403/13 проти України вилучено з реєстру справ у зв`язку з вирішенням спору відповідно до підпункту b пугкту 1 статті 37 Конвенції.
У подальшому, на підставі платіжних доручень від 22.02.2016 № 810 та від 24.02.2016 № 918, засвідчених підписом ОСОБА_6 , Міністерством юстиції України перераховано через Державну казначейську службу України на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» кошти в сумі 54 179 613, 40 грн., платежами на суму 9 182 823, 64 грн. та 44 996 789, 76 грн., відповідно, які у повному обсязі через декілька днів були перераховані на користь іншої юридичної особи із ознаками фіктивності - ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», а надалі з рахунку останнього - на користь ТОВ «Пасифік Сін» (код ЄДРПОУ 39109162) - в сумі 24 млн. грн., та ТОВ «Стандарт Оптторг» (код ЄДРПОУ 40038071) - в сумі 30 млн грн.
Органом досудового розслідування 22.01.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у пособництві заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, а також у вчиненні фінансових операцій чи правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України.
4.3 Мотиви слідчого судді.
Розглянувши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, та не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення нею вищезазначених кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин.
Крім того, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення наявності ризиків того, що підозрювана ОСОБА_1 зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно вплинути на свідків у цьому кримінальному провадженні та перешкодити кримінальному провадженню іншим чином. Водночас, слідчим суддею не встановлено існування інших ризиків, а саме, ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, у зв`язку з чим, зазначений ризик не враховувався при обранні запобіжного заходу.
За результатами розгляду клопотання слідчий суддя не знайшов підстав для застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Водночас, дійшов висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а саме: домашнього арешту у певний період доби (нічний час), з покладенням на підозрювану обов`язків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 9 частини 5 статті 194 КПК України.
5. Встановлені обставини та мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В поданій апеляційній скарзі захисник Щербина О.В. оскаржує висновки слідчого судді в частині надання оцінки обґрунтованості пред`явленої ОСОБА_1 підозри, а також висновки про наявність ризиків у кримінальному провадженні, що стали підставою для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Таким чином, предметом апеляційного розгляду є обґрунтованість ухвали слідчого судді в частині наявності підстав для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
5.1 Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
У зв`язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не надано оцінку поняттю «обґрунтована підозра» та не визначено єдиних критеріїв підходу до визначення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виступає джерелом права.
Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під «обґрунтованою підозрою» Європейський суд з прав людини розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення, за наступних підстав.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 повідомлено про підозру в пособництві заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України та 22.01.2020 року вручено повідомлення про підозру.
З повідомлення про підозру слідує, що ОСОБА_1 , діючи з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб, достовірно знаючи про порядок відкриття банківських рахунків для юридичних осіб, діючи на виконання доведених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до її відома вказівок, тобто згідно відведеної їй злочинної ролі, забезпечила через керівників ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» відкриття цим підприємствам рахунків в одній і тій же банківській установі для отримання фактичної можливості розпорядитися на свій розсуд грошовими коштами, передбаченими до виплати ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 р. у справі №63403/13, постановленого внаслідок зловживання службовими особами Міністерства юстиції України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини своїм службовим становищем, а в подальшому організувала управління такими банківськими рахунками, чим сприяла у заволодінні вказаними особами грошових коштів з державного бюджету України на загальну суму 54 179 613, 40 грн., що призвело до заподіяння державі збитків, які в шістсот і більше разів перевищують розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян на момент вчинення злочину та згідно примітки до ст. 185 КК України є особливо великим розміром.
Крім того, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_1 , діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , після отримання фактичної можливості розпорядитися перерахованими 29.02.2016 р., 02.03.2016 р., 29.03.2016 р. та 13.04.2016 р. до ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» від ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» грошовими коштами на загальну суму 54 179 613, 40 грн., що надійшли у зв`язку з вирішенням спору відповідно до підпункту b пугкту 1 статті 37 Конвенції, з метою маскування і приховування джерела їх походження, вчинила фінансові операції, шляхом подальшого перерахування цих грошових коштів з банківського рахунку ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» на банківські рахунки ТОВ «Пасифік Сін» та ТОВ «Стандарт Опторг», чим легалізувала отримані ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» грошові кошти у вказаному розмірі, який згідно п. 3 примітки до ст. 209КК України у вісімнадцять тисяч разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, що є особливо великим розміром.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, підтверджується наданими доказами, а саме: випискою АБ «Південний» по особовим рахункам, якою підтверджено факт перерахування ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» грошових коштів у сумі 9 182 823, 64 грн. та 44 996 789, 76 грн.; Довіреністю № 1 та Додатком № 1 до Договору на обслуговування з використанням системи дистанційного обслуговування № iFOBS/1/2602/0044679, якими директор ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_1 на управління рахунком ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт»; протоколом про результати проведення аудіо контролю особи від 06.04.2018 р., де зафіксовано розмови між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 стосовно виникнення спірних правовідносин між ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та ПАТ «Киїевенерго» та порядку користування системою «Клієнт-Банк», а також стосовно того, що ОСОБА_1 здійснювала управління рахунками ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт»; протоколом допиту свідка ОСОБА_2 , який повідомив про обставини залучення його ОСОБА_4 до формального управління ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», описав роль ОСОБА_1 , як такої, що виконувала функцію координатора його діяльності, зберігала у себе установчі документи, змушувала підписувати пусті аркуші паперу, для використання у невідомих цілях.
Наявні в матеріалах клопотання докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає критерію «обґрунтована підозра», зазначеному у вищенаведених рішеннях Європейського суду, у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри.
Відповідно, доводи захисника щодо відсутності обґрунтованої підозри, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеними вище обставинами.
Доводи захисника про те, що ухвала Київського апеляційного суду від 05.02.2019 р. у справі № 752/25120/18 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 свідчить про відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, суд оцінює критично з тих підстав, що ОСОБА_2 був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав, а також, враховуючи те, що зазначене рішення постановлено в рамках іншого кримінального провадження - № 52018000000001133 від 14.11.2018 р., в якому ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення (передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України).
Крім того, колегія суддів відзначає, що на даній стадії кримінального провадження суд не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
Отже, враховуючи, що підозра належним чином вручена ОСОБА_1 та не є вочевидь необґрунтованою, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги в частині вимог щодо скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді через відсутність обґрунтованої підозри.
5.2 Щодо наявності ризиків
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з частиною 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, а також встановити недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Колегія суддів за результатами розгляду апеляційної скарги погоджується з висновками слідчого судді щодо необхідності застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу, ніж той, що зазначений у клопотанні - домашнього арешту, за таких підстав.
Злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , належать до категорії особливо тяжких корупційних злочинів (ч. 5 ст. 12, прим. 1 ст. 45, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України) та передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк понад 12 років (до 15 років), а завдані злочином збитки становлять 54 179 613, 40 грн., що збільшує ризик переховування підозрюваної від органів досудового розслідування чи суду.
Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Наявність ж у підозрюваної паспорта громадянина України для виїзду за кордон (номер НОМЕР_1 ) підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
Колегія суддів також погоджується з висновками слідчого судді про наявність ризику незаконно впливу підозрюваної на свідків у цьому кримінальному провадженні. Зазначений висновок слідчого судді ґрунтується на доданих до клопотання матеріалах, які підтверджують, що зокрема ОСОБА_1 консультувала директора ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» ОСОБА_2 щодо фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень, ролей осіб, залучених як співучасників з цією метою, а також обсягу та змісту конкретних показань, які ОСОБА_2 необхідно надати на допиті в Національному антикорупційному бюро України (протокол про результати проведення аудіо контролю особи від 06.04.2018).
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя правомірно враховав передбачену КПК процедуру отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, та врахував можливість незаконного впливу зі сторони ОСОБА_1 на свідків і у подальшому з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
Крім того, слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку про те, що наявність ризику перешкоджання підозрюваною кримінальному провадженню іншим чином доводиться протоколом про результати проведення аудіоконтролю особи від 06.04.2018 р., яким підтверджується факт розробки механізмів уникнення від кримінальної відповідальності шляхом введення органу досудового розслідування в оману, де серед іншого ОСОБА_4 дає вказівки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 давати показання, які не відповідають дійсності. На виконання цих вказівок ОСОБА_1 , за участі якої проводилося пред`явлення для впізнання ОСОБА_3 та ОСОБА_8 за фотознімками, в протоколах від 03.04.2018 р. повідомила, що ці особи їй не знайомі, тоді як у матеріалах негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіоконтролю особи ОСОБА_1 повідомляє іншим учасникам діалогу про обставини її знайомства з вказаними особами.
Зазначені ризики, відповідно до положень ч. 4 ст. 194 КПК України, дають підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також підстави для покладення на підозрюваної обов`язків, передбачених частинами п`ятою та шостою цієї статті.
При вирішенні питання про застосування більш м`якого запобіжного заходу слідчий суддя обґрунтовано відкинув можливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки та застави.
Колегія суддів погоджується з тим, що застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання не буде достатнім для запобігання ризикам, які обґрунтовані та встановлені в судовому засіданні, враховуючи тяжкість злочинів, у яких підозрюється ОСОБА_1 , завдані злочином збитки та міру покарання, передбаченого за вчинення таких злочинів.
Також, не вбачається можливим застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді особистої поруки, про який просив Голова Управи Громадської організації «Хвиля» ОСОБА_9 , оскільки наявність лише одного поручителя, який фактично не знає підозрювану, не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї відповідно до ст. 194 КПК України обов`язків, а також її явку до органу досудового розслідування чи суду.
Крім того, враховуючи майновий стан ОСОБА_1 , зокрема, відсутність у підозрюваної будь-яких офіційних доходів протягом 2018-2019 р.р., крім пенсії, не виглядає доцільним застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави.
При цьому, з доводами захисника, викладеними в апеляційній скарзі, щодо відсутності ризиків, які є підставою для застосування до підозрюваної запобіжного заходу, колегія суддів не погоджується, оскільки вони спростовуються наведеними вище обставинами.
6. Висновки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За викладених вище обставин, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника Щербини О.В., у зв`язку з чим ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.01.2020 р. підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника Щербини Олександра Володимировича - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.01.2020 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Чорна
судді
А.С. Никифоров
О.Ф. Павлишин