Документ № 87873369

справа № 991/982/20

провадження №11-сс/991/135/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Павлишина О.Ф., Никифорова А.С.,

при секретарі судового засідання Гецко І.В.,

за участі:

особи, якою подано апеляційну скаргу - захисника Симоненко З.В.,

особи, якою подано апеляційну скаргу - захисника Шкаровського Д.О.,

підозрюваної ОСОБА_1 ,

захисників Солодко Є.В., Бугая Д.В.,

прокурора Козачини С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників підозрюваної ОСОБА_1 - адвоката Симоненко Злати Віталіївни та адвоката Шкаровського Дениса Олеговича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.02.2020 р. про обрання запобіжного заходу, -

ВСТАНОВИЛА:

07 лютого 2020 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника Симоненко З.В., яка ухвалою від 07.02.2020 р. призначена до розгляду (т. 4 а.с. 34).

10 лютого 2020 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника Шкаровського Д.О., яка ухвалою від 11.02.2020 р. призначена до розгляду в одному провадженні з апеляційною скаргою захисника Симоненко З.В. (т. 4 а.с. 105).

19 лютого 2020 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги захисника Симоненко З.В. (т. 4 а.с. 106-108).

1. Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційних скарг.

Оскаржуваним рішенням - ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.02.2020 р. за клопотанням старшого детектива - заступника керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня С.В., погодженого із начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Козачиною С.С. у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000361 від 01.06.2017 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 КК України, до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 7 000 000 (сім мільйонів) гривень, та покладено на підозрювану обов`язки: прибувати до слідчого (детектива), прокурора та суду за першим викликом; повідомляти слідчого (детектива), прокурора або суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з підозрюваними і свідками у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р.; здати органам Державної міграційної служби України паспорти для виїзду за кордон.

Захисник Симоненко З.В. в апеляційній скарзі та доповненнях до неї просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді застави задовольнити частково, застосувавши до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або особистої поруки, з покладенням на неї обов`язку прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою; утримуватись від спілкування із свідками та іншими підозрюваними щодо обставин кримінального провадження № 52017000000000361.

Захисник Шкаровський Д.О. в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді застави.

2. Узагальнені доводи апеляційних скарг.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник Симоненко З.В. зазначила, що слідчий суддя при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу припустилась неповноти судового розгляду, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки стороною обвинувачення не доведено наявності достатнього рівня обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також недостатності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу. Свою позицію щодо необґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_1 , захисник в апеляції мотивує суперечливістю окремих доводів обвинувачення, відсутністю прямих показань свідків щодо тиску ОСОБА_1 на інших фігурантів, відсутністю однозначної позиції щодо розміру збитків з урахуванням процедури регресу в господарських судах, що триває, а також відсутністю документів, що підтверджують можливість підозрюваної вплинути на зміст перекладу рішень ЄСПЛ. Крім того, зазначила, що слідчий суддя невірно встановив наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду, а також можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, здійснення тиску на інших підозрюваних.

В доповненнях до апеляційної скарги захисник зазначила, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшла помилкових висновків щодо відсутності повноважень ОСОБА_1 як Першого заступника Міністра юстиції на підписання платіжних доручень, щодо наявності доказів про можливу змову ОСОБА_1 та осіб, пов`язаних з ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», а також щодо пріоритетності справи відносно ТОВ «Золотой Мандарин Ойл».

Захисник Шкаровський Д.О. в обґрунтування апеляційної скарги зазначив про істотне порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону, що полягали, зокрема, у наступному: слідчий суддя не встановила, чи доводять надані стороною обвинувачення докази наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; обраний слідим суддею запобіжний захід визначений без врахування майнового стану та сімейного стану підозрюваної; ряд процесуальних обов`язків, визначений ухвалою щодо підозрюваної, покладено за відсутності доказів про наявність обставин, передбачених ст. 194 КПК України; ухвала не містить належного мотивування; при обранні запобіжного заходу взяті до уваги недопустимі докази, такі як протоколи НСРД, проведених без дозволу слідчого судді; повідомлення по підозру здійснено заступником Генерального прокурора Чумаком В.В., який не наділений повноваженнями на здійснення процесуального керівництва у справах НАБУ. Крім того, захисник вказує на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, що виразилось у неприйнятті до уваги обставин, на які посилалась сторона захисту при розгляді клопотання.

3. Узагальнений виклад позицій сторін та інших учасників судового провадження.

В судовому засіданні прокурор у кримінальному провадженні Козачина С.С. заперечив проти задоволення апеляційних скарг захисників Шкаровського Д.О. та Симоненко З.В., посилаючись на їх необґрунтованість, та просив суд залишити оскаржуване рішення слідчого судді без змін.

Захисник Шкаровський Д.О. підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Захисник Симоненко З.В. підтримала подану нею апеляційну скаргу та просила її задовольнити, уточнивши, що просить суд апеляційної інстанції скасувати обраний підозрюваній ОСОБА_1 запобіжний захід, у зв`язку з необґрунтованістю підозри та відсутністю ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. При цьому, якщо суд за результатами розгляду апеляційної скарги дійде висновку про наявність обґрунтованої підозри та ризиків, просить застосувати до підозрюваної більш м`який запобіжний захід, ніж застава, а саме, особисте зобов`язання чи особисту поруку.

Захисники Солодко Є.В. та Бугай Д.В., а також підозрювана ОСОБА_1 підтримали подані захисниками Шкаровським Д.О. та Симоненко З.В. апеляційні скарги та просили їх задовольнити.

4. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

Колегія суддів, заслухавши учасників судового розгляду в межах доводів апеляційних скарг захисників, вивчивши матеріали розгляду судом першої інстанції клопотання про обрання запобіжного заходу, заслухавши в судовому засіданні учасників апеляційного провадження, встановила наступні обставини.

4.1 Короткий зміст та мотиви клопотання про застосування запобіжного заходу.

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива - заступника керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня С.В., погоджене із начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Козачиною С.С., про застосування до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 21 407 прожиткових мінімуми для працездатних осіб, що складає 44 997 514 гривень, а також покладення на підозрювану у випадку застосування застави обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться його зареєстроване місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих (детективів) НАБ України, прокурорів САП Офісу Генерального прокурора України, слідчого судді (суду); здати органам Державної міграційної служби України паспорти для виїзду за кордон; носити електронний засіб контролю.

З клопотання вбачається, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 року за фактами зловживання службовими особами центрального органу виконавчої влади, які займають особливо відповідальне становище, своїм службовим становищем, в інтересах третіх осіб, заволодіння грошовими коштами державного бюджету України в особливо великому розмірі, їх подальшої легалізації, а також умисного знищення офіційних документів за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 КК України, зокрема, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

В обґрунтування застосування до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою детектив послався на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду; ризик того, що підозрювана може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

4.2 Обставини провадження та короткий зміст підозри.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як особи, наділені можливістю здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», достовірно знаючи про набуття підприємством на підставі рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2009 р. у справі № 41/207 права власності на 24 627,097 тон мазуту марки М-100, на початку 2013 року розробили протиправну схему щодо заволодіння та легалізації грошових коштів з державного бюджету в особливо великих розмірах, шляхом створення видимих правових підстав для звернення до ЄСПЛ із заявою про нібито невиконання органами державної виконавчої служби України судових рішень - рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2009 р. та ухвали цього ж суду від 12.05.2009 р. у справі № 41/207 в частині стягнення з ПАТ «Київенерго» на користь підприємства 24 627,097 тон мазуту марки М-100 вартістю 54 179 613,40 грн. З цією метою, 13.09.2013 року представник ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» ОСОБА_12. на прохання адвоката ОСОБА_3. та відповідно до п. 1 ст. 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. звернувся до ЄСПЛ із заявою проти України, до якої включив відомості про нібито невиконання остаточного рішення у вигляді ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р. у справі № 41/207 щодо виплати ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» коштів в сумі 54 179 613, 40 грн (розділ IV заяви), не зазначивши у ній факту відступлення підприємством права вимоги щодо вказаної заборгованості до ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» за договором № 1004 від 10.04.2013 р., та не вказавши, що виконавче провадження № 13930081, у якому державним виконавцем винесено постанову про його зупинення, залишену в силі рішеннями господарських судів апеляційної та касаційної інстанцій, розпочато за заявою ТОВ «ТД «Ресурси», а не ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», яке до органів державної виконавчої служби із судовим наказом про його виконання взагалі не зверталося.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру по заволодінню грошовими коштами з державного бюджету України в особливо великих розмірах, усвідомлюючи, що будь-які правові підстави для звернення ТОВ «Золотой .Мандарин Ойл» з відповідною заявою до ЄСПЛ проти України та задоволення її судом відсутні, вирішили узгодити між собою питання щодо використання надалі ОСОБА_3 займаної представницької посади народного депутата України з метою впливу на службових осіб Міністерства юстиції України та Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, посаду якого з 19.03.2014 року, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 214-р, обіймала раніше знайома йому ОСОБА_4 , для прийняття ними, шляхом зловживання своїм службовим становищем, рішення у вигляді декларації про дружнє врегулювання спору між ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та державою у відповідності до практики ЄСПЛ, яка склалася, за відсутності для цього правових підстав.

З повідомлення про підозру слідує, що ОСОБА_1 , перебуваючи з 14.01.2015 року на посаді Першого заступника Міністра юстиції України, володіючи на достатньому рівні теоретичними та практичними навичками представництва держави в ЄСПЛ, а також вирішення пов`язаних з цим питань, приймала безпосередню участь у реалізації механізму виплати зазначеної суми грошових коштів з державного бюджету України, шляхом прийняття Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини та представником ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» декларації про дружнє врегулювання спору, відповідно до практики ЄСПЛ, всупереч підпункту 5 пункту 7 Положення про Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784. Будучи при цьому, в силу займаної посади та розподілу обов`язків, відповідальною за координацію діяльності Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та його Секретаріату, на виконання досягнутих із ОСОБА_3 домовленостей, здійснювала контроль за станом розгляду ЄСПЛ справи за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України, про що періодично інформувала ОСОБА_3 .

Так, ОСОБА_1 22.05.2015 року, діючи з метою створення видимих правових підстав для укладення угоди про дружнє врегулювання у справі за заявою ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» проти України, підписала рішення МРГ №1, в якому рекомендувала Міністерству юстиції України надсилати до ЄСПЛ односторонні декларації відповідно до Правила 62А або декларації про дружнє врегулювання спору відповідно до Правила 62 Регламенту Європейського суду у разі, якщо в процесі опрацювання справ зі скаргами на тривале невиконання рішень національних судів буде встановлено наявність підстав, які можуть призвести до винесення негативного для України рішення Європейським судом з прав людини.

У такий спосіб ОСОБА_1 , під виглядом наявності правових підстав для прийняття призначеним на посаду згідно з розпорядженням Кабінету Міністри України № 605-р від 17.06.2015 р. Урядовим уповноваженим у справи Європейського суду з прав людини ОСОБА_5 декларації про дружнє врегулювання спору справі за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України, довела останньому необхідність вчинення цих дій в інтересах ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» після надходження відповідного листа уповноваженого представника цього підприємства, на що ОСОБА_5 , остерігаючись прийняття негативних для нього кадрових або управлінських рішень, погодився, та 22.07.2015 року на вказівку ОСОБА_1 , зловживаючи своїм службовим становищем, підписав декларацію про дружнє врегулювання спору, яку цього ж дня надіслав до ЄСПЛ.

Крім того, ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_3 про факт надання до ЄСПЛ інформації щодо загального розміру заборгованості (38 187 861, 76 грн), який підлягає стягненню на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 15 991 751,64 грн. між ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та ПАТ «Київенерго», пов`язаних із зберіганням ПАТ «Київенерго» мазуту марки М-100 тривалий проміжок часу.

Незважаючи на це, ОСОБА_3 , діючи згідно розробленого ним із ОСОБА_2 злочинним планом, у невстановлені під час досудового слідства дату та час, повідомив ОСОБА_1 про необхідність пошуку шляхів для стягнення з держави саме 54 179 613, 40 грн, тобто всієї суми грошових коштів, передбачених до виплати ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», згідно з ухвалою господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р. у справі № 41/207.

На початку грудня 2015 року ОСОБА_1 сприяла засвідченню службовими особами Секретаріату автентичного перекладу цього рішення з необхідним для ОСОБА_3 формулюванням щодо виплати на користь підприємства присуджених коштів (у розмірі 54 179 613, 40 грн.) відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р. у справі № 41/207, замість необхідності виплати ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» розміру заборгованості, який все ще підлягав до сплати (The Government of Ukraine will pay the debt still owed to the applicant - як вказано в оригінальному тексті Декларації та рішення ЄСПЛ) відповідно до цієї ухвали (на загальну суму 38 187 861, 76 грн, з огляду на встановлені факти зарахування зустрічних однорідних вимог з ПАТ «Київенерго»).

Після чого, 12.02.2016 року ОСОБА_1 , шляхом використання займаної посади для впливу на заступника Міністра юстиції України ОСОБА_18. , відповідальну за підписання фінансово-господарських документів міністерства, надала вказівку останній засвідчити своїм підписом платіжне доручення № 378 про перерахування Міністерством юстиції України через Державну казначейську службу України на рахунок ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», відкритий в ПАТ «КБ «Преміум», кошти в розмірі 44 996 789, 76 грн., а 22.02.2016 року надала вказівку ОСОБА_18. засвідчити своїм підписом платіжне доручення № 810 про перерахування на рахунок ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», відкритий в АБ «Південний», кошти в розмірі 9 182 823, 64 грн.

При цьому, 24.02.2016 року ОСОБА_1 , зважаючи на відкликання 10.02.2016 року Національним банком України банківської ліцензії ПАТ «КБ «Преміум», що спричинило втрату можливості ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» розпорядження своїм рахунком, який був зазначений для перерахування коштів в платіжному дорученні № 378, засвідчила вже своїм підписом інше платіжне доручення № 918, на підставі якого Міністерством юстиції України через Державну казначейську службу України перераховано на рахунок ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», відкритий в АБ «Південний», кошти в розмірі 44 996 789, 76 грн.

В такий спосіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , маючи можливість здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», діючи за попередньою змовою між собою та іншими особами, заволоділи шляхом зловживання Першим заступником Міністра юстиції України ОСОБА_1 та Урядовим уповноваженим у справах ЄСПЛ ОСОБА_5 своїм службовим становищем в інтересах ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», грошовими коштами з державного бюджету України в особливо великому розмірі, які в подальшому, з метою приховання дійсного джерела їх походження, легалізували.

22.01.2020 року ОСОБА_1 , у передбачений ст. ст. 133, 135 КПК України спосіб, через її перебування за кордоном, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

27.01.2020 року прокурором, в порядку ч. 2 ст. 481 КПК України, ОСОБА_1 в приміщенні Національного антикорупційного бюро України особисто вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.

4.3 Мотиви слідчого судді.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя дійшла висновку про те, що стороною обвинувачення надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_1 дій, що кваліфікуються за ч. 5 ст. 191 КК України.

Втім, слідчим суддею критично оцінені доводи сторони обвинувачення в частині, що стосується процедури дружнього врегулювання спорів з державою у світлі практики ЄСПЛ. Зокрема, слідчим суддею зазначено, що непереконливими є будь-які доводи сторони обвинувачення стосовно того, що ОСОБА_1 або будь-хто інший не мав правових підстав для звернення до ЄСПЛ та застосування процедури дружнього врегулювання, оскільки дружнє врегулювання було одним зі способів вирішення системної проблеми невиконання судових рішень органами державної влади України.

Також, розглянувши доводи сторони обвинувачення щодо сприяння підозрюваною в засвідченні службовими особами Секретаріату Урядового уповноваженого автентичного перекладу рішення ЄСПЛ у справі «Золотий мандарин Ойл» проти України, з необхідним для неї та інших зацікавлених осіб формулюванням щодо виплати на користь підприємства саме суми коштів, яка присуджена, а не суми, яка по факту складає заборгованість на момент виплати, слідчий суддя зазначила, що хоча і можна стверджувати, що такий переклад не є рівнозначним та між оригіналом і перекладом є суттєва відмінність (що відображено також у висновку експерта Українського бюро лінгвістичних експертиз від 22.12.2017 р. ОСОБА_7 ), детективом наразі не доведено, що такий переклад було зроблено навмисно, для того, щоб виплатити іншу суму.

Вирішуючи питання щодо доведеності стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшла висновку про наявність ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування чи суду. Водночас, не доведеними визнані слідчим суддею інші ризики сторони обвинувачення, наведені у клопотанні про застосування запобіжного заходу, а саме: ризик того, що підозрювана може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Зважаючи на наявність ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, та з урахуванням розміру шкоди, у завданні якої ОСОБА_1 підозрюється, а також достатнього розміру активів підозрюваної, слідчий суддя дійшла висновку про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави. При цьому, вирішила, що розмір застави, який пропонує сторона обвинувачення, є надмірним, та прийняла рішення про доцільність застосування застави у розмірі 7 000 000 гривень, як такої, що зможе забезпечити виконання нею своїх процесуальних обов`язків, тоді як на даному етапі розслідування прив`язка розміру застави до розміру шкоди, яка могла бути завданою особисто підозрюваною, не є доцільною.

Крім того, слідчий суддя встановила недоцільність покладення на підозрювану обов`язку не відлучатися із населеного пункту, де знаходиться її місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та застосування до неї електронного засобу контролю, а також про необхідність обмеження її спілкування щодо інших підозрюваних і свідків у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р., статус яких відомий ОСОБА_1 чи її захисникам.

5. Встановлені обставини та мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У поданих апеляційних скаргах захисники Симоненко З.В. та Шкаровський Д.О. оскаржують висновки слідчого судді в частині надання оцінки обґрунтованості пред`явленої ОСОБА_1 підозри та дотримання органом досудового розслідування порядку повідомлення про підозру, а також висновки про наявність ризиків у кримінальному провадженні, що стали підставою для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави.

5.1 Щодо обґрунтованості підозри.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

У зв`язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не надано оцінку поняттю «обґрунтована підозра» та не визначено єдиних критеріїв підходу до визначення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.

Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під «обґрунтованою підозрою» Європейський суд з прав людини розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_1 , обіймаючи з 14.01.2015 року посаду Першого заступника Міністра юстиції України, діючи в інтересах ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», тобто всупереч інтересів служби, шляхом зловживання своїм службовим становищем, всупереч положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (п. 5 ч. 1 ст. 1) та Закону України «Про запобігання корупції» (ст. 22), наказів Міністра юстиції України № 753/к від 18.02.2016 р. та № 891/к від 23.02.2016 р., за якими відповідальною за підписання фінансово-господарських документів Міністерства визначено ОСОБА_18. , через підписання 24.02.2016 року платіжного доручення № 918, на підставі якого Міністерством юстиції України через Державну казначейську службу України було перераховано на рахунок ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» в АБ «Південний» кошти в розмірі 44 996 739, 76 грн., а в цілому за попередньою змовою групою осіб заволоділа за вказаною вище протиправною схемою грошовими коштами з державного бюджету України на загальну суму 54 179 613, 40 грн., що призвело до заподіяння державі збитків, які в шістсот більше разів перевищують розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян на момент вчинення злочину та згідно з приміткою до ст. 185 КК України є особливо великим розміром.

Колегія суддів погоджується з фактичними обставинами, встановленими слідчим суддею, та її висновком щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за наведеною вище протиправною схемою підтверджується наступними доказами, долученими до клопотання: наказами про розподіл повноважень між Першим заступником та заступниками Міністра юстиції України від 17.01.2015 № 59/к, від 18.02.2016 № 753/к, від 23.02.2016 № 891/к, відповідно до яких, ОСОБА_1 уповноважено контролювати та координувати діяльність Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та його Секретаріату, а відповідальною за підписання фінансово-господарських документів Міністерства юстиції визначено заступника Міністра юстиції України ОСОБА_18.; наказом Міністра юстиції України від 16.07.2015 № 2192/к «Про деякі питання діяльності Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини», де, серед іншого, визначено, що Уповноважена особа виключно за погодженням із заступником Міністра відповідно до розподілу повноважень укладає угоду про дружнє врегулювання спору відповідно до статті 39 Конвенції та надсилає односторонню декларацію відповідно до Правил 62А Регламенту ЄСПЛ у справах, які знаходяться на розгляді в ЄСПЛ; наказом Міністра юстиції України від 22.05.2015 № 146/7 «Про утворення міжвідомчої робочої групи (далі - МРГ) з метою підготовки пропозицій щодо забезпечення представництва України в ЄСПЛ у справах щодо тривалого невиконання рішень національних судів»; протоколом засідання МРГ від 22.05.2015 № 1, засвідченого підписом ОСОБА_1 , яким Міністерству юстиції України рекомендовано надсилати до ЄСПЛ односторонні декларації відповідно до Правила 62А або декларації про дружнє врегулювання спору відповідно до Правила 62 Регламенту Європейського суду у разі, якщо в процесі опрацювання справ зі скаргами на тривале невиконання рішень національних судів буде встановлено наявність підстав, які можуть призвести до винесення негативного для України рішення Європейським судом з прав людини; протоколом засідання МРГ № 5 від 21.12.2015 р., під час якого державний виконавець ОСОБА_8 повідомив присутніх про те, що в Єдиному реєстрі судових рішень міститься ухвала від 11.10.2015 р., якою було скасовано ухвалу господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р., що потребує перевірки протягом певного часу. На що головуюча на засіданні МРГ в.о. Урядового уповноваженого Давидчук О.В. зазначила про необхідність безумовного виконання рішення ЄСПЛ у справі «Золотой мандарин Ойл», в першу чергу; протоколах за результатами проведення негласних (слідчих) розшукових дій, де в електронних інформаційних системах зафіксовано факт пересилання 08.12.2015 року ОСОБА_1 на електронну поштову скриньку «ІНФОРМАЦІЯ_2» повідомлення із заголовком «переклад ухвали», яке містить прикріплений файл - документ з назвою «ТОВ Золотий Мандарин Ойл» з чорновим варіантом перекладу рішення ЄСПЛ у справі № 63403/1 за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 06.10.2017 р., який, будучи під час виконання рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 р. старшим державним виконавцем ДВС Міністерства юстиції України, неодноразово інформував ОСОБА_1 про неможливість повного виконання вказаного рішення ЄСПЛ через відсутність на той час остаточного рішення національного суду, що підлягало виконанню, а також зважаючи на наявність факту зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та «Київенерго», що суттєвим чином впливало на суму остаточної заборгованості. Проте, як показав свідок ОСОБА_8 , такі доводи не розглядались, а за результатами проведеної у лютому 2016 року в кабінеті ОСОБА_1 наради, прийнято рішення про необхідність виплати суми заборгованості в повному обсязі, тобто здійснити доплату ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» у розмірі 9 182 823, 64 грн. без урахування заліку зустрічних однорідних вимог. Відповідаючи на питання детектива, свідок зазначив, що це єдине за час його роботи виконавче провадження, проблемним питанням якого приділялась увага посадових осіб вище рівня начальника відділу; протоколом допиту свідку ОСОБА_9 від 31.10.2017 р., який будучи державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС, стверджував, що ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» не було використано всі можливі механізми національного захисту до моменту звернення в ЄСПЛ. Також, підтвердив присутність ОСОБА_1 на засіданнях МРГ по справі ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та вказав, що остання залишала поза увагою будь-які аргументи представників ДВС про наявність проблемних питань, пов`язаних з виконанням рішення ЄСПЛ у справі ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», та наполягала на швидкому і повному виконанні цього рішення. ; протоколом допиту залегендованого свідка ОСОБА_10 від 30.10.2017 р., яка повідомила обставини участі та роль ОСОБА_1 під час виконання Секретаріатом Урядового уповноваженого рішень ЄСПЛ, у тому числі рішення від 20.10.2015 р. у справі за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України, які полягали у погодженні нею, шляхом проставляння відповідних резолюцій на доповідних записках, підготовлених Урядовим уповноваженим чи працівниками Секретаріату, з питань можливого врегулювання спору у відповідних справах. Після початку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, зазначені доповідні записки із Секретаріату зникли. Також, свідок ОСОБА_10 повідомила, що засвідчений працівниками Секретаріату переклад рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 р. як автентичний, не відповідає суті викладеної у ньому інформації, оскільки використане в оригіналі рішення словосполучення вказувало на необхідність виплати ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» заборгованості, яка все ще підлягала сплаті, з урахуванням заліку зустрічних однорідних вимог, а не сплаті грошових коштів у повному розмірі; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 (колишнього директора ТОВ «Золотий Мандарин Ойл») від 17.11.2017 р., в якому останній повідомив про обставини вчинення дій, які передували легалізації та переведення в готівку грошових коштів, та серед іншого повідомив, що схему звернення до ЄСПЛ в інтересах ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» розробив та реалізував за сприяння Мінюсту ОСОБА_3 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_18. , яка повідомила, що будучи заступником Міністра юстиції України, відповідальним за підписання фінансово-господарських документів Міністерства, 24.02.2016 року, тобто в день, коли ОСОБА_1 засвідчила своїм підписом платіжне доручення № 918 про перерахування ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» грошових коштів у розмірі 44 996 789, 76 грн., вона була на роботі, що підтверджується табелем обліку її робочого часу; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 20.04.2019 р., який з травня 2017 року працює у Секретаріаті Європейського суду з прав людини, повідомив, що звернутися із заявою до ЄСПЛ в інтересах ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» його попросив раніше знайомий йому адвокат ОСОБА_3., який надав йому необхідну інформацію, яку він не перевіряв, оскільки підстав не довіряти ОСОБА_3 у нього не було. Інформації, що підтверджувала б факт відступлення права вимоги до ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», яка б, при її наявності на той час, взагалі б унеможливила подання такої заяви до ЄСПЛ через відсутність предмету звернення, у нього не було. Також, свідок підтвердив, що на прохання ОСОБА_13 готував документи на ім`я Урядового уповноваженого з пропозицією дружнього врегулювання, де зазначив суму у розмірі 158 млн. грн., що буде заявлена ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» у вигляді компенсації у разі відхилення пропозиції про дружнє врегулювання. Вказана сума та її розрахунок були зазначені ним зі слів ОСОБА_13 , фактичного розрахунку свідок не проводив, а суми написав за дві хвилини на підставі тієї інформації, яку йому надали; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 24.01.2010 р., який в присутності двох його захисників повідомив слідству, що підписав Декларацію у справі за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України під тиском ОСОБА_1 , яка примушувала його постійно звітувати про стан вирішення цього питання, а ОСОБА_5 в свою чергу виконував цю вказівку та систематично звітував ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку. При цьому, ОСОБА_5 повідомив, що за умови, якби йому були відомі достовірно всі обставини справи, в тому числі щодо переуступки прав вимоги за договором №1004 - за жодних обставин не підписав би Декларацію в цій справі; платіжними дорученнями від 12.02.2016 р. № 378 та від 22.02.2016 р. № 810, засвідченими підписами ОСОБА_18. , на підставі яких ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» перераховано грошові кошти в розмірі 44 996 789,76 грн. (які 24.02.2016 повернуто до ДКСУ) та в розмірі 9 182 823, 64 грн., відповідно; платіжним дорученням від 24.02.2016 р. № 918, засвідченим підписом ОСОБА_1 . , на підставі якого ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» перераховано в той же день з Державного бюджету України кошти на суму 44 996 789, 76 грн.; протоколом огляду носія інформації від 20.01.2020 р., на якому зафіксовані результати здійснення контролю зняття інформації з електронних інформаційних систем, які містяться в електронних поштових скриньках, яким підтверджується наявність системних зв`язків ОСОБА_1 з іншими учасниками злочинної схеми, а саме, з ОСОБА_3 та ОСОБА_16 ; висновком лінгвістичної експертизи від 22.12.2017 р. № 256/615, за яким встановлено відмінності в текстуальному розумінні оригіналу рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 р. у справі за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та його перекладом, автентичність якого затверджено працівниками Секретаріату; висновком судово-економічної експертизи ІСТЕ СБУ від 10.12.2019 № 157/7, відповідно до якого через виконання рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 р. у справі № 63403/13 розмір заподіяної матеріальної шкоди (збитків) державі в особі Міністерства юстиції України становить 54 179 613,40 грн.; договором про відступлення права вимоги № 1004 від 10.04.2013 р., згідно якого ТОВ «Золотой мандарин Ойл» відступив ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» належні йому права грошової вимоги до ПАТ «Київенерго» за договором зберігання № 171008-к від 17.10.2008 р., рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2009 р. та ухвалою господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р. у справі № 41/207 та наказу суду у справі № 41/207 від 13.05.2009 р. на суму 54 179 613,40 грн., що підтверджує відсутність у ТОВ Золотой мандарин Ойл» правових підстав для звернення до ЄСПЛ; протоколом від 08.12.2017 р. огляду документів, вилучених під час невідкладного обшуку, пов`язаного із загрозою знищення майна, проведеного у приміщенні Міністерства юстиції України за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, к. 413, та фототаблицями до нього, якими підтверджено вилучення окремих фрагментів знищених документів, що стосуються ТОВ «Золотой мандарин Ойл» та стану виконання рішення ЄСПЛ; листуванням між посадовими особами Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції та Урядовим уповноваженим, Секретаріатом Уповноваженого з приводу необхідності встановлення реальної суми, що підлягає виплаті, з урахуванням наявності судових рішень, які її істотно зменшують; іншими доказами, зазначеними у клопотанні.

На думку колегії суддів, наявні в матеріалах клопотання докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає критерію «обґрунтована підозра», зазначеному у вищенаведених рішеннях Європейського суду, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри.

Відповідно, доводи захисників щодо відсутності обґрунтованої підозри, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеними вище обставинами.

Крім того, колегія суддів відзначає, що предметом апеляційного розгляду наразі не є рішення слідчого судді, прийняте за результатами оскарження повідомлення про підозру на підставі п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, та на даній стадії кримінального провадження суд не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що стала підставою для застосування запобіжного заходу.

Тому, доводи сторони захисту з приводу недопустимості доказів та недоведеності участі ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не можуть бути перевірені апеляційним судом на даній стадії судового провадження.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисту про недотримання органом досудового розслідування порядку повідомлення ОСОБА_1 , як адвокату, про підозру, з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджено наявність у підозрюваної свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 898 від 26.01.1996 р. Водночас, згідно даних Єдиного реєстру адвокатів України, адвокатська діяльність ОСОБА_17 зупинена 18.03.2014 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України, письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником або керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.

В даному випадку, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 складено 22.01.2020 року та підписано заступником Генерального прокурора Чумаком В.В., який постановою Генерального прокурора від 27.09.2019 р. про зміну прокурорів у кримінальному провадженні включений до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р., у зв`язку з повідомленням від заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Н.Холодницького про наявність у нього конфлікту інтересів при здійсненні повноважень в цьому провадженні.

За викладених обставин, складення повідомлення про підозру ОСОБА_1 заступником Генерального прокурора Чумаком В.В. не суперечить п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України.

Отже, посилання сторони захисту на те, що за наведених обставин повідомлення про підозру ОСОБА_1 повинно було складатися виключно Генеральним прокурором України не ґрунтується на вимогах чинного кримінального процесуального законодавства.

На підставі доручення № 06-18125-17 від 22.01.2020 р. заступника Генерального прокурора, в порядку ч. 2 ст. 481 КПК України доручено старшому групи прокурорів у кримінальному провадженні Козачині С.С. вручити ОСОБА_1 повідомлення про підозру.

За правилами ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

У зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 за межами території України на момент складання повідомлення про підозру, прокурором за допомогою програмного забезпечення месенджера «WhatsApp» на номер телефона, яким користується ОСОБА_1 , 22.01.2020 року надіслано скановану копію письмового повідомлення про підозру та направлено повістку про виклик до Національного антикорупційного бюро України, про що складені відповідні процесуальні документи.

27.01.2020 року прокурором в приміщенні Національного антикорупційного бюро України особисто вручено ОСОБА_1 письмове повідомлення про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.

Отже, ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Враховуючи, що підозра ОСОБА_1 була складена та вручена у відповідності до вимог кримінального процесуального закону та не є вочевидь необґрунтованою, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення в цій частині апеляційних скарг сторони захисту.

5.2 Щодо наявності ризиків

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з частиною 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, а також встановити недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Колегія суддів за результатами розгляду апеляційної скарги погоджується з висновками слідчого судді щодо необхідності застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави, запропонованого стороною обвинувачення, з наступних підстав.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , належить до категорії особливо тяжких корупційних злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а завдані злочином збитки становлять 54 179 613, 40 грн., що збільшує ризик переховування підозрюваної від органів досудового розслідування чи суду.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Наявність же у підозрюваної шести паспортів громадянина України для виїзду за кордон істотно підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.

За результатами судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 має шість дійсних паспортів громадянина України для виїзду за кордон, а саме: НОМЕР_1 від 22.12.2010 р., НОМЕР_2 від 26.01.2017 р., НОМЕР_3 від 06.10.2015 р., НОМЕР_4 від 08.12.2009 р., НОМЕР_5 від 05.12.2017 р. та НОМЕР_6 від 05.12.2017 р.

При цьому, суд не приймає доводи сторони захисту про те, що підозрюваною ОСОБА_1 на даний час добровільно здано на зберігання до уповноваженого органу всі наявні у неї закордонні паспорти. В судовому засіданні ОСОБА_1 дійсно заявила, що здала на зберігання всі наявні у неї закордонні паспорти, проте, підтверджуючих документів суду не надала, повідомивши про відсутність таких документів. Натомість, надала колегії суддів для огляду власний мобільний телефон, в якому містилася фотографія довідки, що підтверджує передачу на зберігання лише двох закордонних паспортів. Зазначене свідчить про наявність у підозрюваної ОСОБА_1 на даний час дійсних закордонних паспортів, які надають можливість виїзду за кордон, та, відповідно, підтверджують наявність ризику можливого переховування за кордоном.

При вирішенні питання про наявність даного ризику також враховуються відомості про численні виїзди ОСОБА_1 за межі України, а саме: у серпні 2018 року, серпні 2019 року, вересні 2019 року, жовтні 2019 року, листопаді 2019 року та січні 2020 року, наявність у підозрюваної широкого кола спілкування за кордоном, пов`язане з виконанням нею завдань за часів перебування на посаді Першого заступника Міністра юстиції України, а також великої кількості задекларованих готівкових коштів в іноземній валюті (345 000 доларів США, 40 000 євро) та у гривні (530 000 гривень), а також коштів в сумі 467 590 гривень на банківських рахунках.

Таким чином, слідчим суддею мотивовано визнано доведеною стороною обвинувачення наявність одного з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме: ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та/або суду, що відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, є підставою для застосування запобіжного заходу.

При цьому, колегія суддів погоджується з тим, що застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання та особистої поруки не буде достатнім для запобігання даному ризику, враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, завдані збитки та міру покарання, передбачену за його вчинення.

Також, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що застава у визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України для особливо тяжких злочинів межах не здатна забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, зважаючи на значний розмір завданої інкримінованим кримінальним правопорушенням збитків державі (понад 54 млн. грн.), що обґрунтовано стало підставою для застосування до ОСОБА_1 на підставі абз. 2 цього пункту застави у розмірі понад триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, застосована до ОСОБА_1 застава у розмірі 7 млн. грн. була мотивовано визнана слідчим суддею такою, яка не буде заздалегідь непомірною для підозрюваної та не призведе до неможливості виконання застави, з огляду на наявність у неї та членів її родини задекларованих у січні - вересні 2019 році доходів на суму, яка значно перевищує визначений ухвалою слідчого судді розмір застави.

Крім того, слідчий суддя при вирішенні поставленого стороною обвинувачення в клопотанні питання про необхідність застосування до підозрюваної обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не застосував до неї обов`язку не відлучатися із населеного пункту, де знаходиться її місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та носити електронний засіб контролю, а також звузив коло осіб, з якими підозрювана не може спілкуватися щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру, що спростовує доводи сторони захисту про надмірність покладених на підозрювану оскаржуваною ухвалою обов`язків.

Таким чином, доводи захисників щодо недоведеності стороною обвинувачення наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та суду, а також щодо необґрунтованості застосованого слідчим суддею розміру застави та надмірно покладених на неї обов`язків спростовуються наведеними вище обставинами.

6. Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За викладених вище обставин, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг захисників Симоненко З.В. та Шкаровського Д.О., у зв`язку з чим ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.02.2020 р. підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників Симоненко Злати Віталіївни та Шкаровського Дениса Олеговича залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.02.2020 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді

А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин