Документ № 87918094

Справа № 369/3820/17

Провадження1-кп/910/52/19

У Х В А Л А

05 лютого 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Мойсака С.М.,

суддів Крикливого В.В., Хамзіна Т.Р.,

за участю секретаря судового засідання Заплатинської К.В.,

прокурора Касьян А.О.,

захисників Гайдая Р.П., Мацули М.Б.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

під час судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня 2014 року за № 12014100000000845,

щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бережани Тернопільської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Гвардійське Сімферопольського району АР Крим, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , останнє відоме фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

розглянувши клопотання сторони обвинувачення від 31 січня 2020 року про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня 2014 року за № 12014100000000845 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 15 лютого 2020 року включно.

03 лютого 2020 року прокурор шостого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора України, молодший радник юстиції Касьян А.О. звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу - тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України. Одночасно прокурором було надано копію клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 .

Прокурор зазначене клопотання підтримав і мотивував його тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, який належить до категорії особливо тяжкого злочину, крім того він послався на існування ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може: 1) переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні; 4) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується із посиланням на інші кримінальні провадження порушені стосовно обвинуваченого; 5) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім цього прокурор наголошував на тому, що у обвинуваченого з`явилися нові ризики під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що впливає на розгляд кримінального провадження у суді: зловживання процесуальними правами; активне використання своїх процесуальних прав.

Як наслідок, прокурор підтримав своє клопотання про продовження строку запобіжного заходу - тримання під вартою, та просив його задовольнити у повному обсязі, розмір визначеної раніше застави - не змінювати.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Заперечуючи пояснив, що вже з досліджених матеріалів у суді він не вбачає обгрунтованості підозри, прокурор суду не надав жодного доказу, який би свідчив про його винуватість та зв`язок з ОСОБА_2 . Крім того, звернув увагу, що він ніколи не ухилявся від слідства, змінював адресу, через побутові умови та сімейні відносини. Завжди повідомляв правильну адресу. До того ж він перебував свідком, а не підозрюваним. Щодо матеріалів НСРД, прокурор не вірно трактує фразу займатися «криміналом», оскільки він, як адвокат займався захистом людей у кримінальних провадженнях, тому і використав термін займатися криміналом. Щодо приховування доказів, то матеріали прокурором вже зібрані, такий ризик відсутній. Не може впливати на свідків, тому що жодний свідок не вказує на його знайомство із іншим підозрюваним, не розуміє чому він повинен тиснути на свідків.

Адвокат Гайдай Р.П. заперечував проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу, посилався на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Крім цього звертає увагу на те, що прокурор не доводить ризик переховування, а очікуване покарання у вигляді позбавлення волі не може бути підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Та обставина на яку посилається прокурор, що у ОСОБА_1 відсутнє місце проживання у м. Києві та робота, не відповідає дійсності, оскільки обвинувачений проживав разом із своєю родиною у квартирі матері, за адресою АДРЕСА_2 . Не підтверджено ризик перешкоджання кримінальному провадженню, факт такого перешкоджання повинен підтверджуватися доказами, проте прокурор їх не надає. Зі сплином часу ті ризики, які існували зменшилися.

Разом з тим звертає увагу, що визначена застава є непомірною, а тому не може бути застосована, так як її необхідно покладати, враховуючи особу обвинуваченого, його майновий стан та інші обставини, який суд повинен ретельно перевірити.

На підставі наведеного просив, відмовити у задоволенні клопотання.

Адвокат Мацула М.Б. підтримав заперечення сторони захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він протягом грудня 2014 - січня 2015 року за попередньою змовою з виконувачем обов`язки директора державного підприємства «Нацпроект «Повітряний експрес» ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами, використовуючи своє службове становище директора ряду товариства з обмеженою відповідальністю під виглядом укладання та виконання договору про залучення коштів на умовах вкладу між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сапфір Фінанс» та державним підприємством «Нацпроект «Повітряний експрес» заволоділи державними коштами на загальну суму 81 950 000 гривень.

Діянням ОСОБА_1 надана правова кваліфікація за частиною 5 статті 191 КК України, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах.

Таким чином, кримінальне правопорушення у якому звинувачується ОСОБА_1 , відноситься за ч. 4 ст. 12 КК України до особливо тяжкого корупційного злочину із правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 191 КК України.

Необхідно звернути увагу, що на час розгляду клопотання, розпочато дослідження письмових доказів, обвинувачений пояснення не надав, свідки не допитані.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Враховуючи стадію судового розгляду у якому розпочато дослідження матеріалів кримінального провадження, колегія суду не може прийняти до уваги твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про необгрунтованість підозри. Не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, суд вважає, що підозра є обгрунтованою у розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України.

Розглядаючи питання наявності ризиків на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку тримання під вартою та позицію захисту щодо їх недоведеності, суд приходить до наступного:

Прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливатиме на свідків чи потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, а також перешкоджатиме кримінальному провадженню будь-яким іншим чином.

Прокурор, розкриваючи ризик переховування, посилається, як на тяжкість можливого покарання, що передбачає позбавлення волі від 7 до 12 років, з конфіскацією майна, так і на докази, які були раніше долучені до кримінального провадження і були предметом дослідження під час судових засідань (приховування свого місця проживання, що встановлювалося засобами НСРД; ймовірність ділових та соціальних стосунків з ОСОБА_2 , що оголошений у міжнародний розшук, інших осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, оскільки директори суб`єктів господарювання, на рахунки яких були перераховані отримані від державного підприємства «Нацпроект «Повітряний експрес» грошові кошти у сумі 3,5 млн. грн. проживають на вказаних територіях у містах Донецьку та Луганську.)

Спростовуючи цей ризик, захист зокрема, зазначає про відсутність доказів на обґрунтування можливого переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування чи суду, вказує, що до моменту затримання ОСОБА_1 прибував на кожну вимогу слідчого органу, повісток про виклик сторона обвинувачення не надала. Крім цього, сторона захисту зазначає про те, що ОСОБА_1 має на утриманні малолітню дитину та дружину. Тяжкість ймовірного покарання не може бути вирішальним при визначенні того, що особа може переховуватися.

Отже ризик переховування від правосуддя, колегія суддів оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 (особливості поведінки (Додаток клопотання с. 131 - 138), сімейний стан, роботу, місце проживання, засоби до існування) і приходить до висновку, що ризик переховуватися залишається досить актуальним вважаючи на особистість обвинуваченого та тяжкість ймовірного покарання за ч. 5 ст. 191 КК України, санкція статті якої передбачає покарання від 7 до 12 років позбавлення волі.

Крім цього, ОСОБА_1 був затриманий 02.09.2016 відповідно до частини 1 статті 208 КПК України.

В інших кримінальних провадженнях обвинувачений ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності за підроблення офіційних документів та їх використання, підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, протидію законній господарській діяльності, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (кримінальне провадження № 22016000000000037 за частинами 3 та 4 статті 358 КК, кримінальне провадження № 1201510007001990 за частинами 3 статті 358, частиною 2 статті 205-1, частиною 3 статті 206, частиною 3 статті 209 КК) (Клопотання а.с. 131-145), що не зважаючи на принцип презумпції невинуватості, може свідчити про непоодинокі випадки ймовірної протиправної поведінки, оскільки обвинувальний акт розглядається в суді. Що може характеризувати особу, як таку що схильна до дій, що суперечать закону.

За період з 03.03.2014 по 12.03.2015 обвинуваченим ОСОБА_1 безпосередньо знято готівку на суму 24,18 млн гривень (Додаток до клопотання а. с. 188-190).

Слід критично поставитись до заперечень ОСОБА_1 , що зазначені кошти використовувалися для ведення підприємницької діяльності.

Крім цього, Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що у співучасті з іншими особами заволодів державним коштами на суму 81 950 000 грн. На час розгляду судом клопотання зміну запобіжного заходу на домашній арешт та про продовження строку дії запобіжного заходу, суд не володіє інформацією, про відшкодування збитків ОСОБА_1 .

На переконання колегії суддів зазначені вище отримані ОСОБА_1 готівкові грошові суми є достатніми ресурсами для існування в умовах ймовірного переховування від суду, що посилює ймовірність цього ризику.

У той же час колегія суддів не бере до уваги посилання прокурора на те, що існують обставини, що впливають на перераховування ОСОБА_1 , а саме, що через отримання від ДП «Нацпроект «Повітряний експрес» грошових коштів у сумі 3,5 млн гривень суб`єктами господарювання, директори яких проживають на тимчасово окупованих територіях у містах Донецьку та Луганську, що може свідчити про ймовірну наявність ділових стосунків з особами, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, оскільки на підтвердження зазначеного не було надано належних доказів.

Колегія суддів бере до уваги й інформацію, яку наводить сторона захисту, що у ОСОБА_1 є дружина, неповнолітня дитина, житло у матері в м. Києві. Проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, родина та житло не можуть бути вирішальними, що могли б знизити цей ризик до маловірогідності чи до його виключення.

Колегія суддів повинна врахувати наведену поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 у сукупності з іншими обставинами, при вирішенні питання про існування ризику переховування від суду та втечі, і вважає, що є обґрунтовані сумніви щодо належного виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим ОСОБА_1 , а тому вважає, що залишається актуальним ризик переховування від суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, який не зменшився та продовжує бути актуальним.

Щодо доводів сторони обвинувачення про існуючий ризик перебуваючи на волі, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів з метою уникнення від кримінальної відповідальності, то з цього приводу захисник Гайдай Р.П. зазначив, що враховуючи стадію кримінального провадження, ці ризики відпали та не можуть бути підставою для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою. Стосовно знищення доказів, обвинувачений ОСОБА_1 повідомив, що докази по справі вже зібрані і нічого він не зможе знищувати.

Так, колегія суддів вважає, що такий ризик, як знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення втратив свою актуальність, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, а обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування передані до суду. Згідно з ч. 1 ст. 290 КПК України, прокурор (слідчий) вже повідомили ОСОБА_1 про завершення досудового розслідування та визнали зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта. Крім цього у даному кримінальному провадженні призначено судовий розгляд і розпочато дослідження письмових доказів, що вказує на те, що докази стороною обвинувачення вже зібрані для розгляду справи в суді.

Той факт, що ОСОБА_1 вже вживав заходи приховування документів, які мають значення для справи під час досудового розслідування, не можуть бути враховані при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу під час судового розгляду. Не може бути прийнято до уваги на користь продовження строку тримання особи під вартою аргумент прокурора, що з метою забезпечення збереження речових доказів, ухвалою Солом?янського суду м. Києва 16 вересня 2016 року, було накладено арешт на автомобіль Mersedes-Benz GL 350 cdi д.з. НОМЕР_1 , який належний ОСОБА_3 (цивільна дружина ОСОБА_1 ), який згодом не виявилося можливим виконати, у зв?язку з тим, що автомобіль Mersedes-Benz GL 350 cdi д.з. НОМЕР_1 , який належний ОСОБА_3 , 20 вересня 2016 року знято з обліку для реалізації, що вказує на дії спрямовані на приховування речей і документів. Проте, колегія суддів вважає, що тримання під вартою не змогло запобігти цьому ризику, навіть припустивши причетність ОСОБА_1 до зняття транспортного засобу з обліку через те, що автомобіль Mersedes-Benz GL 350 cdi д.з. НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_3 знято з обліку для реалізації 20 вересня 2016 року, у той час, коли ОСОБА_1 перебував під вартою на підставі ухвали Солом?янського районного суду м. Києва від 03 вересня 2016 року.

Крім цього, прокурор у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності в іншому провадженні за вчинення злочину, передбаченого ст. 358 КК України, що з урахуванням вищевикладеного може свідчити про ризик вчинення подальших підробок документів.

У той же час, колегія суддів звертає увагу на презумпцію невинуватості, що за вказаними статтями відсутній вирок суду і провина ОСОБА_1 не доведена.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ризик приховування та знищення доказів не достатньо обґрунтована прокурором, проте в цілому можуть свідчити про негативну поведінку обвинуваченого, схильність до протиправних дій і може лише у сукупності з іншими ознаками впливати на вибір запобіжного заходу, який буде достатнім для забезпечення реалізації обов?язків обвинуваченого ОСОБА_1 .

Щодо доводів сторони обвинувачення про можливе перешкоджання кримінальному провадженню та впливу на свідків чи потерпілих.

Прокурор зазначає, що встановлені у кримінальному провадженні свідки не допитані судом та ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, матиме можливість контактувати з невстановленими досудовим розслідуванням особами, які є директорами юридичних осіб, на рахунки яких були перераховані отримані від державного підприємства грошові кошти і здійснювати тиск вже на встановлених свідків з метою зміни ними своїх показань або відмови від наданих показань, а також свідків, які не встановлені на даний час. В клопотанні прокурор хоч і посилається на ризик незаконного впливу на потерпілого, проте жодним чином не мотивує його наявність.

З цього приводу суд повинен оцінити і заперечення захисника Гайдай Р.П. та обвинуваченого ОСОБА_1 , який зазначив, що враховуючи тривалість та стадію судового розгляду, ці ризики є мінімальними, та не можуть бути підставою для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, а можуть, навпаки свідчити про те, що ризики з часом зменшилися і є підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу.

З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що на стадії досудового розслідування було допитано в якості свідків ряд осіб, проте свідки в порядку статті 225 КПК не допитувались.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань, що після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - свідок допитується безпосередньо в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що прокурором доведено, що ризик впливу на свідків не можна повністю виключити й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

При оцінці доводів прокурора про існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінального правопорушення, необхідно відзначити, що колегії суду не було з цього приводу надано належних обґрунтованих доказів, тому суд відкидає цей ризик, як недоведений. Сама по собі наявність цього та інших кримінальних проваджень (№ 22016000000000037 за ознаками ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України; № 22017000000000056 за ознаками ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 206-2, ч.3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України) відносно ОСОБА_1 не може свідчити про ймовірність вчинити інше кримінальне правопорушення, так як стосуються минулих подій, до часу обрання запобіжного заходу тримання під вартою. Проте, можуть у цілому характеризувати особу та її здатність дотримуватись правових приписів.

З приводу ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то прокурор наголошував на тому, що спроби негативної поведінки ОСОБА_1 були, як на стадії досудового розслідування, так і в суді. Так, прокурор зазначає, що з 07 листопада 2017 року ОСОБА_1 поводив себе неадекватно, що перешкоджало здійсненню подальшого провадження. Відповідно до висновку амбулаторної судової психіатричної експертизи ОСОБА_1 демонстрував ознаки психічного розладу, які не є типовими та цільними, що спонукає підозрювати симуляцію психічного розладу. Вказані висновки підтвердились і результатом стаціонарної експертизи. У той же час у судовому засіданні кримінального провадження обвинувачений імітував психічний розлад 07.02.2018 ОСОБА_1 надавав покази як свідок у кримінальному провадженні № 22016000000000243, записуючи їх у протоколі власноручно, логічно та послідовно (Додаток до клопотання с. 169 - 177).

Вважає, що, якщо обвинувачений перебуваючи під вартою намагався у такий спосіб уникнути від судового процесу, тим більше він буде мати можливості ухилятися від суду при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу. Для з`ясування дійсності захворювання проводилися експертизи, які не підтвердили хворобливий стан. Одразу після експертизи, поведінка обвинуваченого різко змінилася і він припинив імітувати захворіння.

Також прокурор наголошував на тому, що ОСОБА_1 , зловживає своїми правами або навмисно відмовляється від отримання копій документів, а згодом посилається на те, що їх йому не надавали, чим чинить перепони для відправлення правосуддя.

Колегія суддів приймає до уваги, що імітація захворювання та проведення відповідних експертиз вплинуло на тривалість судового розгляду.

Вказане свідчить про наявність ймовірності спроби ухилитись від відправлення належного правосуддя та можливого покарання, оскільки особи з психічними розладами не підлягають кримінальної відповідальності та покаранню відповідно до ст. 19 КК України.

Разом з тим, не можна вважати ризиком перешкоджання кримінальному процесу іншим чином, на який посилається прокурор - це зайняття активної позиції ОСОБА_1 у дослідженні доказів, цитуванні та посиланні на норми закону. Оскільки такі дії обвинуваченого необхідно розцінювати, як право підозрюваного, обвинуваченого на захист та реалізацію прав закріплених у ст. 42 КПК України.

Крім того до ризиків прокурор відніс перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а саме створювати перепони, імітацію захворювання, які не існували на час обрання запобіжного заходу і з`явилися вже при розгляді кримінального провадження в суді.

Колегія суддів, вважає, що хоч імітація захворювання безпосередньо на час розгляду клопотання не існує, проте суд не може беззаперечно виключити інші спроби перешкоджати кримінальному провадженню. У колегії є обґрунтовані сумніви щодо належної реалізації прав та покладених обов`язків.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що новий ризик, який з`явився вже після обрання запобіжного заходу, ще залишається актуальним.

При вирішенні питання про можливе застосування більш м`якого запобіжного заходу, прокурор посилається на те, що жодний інший запобіжний захід не зможе запобігти наведеним ризикам.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Щодо застави, прокурор зазначив, що такий альтернативний захід вже визначений судом і його було зменшено.

Колегія суддів уважно ставиться до того, що зі сплином часу продовжуване тримання заявника під вартою потребує більшого обґрунтування і що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання.

Оцінюючи заперечення адвоката Гайдай Р.П. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, суд також звертає увагу, що в цій справі продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу, розмір якої значно нижчий ніж заподіяні збитки та сума отриманих у результаті правопорушення грошових коштів, доведеність яких відповідає стандарту «обґрунтована підозра». Сума застави вже була зменшена, враховуючи те, що з часом ризики дійсно зменшуються.

Із врахуванням цього Суд не бере до уваги доводи захисту щодо порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тривалим триманням під вартою ОСОБА_1 .

Колегія суддів, дослідивши існуючі ризики та заперечення захисту, звертає увагу на те, що дійсно ризики з часом зменшуються, проте ризик переховування від суду, враховуючи доводи прокурора є досить вірогідним. Щоб його запобігти судом визначається альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якого також переглядається у зв`язку із зменшенням ризиків.

Оцінюючи можливість замінити існуючий запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, суд бере до уваги положення ст. 202 КПК України, де зазначено, що у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово. У той же час, адвокат у посилається на те, що обвинуваченому ОСОБА_1 повинен бути застосований цілодобовий домашній арешт за адресою у якій він ніколи не проживав, відсутні у суду достатні дані про правові підстави проживання за адресою АДРЕСА_5 , стан придатності житла для проживання, хто ще проживає у зазначеній квартирі, їх думка про можливість застосування до ОСОБА_1 цілодобового домашнього арешту за вказаною адресою. Крім цього, захист не просить суд застосувати цілодобовий домашній арешт за адресою, де проживає родина обвинуваченого ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 .

В силу того, що суду не надано повної та достовірної інформації про місце проживання у разі застосування цілодобового домашнього арешту за адресою АДРЕСА_5 та хто буде піклуватися за обвинуваченим на час дії цілодобового домашнього арешту, суд не знаходить підстав про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт за вказаною адресою. Будь-яку іншу адресу та згоду власника цієї адреси для можливого застосування для ОСОБА_1 цілодобового домашнього арешту сторона захисту суду не повідомила.

Враховуючи наведене, на думку колегії суддів на даний час жоден інший із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, раніше врахованим судом під час обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК).

Отже розмір застави відповідно до статті 183 КПК встановлюється за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Раніше слідчим суддею, а в подальшому судом було визначено ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 13 207 500 грн.

Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду 23 грудня 2019 року розмір застави було зменшено до 6 603 750 грн.

При розгляді цього клопотання прокурором вже зазначалося, що обвинувачений ОСОБА_1 , особисто та за дорученням, перед застосуванням запобіжного заходу тримання під вартою, зняв з рахунків значну суму коштів. Безпосередньо ОСОБА_1 знято готівку на суму понад 8 млн. грн. (Клопотання с. 187-190). Обвинувачений ОСОБА_1 володіє земельними ділянками, є засновником понад 400 суб?єктів господарської діяльності, де внесено в уставні фонди мільйон грн. Під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 виявлено та вилучено особисто у обвинуваченого ключі та технічні паспорти на автомобілі мерседес тощо.

Колегія суддів, вважає, що розмір застави визначений ОСОБА_1 з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він обвинувачується, майнового та сімейного стану обвинуваченого, даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України і не підлягає зміненню.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що зменшений раніше розмір застави зберігає здатність забезпечувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути зміненим.

Отже продовжуючи строк тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_1 , як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, визначеному раніше Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду у сумі 6 603 750 грн., враховуючи, тяжкість правопорушень, у яких він обвинувачується та можливості переховуватися від суду, впливу на свідків, стадію судового розгляду, зв`язки з родиною тощо. На думку колегії суддів, внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов?язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 194, 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 04 квітня 2020 року включно.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заставу у розмірі 6 603 750 (шість мільйонів шістсот три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за наступними реквізитами:

код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN UA678201720355279004000096000.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом дії ухвали.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

За умови внесення застави покласти на обвинуваченого, який вніс таку заставу наступні обов`язки: прибувати до детектива, прокурора або суду за кожним викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти детектива, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений, який вніс таку заставу вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, в такому разі контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на обвинуваченого обов`язків - покласти на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом семи днів з дня її проголошення на підставі Рішення Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13.06.2019 року.

Головуючий суддя С.М. Мойсак

Судді В.В. Крикливий

Т.Р. Хамзін