Документ № 88230496

справа № 991/640/20

провадження №11-сс/991/161/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Гецко І.В.,

за участю:

особи, якою подано апеляційну скаргу - підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисників Пашковського М.І., Шадріна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 р., -

в с т а н о в и л а:

17 лютого 2020 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 р. про арешт майна, яка ухвалою від 17.02.2020 р. призначена до розгляду. Цією ж ухвалою, з метою вирішення питання щодо дотримання строків апеляційного оскарження, ОСОБА_1 зобов`язано надати в судове засідання докази на підтвердження дати тримання ним копії оскаржуваної ухвали (а.с. 102).

20 лютого 2020 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка ухвалою від 21.02.2020 р. призначена до розгляду в одному провадженні з апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_1 . Цією ж ухвалою, з метою вирішення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, ОСОБА_2 зобов`язано надати в судове засідання докази на підтвердження дати тримання нею копії оскаржуваної ухвали (а.с. 128)

02 березня 2020 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_2 (а.с. 133-139).

10 березня 2020 року прокурором подані заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_2 (а.с. 171-175).

1. Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційних скарг.

Оскаржуваним рішенням - ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 р. за клопотанням детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Швидкого Я.Ю., погодженого із начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Козачиною С.С., у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000361 від 01.06.2017 р., накладено арешт у вигляді заборони відчуження на майно підозрюваного ОСОБА_1 , а саме: 1/4 та 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у повному обсязі у задоволенні клопотання про накладення арешту у вигляді заборони відчуження частки майна підозрюваного у квартирі АДРЕСА_1 , у зв`язку з недоведеністю стороною обвинувачення обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, через відсутність правових підстав арешту майна, непропорційності та неспіврозмірності арешту, а також явної неправомірності заявлених у клопотанні вимог по суті.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, з урахуванням доповнень до неї, просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту у вигляді заборони відчуження частки майна підозрюваного ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правових підстав арешту майна, через непропорційність та неспіврозмірність арешту, а також явну неправомірність заявлених у клопотанні вимог по суті та неправомірне обмеження цією ухвалою її прав як власника частки у цій квартирі.

2. Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги підозрюваний ОСОБА_1 зазначив, що він необґрунтовано підозрюється органом досудового розслідування у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а слідчим суддею, в порушення вимог п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України, за результатами розгляду клопотання не надано оцінки обґрунтованості врученої йому підозри. Крім того, апелянт посилається на відсутність правових підстав накладання арешту на майно, оскільки відповідно до п. 4 ч. 2 ч. 6 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні. Проте, цивільний позов у кримінальному провадженні наразі ніким не заявлений, а Міністерством юстиції України, як органом влади, якому за версією сторони обвинувачення спричинено матеріальну шкоду, подано цивільний позов до ПАТ «Київенерго», а не до нього, як підозрюваного у кримінальному провадженні. До того ж, ОСОБА_1 зазначив про запровадження до нього санкцій з боку Російської Федерації, що унеможливлює користування та розпорядження належною йому часткою арештованої слідчим суддею квартири, яка розташована на тимчасово окупованій території. Також, апелянт посилається на порушення прав підозрюваного при розгляді клопотання про арешт майна без його виклику до суду, непропорційність та неспіврозмірність арештованого слідчим суддею майна та розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також про те, що він не має у власності 1/4 та 3/8 частки арештованої слідчим суддею квартири, а лише 3/8 її частини, у зв`язку з чим слідчим суддею порушені права інших співвласників цієї квартири.

ОСОБА_2 , обґрунтовуючи заявлені нею в апеляційній скарзі вимоги, зазначила, що у клопотанні про накладення арешту на майно органом досудового розслідування було помилково визначено зміст об`єкту нерухомості, на який накладається арешт, адже вона не має у власності ј та 3/8 частики квартири АДРЕСА_1 , а має лише 3/8 частки цієї квартири. У зв`язку з чим, вважає, що слідчий суддя, наклавши арешт на ј та 3/8 частики цієї квартири, грубо порушив її права як іншого співвласника квартири, а також принцип правової визначеності. Крім того, ОСОБА_2 посилається на відсутність правових підстав для накладення арешту, відсутність можливості користуватись та розпоряджатись даною квартирою внаслідок її перебування на тимчасово окупованій території, непропорційність та неспіврозмірність арештованого слідчим суддею майна та розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також на порушення прав підозрюваного ОСОБА_1 при розгляді клопотання про арешт майна без виклику зацікавлених осіб до суду.

В доповненні апеляційної скарги ОСОБА_2 конкретизувала свої майнові права на квартиру АДРЕСА_1 та зазначила, що ј частку даної квартири вона отримала під час приватизації, а 1/8 її частку - у спадщину, таким чином отримала 3/8 частини цієї квартири. При цьому, вважає порушеними свої майнові права на частку даної квартири внаслідок накладення арешту на частку іншого співвласника - ОСОБА_1 , оскільки наведені долі не є виділеними в натурі, а їх виділення передбачає згоду всіх співвласників квартири.

3. Узагальнений виклад позицій учасників судового провадження.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, а також апеляційної скарги ОСОБА_2 . , просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на зазначені у них підстави.

Захисники Пашковський М.І. та Шадрін О.С. в судовому засіданні також підтримали апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , просили їх задовольнити у повному обсязі.

Прокурором подані письмові заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_2., в яких він просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді (а.с. 171-175).

Інші учасники апеляційного провадження, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг, в судове засідання не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили. ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначила про розгляд скарги без її участі у разі неявки в судове засідання. У відповідності до ч. 4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважність причин свого неприбуття. За викладених обставин, апеляційну скаргу розглянуто без їх участі.

4. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

Оскаржуване рішення слідчого судді прийнято за результатами розгляду клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Швидкого Я.Ю., погодженого із начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Козачиною С.С., про арешт майна підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000361 від 01.06.2017 р.

4.1 Короткий зміст та мотиви клопотання.

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання детектива про арешт майна підозрюваного ОСОБА_1 , а саме: 1/4 та 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 , які відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належать ОСОБА_1 на праві власності.

Клопотання про арешт майна підозрюваного ОСОБА_1 обґрунтовується тим, що у випадку визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, до нього може бути застосовано судом обов`язкове додаткове покарання, передбачене санкцією цієї статі, у вигляді конфіскації майна, а також судом може бути прийнято рішення про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Як на правову підставу для застосування арешту майна, сторона обвинувачення в клопотанні посилається на п. 3 та п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.

З клопотання слідує, що слідчою групою детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р. за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 , ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

22.01.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме: заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

4.2 Узагальнені мотиви слідчого судді.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, врахувавши правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна, дійшов висновку про те, що клопотання підлягає задоволенню повністю.

5. Встановлені обставини та мотиви суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції, згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Частиною 1 статті 409 КПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

5.1 За апеляційною скаргою ОСОБА_1

У апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді у зв`язку з порушенням вимог п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України, в частині ненадання слідчим суддею оцінки наявності обґрунтованої підозри при вирішенні питання про накладення арешту на майно.

Щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з частиною шостою цієї статті, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Статтею 171 КПК України встановлені кримінальні процесуальні вимоги до клопотання слідчого, прокурора про арешт майна. При цьому, частиною другою цієї статті передбачено, що до клопотання мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу).

Враховуючи, що правовою підставою для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_1 у клопотанні детектива зазначені обставини, передбачені п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, при вирішенні питання про накладення арешту, відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України, орган досудового розслідування повинен був надати до клопотання оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України, а слідчий суддя мав перевірити наявність обґрунтованої підозри на підставі долучених стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

Водночас, як вбачається з матеріалів клопотання, органом досудового розслідування до клопотання про арешт майна не надано жодних документів або інших матеріалів на підтвердження наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України, натомість, долучено до клопотання лише повідомлення про підозру.

Отже, органом досудового розслідування при зверненні до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_1 з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, не виконані вимоги ч. 2 ст. 171 КПК України щодо необхідності надання матеріалів на підтвердження обставин, які мають бути враховані слідчим суддею при вирішенні питання про накладення арешту на майно, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України (наявність обґрунтованої підозри).

За правилами ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що слідчий суддя під час розгляду клопотання про арешт майна має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.

З матеріалів справи вбачається, що слідчий суддя, не скориставшись вищезазначеними процесуальними повноваженнями, під час розгляду клопотання не витребував та не дослідив матеріали, якими сторона обвинувачення підтверджує наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України.

Крім того, зазначене питання, в порушення вимог п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України, не знайшло відображення в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали. Так, слідчим суддею не зроблено висновку про підтвердження стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, проте, зроблено наслідковий від цього висновок про наявність правових підстав для накладення арешту на майно у зв`язку з тим, що до підозрюваного може бути застосовано покарання у вигляді конфіскації майна.

Таким чином, слідчий суддя, в порушення вимог ч. 5 ст. 170 КПК України, в оскаржуваній ухвалі не навів підстав, які б він вважав достатніми для висновку про те, що підозрюваному ОСОБА_1 суд може призначити покарання у виді конфіскації майна, окрім самого констатування факту повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за який передбачено таке додаткове покарання.

Також, колегія суддів відзначає, що стороною обвинувачення належним чином не обґрунтовано цивільну відповідальність ОСОБА_1 за заподіяну шкоду внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки не надано доказів того, що до підозрюваного в цьому кримінальному провадженні заявлено цивільний позов. Зазначеним обставинам також не надано жодної оцінки в ухвалі слідчого судді, постановленої за результатами розгляду клопотання, незважаючи на те, що такі відомості є необхідною правовою підставою для накладення арешту з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (наявність обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні), відповідно до вимог ч. 6 ст. 170 КПК України.

За викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що слідчий суддя при розгляді клопотання про накладення арешту допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства, а саме, вимог ст. ст. 170, 173 КПК України, яке перешкодило йому ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України є підставою для скасування ухвали слідчого судді. У зв`язку з чим, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню в цій частині.

Щодо постановлення нової ухвали

В апеляційній скарзі Бабін Б. В . просить відмовити у повному обсязі у задоволенні клопотання про накладення арешту у вигляді заборони відчуження частки майна підозрюваного у квартирі АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правових підстав арешту майна, через непропорційність та неспіврозмірність арешту, а також явну неправомірність заявлених у клопотанні вимог по суті та неправомірне обмеження цією ухвалою його прав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, суд апеляційної інстанції, скасовуючи оскаржувану ухвалу слідчого судді, має постановити нову ухвалу, якою вирішити по суті питання щодо накладення арешту у вигляді заборони відчуження на майно підозрюваного ОСОБА_1 , зазначеного в клопотанні органу досудового розслідування.

Вирішуючи зазначене питання, колегія суддів зазначає, що стороною обвинувачення не надано до клопотання жодних матеріалів на підтвердження наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Відсутність вказаних матеріалів позбавляє суд апеляційної інстанції можливості, у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України, зробити висновок щодо наявності правових підстав для накладення арешту на майно підозрюваного, передбачених п. 3 та п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При цьому, прокурор не приймав участі у розгляді апеляційних скарг підозрюваного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та не скористався своїми процесуальними правами для переконання колегії суддів в наявності підстав вважати пред`явлену ОСОБА_1 підозру обґрунтованою.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання, у зв`язку з порушенням органом досудового розслідування вимог ч. 2 ст. 171 КПК України в частині необхідності надання документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, зокрема, щодо підтвердження наявності обґрунтованої підозри та правових підстав для застосування арешту майна, передбачених п. 3 та п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При цьому, колегія суддів не вдається в оцінку інших доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , таких як відсутність правових підстав накладення арешту з метою відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, доцільність та співрозмірність застосованого слідчим суддею арешту, а також невірне визначення часток квартири, на які накладений арешт, оскільки зазначені питання є похідними та не впливають на прийняте у цій справі рішення.

Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, зокрема, в частині скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 р. у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на 1/4 та 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 .

5.2 За апеляційною скаргою ОСОБА_2 .

У поданій апеляційній скарзі Бабіна Б.В. просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді, зважаючи на неправомірне обмеження цією ухвалою її прав.

З матеріалів клопотання вбачається, що оскаржуваною ухвалою накладений арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1 , а саме: 1/4 та 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 .

Правовими підставами для накладення арешту на майно в клопотанні детектива та ухвалі слідчого судді визначені п. 3 та п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України (конфіскація майна як виду покарання; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), тобто обставини, які не передбачають накладення арешту на майно інших фізичних осіб, крім майна підозрюваного.

Таким чином, питання щодо накладення арешту на майно ОСОБА_2 органом досудового розслідування в клопотання про арешт майна не ставилось та слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не вирішувалось.

При цьому, наявність у ОСОБА_2 іншої частки в квартирі, на яку оскаржуваною ухвалою був накладений арешт, не наділяє її статусом особи, інтересів якої дане судове рішення стосується.

На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заявлених ОСОБА_2 апеляційних вимог.

6. Щодо строку апеляційного оскарження.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в апеляційних скаргах заявлені клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 393 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. При цьому, згідно з частиною третьою даної статті, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів провадження встановлено, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена без виклику підозрюваного та іншого власника майна, в порядку ст. 172 КПК України, у зв`язку з чим, визначений п. 3 ч. 2 ст. 393 КПК України строк оскарження ухвали слідчого судді для підозрюваного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обчислюється з моменту отримання ними копії оскаржуваного рішення (15 лютого 2020 р.).

Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , після отримання ними копії оскаржуваного рішення, подали свої апеляційні скарги в межах строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді (17 та 20 лютого 2020 р., відповідно), питання щодо поновлення такого строку колегією суддів не вирішується.

7. Висновки суду.

За викладених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , та часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 р. у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання детектива про накладення арешту у вигляді заборони відчуження на майно підозрюваного ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 170-173, 369-372, 407, 409, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_1 задовольнити частково, у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 р. - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Швидкого Я.Ю. від 22.01.2020 р., погодженого із начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Козачиною С.С., про арешт майна підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000361 від 01.06.2017 р. - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді

А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин