- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорна В.В.
- Суддя (АП ВАКС): Никифоров А.С., Павлишин О.Ф.
- Секретар : Гецко І.В.
- Прокурор : Козачина С.С.
справа № 991/642/20
провадження №11-сс/991/240/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2020 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді Чорної В.В.,
суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,
при секретарі судового засідання Гецко І.В.,
за участі:
особи, якою подано апеляційну скаргу - підозрюваної ОСОБА_1 ,
прокурора Козачини С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 р. про арешт майна, -
в с т а н о в и л а:
02 березня 2020 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яка ухвалою від 02.03.2020 р. призначена до розгляду.
В судовому засіданні 10 березня 2020 року підозрюваною ОСОБА_1 подано заяву про зменшення вимог апеляційної скарги. Прокурором подані заперечення на апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_1 у первісній редакції.
1. Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Оскаржуваним рішенням - ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 р. за клопотанням детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Швидкого Я.Ю., погодженого із начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Козачиною С.С., накладено арешт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000361 від 01.06.2017 р., у вигляді заборони відчуження на майно підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: будинок АДРЕСА_1 .; будинок АДРЕСА_2 .; квартиру АДРЕСА_3 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3223384601:01:004:0025; 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 . Крім того, цією ж ухвалою накладено арешт у вигляді заборони відчуження, розпоряджання та користування майном підозрюваної, а саме: транспортним засобом HYUNDAI IX 35, 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .
У первісній апеляційній скарзі підозрювана ОСОБА_1 заявила вимоги про скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді та постановлення нової про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту в повному обсязі. Також, просила поновити їй строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 23.01.2020 р., оскільки розгляд клопотання про арешт майна здійснювався в закритому судовому засіданні, без повідомлення підозрюваної та інших власників майна, а копію оскаржуваної ухвал вона отримала лише 28.02.2020 року поштою.
У поданій до початку апеляційного розгляду заяві від 10.03.2020 р. (т. 1 а.с. 98) підозрювана ОСОБА_1 зменшила вимоги апеляційної скарги, зокрема, відмовилась від підтримання вимог в частині оскарження ухвали слідчого судді про накладення арешту у вигляді заборони відчуження на все її нерухоме майно, зазначене в ухвалі, а також у вигляді заборони відчуження та розпорядження на її рухоме майно, а наполягала лише на розгляді її апеляційної скарги в частині оскарження рішення слідчого судді про накладення арешту у вигляді заборони користування її рухомим майном - транспортним засобом HYUNDAI IX 35, 2012 року випуску, VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .
Щодо обґрунтування уточнених апеляційних вимог, ОСОБА_1 зазначила, що вони викладені в розділі III її первісної апеляційної скарги (т. 1 а.с. 75), в решті обґрунтування, наведене у первісній апеляційній скарзі, вона не підтримує (т. 1 а.с. 107).
2. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги підозрювана ОСОБА_1 зазначила, що має захворювання, яке суттєво обмежує її в пересуванні, у зв`язку з чим відсутність можливості користуватись транспортним засобом призведе до фактичної неможливості здійснювати адвокатську діяльність та в цілому суттєво обмежить її нормальну життєдіяльність. Надала суду апеляційної інстанції додаткові медичні документи, що підтверджують зазначені обставини.
3. Узагальнений виклад позицій сторін та інших учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрювана ОСОБА_1 не підтримала доводи первісної апеляційної скарги. Просила здійснювати апеляційний розгляд в межах поданої заяви про зменшення вимог апеляційної скарги, та скасувати рішення слідчого судді в частині накладення арешту у вигляді заборони користування транспортним засобом.
Прокурор Козачина С.С. в судовому засіданні не заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині скасування рішення слідчого судді про накладення арешту у вигляді заборони користування транспортним засобом. Письмові заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в первісній редакції, в яких прокурор просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді, були подані ним до уточнення ОСОБА_1 вимог апеляційної скарги.
4. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
Оскаржуване рішення слідчого судді прийнято за результатами розгляду клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Швидкого Я.Ю. від 22.01.2020 р., погодженого із начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Козачиною С.С. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000361 від 01.06.2017 р. про накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_1
4.1 Короткий зміст та мотиви клопотання.
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання детектива про накладення арешту у вигляді заборони відчуження на нерухоме майно підозрюваної ОСОБА_1 , а саме: будинок АДРЕСА_1 .; будинок АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3223384601:01:004:0025; 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 , а також про накладення арешту у вигляді заборони відчуження, розпоряджання та користування на рухоме майно підозрюваної ОСОБА_1 , а саме: транспортний засіб HYUNDAI IX 35, 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .
Клопотання про арешт майна підозрюваної ОСОБА_1 обґрунтовується тим, що у випадку визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, до неї судом може бути застосовано обов`язкове додаткове покарання, передбачене санкцією цієї статі, у вигляді конфіскації майна, а також може бути прийнято рішення про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Як на правову підставу для застосування арешту майна, сторона обвинувачення в клопотанні посилається на п. 3 та п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.
З клопотання слідує, що слідчою групою детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р. за підозрою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
22.01.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжких злочинів, а саме: пособництва заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.27, ч. 5 ст. 191 КК України, та у вчиненні фінансових операцій чи правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
4.2 Узагальнені мотиви слідчого судді.
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, врахувавши правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, а тому слід надати згоду на арешт майна, як рухомого, так і нерухомого, що знаходиться у власності підозрюваної ОСОБА_1
5. Встановлені обставини та мотиви суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції, згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Частиною 1 статті 409 КПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи вимоги апеляційної скарги підозрюваної ОСОБА_1 , з урахуванням поданої нею заяви про зменшення розміру вимог апеляційної скарги, та їх обґрунтування, апеляційному перегляду підлягає рішення слідчого судді в частині накладення арешту у вигляді заборони користування транспортним засобом підозрюваної, а саме: автомобілем HYUNDAI IX 35, 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .
5.1 Щодо накладеного арешту у вигляді заборони користування транспортним засобом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з частиною шостою цієї статті, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
З аналізу зазначених кримінальних процесуальних норм слідує, що накладенню арешту у вигляді заборони користування, розпорядження майном з підстав, передбачених п. 3 та п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, передує необхідність встановлення слідчим суддею не лише наявності правових підстав, визначених частинами п`ятою та шостою статті 170 КПК України, але і додаткових підстав, визначених частиною одинадцятою цієї статті, а саме: існування обставин, які підтверджують, що незастосування саме таких обмежень права власності призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування або передачі майна.
Проте, не зважаючи на вимоги про накладення арешту у вигляді заборони права користування та розпорядження транспортним засобом підозрюваної ОСОБА_1 , органом досудового розслідування у клопотанні зазначено лише правові підстави для накладення арешту на майно, визначені частинами п`ятою та шостою статті 170 КПК України, та не доведено існування обставин, наявність яких повинна бути встановлена слідчим суддею згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України.
Зазначеним обставинам не надано жодної оцінки і слідчим суддею при розгляді клопотання, тож не встановлено наявності ризиків, обумовлених знаходженням транспортного засобу, на який накладається арешт, у користуванні підозрюваної, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, зокрема ч. 11 ст. 170 КПК України, та є підставою для скасування ухвали слідчого судді в цій частині, відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України.
При цьому, як вбачається з наданих підозрюваною ОСОБА_1 медичних документів, вона страждає на захворювання опорно-рухової системи. Також, зі слів підозрюваної, вона доглядає свою матір похилого віку, що обумовлює постійну потребу в користуванні транспортним засобом. Крім того, підозрювана є практикуючим адвокатом, її адвокатську діяльність наразі не припинено та не призупинено. За таких обставин, обмеження її в користуванні транспортним засобом суттєво ускладнить або унеможливіть здійснення нею професійної діяльності як адвоката та обмежить її у забезпеченні повсякденних потреб.
Враховуючи, що слідчим суддею не встановлено існування обставин, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України, у випадку користування підозрюваною належним їй транспортним засобом, а також приймаючи до уваги відомості про наявність у ОСОБА_1 особистих причин, які обумовлюють постійну потребу в користуванні таким майном, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення її апеляційної скарги.
Колегія суддів при прийнятті рішення також враховує позицію прокурора Козачини С.С., яким було погоджено клопотання детектива про накладення арешту на майно, який в судовому засіданні не заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині надання їй дозволу користування транспортним засобом.
6. Щодо строку апеляційного оскарження.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 393 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. При цьому, згідно з частиною третьою даної статті, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів провадження встановлено, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена без виклику підозрюваної та інших власників майна, в порядку ст. 172 КПК України, у зв`язку з чим, визначений п. 3 ч. 2 ст. 393 КПК України строк оскарження ухвали слідчого судді для підозрюваної ОСОБА_1 обчислюється з моменту отримання нею копії оскаржуваного рішення (28 лютого 2020 р.).
Враховуючи, що підозрювана ОСОБА_1 після отримання нею копії оскаржуваного рішення подала свою апеляційну скаргу в межах строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді (02 березня 2020 р.), питання щодо поновлення такого строку колегією суддів не вирішується.
7. Висновки суду.
За викладених вище обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 р. в частині накладення заборони користування рухомим майном ОСОБА_1 , а саме, транспортним засобом, у зв`язку з істотним порушенням слідчим суддею вимог кримінального процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 170-173, 369-372, 407, 409, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 р. - скасувати в частині накладення заборони користування рухомим майном ОСОБА_1 , а саме: транспортним засобом HYUNDAI IX 35, 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .
В решті ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Чорна
судді
А.С. Никифоров
О.Ф. Павлишин