Документ № 88397765

Справа № 991/1799/20

Провадження1-кс/991/1839/20

У Х В А Л А

20 березня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., за участю секретаря судового засідання Заплатинської К.В., детектива Потребчука О.І., ОСОБА_5 , адвоката Лагоміна А.А., розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Потребчука О.І., погоджене з прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Семаком І.А., про арешт майна по кримінальному провадженню № 52017000000000636 від 26.09.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого антикорупційного суду надійшло відповідне клопотання, в якому детектив просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_3 , а саме: мобільний телефон Xiaomi M1805E10A (Poco F1) IMEI: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 .

Відповідно до матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52017000000000636 від 26.09.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, в 2016-2017 роках службові особи Київської міської митниці ДФС та Київської митниці ДФС систематично здійснювали митне оформлення товарів по заниженій вартості за митними деклараціями підконтрольних ОСОБА_4 підприємств. Так, для зменшення розміру митних платежів підприємствами, які були підконтрольні ОСОБА_4 , декларувалась занижена вартість товарів, яка визначалась за ціною удаваних контрактів між даними юридичними особами та іноземними компаніями, що також були підконтрольні ОСОБА_4 .

Частиною вказаних декларантів в 2016-2017 роках в Київській міській митниці ДФС застосовано схему митного оформлення товарів із застосуванням тимчасових митних декларацій, за якою службові особи Київської міської митниці ДФС попри наявність у декларантів точних відомостей про характеристики товарів, необхідних для заповнення митної декларації у звичайному порядку, систематично утримувалися від винесення рішень про відмову у прийнятті таких декларацій.

Під час митного оформлення товарів за такими деклараціями службові особи Київської міської митниці ДФС спочатку випускали товар в обіг за заниженою вартістю, визнавали митну вартість на підставі поданих документів, а після проведення експертиз по встановленню характеристик товарів, які були відомі декларантам при поданні тимчасових декларацій, приймали рішення про коригування (збільшення) задекларованої митної вартості товарів, аргументуючи їх розбіжностями в документах, по яким вони вже визнали занижену митну вартість товарів, що визнавалося судами протиправним.

За таких обставин службові особи Київської міської митниці ДФС умисно використали своє службове становище для сприяння протиправному заниженню митної вартості імпортованих в Україну товарів ТОВ «ТРЕЙД ОПТІМО», ТОВ «ТОРГЕСТ», ТОВ «КНД ТРЕЙД КОМ», ТОВ «РКС АГРОСЕЙЛ», ТОВ «ТК УКРПРОМТОРГ», ТОВ «ФІНСЕРВІС ПРОМ», що призвело до збитків державі в розмірі 77 719 040,72 гривень.

Крім того, частиною підприємств, які були підконтрольні ОСОБА_4 , в 2016-2017 роках застосовано схему митного оформлення товарів із застосуванням фінансових гарантій.

За цією схемою службові особи Київської міської митниці ДФС та Київської митниці ДФС формально реагували на заниження митної вартості товарів, однак прийняті ними рішення про коригування (збільшення) задекларованої митної вартості аргументували розбіжностями, які не впливали на визначення вартості товарів, що визнавалося судами протиправним. Після отримання таких судових рішень, службові особи Київської міської митниці ДФС повертали фінансові гарантії вказаним декларантам без будь-якого рішення щодо визнання заявленої митної вартості та без проведення необхідних у таких випадках перевірок правильності визначення митної вартості товарів.

У такий спосіб Київська міська митниці ДФС сплатила грошові кошти в загальній сумі близько 170 000 000 гривень, які підлягали внесенню до Державного бюджету України в якості митних платежів, на рахунки ТОВ «ДЕВОПС», ТОВ «АЛЬ МАК», ТОВ «РКС АГРОСЕЙЛ», ТОВ «ТРЕЙД ЛАЙНС», ТОВ «АГРОПЕРСПЕКТИВА ЮМТ», ТОВ «РЕЙНДЖ ОПТ», ТОВ «ІЛЬКАСАР», ТОВ «БЛЕК СІ ТОРГ», ТОВ «ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ».

Зазаначені протиправні дії у кримінальному провадженні № 52017000000000636 від 26.09.2017, кваліфіковані за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368 КК України.

Під час досудового розслідування детективами Національного бюро, під час особистого обшуку ОСОБА_3 , здійсненого під час затримання останнього, вилучено мобільний телефон Xiaomi M1805E10A (Poco F1) IMEI: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , який перебував у його користуванні.

Також у клопотанні детектив просить про розгляд клопотання у закритому судовому засіданні з метою не розголошення відомостей досудового розслідування.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 КПК України, слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом.

Згідно ч. 1 ст. 222 КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов до висновку про можливість розгляду клопотання у закритому судовому засіданні.

Після отримання клопотання слідчим суддею здійснено судовий виклик осіб, з володіння яких було вилучено майно, на яке прокурор прохає накласти арешт.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - захисник Лагомін А.А., заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що стороною обвинувачення пропущено строки звернення до слідчого судді з відповідним клопотанням, а тому, воно задоволенню не підлягає. Також, вказав на те, що мобільний телефон не є речовим доказом, оскільки не був знаряддям вчинення злочину та не містить жодних відомостей про скоєне кримінальне правопорушення.

Детективи у судовому засіданні клопотання підтримали, пояснення надали аналогічні тексту клопотання. Додатково пояснили, що у зв`язку з великим обсягом інформації, що міститься у телефоні, його огляд тривав значний час, однак, під час даної слідчої дії виявлено інформацію, яка є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні. У зв`язку з чим мобільний телефон визнано речовим доказом та відразу подано відповідне клопотання до суду. Зволікань, на які вказує сторона захисту не допущено. Також зазначили, що у зв`язку з необхідністю встановлення точного часу внесення у телефон виявленої інформації, яка має доказове значення у даному кримінальному провадженні, а саме відомості щодо надіслання повідомлень про митні декларації та вантаж, необхідно призначити судову комп`ютерно-технічну експертизу. Для цього необхідна, як інформація, так і носій цієї інформації. Арешт накладається не як на тимчасово вилучене майно, а як на речовий доказ, який виявлений під час досудового розслідування. На підстави викладеного, з метою збереження речового доказу, просили клопотання задовольнити.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків

Відповідно до ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Частина 3 ст. 132 КПК України зазначає, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з вимогами ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В силу вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні;

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна;

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як встановлено у судовому засіданні детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 52017000000000636 від 26.09.2017.

В ході досудового розслідування, детектива Національного бюро вилучено мобільний телефон марки Xiaomi M1805E10A (Poco F1) IMEI: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , який перебував у користуванні ОСОБА_3 .

Під час проведення огляду мобільного телефону у ньому виявлено інформацію щодо виготовлення документів на товари, які використовувалися для митного оформлення товарів по заниженій вартості, що є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні.

У зв`язку з тим, що вилучений мобільний телефон містить відомості, що мають значення для досудового розслідування, постановою детектива від 26.02.2020 його визнано речовими доказами у кримінальному провадження № 52017000000000636 від 26.09.2017.

Вирішуючи питання про правову підставу для забезпечення кримінального провадження слідчий суддя зазначає, що мобільний телефон Xiaomi M1805E10A (Poco F1) визнано речовим доказом, оскільки він містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Враховуючи той факт, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, а досудове розслідування на даний момент триває, по мобільному телефону необхідно призначення судових експертиз та можливе проведення додаткових оглядів, такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт, є доцільним та обґрунтованим на цій стадії кримінального провадження.

Потреби досудового розслідування виправдовують арешт майна, як втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, зважаючи на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя виходить з того, що критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КПК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом ( ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Дослідивши матеріали клопотання, слідчим суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження та він вважає за можливе накласти арешт саме шляхом заборони користування та розпорядження майном.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя переконаний, що з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та забезпечення збереження речових доказів, є правові підстави для арешту майна.

Керуючись ст.ст. 110, 131-132, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Потребчука О.І., погоджене з прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Семаком І.А., про арешт майна по кримінальному провадженню № 52017000000000636 від 26.09.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368 КК України - задовольнити.

Накласти арешт, шляхом заборони користування та розпорядження, на майно ОСОБА_3 , яке було вилучено 26.11.2019 в ході особистого обшуку ОСОБА_3 , а саме на:

- мобільний телефон Xiaomi M1805E10A (Poco F1) IMEI: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 .

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Слідчий суддя С.М. Мойсак