Документ № 88628565

Справа № 760/15443/16-к

Провадження №11-сс/991/297/20

суддя 1 інст. Оксюта Т. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорненької Д. С.,

суддів: Глотова М. С., Калугіної І. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Римаренко М. С.,

прокурор, особа, яка подала апеляційну скаргу, представник власника майна - Сідей О. В., та власник майна ОСОБА_1 не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна Сідей Олени Валеріївни - ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районого суду міста Києва від 03 липня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районого суду міста Києва від 03 липня 2017 року накладено арешт на автомобіль TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , як на речовий доказ у кримінальному провадженні №52016000000000073 від 14 березня 2016 року.

Не погоджуючись із вказаною вище ухвалою слідчого судді, посилаючись на її незаконність та істотне порушення суддею вимог кримінального процесуального законодавства, представник власника майна Сідей О. В. 18 березня 2020 року подала до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати. Підставами для скасування арешту зазначає те, що: 1) власник майна не є підозрюваною або обвинуваченою, вона не несе цивільної відповідальності за шкоду, завдану підозрюваним чи обвинуваченим; 2) при накладенні арешту на майно не доведено мету його застосування - спеціальна конфіскація чи інше; 3) не доведено, що автомобіль є речовим доказом; 4) накладений арешт не відповідає завданню - можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчудження; 5) вважає, що відсутні підстави для заборони користування цим майном; 6) арешт порушує право власника ОСОБА_1 на вільне володіння майном. Також просить поновити строк на подачу апеляційної скарги, так як після прийняття 11 березня 2020 року рішення Київським апеляційним судом про повернення апеляційної скарги з підстав її підсудності Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду, у період з 12 березня 2020 року до 15 березня 2020 року перебувала у відрядженні в м. Харкові. Крім цього, розгляд клопотання відбувся за відсутності власника майна, копію ухвали від 03 липня 2017 року вона як представник отримали 20 лютого 2020 року та 25 лютого 2020 подали апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.

У судове засідання особа, яка подала апеляційну скаргу, не з`явилася, подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням карантинних заходів на території України, відсутністю можливості проведення засідання в режимі відеоконференції та з метою захисту учасників процесу від вірусного захворювання та всебічного з`ясування обставин справи. Просить відкласти розгляд справи після скасування обмежувальних заходів, впроваджених Кабінетом Міністрів України.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомений належним чином.

Власник майна у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомена через представника.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Щодо доводів клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги

Відповідно приписів ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття учасників апеляційного провадження не перешкоджає проведенню розгляду апеляційної скарги.

Згідно до ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Строк перегляду апеляційної скарги на рішення слідчого судді згідно ст. 422 КПК України становить три дні.

Апеляційна скарга надійшла на адресу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 18 березня 2020 року та призначена до розгляду на 20 березня 2020 року, в строк, передбачений ст. 422 КПК Українни.

20 березня 2020 року представником власника майна подано клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги до скасування обмежувальних заходів, впроваджених Кабінетом Міністрів України.

Станом на 20 березня 2020 року КМ України були встановлені обмежувальні заходи на строк до 03 квітня 2020 року. З врахуванням цих обставин, колегією суддів відкладено розгляд апеляційної скарги на 07 квітня 2020 року.

Разом з тим, станом на 07 квітня 2020 року обмежувальні заходи продовжено до 24 квітня 2020 року.

Колегія суддів вважає, що відкладення розгляду апеляційної скарги на невизначений строк, як просить представник власника майна, не відповідає вимогам розгляду кримінального провадження у розумний строк. Крім цього, предстанвик власника майна у клопотанні не зазначив, які саме конкретно обмежувальні заходи перешкоджають її явці у судове засідання 07 квітня 2020 року, тому колегія суддів вважає, що клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги слід залишити без задоволення.

Щодо доводів клопотання про поновлення строку для апеляційного оскарження

Згідно з ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення, якщо інше не передбачене цим Кодексом.

Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів судового провадження вбачається, що 03 липня 2017 року слідчим суддею Солом`янського районного суду міста Києва була постановлена ухвала про накладення арешту. Однак, в матеріалах провадження відсутні будь-які докази того, що особа, чиї інтереси представляє адвокат Сідей О. В., була належним чином повідомлена про час та місце розгляду клопотання чи отримала копію ухвали раніше.

Згідно матеріалів справи копію ухвали представник власника майна отримала 20 лютого 2020 року та подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду 25 лютого 2020 року, тобто у строк, передбачений ч. ч. 2, 3 ст. 395 КПК України.

11 березня 2020 року Київським апеляційним судом постановлено ухвалу про повернення апеляційної скарги у зв`язку з її непідсудністю.

Докази отримання власником майна копії ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва та ухвали Київського апеляційного суду про повернення апеляціної скарги у матеріалах справи відсутні.

У період з 12 березня 2020 року до 15 березня 2020 року представник власника майна перебувала у відрядженні в м. Харкові.

За наведеного, колегія суддів вважає, що у даному випадку строк на апеляційне оскарження пропущений представником власника майна з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

Щодо доводів апеляційної скарги

Згідно абзацу 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, в тому числі, є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, забезпечення збереження речових доказів (абз. 2 ч. 1, ч. 2 ст.170 КПК України).

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження тощо.

Частиною 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, у тому числі, з метою збереження речових доказів. При цьому, згідно абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. З чого слідує, що арешт з метою забезпечення збереження речових доказів може бути накладено і на добросовісного набувача.

Згідно ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Вказані вимоги слідчим при поданні клопотання про арешт майна виконані.

Відповідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно врученої підозри у даному кримінальному провадженні події з приводу отримання та зберігання неправомірної вигоди її частина була вилучена з автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, власником якого є ОСОБА_1 .

Крім цього, відповідність арештованого майна критеріям, визначеним ст. 98 КПК України підтверджується постановою про визнання речовим доказом та приєднання до кримінального провадження (т. 1 а. с. 144).

Дозвіл на вилучення майна було надано ухвалою слідчого судді про проведення обшуку від 10 серпня 2016 року (т. 1 а. с. 130-131) і воно не має статусу тимчасово вилученого майна у відповідності ч. 7 ст. 236 КПК України (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі №457/1485/13-к).

Зазначеним спростовуються доводи апеляційної скарги в частині, що при накладенні арешту на майно не доведено мету його застосування - спеціальна конфіскація чи інше; не доведено, що автомобіль є речовим доказом; накладений арешт не відповідає завданню - можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження; відсутні підстави для заборони користування цим майном.

Суд погоджується з доводами сторони захисту, що власник майна не є підозрюваною або обвинуваченою, вона не несе цивільної відповідальності за шкоду, завдану підозрюваним чи обвинуваченим, разом з тим, у даному випадку має місце арешт майна з метою забезпечення збереження речового доказу.

Суд погоджується з доводами апеляційної скарги , що арешт порушує право власника на вільне володіння майном - ОСОБА_1 . Разом з тим, колегія суддів погоджується і з доводами клопотання та рішенням слідчого судді, що 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням, оскільки розслідування корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, у вчиненні якого підозрюється суддя місцевого загального суду, син власника майна, на думку колегії виправдовують таке втручання.

Колегія суддів вважає, що наявність ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 25 серпня 2016 року про відмову у задоволенні клопотання про арешт даного майна не може бути підставою для скасування рішення слідчого судді від 03 липня 2017 року, оскільки, згідно ухвали від 25 серпня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна з метою його можливої конфіскації, а не збереження речового доказу, що слідує із тексту даної ухвали.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

У силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має, в тому числі, право залишити ухвалу без змін.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, зі з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вірного вирішення справи, на підставі наданих слідчому судді матеріалів, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим, та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 98, 132, 170, 171, 173, 309, 395, 405, 407, 409, 412, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Відмовити у задоволенні клопотання предстанвика власника майна Сідей Олени Валеріївни про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Поновити строк на апеляційне оскарження представнику власника майна Сідей Олені Валеріївні - ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районого суду міста Києва від 03 липня 2017 року

Апеляційну скаргу представника власника майна Сідей Олени Валеріївни - ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районого суду міста Києва від 03 липня 2017 року залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районого суду міста Києва від 03 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Д.С. Чорненька

судді: М.С. Глотов

І.О. Калугіна