Документ № 88692419

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 757/47095/19-к

провадження № 51-5476км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Бородія В. М.,

суддів Єремейчука С. В., Стороженка С. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу начальника шостого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Козачини С. С. на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24 вересня 2019 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року частково задоволено скаргу адвоката Костюка Д. Ю., в інтересах ТОВ «Котлас» на бездіяльність керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України заступника Генерального прокурора Холодницького Н. І., що полягає у не розгляді клопотання, відповідно до положень ст. 220 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та зобов`язано керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України заступника Генерального прокурора Холодницького Н. І., розглянути клопотання директора ТОВ «Котлас» від

24 липня 2019 року про зміну підслідності з Національного антикорупційного бюро України на Головне слідче управління Генеральної прокуратури України, відповідно до ст. 220 КПК та прийняти вмотивоване рішення.

Оскаржуваною ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від

24 вересня 2019 року на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури

Кривенко В. В. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року повернуто особі, яка її подала.

При постановленні оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції виходив із того, що заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури

Кривенко В. В. участі в судовому провадженні не брав і не є прокурором вищого рівня щодо керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а тому не є прокурором, який має право на подання апеляційної скарги відповідно до ст. 36 КПК.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Зазначає, що повернення апеляційної скарги на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК суперечить приписам КПК та Закону України «Про прокуратуру», а також загальним засадам кримінального провадження, зокрема, щодо забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, в даному випадку ухвали слідчого судді, яка не передбачена кримінальним процесуальним законом.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор направив до Суду лист про те, що не заперечує щодо касаційного розгляду без його участі.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових

і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до положень ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано § 2 глави 26 КПК.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах 1, 2 ст. 309 КПК. Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканності, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, або рішення про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 КПК, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження у ній.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК інші ухвали слідчого судді, ніж зазначені в цій статті, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо:

1) особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; 2) апеляційну скаргу подала особа, яка не має право подавати апеляційну скаргу; 3) апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; 4) апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Частиною 4 ст. 399 КПК визначено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, постановлена у цьому провадженні ухвала слідчого судді, якою частково задоволено скаргу адвоката на бездіяльність керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, що полягає у не розгляді клопотання, відповідно до положень ст. 220 КПК та зобов`язання виконання процесуальних дій, відповідно до ст. 220 КПК, не міститься в переліку, визначеному частинами 1 і 2 ст. 309 КПК та не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, у зв`язку з чим апеляційний суд був зобов`язаний прийняти рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, замість повернення апеляційної скарги з підстав, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що це порушення в даному випадку не є істотним, оскільки апеляційна скарга у даному кримінальному провадженні була подана на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню. Скасування такої ухвали в будь-якому разі не призведе до перегляду оскарженого рішення слідчого судді, оскільки при новому розгляді апеляційний суд все одно повинен буде відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання прокурора на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 243/6674/17-к.

Зокрема, в указаному висновку Верховного Суду від 23 травня 2018 року йдеться про те, що в разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення

ч. 3 ст. 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі

п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення

ч. 6 ст. 9 КПК, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені

ч. 1 ст. 7 КПК.

На відміну від вищезазначених випадків, як убачається з матеріалів цього кримінального провадження, ухвала слідчого судді була постановлена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК.

Приписами пункту 1 ч. 1 ст. 303 КПК передбачено можливість оскарження, зокрема, бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Ця норма кореспондує, зокрема, і з положеннями ст. 220 КПК, де зазначено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Таким чином, слідчий суддя у цьому кримінальному провадженні розглянув скаргу та постановив ухвалу у порядку, передбаченому КПК, однак така ухвала не підлягає апеляційному оскарженню.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК,Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24 вересня 2019 року залишити без зміни, а касаційну скаргу начальника шостого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Козачини С. С. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. М. Бородій С. В. Єремейчук С. О. Стороженко