Документ № 88761096

Справа № 991/786/20

Провадження1-кс/991/797/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,

за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,

адвоката Литвиненка В. М., що діє в інтересах ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 42015000000000722 від 16.04.2015 року,

ВСТАНОВИЛА

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 (заявниці), про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 42015000000000722 від 16.04.2015 року на документи, записи, блокноти, а також комп`ютерну техніку та електронні носії інформації (далі - майно, на яке було накладено арешт), на які накладено арешт ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14.02.2018 року.

Майно, на яке було накладено арешт, було вилучене в ході обшуку 07.02.2018 року, як зазначається в ухвалі слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14.02.2018 року, в нежитлових приміщеннях в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , які використовуються (використовувалися) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання заявниця зазначає, що обшук було проведено на підставі неналежним чином оформленої ухвали; також, вона вважає, що особи, які проводили обшук, не мали повноважень на його проведення; проведення обшуку здійснювалося в іншому приміщенні, ніж дозволено ухвалою про обшук.

Щодо накладення арешту на майно, заявниця вказує на порушення слідчим суддею ОСОБА_2, що були допущені при розгляді справи № 760/4132/18, а саме: незаконно було поновлено процесуальний строк детективу для звернення із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене в ході обшуку майно; власника майна умисно було не повідомлено про розгляд клопотання детектива про накладення арешту на тимчасово вилучене в ході обшуку майно; було порушено правила допустимості та належності доказів; було порушено вимоги закону щодо обґрунтованості судового рішення; а також суддею було умисно перекручено зміст судового рішення. Вона також надає підтвердження притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за прийняте рішення.

Заявниця вказує на те, що обшук проводився у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 , хоча дозвіл на обшук ухвалою було надано на проведення обшуку у приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Заявниця зазначає, що вилучене майно та документи використовувались ТОВ «ЕНГРУПП» та Адвокатським об`єднанням «Адвокати та медіатори України» та їх працівниками у своїй господарській діяльності.

У судовому засіданні представник заявниці підтримав клопотання, попросив його задовольнити. Він також звертався із клопотанням про витребування матеріалів судових справ щодо надання дозволу на проведення обшуку та арешту майна зі Солом`янського районного суду міста Києва; у задоволенні цього клопотання йому було відмовлено.

Детектив у судове засідання не з`явився, подав заяву щодо розгляду справи за його відсутності. Він також надав письмові заперечення, у яких зазначив, що ОСОБА_1 вже зверталася зі скасуванням арешту майна (двічі) та з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14.02.2018 року, судді відмовили у задоволенні цих клопотань та скарги. Він також вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (адвокати, у приміщенні яких проводився обшук), зловживають своїми права на судове оскарження рішень, дій та бездіяльності детективів, маючи на меті перешкодити законному процесу досудового розслідування у кримінальному провадженні. У додаткових запереченнях, які він подав письмово, також зазначається про те, що на підставі документів, вилучених у приміщенні ОСОБА_1 , було ухвалено два вироки в інших справах, що стосуються підроблення (вироки Дзержинського районного суду міста Харкова від 10 грудня 2018 року) та Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (Дніпра) від 21.02.2017 року).

Встановлені обставини

Слідча суддя проаналізувала клопотання заявниці, заперечення детектива та заслухала думку представника заявниці.

Фактичні обставини вказують на те, що слідча група Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000722 від 16.04.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 205-1, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (КК України). У провадженні розслідуються можливі незаконні дії службових осіб деяких підприємств, які, вчиняючи антиконкурентні узгоджені дії, взяли участь в аукціонах з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу, організованих та проведених ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» та продавцем на яких виступало ПАТ «Укрнафта». Зі слів детектива, юридичне забезпечення, участь в судах та контроль за процедурою ліквідації вказаних юридичних осіб у місті Харкові здійснює група осіб під керівництвом адвоката ОСОБА_1

01.02.2018 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва постановив ухвалу про надання дозволу детективу НАБУ Бондаренко-Барбулі А. С. на проведення обшуку «в офісі, в якому здійснює свою адвокатську діяльність ОСОБА_1 … за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ». Ухвала передбачала вилучення оригіналів, копій та бланків документів стосовно здійснення господарської діяльності та взаємовідносин між різними підприємствами, що можуть бути причетні до обставин вчинення кримінальних правопорушень, що розслідуються, а також їх печаток та штампів, довіреностей, інших документів, чорнових записів, особистих записників, накопичувачів на жорстких дисках, флеш-накопичувачів, мобільних терміналів зв`язку, без уточнення.

07.02.2018 року детективи НАБУ Плюшкін А. Ю. та Жукова В. І. (за участю детектива НАБУ Семиволоса І. І., представника Ради адвокатів Харківської області, адвоката АО «Адвокати та медіатори України», директора ТОВ «ЕНГРУПП»; в подальшому ОСОБА_1 , детектива Шмітька В. В., ОСОБА_10; в присутності понятих) провели обшук у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , в нежитлових приміщеннях, які використовуються (використовувалися) ОСОБА_1 . При обшуку було встановлено, що нежитлові приміщення за цією адресою знаходяться на 1 поверсі (квартира № 1 ) та складаються з коридору, трьох кімнат, у яких знаходяться робочі місця працівників, кухні та вбиральні. В ході обшуку було вилучено речі, перелік яких надає заявниця у клопотанні (його у повному обсязі було досліджено та враховано слідчою суддею).

14.02.2018 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва наклав арешт на майно, вилучене під час обшуку 07.02.2018 року з метою збереження речових доказів.

В подальшому, заявниця зверталася до Київського апеляційного суду з оскарженням ухвали про арешт майна. 24.01.2019 року Київський апеляційний суд відмовив у задоволенні її апеляційної скарги. Зокрема, апеляційний суд зазначив, що рішення про накладення арешту «є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом».

Також, заявниця зверталася до слідчих суддів з клопотанням про скасування арешту. 11.10.2018 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва відмовив у задоволенні клопотання. 13.11.2019 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду також відмовив у задоволенні клопотання. В обґрунтуванні, зокрема, було зазначено, що арешт було накладено обґрунтовано, а також не відпала потреба в подальшому застосуванні арешту у кримінальному провадженні.

Мотивація суду

Відповідно до частини 1 статті 174 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України), власник або володілець майна, який не був присутнім при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Солом`янського суду від 14.02.2018 року, у судовому засіданні був присутній лише детектив, а заявниця, відповідно, не була присутня при розгляді питання про арешт майна.

Клопотання було подане заявницею, яка зазначає, що здійснювала свою адвокатську діяльність не за адресою, зазначеною в ухвалі про обшук ( АДРЕСА_1 ), а за іншою адресою ( АДРЕСА_6 ), на підтвердження чого надає знімок веб-сторінки з Єдиного реєстру адвокатів України (ЄРАУ), станом на 12.02.2018 року.

Щодо можливості звернення із клопотанням про скасування арешту майна власником або володільцем, то клопотання було подане представником заявниці, яка вважає, що є власником чи володільцем вилученого майна. Таким чином, слідча суддя встановлює, чи є заявниця особою, яка уповноважена звертатися із клопотанням про скасування арешту майна.

Необхідно звернути увагу на те, що заявниця вказує на незаконність проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема тому, що в ухвалі про обшук зазначалося, що це приміщення є офісом, в якому здійснює свою адвокатську діяльність ОСОБА_1 (заявниця); втім, сама вона надає іншу адресу, за якою знаходився її офіс. Разом з тим, приміщення, у якому було дозволено проводити обшук, на праві власності належить ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (про це зазначено в ухвалі суду; факт права власності підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та у Державному реєстрі іпотек також зазначається про те, що ці особи є іпотекодавцями).

З певним рівнем ймовірності можна говорити про те, що власником або володільцем такого майна є або ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , ТОВ «ЕНГРУПП», Адвокатське об`єднання «Адвокати і медіатори України» чи ОСОБА_11 (що, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власницею приміщення, у якому фактично було проведено обшук, тобто квартирі АДРЕСА_2 ). Перелік вилучених речей, опис речей в ухвалі про накладення арешту вказує на те, що заявниця може бути володільцем цього майна попри те, що вона здійснювала свою адвокатську діяльність в іншому місці, оскільки вилучені речі та документи стосуються її професійної діяльності (це також стало підставою для надання дозволу на проведення обшуку у цьому приміщенні).

Таким чином, слідча суддя робить висновок, що заявниця має повноваження на звернення з клопотанням про скасування арешту майна як можливий володілець майна.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абзац 2 частини 1 статті 174 КПК України).

Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Таким чином, при дослідженні доказів та доводів сторін, слідча суддя встановлює відсутність підстав для можливого подальшого застосування арешту, а також підстави для необґрунтованості накладеного арешту. Разом з тим, перевірка ухвали, якою було накладено арешт на майно (ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 14.02.2018 року) не проводиться. Слідча суддя не уповноважена на такий розгляд. Що потрібно встановити так це підстави для скасування арешту, які виникли станом на момент розгляду клопотання, що є відмінністю від перегляду судом вищої інстанції, оскільки слідча суддя не оцінює ухвалу про накладення арешту на майно на предмет його законності та обґрунтованості в момент накладення арешту. Апеляційне оскарження та скасування арешту в порядку статті 174 КПК України мають різні процесуальні ролі.

Ухвала про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником або володільцем майна, які були присутні при розгляді питання про арешт майна, або із клопотанням про скасування арешту майна мають право звернутися ці ж учасники кримінального провадження, якщо вони не були присутні при розгляді питання про арешт майна (пункт 12 розділу 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року).

Звернення зі скасуванням арешту, у цьому випадку, є можливим, оскільки заявниця як володілець майна не була присутня при розгляді клопотання про накладення арешту на майно (це підтверджується переліком осіб, що були присутні при розгляді Солом`янським районним судом міста Києва 14.02.2018 року).

Арешт майна є втручанням у право власності, відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таке втручання є пропорційним втручанням у права людини та необхідним у демократичному суспільстві у випадку, якщо забезпечується виконання завдання арешту майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Втім, необхідно врахувати, що питання обґрунтованості накладення такого арешту вже було предметом розгляду апеляційною інстанцією, Київським апеляційним судом міста Києва, який 24.01.2019 року постановив ухвалу про залишення без змін ухвали Солом`янського районного суду міста Києва. В подальшому, заявниця також двічі зверталася зі скасуванням арешту майна до суду першої інстанції, зокрема, до Солом`янського районного суду міста Києва, який залишив клопотання без задоволення через те, що «заявниками не доведено, що в подальшому в застосуванні накладенню арешту на майно відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано» (ухвала від 18.10.2018 року); та до Вищого антикорупційного суду, який відмовив у задоволенні клопотання, оскільки «обґрунтованість накладання арешту підтверджено ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року, а потреба в подальшому застосуванні арешту у кримінальному проваджені не відпала, вважаю, що підстави для задоволення клопотання відсутні».

У зверненні до Солом`янського районного суду міста Києва заявниця посилалася на такі підстави для скасування арешту майна:

-ухвала про накладення арешту на майно є необґрунтованою, оскільки при накладенні зазначеного вище арешту слідчий суддя не надав належного обґрунтування, тому що арештоване майно та документи відповідають критеріям ст. 98 КПК України

-при прийнятті рішення про арешт майна та документів слідчим суддею було порушено правило допустимості доказів, оскільки обшук проводився в приміщеннях квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності громадянці ОСОБА_3 , проте, згідно ухвали від 01.02.2018 року дозвіл на проведення обшуку було надано в приміщеннях по АДРЕСА_1 , які належать громадянам ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , тобто умови надання дозволу на проведення обшуку та умови здійснення процесуальної дії (обшуку) є відмінними;

-слідчий суддя прийняв рішення про арешт майна поза строками звернення для такого арешту.

У зверненні до Вищого антикорупційного суду заявниця посилалася на такі підстави для скасування арешту майна:

-при накладенні зазначеного арешту слідчий суддя не навів жодного обґрунтування, що вилучене під час обшуку майно є належним доказом та відповідає визначеним статтею 98 КПК України критеріям;

-під час розгляду клопотання про арешт майна та документів слідчий суддя допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема, постановив ухвалу про арешт вилученого під час обшуку майна та документів за відсутності належного повідомлення власника такого майна про дату та час розгляду клопотання про арешт;

-при прийнятті рішення про арешт майна та документів слідчим суддею було порушено правило допустимості доказів, оскільки детективами НАБУ було проведено обшук з порушенням суттєвих умов дозволу суду, а саме, - без наявності належним чином оформленого судового рішення про надання дозволу на обшук, в інших приміщеннях, ніж зазначено в ухвалі слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01.02.2018 р., без наявності дозволу на проникнення до приміщення та проведення обшуку, а за такого, майно та документи, на які накладено арешт, не можуть бути допустимими доказами, оскільки були вилучені з порушенням порядку, передбаченого кримінальним процесуальним законом;

-ухвала про арешт вищезазначених майна та документів постановлена слідчим суддею поза строками звернення для такого арешту всупереч вимогам абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України.

-суддю за порушення під час розгляду питання про арешт майна притягнуто до дисциплінарної відповідальності за суттєві порушення вимог процесуального закону.

Отже, в обох випадках вимоги та обґрунтування заявниці були, за своєю суттю, ідентичні. Такі ж вимоги та обґрунтування є і у клопотанні, яке розглядає слідча суддя в межах цього провадження.

Слідча суддя зазначає, що попри те, що кримінальний процес не передбачає преюдиціальності судових рішень (окрім передбачених статтею 90 КПК України), розгляд клопотання про скасування арешту майна має відбуватися з урахуванням того, що особа мала можливість звернутися з клопотанням про скасування арешту до суду та мати можливість оскаржити таке рішення, а також мати можливість викласти свої аргументи та бути заслуханою щодо свого питання. Надання такої можливості є основою дотримання органами держави положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про справедливий суд.

Також, одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (принцип згадується у рішенні Великої Палати Європейського суду з прав людини у справі Brumarescu проти Румунії від 28 жовтня 1999 року, заява № 28342/95, параграф 61). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто «остаточності» рішення суду. Таким чином, слідча суддя не може розглядати питання оскарження арешту майна ще раз, якщо заявниця не наводить нових підстав для скасування арешту, оскільки воно вже було вирішено іншими слідчими суддями двічі, а законність та обґрунтованість накладення арешту оцінювалася також судом апеляційної інстанції, а тому такий розгляд буде порушувати принцип юридичної визначеності. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню (ч. 2 ст. 534 КПК України).

Разом з тим, слідча суддя усно відмовила представнику заявниці у задоволенні клопотання витребування документів з Великої Палати Верховного Суду щодо справи № 11-1110сап19, оскільки рішення за скаргою ОСОБА_2 на рішення Вищої ради правосуддя від 10 вересня 2019 року № 2390/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 25 березня 2019 року № 917/2 дп/15-19 не має значення для вирішення питання за клопотанням, оскільки факт притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не несе юридичних наслідків для постановлених ним рішень.

Таким чином, з урахуванням того, що питання, що ставилися на розгляд слідчій судді, вже двічі вирішувалися повноважними судами, слідча суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна.

Керуючись статтями 174 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 42015000000000722 від 16.04.2015 року - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідча суддя Широка К. Ю.