Документ № 89454053

Справа № 991/3641/20

Провадження №11-сс/991/450/20

суддя 1 інст. Мойсак С.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді Чорненької Д. С.,

суддів: Глотова М.С., Калугіної І.О.

за участі:

секретаря судового засідання Халітова С.І.,

захисника підозрюваного Мірошника О .М . ,

власника майна ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

прокурора Кимлика Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 - Мірошника Олександра Миколайовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 травня 2020 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42016110350000102 від 01 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 травня 2020 року накладено арешт, шляхом заборони розпорядження та користування на автомобіль Mercedes-Benz GL 400, д.н.з. НОМЕР_1 , 2014 р.в. та автомобіль Mercedes-Benz GL 400, д.н.з. НОМЕР_2 , 2016 р.в., які зареєстровані на ОСОБА_3 , як на спільну сумісну власність майна подружжя підозрюваного ОСОБА_4 .

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, посилаючись на її незаконність, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, захисник підозрюваного ОСОБА_4 - Мірошник О.М. подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати. Підставами для скасування арешту зазначає: 1) необґрунтованість підозри; 2) власник майна, на яке накладено арешт, не є підозрюваною або обвинуваченою особою, майно придбане за її особисті кошти, тому вважає, що арешт порушує право власника ОСОБА_3 на вільне володіння арештованим майном. Просив апеляційну скаргу задовільнити, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна.

У судовому засіданні захисник апеляційну скаргу підтримав. Вважає, що арешт автомобілів порушує право користування майном його підзахисного та членів його родини, в тому числі малолітніх дітей та вагітної дружини. Розгляд клопотання в суді першої інстанції проведено за відсутності підозрюваного та власника майна, що позбавило їх права довести відсутність підстав для його арешту.

Підозрюваний підтримав свого захисника, просив апеляційну скаргу задовільнити, так як автомобілі належать виключно його дружині.

Власник майна - ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу задовільнити, так як автомобілі придбані на кошти, які їй подарувала її мати. Договір дарування коштів був усним. Арешт та вилучення автомобілів порушує її право власності та користування майном. Вона вагітна, є необхідність відвідувати лікарів, а використання послуг таксі в період пандемії є прямою загрозою її здоров`ю та здоров`ю ненародженої дитини. Копію ухвали про арешт майна отримала 15 травня 2020 року при вилучені автомобілів.

Прокурор вважає, що рішення слідчого судді відповідає вимогам діючого законодавства. Покарання за вчинення злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , передбачає конфіскацію майна та автомобілі є спільною сумісною власністю підозрюваного. Просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України, які передбачають призначення покарання з конфіскацією майна, яке у даному випадку не є альтернативним покаранням.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України, які передбачають призначення покарання з конфіскацією майна, яке у даному випадку не є альтернативним покаранням. При цьому, слідчим суддею прийнято до уваги практику ЄСПЛ який у своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.07.2011 та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більше, що відповідно до практики ЄСПЛ, факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Колегія суддів вважає, що надані детективом та прокурором докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_4 міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Суд погоджується з висновком слідчого судді про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Спільна сумісна власність подружжя належить подружжю незалежно від того, на чиє ім`я видано та оформлено документи.

Суду належних і допустимих доказів, що автомобілі є особистою власністю дружини підозрюваного не надано: автомобілі придбані в період перебування підозрюваного в зареєстрованому шлюбі за договором купівлі-продажу.

Оскільки частки подружжя у праві спільної власності не визначені, суд позбавлений можливості їх визначати на етапі досудового розслідування, поза межами позовного провадження, через що обтяження майна в цілому є єдиним можливим, реальним та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження з метою можливого виконання конфіскації майна у випадку призначення такого виду покарання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Щодо доводів розгляду клопотання за відсутності власників майна, колегія суддів зазначає, що такий розгляд передбачений ч.2 ст.172 КПК України і за даних обставин є виправданим.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що доводи апеляційної скарги щодо порушення прав ОСОБА_3 на користування автомобілями не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки захисник підозрюваного ОСОБА_4 - Мірошник О.М. не є її представником та не подав апеляційну скаргу в її інтересах, про наявність оскаржуваного рішення вона дізналась 15 травня 2020 року, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення слідчого судді.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

У силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має, в тому числі, право залишити ухвалу без змін.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, зі з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вірного вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим, та не вбачає підстав для його скасування з доводів, зазначених вище.

Керуючись ст. ст. 170-173, 303, 304, 309, 376, 392, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 - Мірошника Олександра Миколайовича залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 травня 2020 року - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Д.С. Чорненька

судді: М.С. Глотов

І.О. Калугіна