Документ № 89572339

Справа № 760/22550/19

Провадження1-кп/991/183/19

У Х В А Л А

02 червня 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів в складі:

головуючої - судді Задорожної Л.І.,

суддів - Шкодіна Я.В., Ткаченка О.В.,

за участю учасників кримінального провадження:

секретаря судового засідання - Ярмолюк М.І.,

прокурора - Касьяна А.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кам`янське (м.Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області, громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1 , який обвинувачується за ст.366-1 КК України,

розглянувши клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження №42019000000000543 та кримінального провадження №52017000000000095,

установив:

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про закриття кримінальних проваджень №42019000000000543 та №52017000000000095 на підставі п.1-3 ч.1 ст.284 КПК України, виходячи із змісту статей 7,8,9,42 КПК України та статей 3,8,21,22,24,32,58,64,67,126 Конституції України. Вказав, що стороною обвинувачення під час здійснення досудового розслідування було суттєво порушено вимоги кримінального процесуального закону щодо особливого порядку здійснення повідомлення йому як судді про підозру. Зазначив, що в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000095 від 10 лютого 2017 року, повідомлення про підозру було вручено за дорученням заступника Генерального прокурора, але всупереч вимогам пункту 3 частини першої статті 481 КПК України вручав це повідомлення начальник шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Козачина С.С., який і складав цю підозру. А письмове повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №42019000000000543 від 11 березня 2019 року йому було повідомлено керівником САП Холодницьким Н.І. , який не складав цього процесуального акта, а тому не міг вручати такої підозри. Також, процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42019000000000543 здійснював не Генеральний прокурор чи його заступник, а начальник шостого відділу Козачина С.С. , який і затвердив обвинувальний акт. Вказані обставини, на думку обвинуваченого, свідчать про те, що він не може вважатись таким, що притягнутий до кримінальної відповідальності, бо не набув в установленому порядку ні статусу підозрюваного, ні статусу обвинуваченого. Крім того, зазначає, що відповідно до обвинувальних актів йому інкриміновано кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-1 КК України, що було вчинене шляхом відмови в отриманні електронного цифрового підпису (ЕЦП), внаслідок чого фактично подані ним декларації за 2015,2016,2017 роки, перед звільненням та за 2018рік не знаходяться на офіційному веб-сайті НАЗК. Проте, ним у електронному форматі PDF, за особистим підписом та в передбачені законом строки, за затвердженою формою, на електронну поштову адресу НАЗК направлялись декларації у відкритий спосіб. Зауважив, що відповідальності за відмову у отриманні ЕЦП законодавством не передбачено. Крім того, виготовлення ЕЦП можливе лише за наявності згоди особи на обробку своїх персональних даних, а безальтернативна вимога ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», пов`язана з примусовим застосуванням електронного підпису, відповідно до ст. 64 Конституції України є обмеженням його конституційних прав і свобод людини і громадянина. Таким чином, жодного закону, який передбачав би будь-яку відповідальність за відмову у отриманні ЕЦП чи за ненадання згоди на обробку своїх персональних даних взагалі не існує, а за ч.2 ст.58 Конституції України, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавались законом як правопорушення. Під час досудового розслідування жодного факту незаконного збагачення відносно нього не було встановлено, як не було встановлено і наявності корупційних правопорушень. У зв`язку з викладеним, на думку обвинуваченого, кримінальне провадження підлягає закриттю.

Прокурор Касьян А.О. заперечував проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на те, що п.1-3 ч.1 ст.284 КПК України не надають суду права закривати провадження з підстав, вказаних в клопотанні обвинуваченого, оскільки, у випадку становлення судом обставин, про які йде в них мова, настають інші наслідки.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.

Частина друга статті 284 КПК України визначає, що кримінальне провадження закривається судом:

1) у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;

1-1) з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті;

2) якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом;

3) досягнуто податковий компроміс у справах про кримінальні правопорушення, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Пунктом другим частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України передбачено перелік підстав для закриття провадження на стадії підготовчого судового засідання. До таких підстав належать ті, що передбачені пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

Отже, Кримінальним процесуальним кодексом України визначено випадки, коли суд, який здійснює судовий розгляд, закриває кримінальне провадження.

Крім того, частиною сьомою ст.284 КПК України визначено, що якщо обставини, передбачені пунктами 1,2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Таким чином, обставини, на які посилається сторона захисту у своєму клопотанні, не є підставою для прийняття судом рішення про закриття кримінального провадження, оскільки КПК України містить вичерпний перелік випадків коли суд має право закрити провадження та не може тлумачитись ширше, а тому суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні із зазначених підстав.

Керуючись ст.ст.284,372,376 КПК України, суд -

постановив:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження №52017000000000095 від 10 лютого 2017 року, яке об`єднано з матеріалами кримінального провадження №42019000000000543 від 11 березня 2019 року - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст. 392 КПК України.

Головуюча: Л.І.Задорожна

Судді: О.В. Ткаченко

Я.В. Шкодін