Документ № 89620245

Справа № 991/4223/20

Провадження1-кс/991/4345/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,

за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,

адвоката Шкаровського Д. О. (на підставі ордеру),

підозрюваної ОСОБА_1 ,

прокурора САП Подгорця С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Подгорця С. В. про продовження дії запобіжного заходу в частині дії обов`язків, покладених на підозрювану у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави стосовно ОСОБА_1 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Черкаси, громадянки України, раніше не судимої, що зупинила адвокатську діяльність 18.03.2014 року , зареєстрована у АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52017000000000361 від 01.06.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України (КК України),

ВСТАНОВИЛА

26 травня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора - начальника шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Козачини Сергія Сергійовича про продовження дії запобіжного заходу в частині строку дії обов`язків, покладених на підозрювану у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави, стосовно ОСОБА_1 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Черкаси.

Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування, а прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюють процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України (КК України). Зокрема, у цьому провадженні ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Короткий виклад фактичних обставин, суть і правова кваліфікація кримінального правопорушення

Кримінальне провадження стосується можливого вчинення злочинів службовими особами центрального органу виконавчої влади, які займають особливо відповідальне становище, своїм службовим становищем, в інтересах третіх осіб, заволодіння грошовими коштами державного бюджету України в особливо великому розмірі, їх подальшої легалізації, а також умисного знищення офіційних документів.

Як зазначає прокурор у клопотанні, ОСОБА_1 (раніше мала прізвище ОСОБА_1 ), яка перебувала на посаді Першого заступника Міністра юстиції України, була залучена ОСОБА_3 до впливу на службових осіб Міністерства юстиції України та Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. Ці особи мали прийняти рішення у вигляді декларації про дружнє врегулювання спору між ТОВ «ЗМО» та державою за відсутності для цього правових підстав, шляхом зловживання своїм службовим становищем.

ОСОБА_1 підписала рішення міжвідомчої робочої групи № 1 від 22.05.2015 року, яким Міністерству юстиції України рекомендовано надсилати до ЄСПЛ односторонні декларації відповідно до Правила 62А або декларації про дружнє врегулювання спору відповідно до Правила 62 Регламенту Європейського суду у разі, якщо в процесі опрацювання справ зі скаргами на тривале невиконання рішень національних судів буде встановлено наявність підстав, які можуть призвести до винесення негативного для України рішення Європейським судом з прав людини. Детектив вважає, що вона достовірно знала, що чинними на той час нормативно-правовими актами не передбачалося укладення декларації про дружнє врегулювання спору у справах проти України. Таким чином, вона вплинула на прийняття Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_4 декларації про дружнє врегулювання.

Також, ОСОБА_1 переслала на електронну поштову скриньку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » переклад рішення ЄСПЛ у справі Zolotyy Mandaryn Oyl , TOV проти України (№ 63403/13). Детектив вважає, що переклад було надіслано ОСОБА_3 ще до засвідчення автентичності перекладу, і це може вказувати на те, що ОСОБА_1 організувала засвідчення службовими особами Секретаріату цього перекладу з відповідним формулюванням, щоби замість розміру заборгованості, який все ще підлягав до сплати, було сплачено повну суму 54 179 613,40 гривень, тобто без врахування факту зарахування зустрічних однорідних вимог, яким заборгованість була зменшена до 38 187 861,76 гривень.

Окрім цього, ОСОБА_1 , на думку детектива, підписала платіжне доручення № 918 від 24.02.2016 року (яким Міністерство юстиції перерахувало ТОВ «ЗМО» 44 996 789,76 гривень), порушивши положення Наказу Міністра юстиції України № 891/к від 23.02.2016 року, згідно з яким підписання фінансово-господарських документів було віднесено до компетенції іншої особи.

Детектив вважає, що перераховані кошти, отримані злочинним шляхом, в подальшому легалізували. Для цього ТОВ «ЗМО» спочатку перерахувало їх на рахунок ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», а те, у свою чергу, перерахувало їх на рахунки підприємств з ознаками фіктивності.

Таким чином, ОСОБА_1 , на думку сторони обвинувачення, підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Обґрунтування клопотання

Як зазначає детектив, 22.01.2020 року о 19 годині 28 хвилин ОСОБА_1 було повідомлено про підозру в порядку статей 133, 135 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України), оскільки вона перебувала за кордоном. 27.01.2020 року об 11 годині 35 хвилин, ОСОБА_1 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

У клопотанні зазначено, що підозра підтверджується усіма доказами у сукупності, а саме відомчими документами Міністерства юстиції України, які підтверджують повноваження ОСОБА_1 на час роботи Першим заступником Міністра юстиції України; протоколами допиту свідків, які у показаннях давали пояснення з таких питань як структура компанії ТОВ «ЗМО», процедура прийняття рішення про дружнє врегулювання та порядок виконання, знищення доповідних записок щодо справи ТОВ «ЗМО» у Міністерстві юстиції України, а також опис обставин, які можуть вказувати на легалізацію коштів в межах «схеми» звернення до ЄСПЛ; протоколами огляду документів, вилучених під час тимчасового доступу, які підтверджують перерахування коштів між Міністерством юстиції України, ТОВ «ЗМО» та ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт»; протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, якими підтверджується електронне листування ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , а також спілкування ОСОБА_3 з директорами підприємств, під час якого відбувається інструктаж щодо змісту та обсягу показань, які потрібно надати працівникам НАБУ під час проведення допитів, висновок судово-економічної експертизи, яким підтверджено розмір збитків державі, завданий виконанням рішення ЄСПЛ; іншими доказами.

04.02.2020 року слідча суддя Вищого антикорупційного суду застосувала до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді застави в розмірі 7 000 000 гривень, а також на 2 місяці поклала на неї обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати до слідчого (детектива), прокурора та суду за першим викликом;

-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

-утримуватися від спілкування з підозрюваними і свідками у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 року;

-здати органам Державної міграційної служби України паспорти для виїзду за кордон.

При розгляді цього клопотання, а також при перевірці цієї ухвали колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, було встановлено підстави вважати, що існує ризик того, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

За ОСОБА_1 було внесено заставу. 01.04.2020 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду задовольнив клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії обов`язків щодо ОСОБА_1 . Строк покладення на ОСОБА_1 обов`язків було продовжено до 01.06.2020 року.

Прокурор зазначає, що 01.06.2020 закінчується двомісячний строк досудового розслідування кримінального провадження, однак завершити досудове розслідування до закінчення цього строку неможливо через складність провадження, кількість підозрюваних, характер вчинених кримінальних правопорушень, великий об`єм матеріалів кримінального провадження, які зібрані на даному етапі досудового розслідування та підлягають ґрунтовному аналізу і юридичній оцінці з метою досягнення завдань кримінального провадження. З цих підстав прокурор зазначив, що 13.03.2020 року заступник Генерального прокурора виніс постанову про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 року до шести місяців, тобто до 22.07.2020 року.

Прокурор просить продовжити строк покладення обов`язків на ОСОБА_1 . При цьому, прокурор зазначає про обґрунтованість підозри, а також ризик переховування від органів досудового розслідування та суду та про інші ризики.

Доводи сторін

Прокурор підтримав клопотання, попросив його задовольнити. У своєму виступі він також вказав на ключові аспекти клопотання, а саме на доведеність обґрунтованості підозри та ризики. Також, він надавав деякі пояснення щодо суті клопотання та на етапі дослідження доказів слідчою суддею, зокрема, щодо обставин проведення слідчих дій, які ще необхідно вчинити.

Захисник заперечив проти задоволення клопотання. Він надав заперечення щодо відсутності обґрунтованої підозри; виконання своїх процесуальних обов`язків ОСОБА_1 та, відповідно, відсутності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України; а також про те, що ОСОБА_1 не перешкоджає кримінальному провадженню.

Підозрювана заперечила проти задоволення клопотання, підтримавши доводи свого захисника.

Вислухавши прокурора, захисника та підозрювану, перевіривши матеріали кримінального провадження, слідча суддя приходить до висновку, зазначеного у мотивації суду.

Мотивація суду

Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

У разі необхідності строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України (ч. 7 ст. 194 КПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто, при вирішенні питання про продовження строку дії обов`язків, необхідно керуватися положеннями щодо продовження строку тримання під вартою. Таким чином, строк дії обов`язків може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України (ч. 3 ст. 197 КПК України).

Слідча суддя досліджує такі обставини:

1.Чи досі є обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України).

2.Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий (детектив) чи прокурор, а також чи заявлений ризик (ризики) не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії обов`язків.

3.Обставини згідно ст. 178 КПК України (вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, вік та стан здоров`я тощо) та інші обставини.

Дослідження обставин, зазначених у пункті 3 вище доцільно здійснювати в межах окремих питань, для яких ці обставини мають значення.

Чи є обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України)

Сторона обвинувачення зазначає, що обґрунтованість підозри доведена доказами, зазначеними у клопотанні. Прокурор зазначає, що у клопотанні є докази, що вказують на наявність підстав для підозри ОСОБА_1 , і що така підозра є обґрунтованою. Сторона захисту заперечила, зазначивши про відсутність складу злочину з підстав того, що стороною обвинувачення не доведено склад злочину. Окрім цього, сторона захисту зазначила, що ОСОБА_1 не була присутня на засіданні робочої групи 21.12.2015 року на якому обговорювалося питання виконання рішення у справі ТОВ «ЗМО», а тому, відповідно, не могла тиснути на державних виконавців під час засідання цієї робочої групи. Також, ОСОБА_1 , як зазначає заявник, мала право підпису платіжних доручень про перерахування коштів, а тому підозра з цих підстав є необґрунтованою. Окрім цього, він зазначив, що відсутнє нормативне регулювання питання черговості виплати суми грошових коштів за рішеннями Європейського суду з прав людини, і збитки, завдані Державному бюджету України взагалі були відшкодовані, оскільки Північний апеляційний суд прийняв рішення про відшкодування збитків, завданих державі шляхом стягнення з АЕК «Київенерго» 54 179 613,40 гривень. Він надав докази на підтвердження цих аргументів.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України). Оскільки в процесуальному законодавстві нема чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідча суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2 ст. 8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

При продовженні строку дії обов`язків (як і при продовженні строку тримання під вартою), необхідно також оцінити обґрунтованість підозри протягом усього періоду накладення таких обов`язків. Обґрунтованість підозри має оцінюватися на кожному етапі - від початкового періоду після затримання особи, так і в подальшому, коли строк дії обов`язків продовжується. (Рішення у справі Ilgar Mammadov проти Азербайджану, заява № 15172/13 від 22 травня 2014 року, параграф 90)

Слідча суддя також звертає увагу на правову кваліфікацію злочину у підозрі. Так, ОСОБА_1 інкримінується ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_1 вчинила дії, спрямовані на заволодіння майном (тобто, грошовими коштами держави, що були сплачені на користь ТОВ «ЗМО») у розмірі 54 179 613,40 гривень чи його частиною. Об`єктивна сторона заволодіння чужим майном службовою особою із зловживанням своїм службовим становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище. Особливістю заволодіння є те, що предметом заволодіння чужим майном шляхом службового зловживання може бути і майно, яке безпосередньо не було ввірене винному чи не перебувало в його віданні. У зазначений спосіб винний може заволодівати майном, щодо якого в силу своєї посади він наділений правомочністю управління чи розпорядження майном через інших осіб.

Зловживання службовим становищем - це використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх повноважень і можливостей, пов`язаних з посадою. Фактично зловживання службовим становищем охоплює і зловживання владою, оскільки використовувати всупереч інтересам служби службова особа може як владні, так й інші повноваження та можливості. Для кваліфікації злочину за ст. 364 КК України необхідно встановлювати характер, зміст та обсяг повноважень, а також коло службових обов`язків, які визначають компетенцію службової особи та встановлюються відповідними нормативними актами. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 364 КК України, є вчинення його всупереч інтересам служби. Ця ознака вказує на те, що при вчиненні цього злочину завжди порушуються певні інтереси, яких службова особа повинна дотримуватись і охороняти.

Слідча суддя зазначає, що досі є достатні підстави вважати, що наявна обґрунтована підозра. Обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_1 щонайменше могла бути причетною до дій, пов`язаних з прийняттям рішення щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі ТОВ «ЗМО», та що прийняття такого рішення було пов`язане з відхиленнями від звичної процедури, з урахуванням обставин. Слідча суддя звертає увагу на те, що прокурором доведено можливий тиск ОСОБА_1 на державних виконавців та інших осіб не лише під час засідання 21.12.2015 року (присутність на якому ОСОБА_1 оспорюється захисником і підозрюваною), але й упродовж періоду розгляду та подальшого прийняття Європейським судом з прав людини рішення у справі ТОВ «ЗМО» щодо дружнього врегулювання. Слідча суддя зазначає, що обставини слід оцінювати у контексті інших обставин: зокрема, надсилання ОСОБА_1 перекладу рішення ЄСПЛ на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_3 », тобто невстановленої особи, причетність якої до справи досі залишається невідомою; відомостей про те, що ОСОБА_7 була особою, яка завжди підписувала фінансово-господарські документи у Міністерстві юстиції України, та була прямо уповноважена на це, й була присутня на роботі в день підписання Бернацькою Н. І. платіжного доручення для ТОВ «ЗМО»; а також того, що обставини виконання цього рішення були пов`язані з невизначеністю стосовно остаточності судового рішення, яким було присуджено цю компенсацію ТОВ «ЗМО», та щодо якої ОСОБА_1 мала бути обізнаною. Тому, слідча суддя не знаходить підстав вважати, що доводи захисника будь-яким чином впливають на рівень обґрунтованості підозри на цьому етапі.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (принцип згадується у рішенні Великої Палати Європейського суду з прав людини у справі Brumarescu проти Румунії від 28 жовтня 1999 року, заява № 28342/95, параграф 61). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто «остаточності» рішення суду. Таким чином, слідча суддя не вважає за необхідне розглядати підстави для обґрунтованості підозри (зокрема, засвідчення помилкового перекладу ОСОБА_1 , відсутність законодавчо передбаченої процедури дружнього врегулювання), на які посилається прокурор, та які були відхилені слідчою суддею при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, оскільки прокурор не надає нових доказів, що підтверджують, що підозра може бути обґрунтованою саме з цих підстав.

Зважаючи на викладену мотивацію у попередніх абзацах, слідча суддя переконана, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_1 дій, що кваліфікуються за ч. 5 ст. 191 КК України.

Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий (детектив) чи прокурор

Далі, слідча суддя оцінює наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Сторона обвинувачення зазначає про два такі ризики, один з яких доводиться доказами щодо нових обставин.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Прокурор зазначає про обґрунтованість ризику переховування через тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 , достатність майнових ресурсів, наявність паспортів громадянина України для виїзду за кордон та авторитет посад, які вона займала. Сторона захисту вважає такі доводи необґрунтованою думкою прокурора; захисник зазначає, що достатність майнових ресурсів не вказує на ризик; та неправдою є те, що у ОСОБА_1 станом на зараз є паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Щодо ризику переховування від органу досудового розслідування, прокурора та/або суду, слідча суддя звертає увагу на те, що ОСОБА_1 досі має широке коло спілкування, до якого входять іноземні особи, через авторитет посад, які вона займала. За період з червня 2012 року по жовтень 2019 року вона понад 60 разів виїжджала за кордон (що підтверджується інформаційно-аналітичною довідкою про перетин кордону). Одним з аргументів стосовно ризику переховування була також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 . Хоча станом на зараз вона здала паспорти громадянина України для виїзду за кордон, слідча суддя звертає увагу на те, що відмова у задоволенні клопотання про продовження строку дії обов`язків матиме наслідком повернення таких документів підозрюваній органами Державної міграційної служби. Також, слідча суддя звертає увагу на те, що майновий стан ОСОБА_1 дозволяє їй тривалий час перебувати за кордоном. Обставини у сукупності вказують на наявність ризику переховування, що був раніше.

Слідча суддя також переконана, що з урахуванням усіх обставин і того, що вони, в цілому, не змінилися за час з моменту застосування запобіжного заходу до підозрюваної, заявлений ризик не зменшився, а тому він досі виправдовує покладення обов`язків на неї.

Слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України). Втім, для всебічної оцінки обставин справи, слідча суддя аналізує доводи прокурора стосовно іншого ризику, про який згадано у клопотанні.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що в засобах масової інформації (зокрема, на офіційній сторінці в соціальній мережі Facebook Головного Рабина України, на офіційній веб-сторінці громадської організації «Харківська правозахисна група», на офіційній сторінці в соціальній мережі Facebook самої ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ) публікуються матеріали, що формують викривлене суспільне враження про обставини кримінального правопорушення та хід досудового розслідування. Тому, прокурор вважає, що ОСОБА_1 вчиняє дії, які можуть перешкоджати здійсненню кримінального провадження. Захисник заперечує, зазначивши, що прокурор не доводить, як саме ОСОБА_1 залучена до таких дій, оскільки не має відношення до всіх цих осіб, а щодо її власної публікації прокурор навіть не вказує, яким чином вона перешкоджає здійсненню кримінального провадження. Захисник надає підтвердження того, що ОСОБА_1 належно виконує свої процесуальні обов`язки, прибуваючи за кожним викликом до детектива та сприяючи кримінальному провадженню.

Слідча суддя звертає увагу на те, що прокурор не зазначає про причинно-наслідковий зв`язок між публікаціями та дійсним перешкоджанням кримінальному провадженню. Прокурор не довів, що ОСОБА_1 вчиняла дії, якими узгоджувала публікацію таких інформаційних повідомлень іншими особами. Дійсно, ОСОБА_1 опублікувала новину з підписом, у якому висловила свої думки, безсумнівно, щодо справи саме ТОВ «ЗМО» й виконання рішення Європейського суду з прав людини. Проте, прокурор не довів, що такі судження впливають на кримінальне провадження.

Тому, слідча суддя вважає, що такий ризик не доведено. Оскільки встановлено наявність одного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, слідча суддя вважає, що підозрюваній необхідно продовжити дію покладених на неї обов`язків.

Також, слідча суддя звертає увагу на те, що 13.03.2020 року заступник Генерального прокурора виніс постанову про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 року до шести місяців, тобто до 22.07.2020 року. Підставою для такого продовження була необхідність проведення додаткових слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій у кримінальному провадженні, зокрема, здійснити розсекречення речей і документів, вилучених за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, завершити огляди речей та документів, отримати висновки комп`ютерних та почеркознавчих експертиз, провести додаткову семантико-текстуальну (лінгвістичну) експертизу рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 року у справі щодо ТОВ «ЗМО», отримати відповідь Європейського суду з прав людини щодо позбавлення імунітету, передбаченого ст. 1 Шостого протоколу до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи 1996 року.

Слідча суддя, в цілому, вбачає доцільним покласти на підозрюваного ОСОБА_1 ті ж обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, що й були покладені раніше ухвалою судді Вищого антикорупційного суду від 04.02.2020 року, в подальшому продовжені. Це буде пропорційним і ефективним заходом забезпечення виконання нею своїх процесуальних обов`язків на цій стадії провадження.

Таким чином, слідча суддя задовольняє клопотання .

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 176, 182, 193 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

Клопотання начальника шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Подгорця С. В. про продовження дії запобіжного заходу в частині дії обов`язків, покладених на підозрювану у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави стосовно ОСОБА_1 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Черкаси, громадянки України, раніше не судима, що зупинила адвокатську діяльність 18.03.2014 року , зареєстрована у АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52017000000000361 від 01.06.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України (КК України) - задовольнити.

Продовжити до 22 липня 2020 року, тобто в межах досудового слідства, ОСОБА_1 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Черкаси, громадянки України, раніше не судимої, що зупинила адвокатську діяльність 18.03.2014 року, зареєстрована у АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52017000000000361 від 01.06.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 КК України, строк дії обов`язків, покладених ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду відносно застосування до неї запобіжного заходу у виді застави, а саме:

-прибувати до слідчого (детектива), прокурора та суду за першим викликом;

-повідомляти слідчого (детектива), прокурора або суд про зміну свого місця проживання та роботи;

-утримуватися від спілкування з підозрюваними і свідками у кримінальному провадженні №52017000000000361 від 01.06.2017 року;

-здати (залишити на зберіганні) органам Державної міграційної служби України паспорти для виїзду за кордон.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення.

Слідча суддя Широка К. Ю.