Документ № 89823388

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/492/19

Провадження 1-кп/991/86/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гавриленко Т.Г.

суддів Сікори К.О., Танасевич О.В.

за участю секретарів судового засідання Слакви О.О., Тарана А.В.

прокурорів Семака І.А., Скибенка О.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

його захисників, адвокатів Мягкова М.О., Панишева С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві у залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 42019110000000119 від 01 квітня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає у АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 369-2 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія провадження

1. 30.09.2019 зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України надійшли матеріали цього кримінального провадження.

2. 01.10.2019 ухвалою суду призначено підготовче судове засідання.

3. 23.10.2019 ухвалою суду закінчено підготовче судове засідання та призначено судовий розгляд.

4. 16.03.2020 прокурором подано обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням.

ІІ. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

5. Судом встановлено, що ОСОБА_1 27 жовтня 2017 року був обраний депутатом Київської обласної ради сьомого скликання у багатомандатному виборчому окрузі.

6. У лютому 2019 року у ОСОБА_1 виник умисел на отримання неправомірної вигоди від суб`єктів підприємницької діяльності, які займаються вирубуванням дерев в межах села Любарці Бориспільського району Київської області.

7. З метою реалізації злочинного умислу, діючи з корисливим мотивом, 20.02.2019 близько 22 год. 00 хв. у м. Бориспіль ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_2 , та запропонував останньому сплатити йому кошти за неперешкоджання вирубці дерев поблизу с. Любарці.

8. Не отримавши згоди на надання йому грошових коштів, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, з метою створення умов, за яких у ОСОБА_2 мало виникнути стійке переконання в наявності небезпеки для його прав, що мало змусити його погодитися з вимогою щодо надання неправомірної вигоди, звернувся до старшого оперуповноваженого Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України ОСОБА_3 із заявою про здійснення незаконної вирубки дерев поблизу с. Любарці Бориспільського району Київської області.

9. Реагуючи на зазначене повідомлення, співробітники УЗЕ в Київській області ДЗЕ НП України та Бориспільського ВП ГУНП у Київській області 21.02.2019 приблизно о 12 год. 00 хв. прибули на місце здійснення вирубки дерев за вказаною ОСОБА_1 адресою. На той час на цьому місці здійснював навантаження деревини на автомобіль «Урал», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , який працював разом із ОСОБА_2 . Того ж дня близько 14 год. 00 хв. на вказане місце прибув ОСОБА_2 , який намагався довести правоохоронцям законність вирубки дерев.

10. Під час роботи співробітників поліції, діючи з метою подальшої реалізації свого злочинного умислу, на місце події прибув ОСОБА_1 та, бажаючи справити на ОСОБА_2 враження щодо можливості здійснення реального впливу на працівників поліції, почав активно спілкуватися з поліцейськими та надавати їм вказівки.

11. Цього ж дня близько 20 год. 00 хв. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відбулася розмова щодо можливості припинення правоохоронними органами перевірки підприємницької діяльності ОСОБА_2 . Після цієї розмови, діючи з метою отримання неправомірної вигоди, усвідомлюючи протиправність своєї діяльності, використовуючи сайт для відправлення безкоштовних неперсоніфікованих повідомлень, ОСОБА_1 надіслав повідомлення на телефон підприємця з текстом «800 u.o. до 21:00 21.02», але повторно отримав відмову.

12. За наслідками огляду місця події вантажний автомобіль - маніпулятор «Урал», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_4 на праві користування на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 03.12.2018, було вилучено працівниками Бориспільського ВП ГУ НП у Київській області та, як тимчасово вилучене майно, транспортовано на штрафмайданчик.

13. Після невдалих спроб з`ясувати підстави утримання вантажного автомобіля у Бориспільському ВП ГУ НП у Київській області, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4 про своє враження, що таке утримання пов`язане з незаконною діяльністю ОСОБА_1 . За наслідками цієї розмови ОСОБА_4 22.03.2019 телефоном зв`язався з ОСОБА_1 та запропонував зустрітися.

14. 23.03.2019 відбулась зустріч ОСОБА_4 з ОСОБА_1 , під час якої останній, посилаючись на статус обласного депутата та позаслужбові зв`язки з керівництвом Бориспільського ВП ГУНП в Київській області, користуючись юридичною необізнаністю ОСОБА_4 , зазначив, що може посприяти у поверненні вилученого поліцією транспортного засобу, за умови надання йому неправомірної вигоди. Одночасно, ОСОБА_1 , з метою приховання своїх протиправних дій, спрямованих на реалізацію злочинного умислу на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_4 , повідомив останньому, що подальше спілкування між ними відбуватиметься за допомогою мобільного месенджера «Viber».

15. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 28.03.2019 ОСОБА_1 за допомогою мобільного месенджера «Viber» направив на мобільний телефон ОСОБА_4 повідомлення «6 т. у.о.». Усвідомлюючи реальність впливу ОСОБА_1 на правоохоронні органи, та у зв`язку з наявністю переконання про існування міцних корупційних зв`язків між усіма органами державної влади, його особистою безпорадністю при зверненні до поліції, ОСОБА_4 після нетривалих перемовин погодився на протиправну вимогу ОСОБА_1 та надав згоду передати йому в якості неправомірної вигоди кошти в сумі 5000 (п`ять тисяч) доларів США.

16. Усвідомлюючи, що ОСОБА_1 шляхом вимагання намагається отримати у нього неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення працівниками правоохоронного органу, а саме Бориспільського районного відділу Головного відділу Національної поліції України у Київській області, ОСОБА_4 звернувся із заявою до правоохоронних органів з метою виявлення, фіксації і припинення можливих злочинних дій.

17. Реалізуючи попередню домовленість, 08.04.2019 у селі Любарці Бориспільського району Київської області відбулась зустріч ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . У ході якої останній запевнив ОСОБА_4 , що після передачі коштів на протязі декількох днів він зможе забрати автомобіль, що всі питання з організації цього процесу ОСОБА_1 бере на себе, а в майбутньому вони зможуть домовитися щодо подальшого сприяння в господарській діяльності ОСОБА_4 . Розуміючи протиправність своїх дій з отримання неправомірної вигоди, з метою приховати її та остерігаючись викриття, ОСОБА_1 вказав ОСОБА_4 на спосіб передачі йому неправомірної вигоди, а саме: він мав перекинути пакет з грошима в сумі 5000 (п`ять тисяч) доларів США через паркан у подвір`я житлового будинку, який розташований біля церкви, там де буде знаходитись його автомобіль.

18. Того ж дня, о 17 годині 18 хвилин ОСОБА_4 перекинув через паркан до подвір`я зазначеного ОСОБА_1 житлового будинку раніше обумовлену неправомірну вигоду, яка знаходилась у поліетиленовому пакеті синього кольору.

19. Таким чином, 08.04.2019 о 17 годині 18 хвилин по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вимагання, реалізуючи єдиний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, одержав від ОСОБА_4 неправомірну вигоду в розмірі 200 (двісті) доларів США за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме співробітниками Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області, посадовими особами Бориспільської місцевої прокуратури та суддями Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

20. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, відповідальність за який передбачена ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

ІІІ. Нормативні положення

21. Частина 3 статті 369-2 КК України встановлює відповідальність особи за одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

22. Стаття 12 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією Ради Європи від 27.01.1999 передбачає, що кожна Сторона вживатиме таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для встановлення у своєму національному законодавстві кримінальної відповідальності за умисне вчинення обіцяння, пропонування чи надання прямо або опосередковано будь-якої неправомірної переваги будь-якій особі, яка заявляє чи підтверджує, що вона може за винагороду зловживати впливом на прийняття рішень будь-якою особою, згаданою у статтях 2, 4-6 і 9-11, незалежно від того, чи така неправомірна перевага призначена для неї особисто чи для іншої особи, а також вимагання, одержання або прийняття пропозиції чи обіцянки надання такої переваги у винагороду за такий вплив незалежно від того, чи такий вплив дійсно здійснюється, чи призводить до бажаного результату.

ІV. Позиція сторони захисту

23. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 надав показання, що він, як депутат Київської обласної ради та член постійної комісії з питань капітального будівництва, архітектури, транспорту, зв`язку, паливно - енергетичного забезпечення та розвитку інфраструктурних об`єктів, не міг залишитися осторонь незаконної вирубки лісосмуги обабіч дороги біля с. Любарці Бориспільського району Київської області. У зв`язку з чим, він звернувся до начальника відділу інноваційно-концесійної роботи Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації ОСОБА_5 , який на думку обвинуваченого, мав знати чи видавався дозвіл на вирубку дерев. Після цього до нього зателефонував ОСОБА_2 , з яким він раніше не був знайомим, та вимагав, щоб він не втручався не у свої справи. У подальшому ОСОБА_1 звернувся до поліції, а саме до знайомого йому старшого оперуповноваженого УЗЕ в Київській області ДЗЕ НП України ОСОБА_3 , та повідомив, що, на його думку, вчиняється злочин. Пізніше ОСОБА_3 надав йому номер телефону свого колеги ОСОБА_6 , у якого обвинувачений з`ясовував деталі розслідування за його повідомленням про злочин.

ОСОБА_1 вказав, що приїздив на місце вирубки дерев після приїзду правоохоронців та спілкувався з ними щодо обставин справи. Після цього до нього звернувся ОСОБА_4 і, жаліючись, що у його родини немає засобів до існування, просив допомогти повернути автомобіль та пропонував за це неправомірну вигоду. Обвинувачений від неправомірної вигоди відмовився, але із почуття жалю, вирішив допомогти ОСОБА_4 та зкоординувати його із адвокатом. ОСОБА_1 також заявив про провокацію злочину щодо нього з боку ОСОБА_4 .

Щодо подальших подій ОСОБА_1 відмовився давати показання, посилаючись на п.4 ч.3 ст.42 КПК України.

24. Захисники ОСОБА_1 - адвокати Мягков М.О. та Панишев С.О. в ході судового розгляду та під час дебатів висловили своє твердження про невинуватість свого підзахисного з огляду на наступні підстави.

Події в яких обвинувачується ОСОБА_1 мають ознаки провокації; докази в кримінальному провадженні зібрані з порушенням правил визначення підслідності та вчинені особою, яка не мала повноважень на проведення досудового розслідування; негласні слідчі (розшукові) дії були проведені з грубим порушенням норм кримінального процесуального закону; диспозиція статті, яка інкримінується обвинуваченому, відсилає до примітки, яка містила посилання не нечинний закон; також під час досудового розслідування відбувалися численні порушення права на захист

ОСОБА_1 V . Докази на підтвердження встановлених судом обставин

25. У порядку, передбаченому статтею 352 КПК України, у ході судового розгляду було допитано свідків сторони обвинувачення та захисту, показання яких мають значення для цього кримінального провадження.

Обставин, регламентованих ст.ст. 87, 96 КПК України, щодо допитаних свідків в ході судового розгляду встановлено не було.

Під час вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено відомостей, які б давали підстави вважати, що свідки, які були допитані судом під присягою, з будь - яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого у зазначеному злочині.

26. Будучи допитаним в судовому засіданні, свідок ОСОБА_2 надав показання, що з лютого 2019 року він працював із підприємцем ОСОБА_8 , який займався вирубкою аварійних дерев поблизу села Любарці у Бориспільському районі. Після початку цієї діяльності, нею зацікавився депутат Київської обласної ради ОСОБА_1

20.02.2019 у місті Бориспіль ОСОБА_2 , за попередньою домовленістю, зустрівся з ОСОБА_1 . Під час зустрічі обвинувачений зазначив, що ОСОБА_2 проводить діяльність в його районі, а тому підприємець має сплатити йому за це кошти, і у разі незгоди погрожував зверненням до правоохоронців. Свідок вказав, що запропонував ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) грн., на що той відповів, що так вони не домовляться і перервав зустріч.

21.02.2019 до ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_4 , який на той час займався навантаженням та транспортуванням вирубаних дерев автомобілем «Урал» поблизу села Любарці Бориспільського району, та просив його привезти документи про дозвіл на вирубку аварійних дерев, оскільки їх вимагають працівники поліції.

Прибувши на місце вирубки дерев, ОСОБА_2 намагався з`ясувати у правоохоронців, що було підставою перевірки та надав дозвільні документи. Орієнтовно дві години потому на місце події приїхав ОСОБА_1 та про щось спілкувався з правоохоронцями. Після цього свідок підійшов до нього та запитав, що той хоче за припинення протидії його господарській діяльності, на що ОСОБА_1 наказав чекати повідомлення. Перевіривши свій телефон, в одному з месенджерів ОСОБА_2 побачив повідомлення, направлене з мережі Інтернет, з текстом «800 u.о». За результатами подальших переговорів ОСОБА_2 відмовився надавати ОСОБА_1 кошти, зазначивши, що не розуміє, за що він має йому платити.

У подальшому поліція зобов`язала ОСОБА_4 помістити автомобіль «Урал» на штрафмайданчик, і на питання ОСОБА_2 , адресоване ОСОБА_1 , чи повернуть їм автомобіль, останній відповів відмовою.

Приблизно у період з 24 лютого по 20 березня 2019 року, коли ОСОБА_9 перебував у Російській Федерації, ОСОБА_2 декілька разів звертався до Бориспільського ВП ГУНП України в Київській області за інформацією щодо руху кримінального провадження, але йому повідомляли, що справою займається слідчий і більше ніяких відомостей не надавали. Перебуваючи у райвідділі поліції, він почув, що телефонували від ОСОБА_1 та цікавилися цією справою. Після цього випадку, остаточно переконавшись у тому, що ОСОБА_1 впливає на перебіг розслідування кримінальної справи, ОСОБА_2 припинив звертатися до райвідділу поліції. Після чого свідок надав ОСОБА_4 номер телефону ОСОБА_1 і припинив займатися цією справою.

27. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , повідомив, що у лютому 2019 він займався навантаженням спиляної деревини у селі Любарці Бориспільського району Київської області на власний автомобіль «Урал». 21.02.2019 на місце його діяльності прибули працівники поліції з метою перевірки законності цієї діяльності. Оскільки дозвільних документів у ОСОБА_4 не було, він зателефонував ОСОБА_2 . Після його приїзду, ОСОБА_9 чув, що приїхала особа на прізвище « ОСОБА_1 », якого він у цей день бачив два рази - вперше біля першої години дня, наступного разу близько шостої години вечора. За наслідками перевірки документів, правоохоронці повідомили йому, що автомобіль необхідно доставити на штрафмайданчик. Того ж вечора цю вимогу було виконано.

Починаючи з 24.02.2019 року, ОСОБА_4 перебував у Російській Федерації близько трьох тижнів. У цей період справами щодо законності утримання автомобіля «Урал» займався ОСОБА_2

Коли ОСОБА_4 у двадцятих числах березня 2019 року повернувся з Росії, ОСОБА_2 повідомив йому про те, що ОСОБА_1 чинить перепони: «ставить палки в колеса», внаслідок чого його маніпулятор «Урал» повернути не вдалось. Після чого свідок вирішив самостійно звернутися до ОСОБА_1 і попросив ОСОБА_2 повідомити йому для цього номер телефону обвинуваченого.

Приблизно 23.03.2019 року свідок зателефонував ОСОБА_1 та запропонував зустрітися. Під час зустрічі в селі Любарці, свідок повідомив ОСОБА_1 , що саме ним було придбано автомобіль-маніпулятор «Урал», розрахунок за який ще не завершив, а тому він дуже зацікавлений у можливості повернути транспортний засіб та працювати далі. На що ОСОБА_1 йому відповів: «умови я назвав у той вечір і я подумаю, як це можна зробити, в понеділок я тобі скажу, бо якісь люди вже зацікавились цією машиною». У той день про конкретну суму грошей, яку потрібно сплатити, ОСОБА_1 не повідомляв. Надалі вони домовились спілкуватися щодо повернення автомобіля у месенджері «Viber».

ОСОБА_4 повідомив, що він з обвинуваченим спілкувався у месенджері «Viber» приблизно п`ять-шість разів, і кожне таке спілкування він фіксував шляхом фотографування екрану свого телефону іншим своїм телефоном.

Згодом ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_4 про умови повернення йому автомобіля, написавши йому у таємному чаті месенджера «Viber»: «шість тисяч і колеса повернуться». На вказане повідомлення ОСОБА_4 відповів, що це для нього дуже дорого і запропонував дві тисячі доларів США, на що отримав відмову. ОСОБА_1 вказав, що остання погоджена сума - це п`ять тисяч доларів США і дешевше не буде. Розуміючи безвихідь ситуації для себе, свідок поцікавився на коли він має підготувати кошти, та отримав відповідь, що він має часу до понеділка.

Свідок повідомив, що саме після цього прийняв рішення про звернення до правоохоронних органів, оскільки таких коштів не мав, а якби ОСОБА_1 погодився на дві тисячі доларів США, він би їх сплатив. Після прийняття його заяви працівниками Управління захисту економіки в Київській області ДЗЕ Національної поліції України, він надав згоду на конфіденційне співробітництво.

З метою фіксації спілкування з ОСОБА_1 свідок фотографував переписку, яку вів у месенджері «Viber» в телефоні марки Самсунг G600 з ОСОБА_1 , на свій телефон марки Самсунг G700, оскільки останній встановив таймер на видалення повідомлень. Ці телефони у нього в подальшому вилучалися працівниками поліції для огляду, а зараз знаходяться у нього.

08.04.2019 ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_1 у селі Любарці на кінцевій зупинці громадського транспорту при виїзді з села. Під час зустрічі свідок запитав «чи точно він зможе забрати машину», на що отримав відповідь «якщо я берусь, то роблю». Коли свідок хотів одразу передати кошти, обвинувачений зауважив, що «я в руки не беру, перекидай через паркан» та пояснив, що необхідно замотати кошти в пакет та перекинути їх через паркан домоволодіння біля церкви, біля якого буде стояти його авто.

У ході допиту ОСОБА_4 пояснив, що мав стійке переконання в тому, що тільки ОСОБА_1 може вплинути на процес повернення йому автомобіля «Урал» та іншого шляху, аніж надання йому неправомірної вигоди, немає.

Цього ж дня близько 17 години ОСОБА_4 під`їхав до домоволодіння по АДРЕСА_1 . Проїхавши повз цей будинок, він отримав вхідний телефонний дзвінок через месенджер «Viber» від ОСОБА_1 із зауваженням, що він проїхав його будинок. Після чого свідок повернувся та перекинув через паркан до подвір`я житлового будинку ОСОБА_1 неправомірну вигоду у сумі 5 000 (п`ять тисяч) доларів США, які були замотані у поліетиленовий пакет синього кольору.

28. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що у 2019 році він працював в Управлінні захисту економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України у Київській області. Із ОСОБА_1 він познайомився за рік або за два до події щодо вирубки лісу, яка сталась на початку 2019 року. Їх спілкування полягало у періодичному повідомленні ОСОБА_1 про порушення законодавства та вчинення корупційних правопорушень.

Так, і цього разу на початку лютого 2019 року йому зателефонував ОСОБА_1 і запитав, чи цікава буде для його управління інформація про вирубку дерев у лісосмузі без дозвільних документів. На що свідок відповів ОСОБА_1 , що особисто він не бере участь у розслідуванні злочинів у сфері лісокористування, але цю інформацію він повідомить колегам, які цим займаються. Свідок повідомив про вказані обставини свого керівника, та, попередньо домовившись з своїм колегою ОСОБА_6 , повідомив ОСОБА_1 його номер телефона.

29. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомив суду, що у 2019 році він працював в Управлінні захисту економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України у Київській області. На початку 2019 року до нього звернувся один із колег, хто саме не пам`ятає, та попросив поспілкуватися із заявником з приводу вирубки дерев. Після цього, свідку зателефонував ОСОБА_1 та попросив перевірити факт можливо незаконної вирубки дерев. За вказівкою свого безпосереднього керівника ОСОБА_6 займався організацією виїзду до місця, про яке вказав обвинувачений, та сам виїздив на місце події.

Після подій 21.02.2019 ОСОБА_1 ще декілька разів телефонував свідку та надавав уточнюючу інформацію щодо місця вирубки дерев та інших обставин можливого правопорушення. При цьому, як зазначив свідок ОСОБА_6 , ОСОБА_1 значно частіше, разів до десяти, цікавився долею вантажного автомобіля-маніпулятора «Урал», а стан розслідування обставин, що стосувалися безпосередньо вирубки дерев, обвинуваченого не дуже цікавив.

30. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомив суду, що у 2019 році він займав посаду заступника начальника Управління захисту економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України у Київській області. Його керівник ОСОБА_14 повідомив йому, що за даними одного зі співробітників їх відділу поблизу села у Бориспільському або Броварському районі відбувається незаконна вирубка лісу, при цьому точну назву села він вже не пам`ятає. З метою перевірки вказаної інформації він та ще один співробітник управління, який займався розслідуванням правопорушень у сфері лісокористування, виїхали на місце події.

Приїхавши на місце події, правоохоронці виявили людей з пилами, які здійснювали вирубку тополь, та автомобіль-маніпулятор «Урал», який здійснював навантаження спиляної деревини. Згодом на місце події приїхав місцевий підприємець та надав дозвільні документи.

На місце події декілька разів приїздив обвинувачений ОСОБА_1 , представлявся депутатом обласної ради, цікавився у слідчих, що вони оформлюють і як відбувається процес документування, намагався надавати вказівки слідчим, на що свідок попросив ОСОБА_1 не заважати проводити слідчі дії. Також свідок звернув увагу, що ОСОБА_1 з власної ініціативи спілкувався з особами, які безпосередньо здійснювали вирубку дерев, а також з підприємцем, який привіз документи.

Свідок під час спілкування із зазначеним підприємцем довідався, що ОСОБА_1 вимагав у нього неправомірну вигоду за можливість продовжувати роботи, але, з його слів, вони не зійшлись в ціні.

31. Співробітники Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які брали участь у слідчих діях у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , будучи допитані у якості свідків, надали показання з приводу складання ними процесуальних документів.

32. ОСОБА_16 показав, що він склав протокол виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів від 03.04.2019, в якому було допущено дві технічні описки. А саме він невірно зазначив номер та серію купюр, а саме КВ 4495184414 М замість КВ 44951844 М та помилився у даті складання протоколу - помилково була зазначена дата 03.04.2019, але точної дати виготовлення імітаційних засобів він не пам`ятає. При цьому, як пояснив свідок, протокол про виготовлення імітаційних засобів фіксує дані про те, що імітаційні засоби вже виготовлені і надійшли до органу досудового розслідування. Безпосереднім виготовленням вказаних коштів займався не він особисто, а відповідний працівник ТОВ «Вістка», і тому не був присутній на зазначеному поліграфічному підприємстві. При цьому той факт, що у протоколі вказано, що саме ним в приміщенні ТОВ «Вістка» за допомогою поліграфічного обладнання були виготовлені кошти, є його опискою і в цій частині складений протокол є помилковим.

Також ОСОБА_16 зазначив, що 08.04.2019 вранці, точного часу не пам`ятає, він вручив заявнику ОСОБА_4 грошові кошти - долари США, частина з яких була справжня, а частина - імітаційними грошовими коштами, при цьому такі кошти були надані одним із керівників, але ким саме він вже не пам`ятає. Вручення цих коштів ОСОБА_4 відбулось у приміщенні Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, у його кабінеті, у присутності понятих після їх огляду із попередженням присутніх про те, що ці кошти є імітаційними, що було оформлено протоколом.

33. Свідок ОСОБА_15 показав, що він приймав заяву ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 вимагав у нього грошові кошти за повернення вантажного автомобіля, який в нього вилучили в процесі перевірки законності видалення аварійних дерев поблизу села Любарці Бориспільського району. Текст заяви ОСОБА_4 був складений ним із використанням комп`ютерної техніки з його слів.

Також, на телефон свідка здійснювалася фіксація спілкування заявника з ОСОБА_1 шляхом фотографування їх переписки у месенджері Viber з телефону ОСОБА_4 . Телефон він у подальшому надавав для огляду.

34. Допитані в судовому засіданні в якості свідків поняті ОСОБА_17 та ОСОБА_18 показали суду, що вранці 08.04.2019 року вони разом знаходились біля станції метро «Контрактова площа», де пили каву, коли до них підійшли співробітники поліції та запропонували прийняти участь в слідчих діях в якості понятих, на що вони погодились. Свідки повідомили, що перебували разом з правоохоронцями весь день та брали участь у декількох слідчих діях, зокрема, добре пам`ятали обшук у домоволодінні в селі Бориспільського району , зазначили, що інші слідчі дії пам`ятають погано. Але після демонстрації їм протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих та імітаційних засобів - грошових коштів від 08.04.2019, підтвердили власні підписи на ньому та участь у слідчій дії.

35. Допитані свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_5 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 показань щодо обставин, які б мали значення у цьому кримінальному проваджені, не надали.

36. У судовому засіданні, в порядку ст.358 КПК України, було досліджено документи, які мають доказове значення для кримінального провадження.

37. Заява з додатками громадянина ОСОБА_4 від 29.03.2019 на ім`я начальника Управління захисту економіки в Київській області ДЗЕ Національної поліції України полковника поліції Нідзельського В.О., відповідно до якої заявник просив провести перевірку по факту вимагання у нього депутатом Київської обласної ради ОСОБА_1 неправомірної вигоди у розмірі 6 000 доларів США за сприяння у поверненні заявнику вантажного автомобіля, який був вилучений працівниками поліції 21.02.2019, та за подальше неперешкоджання в зайнятті господарською діяльністю в сфері лісозаготівлі на території Бориспільського району Київської області (т. 1, а.с. 224 - 245).

38. Витяг з кримінального провадження № 42019110000000119, згідно з яким 01.04.2019 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення за фактом одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаного з вимаганням (т. 4, а.с.231).

39. Постанова про визначення групи прокурорів та старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні від 01.04.2019 (т. 1, а.с. 92-93).

40. Постанова про доручення органу досудового розслідування проведення досудового розслідування кримінального правопорушення від 05.04.2019, якою було визначено підслідність за Державним бюро розслідувань (т. 1, а.с. 94-95).

41. Лист про направлення матеріалів кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 42019110000000119 від 01.04.2019 до Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Києві (т. 1, а.с. 100).

42. Постанова прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_39. від 09.04.2019 та постанова керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. від 09.04.2019, якими підслідність провадження була визначена за детективами Національного антикорупційного бюро України (т. 1, а.с.101-102, 104-105).

43. Витяг від 10.04.2019 з кримінального провадження № 42019110000000119, згідно з яким внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про зміну органу досудового розслідування із Державного бюро розслідувань на Національне антикорупційне бюро України (т. 4, а.с. 71).

44. Письмова згода громадянина ОСОБА_4 на залучення його до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 01.04.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.369 -2 КК України (т. 1, а.с. 246).

45. Постанова прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_39. про залучення до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій ОСОБА_4 від 01.04.2019 (т. 1, а.с. 247-248).

46. Роздруківка реєстрації повідомлення Бориспільського відділу поліції ГУНП у Київській області про вчинення кримінального правопорушення (ЄО № 3981 від 21.02.2019, 13 год. 53 хв.) про те, що 21.02.2019 о 13 год. 48 хв. від заступника начальника відділу УЗЕ в Київській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_13. надійшло повідомлення до служби «102» щодо вирубки дерев у с. Любарці Бориспільського р-ну Київської обл. (т. 1, а.с. 238-239).

47. Постанова про закриття кримінального провадження від 17.02.2020, якою кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019110100000327 від 15.02.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, закрито у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування (т. 4, а.с. 252-253).

48. Заява ОСОБА_2 від 12.06.2019 на ім`я детектива Національного антикорупційного бюро України Андрусяки В.Ю. про те, що він добровільно надав для огляду детективам НАБУ свій мобільний телефон «IPhone 7» з абонентським номером « НОМЕР_3 » для проведення необхідних слідчих дій у кримінальному провадженні № 4201911000000119 (т. 2, а.с. 37).

49. Протокол огляду від 19.06.2019 з фотокопіями інформації, яка містилась у мобільному телефоні марки «IPhone А1778», IMEI НОМЕР_4 , наданий громадянином ОСОБА_2 .

З вказаного протоколу вбачається, що у мобільному телефоні у розділі «смс повідомлення» виявлено два текстових повідомлення, які мають значення для розслідування, зокрема:

- вхідне смс повідомлення, відправник «free.sms.ks», датоване 21.02.2019, час відправлення: 17:54:48, наступного змісту: «800 u.o. do 21.00 21.02, оператор не відповідає за зміст sms» (т. 2, а.с. 40, 45);

- вихідне повідомлення, датоване 22.03.2019, час відправки: 14:36:50, адресоване абоненту НОМЕР_5 « ОСОБА_4» наступного змісту « НОМЕР_6 ОСОБА_1» (т. 2, а.с. 40).

50. Заяви ОСОБА_4 від 08.04.2019 та від 10.04.2019 про те, що він добровільно надав для огляду свої мобільні телефони: марки Samsung, model SM-J600F, IMEI НОМЕР_7 , IMEI НОМЕР_8 та марки Samsung, model SM-J700F, IMEI НОМЕР_9 , IMEI НОМЕР_10 для проведення необхідних слідчих дій у кримінальному провадженні № 42019110000000119 (т. 1, а.с. 249, т. 2, а.с. 17).

51. Заява ОСОБА_15 від 07.05.2019 про надання для огляду мобільного телефону марки «iPhone» з абонентським номером « НОМЕР_11 » для проведення необхідних слідчих дій у цьому кримінальному провадженні (т. 3, а.с. 69).

52. Дослідивши протоколи огляду наданих мобільних телефонів від 22.04.2019, 10.04.2019, 07.05.2019 було встановлено, що у месенджері «Viber» ОСОБА_4 користується номером « НОМЕР_5 », та ідентифікував себе як « ОСОБА_4 », ОСОБА_1 використовує ім`я: « ОСОБА_24 », з прив`язкою до номеру НОМЕР_6 . Ці особи додатково ідентифіковані за фото, які прив`язані до цих акаунтів (т. 2, а.с. 23, 25). Співставивши інформацію, яка міститься у додатках до протоколу, суд встановив хронологію спілкування ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (т. 2, а.с.3-17, а.с. 20-35, т.3, а.с. 70-90). А саме:

26.03.2019 виявлене смс повідомлення:

21:16 «ОСОБА_1»: «Завтра наберу»

21:16 ОСОБА_4 «Ок » (т. 2 , а.с. 6).

28.03.2019

Абонент «ОСОБА_1» у розділі «Сегодня» видалив два повідомлення.

20:02 ОСОБА_4 «Не зовсим зрозумив»;

21:32 «ОСОБА_1»: «серйозно?»;

21:34 ОСОБА_4 : «Не встиг прочитати»;

21:39 «ОСОБА_1»: «6 т. у.о.»;

користувач «ОСОБА_1» встановив таймер на 1 хвилину та встановив таймер на 10 хвилин (т. 2, а.с. 31)

21:53 ОСОБА_4 : «Дешевше ? Термин?»;

21:55 «ОСОБА_1»: «Сильно затягнуто в часі, не правильно була вибрана тактика вашою командою. І саме головне не правильно обрані люди, ти зрозумів про кого я. Із-за нього взагалі ніхто не хотів йти на поблажкі» (т. 2, а.с. 32);

22:00 ОСОБА_4 : «Це половина вартости машини и в мене за яку я все заплатив и маю борги, де взяти те шоб ее забрати», «?»;

22:09 «ОСОБА_1»: «збитків там також багато нанесено»;

22:10 ОСОБА_4 : «ну на 6 у о», «я ж их не зробив», 22:16: «я даже того не заробив щоб зараз виддати», 22:17: «Мене вси залишили и я не знаю шо робити»;

22:25 «ОСОБА_1»: «не знаю що тобі навіть сказать. Умови я назвав. Як би були виконані умови ще тоді в той вечір, там було набагато менше, то було б все набагато проще»;

22:25 ОСОБА_4 : «Це для мене дуже багато» (т. 2, а.с. 33-34).

29.03.2019

21:07 «ОСОБА_1»: «назви хоть приблизно скільки»;

22:18 ОСОБА_4 « 2000$ » (т. 2, а.с. 30).

04.04.2019

14:59 «ОСОБА_1»: «5 т.у.о. остання» (т. 2, а.с. 35, т. 3, а.с.78)

20:13 ОСОБА_4 здійснив вихідний виклик.

20:13 «ОСОБА_1»: «Говорить не можу, пиши»;

20:15 ОСОБА_4 : «Скильки у мэнэ времени на збор цеи суми»;

20:16 «ОСОБА_1»: «Скільки треба», 20:17 «тільки не затягуй, або чим далі тим проблемніше буде»;

20:18 ОСОБА_4 : «До понєдилка жде»;

20:24 «ОСОБА_1»: «до якого»;

20:24 ОСОБА_4 : «до цого»;

20:24 «ОСОБА_1»: «жде»;

20:25 ОСОБА_4 : «Ок я дам знати» (т. 3, а.с. 70-84).

08.04.2019

11:29 «ОСОБА_1»:«?»;

11:31 ОСОБА_4 : «Жду согодни будэ» (т. 2, а.с. 29, т. 3, а.с. 85);

15:36 «ОСОБА_1» вихідний дзвінок тривалістю 41 секунда;

15:40: «Через скільки часу будеш» (т. 3, а.с. 86);

15:48 ОСОБА_4 : «Давай на заправке»;

15:49 «ОСОБА_1»: «приїзжай у село далі я тобі скажу» (т. 3, а.с. 87-88);

15:51 «ОСОБА_1» встановив таймер на 5 хвилин, «?»;

15:51 ОСОБА_4 : «Ок»;

15:52 «ОСОБА_1»: «так через скільки часу»;

15:52 ОСОБА_4 : «20 30 хвилмн» (т. 3, а.с. 89);

15:52 «ОСОБА_1»: «Набереш як будеш в селі, далі скажу», 15:53: «сам розумієш перестраховуюсь» (т. 3, а.с. 90).

16:28 «ОСОБА_1» вихідний дзвінок тривалістю 1 хвилина 18 секунд;

17:10 «ОСОБА_1» вихідний дзвінок тривалістю 1 хвилина 2 секунди (т. 2, а.с. 26).

53. Протокол огляду від 15.07.2019 (т. 2, а.с. 204-230) та досліджені дані, які містяться на оптичному диску DVD-R (Verbatim) вх. 12621, вих. 9865/3/кт (т. 2, а.с. 203), на яких міститься інформація про відомості щодо вхідних і вихідних дзвінків та смс повідомлень між абонентами НОМЕР_6 ( ОСОБА_1 ) та НОМЕР_5 ( ОСОБА_4 ) за період з 21.02.2019 по 24.04.2019, що отримані у оператора стільникового зв`язку ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Лайфсел» на підставі ухвали Солом`янського районного суду у м. Києві від 02.05.2019 (т. 2, а.с. 199-200).

Зокрема, з вказаних документів убачається, що ОСОБА_1 , користуючись абонентським номером НОМЕР_6 , з`єднувався з ОСОБА_4 , який користувався абонентським номером НОМЕР_5 . При цьому телефонні з`єднання відбулись у наступні дати та час:

22.03.2019 о 17 годині 22 хвилині (тривалість з`єднання 87 секунд), при цьому номер, який здійснює виклик: НОМЕР_5 , належить ОСОБА_4 , а номер, який приймає виклик: НОМЕР_6 , належить ОСОБА_1 ;

22.03.2019 о 18 годині 22 хвилині (тривалість з`єднання 29 секунд), при цьому номер, який здійснює виклик: НОМЕР_6 , належить ОСОБА_1 , а номер, який приймає виклик: НОМЕР_5 , належить ОСОБА_4 ;

23.03.2019 о 12 годині 42 хвилині (тривалість з`єднання 19 секунд), при цьому номер, який здійснює виклик: НОМЕР_5 , належить ОСОБА_4 , а номер, який приймає виклик: НОМЕР_6 , належить ОСОБА_1 ;

23.03.2019 о 12 годині 44 хвилині (тривалість з`єднання 42 секунд), при цьому номер, який здійснює виклик: НОМЕР_6 , належить ОСОБА_1 , а номер, який приймає виклик: НОМЕР_5 , належить ОСОБА_4 ;

23.03.2019 о 14 годині 43 хвилині (тривалість з`єднання 12 секунд), при цьому номер, який здійснює виклик: НОМЕР_5 , належить ОСОБА_4 , а номер, який приймає виклик: НОМЕР_6 , належить ОСОБА_1 ;

23.03.2019 о 17 годині 29 хвилині (тривалість з`єднання 34 секунди), при цьому номер, який здійснює виклик: НОМЕР_6 , належить ОСОБА_1 , а номер, який приймає виклик: НОМЕР_5 , належить ОСОБА_4 ;

26.03.2019 о 21 годині 15 хвилин ОСОБА_1 направив ОСОБА_4 смс повідомлення (тривалість з`єднання 1 секунда);

23.03.2019 о 14 годині 43 хвилин ОСОБА_1 направив ОСОБА_4 три смс повідомлення (тривалість кожного з`єднання 1 секунда).

54. Постанова прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_39. про проведення контролю за вчиненням злочину від 05.04.2019, якою було вирішено провести стосовно ОСОБА_1 негласну слідчу (розшукову) дію у формі спеціального слідчого експерименту - контроль за вчиненням злочину з 05.04.2019 по 03.05.2019. Проведення негласної слідчої (розшукової) дії доручено УЗЕ в Київській області ДЗЕ НП України із залученням ОСОБА_4 на умовах конфіденційного співробітництва (т. 3, а.с. 118-120).

55. Доручення прокурора Прокуратури Київської області від 08.04.2019 начальнику УЗЕ в Київській області ДЗЕ НПУ полковнику поліції Нідзельському В.О. на проведення негласних слідчих (розшукових) дій в порядку п. 5 ч. 2 ст. 36 КПК України (т. 3, а.с. 121).

56. Протокол огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих та імітаційних засобів - грошових коштів від 08.04.2019, згідно з яким грошові кошти у сумі 200 доларів США номінальною вартістю по 100 доларів США кожна, серії та номери FF 42428006 C та КВ 30294259 А, та імітаційні засоби - грошові кошти у сумі 4800 доларів США номінальною вартістю по 100 доларів США кожна, в кількості 48 штук, що мають однакові серії та номери КВ 44951844 М, було ідентифіковано та у присутності понятих передано ОСОБА_4 (т. 3, а.с. 96-100).

57. Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 09.04.2019, відповідно до якого оперуповноважений УЗЕ в Київській області ДЗЕ НП України ОСОБА_41 на підставі доручення та постанови від 05.04.2019 №15/2/2-702т про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, за участю ОСОБА_4., провів негласну слідчу дію та склав протокол. Відповідно до змісту цього протоколу 08.04.2019 у період з 9:15 до 9:55 у приміщенні службового кабінету №34 УЗЕ в Київській області ОСОБА_4 передано грошові кошти у сумі 200 доларів США номінальною вартістю по 100 доларів США кожна, серії та номери FF 42428006 C та КВ 30294259 А, та імітаційні засоби - грошові кошти у сумі 4800 доларів США номінальною вартістю по 100 доларів США кожна, в кількості 48 штук, що мають однакові серії та номери КВ 44951844 М. Після чого близько 16 год. 30 хв. в с. Любарці Бориспільського району Київської області відбулась зустріч ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , під час якої було узгоджено спосіб передачі неправомірної вигоди, а саме шляхом перекидання через паркан до подвір`я житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Після чого ОСОБА_4 о 17 год. 18 хв. неправомірну вигоду у сумі 5000 доларів США, які були обгорнуті у білий аркуш паперу формату А4 та замотані в поліетиленовий пакет синього кольору, перекинув через паркан вказаного домоволодіння (т. 3, а.с. 102-103).

58. Крім того, судом з дотриманням вимог ст.357 КПК України було оглянуто надані стороною обвинувачення речові докази:

- ідентифіковані грошові кошти у сумі 200 доларів США номінальною вартістю по 100 доларів США кожна, серії та номери FF 42428006 C та КВ 30294259 А. Судом встановлено відповідність цих купюр засвідченим ксерокопіям, доданим до протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих та імітаційних засобів - грошових коштів від 08.04.2019 (т. 3, а.с. 100), та вилученим під час обшуку купюрам відповідно до протоколів огляду від 10.04.2019 та 03.07.2019 (т. 2, а.с. 133-148).

59. Листи ТОВ «Вістка», відповідно до яких в період з 03 квітня по 08 квітня 2019 року виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів на загальну суму 4800 доларів США з номером КВ 4495184414 М та КВ 44951844 М у їх приміщенні не здійснювалося (т. 4, а.с. 2-7).

60. Лист ТОВ «Вістка» № 18 від 21.05.2020, згідно з яким несправжні імітаційні грошові кошти у вигляді купюр номіналом 100 доларів США з серійним номером КВ 44951844 М у кримінальному провадженню № 420191100000000119 не виготовлялися, але виготовлялися в іншому кримінальному провадженні на замовлення Управління захисту економіки в Київській області ДЗЕ НП України (т.4, а.с. 189).

61. Клопотання прокурора прокуратури Київської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 03.04.2019 (т. 3, а.с. 113-117).

62. Ухвала Чернігівського апеляційного суду від 04.04.2019, якою надано дозвіл строком на 2 місяці на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т. 3, а.с. 124-127).

63. Доручення прокурора Прокуратури Київської області від 04.04.2019 начальнику УЗЕ в Київській області ДЗЕ НПУ полковнику поліції Нідзельському В.О., яким доручено організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та направлено з цією метою ухвали Чернігівського апеляційного суду (т. 3 а.с.122).

64. Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 09.04.2019, згідно з яким отримано фактичні дані, які відповідно до КПК України можуть бути використані як джерело доказів у кримінальному провадженні. Проведення спеціального слідчого експерименту фіксувалось за допомогою технічних засобів. Зміст розмови також зафіксований та відображений у стенограмі, яка додається до протоколу (т. 3, а.с. 104-111).

65. На виконання вимог ст. 359 КПК України в судовому засіданні було досліджено та відтворено відеозапис проведення НС(Р)Д з карт пам`яті Transcend 16 GB (інв. №342т від 03.04.19, №343т від 03.04.19, №348т від 05.04.19) (т. 3, а.с. 198).

Під час перегляду відеофайлів, судом безпосередньо встановлено, що 08.04.2019 о 16:34 відбулася зустріч ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Під час цієї зустрічі на питання заявника, як він забере автомобіль-маніпулятор «Урал», обвинувачений відповів: «я розповідаю, які документи і куди заходити там віздє буде зелена та забираєте під свою відповідальність транспортний засіб і працюєте».

У подальшій розмові із ОСОБА_4 ОСОБА_1 зазначив: «ще раз тобі кажу як би ти раніше не пішов і ОСОБА_2 він вже багато дров наламав. Із за того, що ти з ним пішов її вообще потрібно не віддавать і ніякого розговора не хотіли вести». Після цього ОСОБА_1 прокоментував ОСОБА_4 розвиток ситуації із справою відносно громадянина ОСОБА_28 і вказав ОСОБА_4 , що «то людину тягали два роки по справах, я то цю людину знаю, я їй поміг, його отмазали».

Після чого ОСОБА_1 ще раз сказав ОСОБА_4 : «значить на площадку підете самі, вони віддають всі документи і постараються на середу, а так вообще четвер, п`ятниця». Тоді ОСОБА_4 запитав: «Це сто процентів?», а ОСОБА_1 відповів: «сто процентів, я ж не похожий на такого, якщо я беруся, значить я виконую».

В подальшій розмові ОСОБА_1 пояснив ОСОБА_4 : «ти ж понімаєш, що тут, в цій отута прокуратура, захист, місцевих отдєл і пошло і поїхало, суддя, не суддя, а суд, і так далі, оце все отут воно є, просто, що десь один щось не то, і всьо, ну з кимось не поділився і заблокіровалось», «просто все це береться, раз, вдарили по руках і розійшлись».

Після чого ОСОБА_1 сказав ОСОБА_4 : «дивись, під`їжджаєш до цього, до двору, там де машина буде зараз стоять, навпроти церкви двір, під`їхав просто підійшов і вкинув». На що останній відповів: «давай я тобі віддам і все - мені ця п`ятьорка, підізжай-заїзжай, в мене вже і так нерви здають. Я так просто тоже не можу через забор, просто все це …». У відповідь ОСОБА_1 сказав: «дивись зараз поїхали, раз і все, ми з тобою все це обговорили, і від тебе нічого не беру, он заді тебе камера, щоб ти понімав» (мається на увазі камера відео реєстратора в автомобілі ОСОБА_4 ).

На виконання цієї вказівки, ОСОБА_4 о 17 год. 09 хв. під`їхав до означеного домоволодіння, але, побачивши ОСОБА_1 біля паркану, проїхав повз. Після чого одразу від нього отримав вхідний телефонний дзвінок на месенджер Viber, та повідомив, що просто проїхав бо має ще подумати.

Повернувшись до будинку, ОСОБА_4 підійшов до воріт та перекинув через паркан синій поліетиленовий пакет.

66. Протокол невідкладного обшуку від 08.04.2019, згідно з яким у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, Тимошенком В.О. за участю понятих у зв`язку з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчинені злочину, на підставі частини 3 статті 233 КПК України було проведено обшук. З протоколу вбачається, що в ході обшуку на подвір`ї домоволодіння за вказаною адресою було відшукано та вилучено синій поліетиленовий пакет з речами, зовні схожими на долари США, у кількості 50 штук, серія КВ номер 44951844 М - 48 купюр; серія FF номер 42428006 C - 1 купюра; серія - КВ номер 30294259 А - 1 купюра, що були поміщені до сейф - пакету № 3942826, та мобільний телефон марки «DOOGEE» IMEI 1: НОМЕР_14 ; IMEI 2: НОМЕР_15 з картою пам`яті Micro-SD Team 8 GB S/N 223DGW00NS та СІМ-картою № НОМЕР_16 (т. 2, а.с. 60-66). Обшук було проведено із застосуванням технічних засобів фіксації, та на виконання вимог ст.359 КПК України в судовому засіданні було досліджено та відтворено відеозапис невідкладного обшуку з флеш - носія Е939160510 (т. 4, а.с. 110).

67. Клопотання про проведення обшуку від 09.04.2019, на підставі якого слідчий звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва (т. 2, а.с. 82-86).

68. Ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.04.2019, якою клопотання про обшук було повернуто заявнику (т. 2, а.с. 87).

69. Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про надання дозволу на проведення невідкладного обшуку від 12.04.2019 до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва (т. 2, а.с. 88-92).

70. Ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 16.04.2019, якою було надано дозвіл на проведення 08.04.2019 невідкладного обшуку подвір`я домоволодіння за місцем мешкання та фактичного перебування ОСОБА_1 , розташованого за адресою:

АДРЕСА_6 . Постанова про визнання речовими доказами від 08.04.2019, якою вилучені грошові кошти було визнано речовими доказами (т. 2, а.с. 74-75), та ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 16.04.2019 про накладення на них арешту (т. 2, а.с. 121).

72. Протокол огляду від 10.04.2019 сейф - пакету № 3942826 та протокол огляду від 03.07.2019 сейф - пакету № 00118792, в якому перебував сейф - пакет №3942826, в який були запаковані речі, вилучені в ході обшуку 08.04.2019 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаними протоколами було оглянуто речі, які були вилучені в ході проведення обшуку за вказаною адресою. Під час огляду виявлено паперові речі у кількості 50 штук, ззовні схожі на банкноти доларів США, зокрема: 1 штука, зовні схожа на банкноту номіналом 100 доларів США, серійний номер FF42428006 C; 1 штука, зовні схожа на банкноту номіналом 100 доларів США, серійний номер КВ 30294259 А; 48 штук, зовні схожих на банкноти номіналом 100 доларів США, серія та номер кожної банкноти КВ 44951844 М (т. 2, а.с. 133-148).

73. Протокол огляду від 18.07.2019 матеріалів, отриманих на підставі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 02.05.2019 про тимчасовий доступ до речей та документів, що становлять банківську таємницю, згідно з яким встановлено, що ОСОБА_1 при відкритті карткового рахунку у АТ «Райфайзен банк Аваль» зазначив номер телефону « НОМЕР_18 » (т. 2, а.с. 231-251).

74. Постанова Київської обласної виборчої комісії від 25.10.2017, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано обраним депутатом Київської обласної ради сьомого скликання (т. 3, а.с. 40-41).

75. Інформація стосовно члена Радикальної партії ОСОБА_36 , члена комісії з питань капітального будівництва, архітектури, транспорту, розвитку інфраструктурних об`єктів, паливно-енергетичного забезпечення ОСОБА_1 (т. 3, а.с. 39).

76. Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що ОСОБА_1 є керівником Бориспільської міської громадської організації «Народний контроль» (т. 3, а.с. 42-47).

77. Інші документи, що містяться у матеріалах кримінального провадження, суд до уваги не бере, оскільки вони не містять інформації, що має значення для предмету доказування.

VІ. Докази, які суд не враховує при ухваленні рішення та мотиви їх неврахування

78. Протокол виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів від 03.04.2019, згідно з яким оперуповноваженим УЗЕ в Київській області ДЗЕ НП України ОСОБА_37 у приміщені ТОВ «Вістка» за допомогою поліграфічного обладнання здійснено виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів на загальну суму 4 800 доларів США, а саме 48 купюр номінальною вартістю по 100 доларів США, кожна з яких має однакову серію та номер (КВ 4495184414 М) та передано ДЗЕ НП України для проведення негласної слідчої (розшукової) дії (т. 3, а.с. 95).

79. Імітаційні засоби - грошові кошти, у кількості 48 штук, номінальною вартістю по 100 доларів США кожна, мають однакові серії та номери КВ 44951844 М, та контрольний зразок, який приєднано як додаток до протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих та імітаційних засобів - грошових коштів від 08.04.2019 (т. 4, а.с. 141).

80. Оцінюючи наданий стороною обвинувачення протокол виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів від 03.04.2019, колегія суддів приходить до висновку про його неналежність, у зв`язку з його недостовірністю та відповідно неможливість використати відомості, які містяться в ньому, як доказ, виходячи з наступного.

Стаття 85 КПК України передбачає, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до статті 273 КПК України за рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані несправжні (імітаційні) засоби. Виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкретних негласних слідчих дій оформлюється відповідним протоколом.

Судом встановлено, що протокол був складений до винесення постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 05.04.2019 (п. 54) та у ньому зазначено інший номер створеного імітаційного засобу, аніж той, який був в подальшому вручений ОСОБА_4 , та оглянутий в судовому засіданні.

Крім того, у ньому зазначено, що «утворення несправжніх (імітаційних) засобів здійснено у приміщенні ТОВ «Вістка» за допомогою поліграфічного обладнання». У той же час стороною захисту надано листи від ТОВ «Вістка» (п. 59), згідно з якими в період з 03 квітня по 08 квітня 2019 року виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів у їх приміщенні не здійснювалося.

Наданий прокурором лист ТОВ «Вістка» (п. 60) жодним чином не спростовує той факт, що імітаційні засоби у цьому кримінальному провадженні не створювалися. Навпаки, інформація, яка міститься у ньому, свідчить про недотримання вимоги ч. 2 ст. 273 КПК України, яка встановлює, що виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів здійснюється для конкретних негласних слідчих дій, а тому використання таких засобів з інших кримінальних проваджень суд вважає неприпустимим.

Суд презюмує недостовірність відомостей, зафіксованих у зазначеному протоколі. Показання свідка - оперуповноваженого Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України ОСОБА_40 жодним чином не спростували процесуальне невігластво при складанні вказаного протоколу, а прокурором не надано належних доказів на спростування відомостей про недоствірність викладеної інформації.

81. Проаналізувавши доводи захисту про те, що оскільки зазначений протокол є недопустимим доказом, то вся процесуальна дія «спеціальний слідчий експеримент» має визнаватися такою, що відбулась з суттєвим порушенням прав та свобод людини, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до позиції Верховного Суду, визнаючи доказ недопустимим, суд відповідно до ч. 2 або 3 ст. 87 КПК України, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення.

Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на ч. 1 ст. 87 КПК України, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми.

Вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору частини 1 статті 87 КПК України, суд також має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим (Постанова ВС від 08.10.2019, справа №639/8329/14-к).

Судом не встановлено обставин, які б свідчили, що під час складання протоколу про створення несправжніх (імітаційних) засобів, було порушено фундаментальні права та свободи ОСОБА_1 чи іншої особи. Суд має сумніви, щодо достовірності відомостей, викладених в ньому, а тому, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», визнає його неналежним та не враховує цей доказ при прийнятті рішення.

У той же час визнання протоколу неналежним, у зв`язку з встановленою недостовірністю, не має своїм наслідком визнання неналежними чи недопустимими всіх фактичних даних, отриманих за результатами негласної слідчої дії, із застуванням доктрини «плодів отруйного дерева», як доказів, отриманих за допомогою незаконно здобутих відомостей.

Оскільки негласна слідча (розшукова) дія у формі спеціального слідчого експерименту - контроль за вчиненням злочину була проведена з додержанням вимог глави 21 КПК України, на підставі рішення прокурора (п. 54), за її наслідками було складено протокол про результати контролю за вчиненням злочину (п. 57), а грошові кошти, зокрема 200 (двісті) доларів США, отримані ОСОБА_1 , було визнано речовими доказами, та згідно з ухвалою Солом`янського районного суду м.Києва від 16.04.2019 на них було накладено арешт (п. 71), у суду відсутні підстави відхиляти ці відомості як докази.

82. Разом з тим, несправжні імітаційні засоби у сумі 4 800 доларів США номінальною вартістю по 100 доларів США кожна, в кількості 48 штук, які мають однакові серії та номери КВ 44951844 М, на підставі ч.4 статті 273 КПК України не можуть використовуватися судом у процесі доказування у вигляді первинних засобів вчинення злочину, у зв`язку з наведеними вище порушеннями вимог КПК України під час проведення відповідної негласної слідчої дії.

VІІ. Оцінка Суду

83. На початку оцінки суд звертає увагу на загальні положення щодо доказування в кримінальному процесі, застосування яких в даному конкретному випадку створює умови для реалізації завдань кримінального провадження.

Зокрема, кримінальне процесуальне законодавство не закріплює чітких стандартів доказування, проте із положень чинного КПК України прослідковується їх зміст.

Так, із частини другої статті 17 КПК України вбачається стандарт доказування «поза розумним сумнівом», перед застосовуванням якого cуд вважає за необхідне зазначити, що не будь-який сумнів можна констатувати як розумний, існування сумнівів при прийнятті рішення є природним та не означає, що в разі наявності таких сумнівів рішення є неправильним. Поняття «поза розумним сумнівом» не тотожне поняттю «абсолютна впевненість», яке передбачає непохитність і відсутність будь-яких вагань.

Із статті 94 КПК України випливає стандарт «внутрішнього переконання», зміст якого зводиться до того, що суд повинен вільно оцінювати докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, на основі свого внутрішнього переконання, яке виникає не з вузької оцінки доказів, наданих сторонами, а з оцінки їх з урахуванням життєвого досвіду колегії суддів та всіх обставин справи.

84. Ухвалюючи вирок у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів ставить перед собою наступні питання.

1.Чи одержував ОСОБА_1 неправомірну вигоду від ОСОБА_4 за здійснення ним впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави?

2.Чи є співробітники Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області, посадові особи Бориспільської місцевої прокуратури та судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області особами, уповноваженими на виконання функцій держави відповідно до примітки статті 369-2 КК України? Чи мають вони бути персоналізованими?

3.Чи було з боку ОСОБА_1 вимагання у ОСОБА_4 неправомірної вигоди?

4.Чи усвідомлював ОСОБА_1 , за що саме він отримує неправомірну вигоду? Та яким було його ставлення до цього?

85. Щодо першого питання, суд дійшов висновку, що досліджені матеріали справи доводять «поза розумним сумнівом» подію, в ході якої ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_4 неправомірну вигоду у розмірі 200 (двісті) доларів США.

Висновок суду ґрунтується на досліджених у ході судового розгляду належних, допустимих та достовірних доказах, які у своїй сукупності не суперечать іншим доказам та доповнюють один одного, а саме: показання свідка ОСОБА_4 , протокол огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих та імітаційних засобів - грошових коштів від 08.04.2019 р. (п. 56), протокол про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 09.04.2019 (п. 57), протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 09.04.2019 та його відеозапис (п.п. 64, 65), проведений невідкладний обшук та подальший огляд відшуканих грошових коштів (п.п. 66, 72), речові докази ідентифіковані грошові кошти у сумі 200 доларів США (п. 56), показання понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .

Суд не ставить під сумнів впевненість заявника ОСОБА_4 та внутрішнє усвідомлення обвинуваченого ОСОБА_1 в тому, що перший передав, а другий отримав 5000 (п`ять тисяч) доларів США. Але колегія суддів не вважає за можливе визнати імітаційні засоби в розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) доларів США, як суму отриманої неправомірної вигоди, оскільки вони виготовлені з порушенням правил, визначених статтею 273 КПК України, та визнані судом неналежним доказом (п. 82), а тому в цій частині пред`явлене обвинувачення не є доведеним.

Колегія суддів вважає доведеним, що неправомірна вигода ОСОБА_1 була отримана у розмірі 200 (двісті) доларів США за здійснення саме впливу на осіб, уповноважених на виконання функцій держави.

При цьому суд бере до уваги слова обвинуваченого під час спілкування з ОСОБА_4 , які були зафіксовані за результатами відеоконтролю особи, а саме ним було зазначено: «ти ж понімаєш, що тут, в цій отута прокуратура, захист, місцевих отдєл і пошло і поїхало, суддя, не суддя, а суд, і так далі, оце все отут воно є, просто, що десь один щось не то, і всьо, ну з кимось не поділився і заблокіровалось», «просто все це береться, раз, вдарили по руках і розійшлись» (п. 65).

У сукупності з іншими доказами колегія суддів прийшла до висновку, що обвинувачений завуальовано, але достатньо очевидно, веде мову про його вплив на співробітників Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області, посадових осіб Бориспільської місцевої прокуратури та суддів Бориспільського міськрайонного суду Київської області, до повноважень яких загалом відноситься питання зняття арешту з вантажного автомобіля-маніпулятора «Урал» та передання його ОСОБА_4 на відповідальне зберігання.

Також, в ході дослідження ідентифікованих грошових коштів (п. 58), судом встановлено їх ідентичність додатку до протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих та імітаційних засобів - грошових коштів від 08.04.2019 (п. 56) та зображенням на фото таблицях до протоколів огляду від 10.04.2019 та 03.07.2019 речей, вилучених під час обшуку від 08.04.2019 за адресою:

АДРЕСА_1 (п. 72). 86 . Розв`язуючи друге питання, суд проаналізував, зокрема диспозицію статті 369-2 КК України, яка передбачає обов`язкову ознаку об`єктивної сторони складу злочину у виді впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Для визначення такої особи примітка до цієї статті відсилає до іншого нормативно - правового акту. Редакція примітки, чинна на момент скоєння злочину, відсилала до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», який на той час втратив чинність.

Вирішуючи цю правову проблему, колегія суддів виходить із загальних положень кримінального права, та визнає, що примітка, хоча і є складовою статті КК України, але не містить обов`язкових ознак складу злочину, а лише додатково роз`яснює диспозицію статті. Нечинність примітки ст. 369-2 КК України означає, що диспозиція цієї статті повинна застосовуватися без урахування змісту примітки, а зміст відповідних кримінально-правових понять необхідно встановлювати з огляду на загальні засади.

На переконання колегії суддів, поняття особи, уповноваженої на виконання функцій держави, має визначатися в розрізі антикорупційного законодавства, з урахуванням п. 3 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», згідно з яким до приведення у відповідність з цим законом нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. А тому втрата чинності закону, до якого відсилає примітка ст. 369-2 КК України, не призвела до втрати чинності всієї норми Кримінального кодексу України, не декриміналізувала її, а, відповідно, і не скасувала відповідальність за нею.

Окремо слід відзначити, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, посадові та службові особи органів прокуратури та професійні судді відносяться до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, як відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», так і до Закону України «Про запобігання корупції».

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що співробітники Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області, посадові особи Бориспільської місцевої прокуратури та судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області відносяться до осіб, уповноважених на виконання функцій держави.

Такі висновки суду корелюються з висновками, зробленими 29.05.2020 Великою палатою Європейського суду з прав людини в Консультативному висновку на запит Конституційного суду Вірменії № 16-2019-001 стосовно як використання відсильних методів під час визначення правопорушення. Зокрема, як бланкетні норми, так і положення до яких ці норми відсилають, узяті разом, мають надавати відповідній особі можливість передбачати, у разі необхідності - з юридичною допомогою, яка поведінка може потягнути за собою його або її кримінальну відповідальність. Найбільш ефективний шлях забезпечення чіткості та передбачуваності полягає в тому, що посилання має бути чітким, і у бланкетних нормах мають бути викладені елементи складу правопорушення. Крім того, положення, до яких відсилає бланкетна норма, не можуть розширювати обсяг криміналізації, наведений у бланкетних нормах. У будь-якому випадку суд, який застосовує бланкетні норми та положення, до яких відсилає бланкетна норма, має оцінити, чи є передбачуваною кримінальна відповідальність з урахуванням обставин справи.

87. Щодо доводів сторони захисту про невстановлення конкретних осіб, на яких мав умисел впливати обвинувачений ОСОБА_1 , суд їх відхиляє, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту ст. 18 Конвенції ООН проти корупції і ст. 12 Кримінальної конвенції РЄ про боротьбу з корупцією, криміналізація зловживання впливом має на меті дістатися до ближнього кола посадової особи або політичної партії, до якої він належить, і боротися з корупційною поведінкою тих осіб, які, перебуваючи поряд із владою, намагаються скористатися зі свого професійного становища або соціального статусу, що сприяє формуванню корумпованої атмосфери й послаблює віру громадян у справедливість державного управління.

Особа, яка зловживає впливом, перебуває в становищі стороннього, вона не може приймати рішення самостійно, однак неналежним чином використовує свій реальний або стверджувальний вплив на інших осіб.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369-2 КК України, є злочином з формальним складом, який визнається закінченим з моменту фактичного одержання хоча б частини обумовленої неправомірної вигоди, бо сам факт її отримання свідчить про досягнення згоди щодо здійснення впливу на уповноважену особу між посередником і особою, яка надала таку вигоду і не залежить від того, чи такий вплив дійсно здійснюється, чи призводить до бажаного результату.

Колегії суддів видається невірним підхід, коли на сторону обвинувачення покладається додатковий обов`язок встановити персональні дані особи на яку має бути здійснено вплив, оскільки така інформація не становить обов`язкової ознаки об`єктивної сторони цього злочину та не підлягає доказуванню.

Суд зазначає, що не впливає на кваліфікацію за статтею 369-2 КК України коли було здійснено вплив (до чи після одержання неправомірної вигоди), чи на момент викриття протиправної поведінки мав місце такий вплив, чи мала особа - посередник реальну можливість здійснювати відповідний вплив.

Таким чином, кримінальна відповідальність за злочин, передбачений ст.369-2 КК України, за доведеності вини має настати незалежно від того, була реальною чи удаваною можливість відповідного впливу, достатньо щоб винний усвідомлював, за що саме він одержує неправомірну вигоду.

88. Щодо третього питання, суд вважає доведеним вимагання ОСОБА_1 неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, з наступних підстав.

Поведінка обвинуваченого відповідає ряду критеріїв, характерних для вимагання:

- ініціювання отримання неправомірної вигоди надходило від обвинуваченого, що підтверджується: показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 ; заявою ОСОБА_4 про злочин (п. 37); смс повідомленням з телефону ОСОБА_2 «800 u.o. do 21.00 21.02» (п. 49); спілкуванням з ОСОБА_4 в месенджері «Viber», встановленому на підставі інформації з протоколів огляду наданих мобільних телефонів від 22.04.2019, 10.04.2019, 07.05.2019 (п. 52), зокрема коли ОСОБА_4 сказав, що 6000 доларів США для нього забагато та він залишився на одинці з проблемами, отримав повідомлення від ОСОБА_1 : «не знаю що тобі навіть сказать. Умови я назвав. Як би були виконані умови ще тоді в той вечір, там було набагато менше, то було б все набагато проще»; така ж позиція обвинуваченого прослідковується і під час їх спілкування, яке зафіксовано на відеозапису проведення НС(Р)Д 08.04.2019 (п. 65), так, зокрема, на скарги ОСОБА_4 , що йому тяжко заробляти кошти, ОСОБА_1 відповідає, що це ОСОБА_31 винний у такій ціні, оскільки звертався до інших органів, що викликало негатив, а якби погодилися в той вечір було б дешевше, зауваживши «була ж смска, тобі ж мабуть ОСОБА_2 показав», маючи на увазі, за переконанням колегії суддів, повідомлення, яке отримав ОСОБА_2 21.02.2019 (п. 49).

Наведеною інформацією спростовується заперечення сторони захисту, що повідомлення ОСОБА_2 з вимогою передати 800 доларів США надійшло саме від ОСОБА_1

- штучно створена негативна ситуація для ОСОБА_4 . Зокрема, після відмови ОСОБА_2 добровільно надати неправомірну вигоду, ОСОБА_1 звернувся до поліції з метою порушення кримінального провадження, у межах якого було тимчасово вилучено вантажний автомобіль-маніпулятор «Урал», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_4 . Ця обставина підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , які в сукупності узгоджуються з роздруківкою реєстрації повідомлення Бориспільського відділу поліції ГУНП у Київській області (п. 46). Під час подій 21.02.2019, як убачється з показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , обвинувачений намагався створити у оточуючих враження, що має дружні відносини з правоохоронцями та може надавати їм вказівки;

- характер поведінки ОСОБА_1 був підкріплений створенням таких умов, які переконали ОСОБА_4 в наявності небезпеки для його прав, що змусило його погодитися з вимогою про надання неправомірної вигоди. У обвинуваченого була категорична позиція, що сума неправомірної вигоди має бути не менша 5000 (п`яти тисяч) доларів США, а після прохання ОСОБА_4 зменшити її до 2000 (двох тисяч) доларів США, ОСОБА_1 заперечив таку можливість: «5 т.у.о. остання» (п. 52). ОСОБА_4 під час допиту повідомив, що був переконаний у тому, що самостійно не зможе повернути власний автомобіль через корупційні зв`язки ОСОБА_1 з Бориспільським відділом поліції. Та у разі згоди ОСОБА_1 на запропоновану ним суму у розмірі 2000 (дві тисячі) доларів США, він би її сплатив, та не звертався би до правоохоронців.

Суд оцінив докази в їх сукупності, з позиції їх належності, достовірності, достатності, допустимості та дійшов обґрунтованого переконання, що ОСОБА_1 , проти бажання ОСОБА_4 , з метою незаконного збагачення, створив умови, за яких домігся отримання від нього неправомірної вигоди, а саме вчинив вимагання.

89. Щодо четвертого питання, судом було встановлено, що ОСОБА_1 розумів, за що він отримує неправомірну вигоду, саме за здійсння ним впливу на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, а саме співробітників Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області, посадових осіб Бориспільської місцевої прокуратури та суддів Бориспільського міськрайонного суду Київської області, уповноважених на прийняття рішення про повернення ОСОБА_4 автомобіля «Урал» у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110100000327 від 15.02.2019.

Відповідно до протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 09.04.2019 (п. 57), протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 09.04.2019 та його відеозапису (п. 64, 65), ОСОБА_1 зазначає ОСОБА_4 : «ти ж понімаєш, що тут, в цій отута прокуратура, захист, місцевих отдєл і пошло і поїхало, суддя, не суддя, а суд, і так далі, оце все отут воно є, просто, що десь один щось не то, і всьо, ну з кимось не поділився і заблокіровалось», «просто все це береться, раз, вдарили по руках і розійшлись» та переконує останнього, що має надійні зв`язки серед правоохоронних органів, уже не вперше вчиняє такі дії, наводив приклади допомоги іншим особам.

Відповідно до інформації, яка відображає спілкування у месенджері «Viber» (п. 52), ОСОБА_1 зауважував ОСОБА_4 , що у разі відмови від надання неправомірної вигоди останній має реальну загрозу автомобіль взагалі не повернути, зазначаючи: "тільки не затягуй, або чим далі тим, проблемніше буде".

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла переконання, що ОСОБА_1 діяв з прямим умислом та корисливою метою, достеменно усвідомлюючи, за що саме він одержує неправомірну вигоду, а тому вважає встановленою його винуватість в інкримінованому злочині.

Отже, сукупність вищевказаних обставин, які підтверджуються доказами, що є належними та допустимими, дозволяє прийти до висновку, що пред`явлене обвинувачення поза розумним сумнівом знайшло своє підтвердження і дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 369-2 КК України, як отримання неправомірної вигоди для себе за здійснення ним впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням.

90. Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники заявили про провокацію пропозиції отримання неправомірної вигоди з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за наступних обставин:

- ініціатива спілкування виходила від ОСОБА_4 , який першим зателефонував ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_4 застосовував умовляння та звертався до почуття жалю ОСОБА_1 , пропонуючи неправомірну вигоду;

- ОСОБА_4 співпрацював з правоохоронними органами та виконував їх вказівки, які отримував через «смс» повідомлення.

Проводячи аналіз доводів захисника, колегія суддів виходить із змісту ст.271 КПК України та загальних ознак провокації, які містяться у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, для визначення провокації злочину Європейський суд встановив такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, взаємозв`язку та достатності через призму вказаних норм, суд дійшов висновку, що провокації злочину відносно ОСОБА_1 не було, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 отримав номер телефону ОСОБА_1 від ОСОБА_2 22.03.2019 о 14:36 (п. 49) та о 17:22 цього ж дня зателефонував йому (п. 53). Ці докази узгоджуються з показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Оцінюючи кожен доказ окремо, суд має приймати рішення, спираючись на сукупність всіх досліджених доказів, а тому встановивши, що дійсно перший дзвінок ОСОБА_1 здійснив ОСОБА_4 , оцінку цьому необхідно давати в контексті попереднього спілкування обвинуваченого з ОСОБА_2 .

А тому суд приходить до переконання, що ініціатива ОСОБА_4 не була пов`язана з провокуванням вчинення злочину ОСОБА_1 , а стосувалася попередньої його вимоги, адресованої ОСОБА_2 .

Досліджений в судовому засіданні відеозапис проведення НС(Р)Д (п. 65), дає підстави стверджувати, що ОСОБА_4 не звертався до почуття жалю чи до умовлянь. Навпаки, характер їх спілкування був такий, що ОСОБА_1 переконував ОСОБА_4 , що у разі досягнення згоди йому буде в усіх органах «зелене світло», що обвинувачений має досвід у вирішенні таких питань та «коли береться, то робить». І тільки після цього ОСОБА_4 погоджується на надання неправомірної вигоди, зазначаючи: «ну, добре, давай», «давай, я тобі тут віддам». Таке спілкування не може бути розцінене як тиск, а відповідно і як провокація.

Такі висновки суду корелюються з практикою Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні «Мілінієнє проти Литви» від 24 червня 2008 року, справа № 74355/01, в якому зазначено, що правоохоронці не мають вдаватися до активного підбурювання (умовлянь, тиску, співчуття, погроз), але пропозиція прийняти хабар не може вважатися активним тиском до співпраці.

Щодо співпраці ОСОБА_4 з правоохоронними органами, то виходячи зі змісту статті 275 КПК України, слідчий має право залучати до проведення негласних слідчих (розшукових) дій інших осіб, як негласних агентів.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 29.03.2019 звернувся до правоохоронного органу із заявою про злочин (п. 37), після внесення відомостей до ЄДРДР про злочин (п. 38) надав згоду на залучення його до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій (п. 44), а відповідно до постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 05.04.2019 було вирішено провести негласну слідчу (розшукову) дію у формі спеціального слідчого експерименту - контроль за вчиненням злочину із залученням ОСОБА_4 на умовах конфіденційного співробітництва (п. 54).

Під час проведення негласної слідчої дії 08.04.2019, ОСОБА_4 отримав три повідомлення від абонента, ідентифікованого як «Прокуратура ОСОБА_38 »: 16:41 «Может ему сдесь отдать», 16:46 «На жалость сильно не дави», 17:11 «Закидывай» (т. 2, а.с. 5). Дата і час цих повідомлень співпадає з відповідним часом спілкування ОСОБА_4 з ОСОБА_1 , який зафіксований на відео (п. 65).

Оцінюючи ці обставини в сукупності, колегія суддів вважає, що ці повідомлення не мали провокативного характеру, а лише координували дії ОСОБА_4 , а правоохоронний орган діяв за системою приєднання та спостереження за подіями, в яких ОСОБА_1 вже мав намір вчинити злочин.

Судом не встановлено будь - яких ознак провокації злочину, як про це заявила сторона захисту, а тому суд розцінює таку заяву обвинуваченого як стратегію захисту з метою уникнення відповідальності.

91. У судовому засіданні сторона захисту також вказала на те, що досудове слідство проведено з порушенням підслідності, що тягне за собою визнання недопустимими всіх доказів, зібраних у ході досудового слідства. В обґрунтування цього захист вказав на те, що Державне бюро розслідувань не мало права розслідувати злочин, що інкримінований ОСОБА_1 , оскільки досудове розслідування цього виду злочинів віднесене до повноважень детективів Національного антикорупційного бюро України.

Досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні було розпочато за заявою ОСОБА_4 від 29.03.2019 (п. 37), яка була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.04.2019 прокуратурою Київської області з попередньою кваліфікацією за ч. 3 ст. 369-2 КК України (п. 38).

Суд звертає увагу, що як слідує із заяви ОСОБА_4 , з його пояснень (п. 37), клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 03.04.2019 (п. 61), постанови про проведення контролю за вчиненням злочину від 05.04.2019 (п. 54) спочатку орган досудового розслідування проводив слідчі дії, спрямовані на перевірку наявності або відсутності факту вимагання неправомірної вигоди депутатом Київської обласної ради ОСОБА_1 спільно з начальником відділення з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_22

Отже, станом на 01.04.2019 за наявною у органу досудового розслідування інформацією особами, причетність яких до вчинення злочину перевірялась, були: ОСОБА_1 - депутат обласної ради та ОСОБА_22 - працівник правоохоронного органу.

Як зазначено у п. 1 ч. 4 ст. 216 КПК України слідчі органів Державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування злочинів , вчинених, зокрема, працівником правоохоронного органу. При цьому детективам Національного антикорупційного бюро України, окрім інших, згідно з п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, підслідне досудове розслідування злочину, передбаченого статтею 369-2 КК України, вчиненого депутатом обласної ради.

Окремо варто зазначити, що розслідування злочинів, вчинених працівником правоохоронного органу, належить до підслідності Національного антикорупційного бюро України лише у разі їх вчинення особою вищого складу Національної поліції, яким ОСОБА_22 не є.

Таким чином, це кримінальне провадження на стадії внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та визначення органу досудового розслідування могло бути підслідне як Державному бюро розслідувань, так і Національному антикорупційному бюро України.

В силу частини 10 статті 216 КПК України якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов`язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів.

Відповідно до постанови прокурора прокуратури Київської області від 05.04.2019 здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення було доручено слідчим територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві (п. 40).

Таким чином, здійснення досудового розслідування кримінального провадження слідчими Державного бюро розслідування у період до 09.04.2019 було обумовлено тим, що серед осіб, причетність яких до вчинення злочину перевірялась шляхом проведення контролю за вчиненням злочину, був, зокрема, працівник правоохоронного органу - начальник відділення з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_22

При цьому, 08.04.2019 як тільки слідство отримало інформацію про те, що особою, яка може бути причетною до вчинення злочину, є лише ОСОБА_1 , який є депутатом обласної ради, а причетність ОСОБА_22 до вчинення злочину не підтвердилась, - кримінальне провадження 09.04.2019 було передано до Національного антикорупційного бюро України (п.п. 42, 43).

92. Окремо як підставу для визнання недопустимими доказів, зібраних до 08 квітня 2019 року, сторона захисту зазначає про здійснення досудового розслідування в період з 29 березня по 08 квітня 2019 року безпосередньо прокурором всупереч вимогам частини сьомої статті 214 КПК України.

Щодо цієї позиції сторони захисту, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як убачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.04.2019 (п. 38), 01.04.2019 о 12 годині 36 хвилин прокурор ОСОБА_39 зареєстрував кримінальне провадження щодо факту одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Відповідно до частини сьомої статті 214 КПК України якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов`язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.

При цьому, згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 36 КПК України прокурор уповноважений починати досудове розслідування та в необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом. Кримінальний процесуальний закон не містить визначення «необхідних випадків» або переліку таких випадків, залишаючи певний простір для дискреції прокурора.

05.04.2019 прокурор ОСОБА_39 своєю постановою доручив проведення досудового розслідування Територіальному управлінню ДБР, розташованому у місті Києві (п. 40), а матеріали провадження були направлені органу досудового розслідування 08.04.2019 (п. 41).

Фактично йдеться про особисте проведення прокурором кількох процесуальних дій протягом незначного проміжку часу, тобто з 01 по 04 квітня 2019 року. Суд наголошує, що на початку досудового розслідування за наявності відомостей щодо вимагання неправомірної вигоди вирішальною для викриття злочинної діяльності є швидкість вчинення первинних процесуальних дій, що обумовлюється стрімким розвитком подій. Передача ж матеріалів кримінального провадження з одного органу до іншого може призвести до упущення моменту вчинення злочину - «передачі грошей» та неможливості викриття злочинної діяльності в цілому.

Так, 01.04.2019 прокурор ОСОБА_39 залучив ОСОБА_4. до конфіденційного співробітництва (п. 44), 03.04.2019 прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та електронних інформаційних мереж, аудіо- та відеоконтроль особи (п. 61), 04.04.2019 надав доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій на підставі ухвали слідчого судді Чернігівського апеляційного суду (п. 55, 62, 63), а 05.04.2019 прокурор прийняв рішення про проведення контролю за вчиненням злочину (п. 54).

Зазначені процесуальні дії відбувались з дотриманням вимог пунктів 1, 4, 5 частини другої статті 36, статей 246, 247, 248, 251, 258, 260, 263, 264, 271 КПК України, системний аналіз яких дозволяє зробити висновок про те, що ці норми повинні застосовуватись з певним ступенем гнучкості та без надмірного формалізму з урахуванням обставин конкретного кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що прокурор ОСОБА_39 вчинив невідкладні процесуальні дії, що були мінімально необхідні для досягнення легітимної мети, яка полягає у виконанні завдання кримінального провадження, яке відповідно до статті 2 КПК України, полягає в захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Таким чином, здійснення необхідних процесуальних дій особисто прокурором Невірцем П.І. у період з 01 по 04 квітня 2019 року відбулось шляхом реалізації прокурором своїх повноважень, передбачених кримінальним процесуальним законом, без істотного порушення прав та свобод людини, з отриманням попереднього дозволу суду щодо тих дій, які потребували такого дозволу, що в розумінні статті 87 КПК України дозволяє суду визнати допустимими ті докази, які були отримані на підставі наведених вище процесуальних дій.

93. Сторона захисту у судових дебатах заявила про недопустимість як доказу протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих та імітаційних засобів - грошових коштів від 08.04.2019 (п. 56), з підстав проаналізованих вище, та з огляду на показання ОСОБА_4 , що грошові кошти йому в установленому прядку не вручалися, та у зв`язку з використанням імітаційних засобів, які виготовлені з порушенням КПК України.

Враховуючи висновки суду зроблені вище та зміст зазначеного документа у цілому, показання ОСОБА_4 жодним чином не піддають сумніву належність та допустимість його як доказу.

94. Колегія суддів також не погоджується з твердженням сторони захисту про недопустимість як доказу протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 09.04.2019 (п. 57) з огляду на порушення вимог ст. 247 КПК України під час надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій Чернігівським апеляційним судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 КПК України розгляд клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, щодо працівника правоохоронних органів може здійснюватись слідчим суддею відповідного апеляційного суду поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, який здійснює досудове розслідування.

Як убачається з ухвали Чернігівського апеляційного суду від 04.04.2019 (п. 62), слідчий суддя надав належну оцінку всім обставинами та з урахуванням попередньої інформації щодо вчинення злочинних дій ОСОБА_1 у змові з начальником відділу з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів СВ Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_22 обґрунтовано дійшов висновку про необхідність розгляду цього клопотання в апеляційному суді, який найбільш територіально наближений до Київської області, що повністю узгоджується з вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 247 КПК України.

95. Стороною захисту було заявлено клопотання про визнання протоколу обшуку недопустимим, оскільки в порушення вимог частини 3 статті 233 КПК України слідчий ДБР не звернувся вчасно до належного слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку та він був проведений неповноважною особою.

Позиція сторони захисту спростовується дослідженими у ході судового розгляду доказами, які були проаналізовані та у своїй сукупності доводять, що сторона обвинувачення виконала вимоги частини 3 статті 233 КПК України щодо отримання дозволу слідчого судді на проведення 08.04.2019 невідкладного обшуку у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що на наступний день після проведення невідкладного обшуку, а саме 09.04.2019 слідчий звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про проведення обшуку, яке було йому повернуте 12.04.2019 (п.п. 67, 68). Постановами прокурорів прокуратури Київської області та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 09.04.2019 підслідність провадження була визначена за детективами Національного антикорупційного бюро України (п. 42).

Після повернення клопотання прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури повторно звернувся за відповідним дозволом до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва, та отримав цей дозвіл на підставі ухвали від 16.04.2019 (п.п. 69, 70 ).

Таким чином, посилання сторони захисту на недопустимість протоколу обшуку з огляду на порушення ч.3 ст.233 КПК України є безпідставним та повністю спростовується дослідженими доказами.

96. В ході судових дебатів сторона захисту посилалась на те, що під час досудового розслідування мало місце порушення права обвинуваченого на захист, що виявилось у наступному:

- під час невідкладного обшуку 08.04.2019 ОСОБА_1 був позбавлений можливості конфіденційного спілкування із захисником;

- стороною обвинувачення не була забезпечена схоронність доказу, вилученого у ОСОБА_1 08.04.2019, - флеш-носія Micro-SD Team 8Gb S/N 223DGW00NS;

- стороні захисту не було надано можливості дослідити мобільні телефони ОСОБА_4 і ОСОБА_2 для перевірки достовірності доказів сторони обвинувачення;

- не було здійснено допит свідка ОСОБА_8 , який за позицією сторони захисту є підставною особою, на яку формально зареєстрована господарська діяльність з вирубки дерев;

- стороною обвинувачення не був долучений до матеріалів кримінального провадження висновок лінгвістичної експертизи, яка проводилась на досудовому розслідуванні.

Послідовно надаючи оцінку твердженням сторони захисту щодо порушення права ОСОБА_1 на захист, колегія суддів виходить з наступного.

Твердження сторони захисту про те, що під час невідкладного обшуку 08.04.2019 ОСОБА_1 був позбавлений можливості конфіденційного спілкування із захисником, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування. Водночас, ч. ч. 1 і 2 ст. 42 КПК України містять критерії набуття особою статусу підозрюваного та обвинуваченого (підсудного).

З матеріалів справи вбачається, що статус підозрюваного ОСОБА_1 набув в момент затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення на підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, а саме 08.04.2019 о 19 год. 40 хв, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (т. 1, а.с.136-139).

Посилання сторони захисту на те, що з моменту початку обшуку та до 19 год. 40 хв. 08.04.2019 ОСОБА_1 силою або через підкорення вже був змушений залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи у приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою, а тому вважається затриманою особою, не знайшли свого підтвердження і спростовуються дослідженим в ході судового розгляду відеозаписом проведеного 08.04.2019 невідкладного обшуку та відсутністю будь - яких зауважень чи заперечень на протоколах обшуку чи затримання.

Щодо незабезпечення стороною обвинувачення схоронності доказу, вилученого у ОСОБА_1 08.04.2019, - флеш-носія Micro-SD Team 8Gb S/N 223DGW00NS, колегія суддів виходить з наступного.

Твердження сторони захисту про те, що на вказаному флеш-носії містилися докази невинуватості ОСОБА_1 , носять абстрактний характер, є неконкретними і не підтверджуються жодним іншим доказом, наявним у матеріалах кримінального провадження.

Факт втрати флеш-носія Micro-SD Team 8Gb S/N 223DGW00NS сам по собі не може свідчити про винуватість або невинуватість ОСОБА_1 , тому позиція сторони захисту щодо необхідності тлумачення цієї обставини на користь обвинуваченого, на думку колегії суддів, належним чином не обґрунтована.

Щодо тверджень сторони захисту про ненадання можливості дослідити мобільні телефони ОСОБА_4 і ОСОБА_2 для перевірки достовірності доказів сторони обвинувачення колегія суддів враховує таку засаду кримінального процесу як змагальність сторін та свободу в поданні ними своїх доказів (ст. 22 КПК України) та виходить з наступного.

Сторони кримінального провадження не клопотали про дослідження речових доказів (мобільних телефонів), а сторона обвинувачення обґрунтовувала свою позицію саме електронними доказами - фотографіями (зображеннями екранів телефонів), що знайшло своє відображення у протоколах огляду мобільних телефонів, досліджених безпосередньо під час судового розгляду (п. 52).

Тому нереалізація права заявити клопотання про дослідження мобільних телефонів, огляд яких було проведено під час досудового розслідування, не може саме по собі становити порушення права на захист.

Стосовно тверджень сторони захисту про нездійснення допиту свідка ОСОБА_8 колегія суддів враховує, що відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування НАБУ намагалося з`ясувати місце проживання ОСОБА_8 , про що свідчить посилання на отримання відповіді від Студениківської сільської ради Козлівського Старостинівського округу Переяслав-Хмельницького району Київської області про відсутність його за місцем проживання (т. 1, а.с. 21).

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до журналу судових засідань від 30.01.2020, було задоволено клопотання сторони захисту про виклик ОСОБА_8 для допиту у якості свідка (т. 3, а.с. 215, 231), та п`ять разів під час судового розгляду було здійснено його виклик за адресою, повідомленою стороною захисту (т. 3, а.с. 256; т. 4, а.с. 36, 99, 125, 170).

При цьому суд керується ч. 2 ст. 327 КПК України, відповідно до якої прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику.

Отже, наведене свідчить, що під час досудового розслідування сторона обвинувачення вживала заходів для встановлення місцезнаходження та допиту ОСОБА_8 , а суд у межах своїх повноважень сприяв стороні захисту у забезпеченні явки вказаної особи, а тому очевидно підтверджує відсутнісь порушення права на захист.

У частині тверджень сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не було долучено до матеріалів кримінального провадження висновку лінгвістичної експертизи, яка проводилась на досудовому розслідуванні, колегія суддів також не вбачає порушення права на захист з огляду на таке.

Реєстр матеріалів досудового розслідування та повідомлення прокурора у порядку ст. 290 КПК України від 19.08.2019 дійсно містять посилання на факт призначення такої експертизи із зауваженням про те, що її проведення триває станом на дату завершення досудового розслідування (т. 1, а.с. 27; т.1, а.с. 201). Тобто сторона захисту на час відкриття матеріалів кримінального провадження у порядку ст. 290 КПК України була обізнана про факт призначення такої експертизи та про установу, якій було доручено її проведення. Отже, з огляду на принцип змагальності сторона захисту не була позбавлена можливості під час судового розгляду заявити клопотання про необхідність дослідження висновку експертизи, або бодай звернутись з адвокатським запитом до відповідної експертної установи.

У ході судових дебатів стороною захисту також не було заявлено клопотання про необхідність подати нові доказі та відновити стадію з`ясування обставин та перевірки їх доказами.

Водночас, як повідомив прокурор під час судових дебатів, така експертиза не була проведена, відповідно, за її наслідками не був складений висновок. Матеріали кримінального провадження не містять, а стороною захисту не надано доказів, які б спростовували таке твердження прокурора.

Таким чином, проаналізувавши всі складові твердження сторони захисту про порушення права обвинуваченого на захист, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність порушення права на захист ОСОБА_1

97. В судовому засіданні сторона захисту заявила про недопустимість як доказу відеозапису проведення негласної слідчої (розшукової) дії (п. 65), з огляду на ненадання адвокатам можливості скопіювати відеозаписи негласних слідчих (розшукових) дій на стадії виконання прокурором вимог ст. 290 КПК України.

Колегія суддів вважає безпідставним таке посилання сторони захисту як на підставу для визнання їх недопустимим доказом, з огляду на таке.

На виконання вимог ч.ч. 1, 3 ст. 290 КПК України прокурор, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, повідомив підозрюваному ОСОБА_1 та його захисникам про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Проте, у цьому повідомленні зазначено, що станом на 19.08.2019 триває процедура розсекречення ухвал слідчих суддів, якими надано дозволи на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т. 1, а.с. 201).

Згідно з протоколами ознайомлення з матеріалами досудового розслідування від 09.09.2019, 16.09.2019, 19.09.2019 ОСОБА_1 та його захисники - адвокати Цьома Р.А. та Луневський Є.О. ознайомились з усіма матеріалами досудового розслідування (т. 1, а.с. 205-210). Зокрема, стороні захисту було продемонстровано відеозаписи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зафіксованих на флеш-носіях Transcend 16 Gb від 03.04.2019 за № 342 т, Transcend 16 Gb від 03.04.2019 за № 343 т, Transcend 16 Gb від 05.04.2019 за № 348 т, при цьому в розділі протоколів щодо заяв та зауважень учасників цієї процесуальної дії зазначено про відсутність будь-яких заяв або зауважень з боку сторони захисту, що ОСОБА_1 та його захисники підтвердили своїми підписами (т. 1, а.с. 208, 210).

Чинний кримінальний процесуальний закон не містить обов`язку прокурора повторно виконувати вимоги ст. 290 КПК України у випадку залучення підозрюваним до участі в справі додаткових захисників або у випадку заміни захисника після передання обвинувального акта до суду.

Разом з тим, 22.10.2019 ОСОБА_1 залучив нового захисника адвоката Мягкова М.О. (т. 1, а.с. 55-57), якому 05.11.2019 вже в ході судового розгляду цього кримінального провадження прокурор також надав доступ до матеріалів досудового розслідування (т. 1, а.с. 211-222), а 19.11.2019 були надані картки пам`яті за №№ 342т, 343т, 348т та їх копії (т.2, а.с. 187).

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для визнання відеозаписів проведення негласних слідчих (розшукових) дій недопустимим доказом та порушення у зв`язку з цим права на захист.

VІІІ. Призначення покарання

98. При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до корупційних тяжких злочинів.

Відповідно до класифікації злочинів, визначених у статті 12 КК України, злочин, передбачений ч.3 ст.369-2 КК України, є тяжким.

Колегія суддів має переконання, що такий злочин як «Зловживання впливом», враховуючи мету з виявлення прихованої корупції, має найбільш корозійний вплив у суспільстві, оскільки створює уявлення у пересічного громадянина наскрізної корумпованості всіх державних органів;

- наслідки та обставини вчинення злочину.

Поза увагою суду не може залишитися той факт, що обвинувачений сам створив умови, за яких змусив іншу особу надати йому неправомірну вигоду, створив видимість законних намірів, посилаючись на свій статус депутата Київської обласної ради. ОСОБА_1 , займаючи посаду народної довіри, використав її для власної користі, а тому такі дії, на переконання суду, руйнують засади здорового політичного життя та послаблюють віру громадян у справедливість державного управління;

- дані про особу обвинуваченого, зокрема його молодий вік (т. 3, а.с. 26-29), позитивні характеристики (т. 3, а.с. 38, т. 5, а.с. 72, 74), те, що він має міцні соціальні зв`язки (т. 5, а.с. 74), одружений (т. 3, а.с. 50-51, т. 5, а.с. 69), має на утриманні малолітню доньку 2015 р.н. (т. 3, а.с. 48-49, т. 5, а.с. 68), раніше несудимий (т. 3, а.с. 32), з вищою освітою (т. 5, а.с. 66-67), на обліку лікарів нарколога і психіатра не перебуває (т. 3, а.с. 34), є депутатом Київської обласної ради (т. 3, а.с. 38-41) та керівником Бориспільської міської громадської організації «Народний контроль» (т. 3, а.с. 42-47, т. 5, а.с. 76-80), нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед Київщиною» (т. 5, а.с. 70-71);

- відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України .

Санкція ч.3 ст.369-2 КК України передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Виходячи із засад призначення та індивідуалізації покарання, зважаючи на суспільну небезпеку корисливого корупційного злочину та об`єкт посягання, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів недостатнім буде покарання у виді позбавлення волі на рівні мінімальної межі санкції частини статті. У той же час, враховуючи особу обвинуваченого, розмір неправомірної вигоди, отримання якої судом було визнано доведеним, та інші обставини кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що покарання в максимальному розмірі також буде очевидно несправедливим через надмірну суворість. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових злочинів достатнім буде покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

Санкція ч.3 ст.369-2 КК України передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна. Відповідно ч.1 ст.59 КК України конфіскації підлягає все або частина майна.

Судом встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебуває автомобіль Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_20 (т. 3, а.с. 54), на який ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2019 було накладено арешт у вигляді заборони відчуження (т. 3, а.с. 22).

Виходячи з основних засад призначення покарання, майнового стану обвинуваченого, перебування на його утриманні малолітньої дитини, колегія суддів вважає достатнім для виправлення ОСОБА_1 та досягнення пропорційності між завданою суспільним інтересам шкодою та відновленням справедливості застосовувати як обов`язкове додаткове покарання конфіскацію частини його майна, а саме зазначеного автомобіля.

99. Застосування до ОСОБА_1 положень ст.ст. 69, 75 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі, встановленої санкцією частини статті, та звільнення від відбування покарання з випробовуванням не передбачене вказаними положеннями КК України в зв`язку тим, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 369-2 КК України, відноситься до корупційних.

ІХ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

100. Питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до статті 100 КПК України, а саме:

- речовий доказ один несправжній (імітаційний) засіб у сумі 100 доларів США, серія та номер КВ 44951844 М (т. 4, а.с. 141), зберігати в матеріалах справи;

- грошові кошти в сумі 200 доларів США, по 100 доларів США кожна, серії та номери FF 42428006 C та КВ 30294259 А, які належать ОСОБА_4 , що встановлено на підставі протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих та імітаційних засобів - грошових коштів від 08.04.2019 (т. 3, а.с. 100) та заяви ОСОБА_4 (т. 4, а.с. 191-192), повернути власнику на підставі п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України;

- несправжні (імітаційні) засоби у кількості 4 800 доларів США номінальною вартістю по 100 доларів США кожна, в кількості 48 штук, які мають однакові серія та номер КВ 44951844 М, знищити.

Арешт, накладений на автомобіль Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_20 , на підставі ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 11.04.2019, слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370-371, 373-375, 376 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, та призначити покарання у виді п`яти років позбавлення волі з конфіскацією частини майна: автомобіля Opel Astra, державний номерний знак НОМЕР_20 , НОМЕР_22 .

Строк відбування покарання обчислювати з моменту затримання ОСОБА_1 після набрання вироком законної сили.

Зарахувати у строк відбуття покарання перебування ОСОБА_1 під вартою в період з 08 квітня 2019 року по 11 квітня 2019 року з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.

Речові докази, які знаходяться у матеріалах справи:

- один несправжній (імітаційний) засіб у сумі 100 доларів США з серією та номером КВ 44951844 М, - зберігати в матеріалах справи.

Речові докази, які зберігаються в органі досудового розслідування:

- 200 доларів США номіналом по 100 доларів США, з серіями та номерами: FF 42428006 C та КВ 30294259 А - повернути власнику ОСОБА_4 ;

- імітаційні засоби грошових коштів у кількості 48 купюр номіналом по 100 доларів США кожна з серією та номером: КВ 44951844 М,- знищити.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок підлягає негайному врученню обвинуваченому і прокурору.

Головуючий суддя: Т.Г. Гавриленко

Судді: О.В. Танасевич

К.О. Сікора