Документ № 89844154

справа № 991/4130/20

провадження №11-сс/991/506/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

16 червня 2020 року місто Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Чорна В.В., перевіривши апеляційну скаргу адвоката Шкаровського Дениса Олеговича - захисника підозрюваної ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.05.2020 р., -

ВСТАНОВИЛА:

11 червня 2020 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку 12 червня 2020 року передано до розгляду судді-доповідачу.

Оскаржуваною ухвалою слідчий суддя Вищого антикорупційного суду відмовив у задоволенні клопотання адвоката Шкаровського Д.О. - захисника підозрюваної Бернацької Н.І . про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави та скасування обов`язків, покладених на підозрювану у зв`язку із застосуванням застави.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою змінити ОСОБА_1 запобіжний захід, застосований ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.02.2020 р., шляхом зменшення розміру застави та скасування покладених на підозрювану обов`язків, строк дії яких продовжено ухвалою від 01.04.2020 р., визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 238 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 500 276 грн., та повернути різницю коштів, сплачених у якості застави, особам, які їх внесли.

Обґрунтовуючи право на апеляційне оскарження зазначеної ухвали слідчого судді, яка відсутня у визначеному статтею 309 КПК України переліку ухвал, що підлягають оскарженню під час досудового розслідування, захисник посилається на загальні норми кримінального процесуального закону, якими закріплено право на оскарження процесуальних рішень суду, зокрема, ст.ст. 7, 24 КПК України, які гарантують право на оскарження судового рішення.

Крім того, захисник зазначив, що зміна запобіжного заходу охоплюється терміном застосування запобіжного заходу, тому оскаржувана ухвала підлягає апеляційному оскарженню з тих самих підстав, що і ухвала про застосування запобіжного заходу. На підтвердженнятакої позиції, посилається на висновки Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 18.12.2018 р. (справа № 628/969/18) та у постанові від 28.03.2019 р. (справа № 286/1695/18).

Також, в апеляційній скарзі захисником порушується питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали від 29.05.2020 р., з посиланням на те, що повний текст ухвали отримано захисником 04 червня 2020 року.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам кримінального процесуального законодавства та прийнятність до апеляційного розгляду, дослідивши матеріали, надані на її обґрунтування, суддею-доповідачем встановлено підстави для відмови у відкритті провадження за даною апеляційною скаргою.

Так, статтею 309 КПК України передбачено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

До цього переліку, зокрема, віднесено деякі ухвали про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі про застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу (п. 5-1 ч. 1 ст. 309 КПК).

Водночас, ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про зменшення розміру раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді застави відсутня у визначеному статтею 309 КПК України переліку.

З матеріалів скарги та даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суді від 04.02.2020 р. стосовно підозрюваної ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52017000000000361, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 7 000 000 гривень, з покладенням на підозрювану наступних обов`язків: прибувати до слідчого (детектива), прокурора та суду за першим викликом; повідомляти слідчого (детектива), прокурора або суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з підозрюваними і свідками у кримінальному провадженні №52017000000000361 від 01.06.2017 року; здати органам Державної міграційної служби України паспорти для виїзду за кордон.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.04.2020 р. строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.02.2020 р. у зв`язку із застосуванням відносно неї запобіжного заходу у вигляді застави, продовжено на два місяці.

25 травня 2020 року до слідчого судді Вищого антикорупційного суду звернувся захисник Шкаровський Д.О. з клопотанням про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу, застосованого ухвалою слідчого судді від 04.02.2020 р., шляхом зменшення розміру застави до 238 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (що становить 500 276 грн.) та скасування покладених на неї обов`язків, строк дії яких продовжено ухвалою від 01.04.2020 р.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.05.2020 р. у задоволенні зазначеного клопотання захисника відмовлено.

Оскарження такої ухвали в апеляційному порядку під час досудового розслідування кримінальним процесуальним законом не передбачено, у визначеному статтею 309 КПК України переліку така ухвала відсутня.

Надаючи оцінку доводам апелянта щодо наявності правових підстав для апеляційного оскарження цієї ухвали, суддя-доповідач зазначає про безпідставність ототожнення захисником у даному випадку термінів «зміна запобіжного заходу» та «застосування запобіжного заходу».

Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Частиною 8 цієї статті визначено, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Згідно з ч. 10 цієї статті, у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 200 КПК України передбачено, що прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

З аналізу вищенаведених положень кримінального процесуального законодавства вбачається, що слідчий суддя вирішує питання про застосування або відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави до підозрюваного, стосовно якого був обраний такий запобіжний захід, з підстав, передбачених ч. 10 ст. 182 КПК України. Так, у випадку звернення раніше обраного підозрюваному запобіжного заходу у вигляді застави в дохід держави з підстав, визначених у ч. 8 ст. 182 КПК України, слідчий суддя за клопотанням сторони обвинувачення про зміну запобіжного заходу, поданого в порядку ст. 200 КПК України, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

У зв`язку з чим, постановлені за результатами розгляду клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу ухвали слідчого судді, якими застосовано/відмовлено у застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі, або застосовано інший запобіжний захід, підлягають оскарженню в апеляційному порядку на підставі п. 5-1 ч. 1 ст. 309 КПК.

Саме така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 р. (справа № 628/969/18), на яку посилається в апеляційній скарзі захисник.

Зокрема, в цій постанові колегія суддів Касаційного кримінального суду, проаналізувавши положення ст. 309 КПК України та ч. 10 ст. 182 КПК України, дійшла висновку про те, що термін «застосування запобіжного заходу» в даному випадку охоплює не тільки його обрання, але й зміну на інший запобіжний захід.

Аналогічна правова позиція викладена й в іншій наведеній захисником постанові Верховного Суду від 28.03.2019 р. (справа № 286/1695/18), в якій колегія суддів Касаційного кримінального суду робить висновок про те, що поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й випадки зміни запобіжного заходу, коли суд обирає інший захід.

Проте, наведена правова позиція жодним чином не стосується спірних правовідносин, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, оскільки оскаржуваною ухвалою слідчого судді будь-який інший запобіжний захід стосовно підозрюваної ОСОБА_1 не обирався, а слідчим суддею не вирішувалось питання про застосування до неї запобіжного заходу у вигляді застави в порядку ч. 10 ст. 182 КПК України.

Також, не є слушними доводи захисника про те, що право на апеляційне оскарження зазначеної ухвали слідчого судді слідує із загальних положень ст. ст. 7, 24 КПК України.

Так, приймаючи рішення про зміну запобіжного заходу шляхом застосування до підозрюваного застави у більшому розмірі або іншого більш тяжкого запобіжного заходу слідчий суддя фактично погіршує його становище, збільшуючи обсяг покладених обов`язків або накладаючи додаткові майнові зобов`язання. Саме тому такі ухвали підлягають перевірці в апеляційному порядку за аналогією з ухвалами про застосування або відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави.

Водночас, за змістом ст. 309 КПК України, ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави та скасування раніше покладених на особу обов`язків, постановлена за правилами ст. 194 КПК, не підлягає апеляційному оскарженню, адже таке рішення означає залишення в силі вже застосованого до підозрюваної заходу забезпечення кримінального провадження, законність якого вже перевірена в апеляційному порядку при його застосуванні.

При прийнятті рішення суддя-доповідач враховує також позицію Європейського суду з прав людини щодо умов прийнятності апеляційної скарги.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що держава має право встановити певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати самої сутності цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 Рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», п. 96 Рішення від 13 лютого 2001 року у справі «Кромбах проти Франції»). У Рішенні Європейського суду з прав людини від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» зазначено, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.

В даному випадку, обмеження на апеляційне оскарження, встановлені національним законодавством, мають розумну пропорційність та не порушують загальні права та свободи особи.

Частиною 4 ст. 399 КПК України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Враховуючи наявність передбачених ч. 4 ст. 399 КПК України підстав, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника Шкаровського Д.О. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.05.2020 р. слід відмовити.

Відповідно, заявлене захисником клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження оскаржуваної ухвали до розгляду не призначається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 309, 369-372, 399, 418, 422, 532 КПК України,-

ПОСТАНОВИЛА:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Шкаровського Д.О. - захисника підозрюваної ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.05.2020 р. про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави та скасування покладених на підозрювану обов`язків - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя В.В. Чорна