Документ № 89962814

справа № 991/2461/20

провадження №11-сс/991/433/20

слідчий суддя: Широка К.Ю.

доповідач: Чорна В.В.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Гецко І.В.,

за участі осіб, які подали апеляційні скарги:

прокурора - Козачини С.С . ,

адвоката Солодка Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні - начальника шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Козачини Сергія Сергійовича , та адвоката Солодка Євгена Вікторовича - захисника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, громадянки України, раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні №52017000000000361, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2017 р., на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.05.2020 р. про закриття провадження за клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

ВСТАНОВИЛА:

12 травня 2020 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли зазначені апеляційні скарги.

Ухвалою від 13.05.2020 р. апеляційні скарги призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

1.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та апеляційних скарг.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.05.2020 р. провадження за клопотанням старшого детектива - заступника керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня С.В., погодженим з начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Козачиною С.С., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні №52017000000000361, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2017 р., закрито.

Прокурор у кримінальному провадженні Козачина С.С. в апеляційній скарзі та доповненнях до неї просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою обрати щодо підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Адвокат Солодко Є.В. - захисник Шевкопляс (Швець) М.П., в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

2. Узагальнені доводи апеляційних скарг.

В обґрунтування апеляційної скарги та доповнень до неї прокурор зазначив, що висновки слідчого судді в частині обставин оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону в цій частині є істотними.

Так, підозрювана неодноразово (повістками про виклик від 23.12.2019 р., 10.02.2020 р., 21.02.2020 р. та 27.02.2020 р.) викликалась до органу досудового розслідування, однак жодного разу за викликами не з`явилась. Крім того, після повідомлення підозрюваною ОСОБА_5 заявою від 03.02.2020 р. про місце свого постійного проживання у Державі Ізраїль та зазначення контактного номеру телефону, детективами Національного антикорупційного бюро України неодноразово надсилались текстові повідомлення про виклик до органу досудового розслідування, однак відповідей на жодне повідомлення отримано не було. Враховуючи, що підозрювана ігнорує листи та повідомлення, скеровані органом досудового розслідування за вказаною у заяві адресою та номером мобільного телефону, вважати достовірною інформацію щодо фактичного місця перебування підозрюваної у Державі Ізраїль, зазначену нею у заяві від 03.02.2020 р. - не має підстав, оскільки вказана інформація потребує додаткової перевірки під час проведення її розшуку. Зазначає, що фактична дата винесення постанови про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, направлення її разом з відповідними матеріалами до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України є початком перебування особи у міжнародному розшуку в розумінні ст. 281 КПК України, та є доказом міжнародного розшуку в розумінні вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, адвокат Солодко Є.В. зазначив, що його підзахисна внаслідок неналежного повідомлення про підозру через порушення процедури її вручення не набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні №52017000000000361, а тому питання про обрання їй запобіжного заходу не може порушуватись. Сторона обвинувачення, яка, на думку апелянта, була заздалегідь повідомлена стороною захисту щодо постійного місця проживання підозрюваної за межами України, не бажаючи виконувати вимоги ч. 7 ст. 135 КПК України, що передбачає особливу процедуру повідомлення особи, яка проживає за кордоном, здійснила повідомлення про підозру ОСОБА_5 в порядку ч. 2 ст. 135 КПК України, а саме вручила повідомлення про підозру начальнику житлово-експлуатаційної ділянки. Посилаючись на порушення зазначених норм кримінального процесуального закону, апелянт вважає, що його підзахисна не набула статусу підозрюваної у даному кримінальному провадженні, внаслідок чого слідчий суддя повинен був прийняти рішення про відмову у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу.

3. Узагальнений виклад позицій учасників судового провадження.

Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав подану ним апеляційну скаргу та заперечив проти задоволення апеляційної скарги адвоката Солодка Є.В., просив скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що на момент вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 органу досудового розслідування не було відомо про перебування останньої у Державі Ізраїль. Про її місце перебування стало відомо лише 07.05.2020 року при розгляді слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу. Вважає, що зазначена інформація може бути врахована лише після її офіційного підтвердження компетентними органами Держави Ізраїль в рамках міжнародного співробітництва.

Адвокат Солодко Є.В. проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечив, та підтримав подану ним апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувавши ухвалу слідчого судді та постановивши нову - про відмову у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що його підзахисна не набула статусу підозрюваної внаслідок неналежного вручення органом досудового розслідування повідомлення про підозру в порядку ч. 2 ст. 135 КПК України, що унеможливлює обрання запобіжного заходу.

4. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива - заступника керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня С.В., погоджене з начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Козачиною С.С., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні №52017000000000361, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2017 р., подане в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

Слідчий суддя, постановляючи оскаржувану ухвалу, врахував доводи органу досудового розслідування щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та дійшов висновку, що вручення 22.01.2020 року повідомлення про підозру ОСОБА_5 у спосіб, передбачений ч. 2 ст. 135 КПК України, може вважатися належним повідомленням про підозру, водночас зазначив, що факт належного повідомлення про підозру встановлено не для вирішення питання про обрання запобіжного заходу, а лише для підтвердження можливості оголошення підозрюваної у міжнародний розшук.

Оцінюючи підстави для оголошення підозрюваної у міжнародний розшук, слідчий суддя зазначив, що детективами були дотримані формальні вимоги щодо оголошення у розшук, однак підстави для міжнародного розшуку підозрюваної ОСОБА_5 визнав не достатніми на цьому етапі, оскільки на дату розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу органу досудового розслідування було відомо місце знаходження підозрюваної за межами України у Державі Ізраїль, у зв`язку з чим повідомлення про виклики органом досудового розслідування повинні були направлятися на адресу проживання підозрюваної у Державі Ізраїль в порядку, визначеному ч. 7 ст. 135 КПК України.

За результатами розгляду клопотання, посилаючись на те, що слідчий суддя не може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваної, оскільки відсутні підстави вважати її оголошеною у міжнародний розшук, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність закриття провадження за клопотанням про обрання запобіжного заходу.

5. Встановлені обставини та мотиви суду апеляційної інстанції.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжний захід.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Отже, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а також не розглядалось питання недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

5.1 Щодо доводів апеляційної скарги прокурора

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що при її постановленні слідчий суддя дійшов висновку про неможливість розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 за відсутності підозрюваної, оскільки до вирішення питання по суті клопотання встановлено відсутність підстав для оголошення останньої у міжнародний розшук.

Як зазначалося вище, оцінюючи підстави для оголошення підозрюваної у міжнародний розшук, слідчий суддя зазначив, що детективами були дотримані формальні вимоги щодо оголошення у розшук, однак підстави для міжнародного розшуку підозрюваної ОСОБА_5 визнав не достатніми на цьому етапі.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває в будь-якому з видів розшуку (державному, міждержавному, міжнародному).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Статтею 6 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 р., ратифікованої 10.11.1994 р., у редакції від 21.01.2006 р., визначено, що договірні Сторони надають один одному правову допомогу шляхом виконання процесуальних і інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, серед іншого, зокрема - складання і пересилання документів, порушення карного переслідування, розшуку і видачі осіб, що вчинили злочини, а також шляхом вручення документів.

Відповідно до вимог ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно із п. 4.4. та 4.5 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів від 9 січня 1997 року N 3/1/2/5/2/2 (далі - Інструкція), підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ. У запиті повинна бути викладена повна та об`єктивна інформація про події, факти на розшукуваних осіб.

Таким чином, за умови винесення слідчим, прокурором, постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, внесення цих даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні та належним зверненням із запитом до НЦБ задля отримання

співробітництва з Генеральним секретаріатом Інтерполу та правоохоронними органами зарубіжних держав щодо міжнародного розшуку підозрюваного, який не було повернуто у передбаченому порядку, особа може вважатися оголошеною у міжнародний розшук.

З матеріалів судового провадження вбачається, що Національним антикорупційним бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000361, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2017 р.

22 січня 2020 року заступником Генерального прокурора Чумаком В.В. у зазначеному кримінальному провадженні складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, яке в порядку здійснення виклику у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 2 ст. 135 КПК України, вручено начальнику житлово-експлуатаційної дільниці.

З метою виклику ОСОБА_5 органом досудового розслідування на адресу її місця проживання в Україні направлялись повістки про виклик до Національного антикорупційного бюро України від 10.02.2020 р., 21.02.2020 р. та 27.02.2020 р. (яку також опубліковано на офіційному веб-сайті Національного антикорупційного бюро України), однак жодного разу у визначений день та час підозрювана до Національного антикорупційного бюро України не з`явилась.

У зв`язку з тим, що органу досудового розслідування місце перебування підозрюваної відомо не було, враховуючи дані Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», згідно з якими ОСОБА_5 15.05.2019 року перетнула державний кордон України у пункті пропуску «Бориспіль-D» в напрямку Держави Ізраїль та до теперішнього часу на територію України не поверталась, детективом Національного антикорупційного бюро України 26.02.2020 року винесено постанову про оголошення міжнародного розшуку підозрюваної, яку 02.03.2020 року направлено до Департаменту міжнародного співробітництва Національної поліції України (т. 2 а.с.207-210).

Документи на підтвердження інформації щодо постійного перебування підозрюваної ОСОБА_5 в Державі Ізраїль були надані стороною захисту лише 07.05.2020 року, під час судового засідання за клопотанням про обрання запобіжного заходу, тобто після оголошення підозрюваної у міжнародний розшук (т. 3 а.с. 70-111).

Крім того, підозрюваною ОСОБА_5 на адресу Національного антикорупційного бюро України та Вищого антикорупційного суду неодноразово направлялись заяви від 03.02.2020 р., 29.02.2020 р. 29.03.2020 р., 03.04.2020 р., 22.04.2020 р. (т. 3 а.с. 6, 9, 11-12, 15, 29), зі змісту яких вбачається, що остання була обізнана про наявність кримінального провадження, у якому їй повідомлено про підозру, а також про наявність викликів до органу досудового розслідування та суду, тобто усвідомлювала, що у неї вже виник юридичний обов`язок з`являтися до органу досудового розслідування та суду, однак вона свідомо ухиляється від виконання такого обов`язку.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора щодо перебування підозрюваної у міжнародному розшуку в розумінні вимог ч. 6 ст. 193 КПК України, а висновки слідчого судді щодо визнання підстав для міжнародного розшуку підозрюваної ОСОБА_5 не достатніми на етапі розгляду клопотання, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки матеріали судового провадження свідчать про здійснення органом досудового розслідування необхідного комплексу заходів, спрямованих на оголошення підозрюваної у міжнародний розшук. Крім того, колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про можливість обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності останнього, слідчий суддя, відповідно до вимог ч. 6 ст. 193 КПК України, перевіряє доведеність прокурором саме факту оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, а не наявність підстав для його оголошення.

5.2 Щодо доводів апеляційної скарги захисника Солодка Є.В.

Відповідно до вимог ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.

Однак, наявність в матеріалах кримінального провадження письмового повідомлення про підозру, обґрунтованого посиланням на певні докази, саме по собі не дає підстав для встановлення наявності або відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення в розумінні вимог діючого кримінального процесуального кодексу України.

Із системного аналізу норм глави 22 КПК України вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на такі етапи:

1) прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України, дотримання процесуальних гарантій під час проведення тих чи інших слідчих або оперативно-розшукових дій або застосування запобіжних заходів, які вчинялись до моменту здійснення такого повідомлення;

2) вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених статтею 277 КПК України, та його підписання;

3) доведення інформації до відома особи, щодо якої прийнято рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту згідно з вимогами статті 278 КПК України.

Саме на порушення вимог кримінального процесуального кодексу України на етапі доведення інформації до відома особи шляхом вручення тексту повідомлення про підозру і посилається адвокат Солодко Є.В. в апеляційній скарзі.

Глава 22 КПК України регулює питання щодо порядку вручення письмового повідомлення про підозру, де законодавець, окрім термінів «здійснюється» та «складається», вживає також термін «вручається» в контексті повідомлення про підозру (ч. 1, 2 ст. 278 КПК України).

За загальним правилом, письмове повідомлення про підозру, згідно з вимогами ч. 1 ст. 278 КПК України, вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 135 КПК України, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Як вже зазначалося вище, у кримінальному провадженні №52017000000000361 заступником Генерального прокурора Чумаком В.В. 22.01.2020 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, яке за його дорученням, у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 135 КПК України, вручено прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Макаром О.І. начальнику житлово-експлуатаційної дільниці №411 ОСОБА_8 ., в межах обслуговування якої знаходиться місце проживання ОСОБА_5 (т. 2, а.с. 184-203).

Адвокат Мазурок М.Д., який діяв в інтересах ОСОБА_5 , заявою від 26.12.2019 р. повідомив орган досудового розслідування, що його підзахисна тривалий час не знаходиться за місцем свого мешкання та перебуває за межами України у зв`язку з сімейними обставинами, у зв`язку з чим просив повідомлення та виклики ОСОБА_5 здійснювати у спосіб, передбачений ч. 1 ст. 135 та ст. 136 КПК України (т. 3 а.с. 7-8).

Саме на зазначену заяву посилається адвокат Солодко Є.В. у своїй апеляційній скарзі, зазначаючи, що таким чином орган досудового розслідування ще 26.12.2019 року (тобто до повідомлення його підзахисної про підозру) був обізнаний про постійне місце проживання ОСОБА_5 за межами України у Державі Ізраїль , що, на його думку, потягло неналежне вручення повідомлення про підозру, внаслідок невиконання органом досудового розслідування вимог ч. 7 ст. 135 КПК України, якою передбачена особлива процедура повідомлення особи, яка проживає за кордоном.

Натомість, з тексту заяви адвоката Мазурка М.Д., дослідженої судом, вбачається, що останній не повідомив орган досудового розслідування про конкретне місце перебування/знаходження своєї підзахисної, зазначивши лише про її тимчасове перебування за кордоном. Так, у вказаній заяві не зазначено ні країни перебування ОСОБА_5 , ні конкретної адреси, ні її засобів зв`язку, тощо (т. 3 а.с. 117-118).

Про постійне місце перебування підозрюваної ОСОБА_5 за межами України у Державі Ізраїль орган досудового розслідування повідомлено лише заявою самої підозрюваної від 03.02.2020 р. (т. 3 а.с. 9), однак відповідні документи, що підтверджують цей факт, стороною захисту надано лише 07.05.2020 року під час розгляду клопотання (т. 3 а.с. 70-120).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про належне вручення 22.01.2020 року повідомлення про підозру ОСОБА_5 у спосіб, передбачений ч. 2 ст. 135 КПК України - начальнику житлово-експлуатаційної дільниці, в межах обслуговування якої знаходиться місце проживання підозрюваної.

При цьому, доводи захисника Солодка Є.В. про те, що повідомлення про підозру мало бути вручено ОСОБА_5 за правилами ч. 7 ст. 135 КПК України, колегія суддів оцінює критично, оскільки матеріалами судового провадження підтверджено, що на момент вручення повідомлення про підозру місце перебування підозрюваної органу досудового слідства відомо не було.

6. Висновки апеляційного суду.

За наслідком розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя може задовольнити клопотання та застосувати до підозрюваного запобіжний захід, про який йдеться у поданому клопотанні, або ж відмовити у задоволенні клопотання чи застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід.

Враховуючи, що слідчий суддя, посилаючись на неможливість розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної, прийняв рішення про закриття провадження за клопотанням, яке не передбачене Кримінальним процесуальним кодексом України, хоча матеріали судового провадження свідчать про здійснення органом досудового розслідування необхідного комплексу заходів, спрямованих на оголошення підозрюваної у міжнародний розшук, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_5 в порядку, визначеному ч. 6 ст. 193 КПК України, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчим суддею допущено істотне порушення норм кримінального процесуального закону, що виразилось у постановленні за наслідками розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу рішення, не передбаченого КПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність постановлення нової ухвали про призначення нового розгляду клопотання у Вищому антикорупційному суді.

При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що питання про наявність або відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення, ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчим суддею не досліджувались, тобто клопотання по суті розглянуто не було. Водночас, суд апеляційної інстанції не може підміняти собою слідчого суддю та замість нього здійснювати розгляд по суті клопотання, яке безпідставно не було розглянуто слідчим суддею.

За викладених обставин та враховуючи, що іншим чином усунути наведені вище процесуальні порушення, допущені слідчим суддею, під час апеляційного розгляду неможливо, призначення нового розгляду клопотання детектива про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у Вищому антикорупційному суді не суперечить принципу законності та загальним засадам апеляційного розгляду.

Керуючись ст.ст. 369-372, 407, 409, 412, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора Козачини Сергія ОСОБА_11 та захисника Солодка Євгена Вікторовича - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.05.2020 р. про закриття провадження за клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд у Вищому антикорупційному суді клопотання старшого детектива - заступника керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня С.В., погодженого з начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Козачиною С.С., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

Судді А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин