- Головуючий суддя (ВАКС): Мойсак С.М.
Справа № 991/5268/20
Провадження1-кс/991/5425/20
У ХВ АЛ А
26 червня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, про арешт майна по кримінальному провадженню № 52017000000000361 від 01.06.2017,
В С Т А Н О В И В:
До Вищого антикорупційного суду надійшло відповідне клопотання, в якому прокурор, з метою забезпечення збереження речових доказів, прохає накласти арешт на корпоративні права ТОВ «Золотой Мандарин Ойл».
Відповідно до матеріалів клопотання, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 368-4 КК України.
За версією органу досудового розслідування, група осіб, наділених можливістю здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» шляхом створення видимих правових підстав для звернення до ЄСПЛ із заявою про невиконання органами державної виконавчої служби України рішення Господарського суду м. Києва, заволоділа грошовими коштами держави, в особі Міністерства юстиції України, на загальну суму 54179613,40 гривень.
З огляду на той факт, що корпоративні права ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» використовувалися, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, вони підпадають під критерій, визначений ст. 98 КПК України, а отже підлягають арешту.
На підтвердження існування корпоративних прав ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» прокурором надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також у клопотанні прокурор просить про розгляд клопотання без повідомлення власників майна та підозрюваних, оскільки це є необхідним для забезпечення арешту майна та зменшить ризик передачі або відчуження зазначеного майна третім особам.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. У зв`язку з тим, що майно, на яке детектив прохає накласти арешт, залишається у вільному володінні та розпорядженні власників майна, то на переконання слідчого судді існують об`єктивні підстави вважати про можливість його приховування, перетворення, відчуження. Тому відповідно до зазначеної норми, після отримання клопотання слідчим суддею не здійснено судовий виклик власників майна.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, пояснення надав аналогічні тексту клопотання та додатково пояснив, що необхідність арешту корпоративних прав товариства обґрунтовується можливість накладення арешту на такі права. Також просив про розгляд клопотання у закритому судовому засіданні з метою забезпечення збереження таємниці досудового розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 КПК України, слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Крім того, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим (ч. 1 ст. 222 КПК України).
За таких обставин, слідчий суддя дійшов до висновку про можливість розгляду клопотання у закритому судовому засіданні.
Відповідно до ч. 4 ст.107 КПК Українипід час розгляду клопотання слідчим суддею здійснюється фіксація за допомогою технічних засобів.
Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши позицію учасника судового засідання, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків
Відповідно до ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Частина 3 ст. 132 КПК України зазначає, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з вимогами ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
В силу вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речового доказу, зокрема, повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні;
3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається із матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 368-4 КК України.
Вирішуючи питання щодо відповідності правової підстави для накладення арешту, слідчий суддя зазначає наступне
У своєму клопотанні прокурор, у якості однієї з правових підстав для накладення арешту на корпоративні права ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», зазначив п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме: з метою забезпечення збереження речових доказів. Однак останнім не надано до суду підтвердження факту визнання органом досудового розслідування вказаних корпоративних прав речовим доказом у кримінальному провадженні. Крім того, у судовому засіданні прокурором не доведено, що корпоративні права товариства відповідають ознакам ст. 98 КПК України.
З приводу посилання прокурора на ч. 10 ст. 170 КПК України, як на одну з підстав накладення арешту, слідчий суддя зазначає, що вичерпний перелік правових підстав для арешту майна зазначений у п.п. 1-4 ч. 2 ст. 170 КПК України, в той час, як частина 10 зазначеної статті, вказує лише на вид майна, яке може бути арештоване на підставі постановленої ухвали.
Одночасно з цим, слідчий суддя констатує, що у судовому засідання стороною обвинувачення не доведено та не надано відповідних доказів, що арешт корпоративних прав ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» забезпечить досягнення завдань такого арешту, оскільки, як вбачається з наданих до суду матеріалів, єдиним засновником та керівником (з 28.12.2018) товариства є ОСОБА_4, який не міг пояснити, яким чином він у витягу з ЄДРПОУ записаний як засновник і не здійснював жодних дій щодо реєстраційних дій або відчуження таких прав.
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги що у судовому засіданні не було доведено необхідності застосування заходу забезпечення кримінального провадження та відсутність правових підставі для накладення арешту, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 110, 131-132, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора про арешт майна по кримінальному провадженню № 52017000000000361 від 01.06.2017 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1