Документ № 90512675

Справа № 761/8826/19

1-кп/910/71/19

У Х В А Л А

16 липня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуюча ОСОБА_1,

судді ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання ОСОБА_4

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52015000000000009, №52018000000000153 по обвинуваченню:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, що проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Київ, який проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Світловодськ Кіровоградської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Владивосток (Російська Федерація), який проживає за адресою: АДРЕСА_4,

увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.2ст.27, ч.5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженцям. Жовті Води Дніпропетровської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_5,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України,

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Київ, який проживає за адресою: АДРЕСА_6,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч.5 ст. 27, ч. 4 ст.28, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Жовті Води Дніпропетровської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_7,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст.28, ч.5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Київ, який проживає за адресою: АДРЕСА_8,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст.28, ч. 5 ст. 191 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення прокурор: ОСОБА_13,

сторона захисту захисники: ОСОБА_14, ОСОБА_15,

ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19,

ОСОБА_20, ОСОБА_21,

обвинувачені ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10, ОСОБА_11,

ОСОБА_12,

ОСОБА_5, ОСОБА_6,

в с т а н о в и в:

У судовому засіданні 16 липня 2020 року захисник обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_21 заявила відвід колегії суддів у складі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .

В обґрунтування заявленого відводу захисник посилалась на те, що суд є упередженим, а його дії направленні на необґрунтоване прискорення розгляду цієї справи. На думку захисника, суд порушив право на захист обвинуваченого ОСОБА_6, внаслідок не надання захиснику необхідного строку для ознайомлення з матеріалами справи. Захисник ОСОБА_21 також вважає, що велика кількість призначених судових засідань, свідчить про визначення колегією суддів пріоритетності цієї справи серед інших, намагання якомога швидше ухвалити вирок та зацікавленість суду в розгляді кримінального провадження. Крім того, на думку захисника, сумнів у неупередженості суду викликає той факт, що колегією суддів з власної ініціативи було поставлено на обговорення питання про зміну порядку дослідження доказів без зазначення на це об`єктивної необхідності, а також прийняте відповідне рішення. Захисник вважає, що внаслідок такого рішення, судом порушено принцип диспозитивності, рівності та змагальності сторін, що свідчить про зацікавленість суду шляхом надання преференції прокурору та позбавлення сторони захисту в реалізації своїх законних прав на захист. Також зазначає, що змінений порядок дослідження доказів направлений на погіршення становища та обмеження права сторони захисту, оскільки зводиться до того, що сторона захисту позбавлена права надавати пояснення чи заявляти будь-які клопотання, окрім клопотання про очевидну недопустимість доказів. Ці обставини разом з тим, що суддя ОСОБА_1 приймала участь у публічному заході разом з директором НАБУ ОСОБА_22, на думку ОСОБА_21 викликають сумнів у неупередженості колегії суддів та свідчать про наявність підстав для відводу, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_10 ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 підтримали відвід ОСОБА_21 та заявили відвід колегії суддів у складі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись додатково також на те, що ухвалами, занесеними до журналу судового засідання від 14 липня 2020 року, суд немотивовано відмовив у роз`ясненні ухвали ОСОБА_10 та в оголошенні технічної перерви.

Захисником обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_15 також заявлено відвід колегії суддів у складі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 . Захисник вважає, що судом порушено принцип безпосередності при дослідженні доказів, а також допущено порушення норм КПК України при залишенні заяви про роз`яснення судового рішення без розгляду.

Всі учасники зі сторони захисту підтримали заявлені відводи. Зокрема, захисник ОСОБА_16 додав, що вважає відводи обґрунтовані і через те, що головуюча його двічі перервала, коли обговорювали переписку, а прокурор повторно оголошує одні і ті ж документи, також суд не дав висловитись обвинуваченому ОСОБА_8, у судовому засіданні 14 липня 2020 року суд дав можливість висловлюватись тільки прокурору до 13 год 30 хв. Обвинувачений ОСОБА_8 вважав, що саме його пояснення вплинули на рішення суду щодо вирішення питання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій. Обвинувачений ОСОБА_10 додав, що вважає відводи обґрунтованими також з огляду на те, що суд не залучив перекладача і не погодився на його послуги як перекладача.

Розглядаючи заявлені відводи, суд виходить із наступного.

Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 1ст.21КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК України).

Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді передбачений ст.75,76 КПК України, це зокрема, й наявність сумніву у його неупередженості.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) «Олександр Волков проти України» від 09квітня 2013 року (заява № 21722/11), зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно із: суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 рішення).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), п.п. 49, 50). Тест об`єктивності передбачає встановлення того, чи наявні доказані факти, які можуть викликати сумніви у неупередженості (рішення у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), п. 45). При цьому, при визначенні наявності законних підстав сумніватися у безсторонності певного судді позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, вирішальним є те, чи є відповідні побоювання виправданими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44).

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується доки не встановлена на підставі доказів наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді.

Всупереч зазначеному, посилання захисника ОСОБА_21 нібито на неформальне спілкування судді ОСОБА_1 із директором НАБУ Артемом Ситником в рамках фахового заходу таких доказів не мають. При тому, що обставини такої участі у заході висвітлювались у ЗМІ та сам захід транслювався у мережі Інтернет. Тобто, у сторони захисту не було жодних об`єктивних перешкод отримати такі докази, якби вони об`єктивно існували. До того ж, суддя ОСОБА_1 ще у підготовчому судовому засіданні, коли захисник ОСОБА_14 повідомив, що йому відомо про участь судді у такому заході, підтвердила факт та повідомила, що у неї не було жодного спілкування з директором НАБУ ОСОБА_22 та нагадала всім учасникам провадження, що зазначене не допустиме і у разі виникнення такої ситуації суддя повідомить про такий факт.

Натомість, незважаючи на таке нагадування учасникам, учасник зі сторони захисту захисник ОСОБА_17 намагався неформально поспілкуватись із суддею ОСОБА_1, написавши через соціальну мережу в особисті повідомлення судді 25 червня 2020 року, про що суддя повідомила учасникам судового провадження.

З огляду на зазначене, беручи до уваги те, що суддя вправі приймати участь у публічних фахових заходах, відсутність доказів неформального спілкування з директором НАБУ Артемом Ситником та поведінку судді в умовах спроби неформального спілкування з боку захисника ОСОБА_17 у суворій відповідності з вимогами Кодексу суддівської етики, затвердженого 22лютого 2013 року XI черговим з`їздом суддів України, то суд вважає посилання сторони захисту безпідставними та такими, що не породжують жодних сумнівів в об`єктивності судді.

Що ж стосується посилань щодо щільного графіку засідань, то вказане не тільки не може свідчити про упередженість суду, але й є його обов`язком. Оскільки, відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є, зокрема, забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду. Проведення досудовогорозслідування урозумні строкизабезпечує прокурор,слідчий суддя(вчастині строківрозгляду питань,віднесених дойого компетенції),а судовогопровадження суд (ч.2ст.28КПК України). Відповідно,до рішенняЄСПЛ усправі «Биковпроти України»(Bykovv.Ukraine),п. 40, від 16 липня 2009 року, завданням національних судів є організація судового розгляду таким чином, щоб він був швидким та ефективним. У даному провадженні підозри оголошені ОСОБА_7 20 квітня 2017 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 21 квітня 2017 року, ОСОБА_11 23 квітня 2017 року, ОСОБА_12 - 04 травня 2017 року, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 25 жовтня 2017 року. Обвинувачені самі неодноразово звертали увагу суду на те, що вже кілька років перебувають під обвинуваченням. А тому з урахуванням зазначеного, враховуючи критерії визначення розумності строків (ч. 3 ст. 28 КПК України), суд призначає дати судового засідання. При цьому, порівняння даної справи з іншими є не релевантним, адже, критерії визначення розумності строків визначаються обставинами конкретної справи, що не можуть бути ідентичними.

Далі, у рішенні ЄСПЛ по справі «Проніна проти України» (від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00) зазначається, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Таким чином, з огляду на позицію ЄСПЛ, беручи до уваги положення статей 75, 80 КПК України, суд не вважає за необхідне давати детальну відповідь на кожен аргумент заявлених відводів, беручи до уваги, що всі решта доводів зводяться до незгоди з прийнятими судом процесуальними рішеннями чи діями головуючої у судовому засіданні, що не можуть породжувати об`єктивно обґрунтовані сумніви в неупередженості складу суду за відсутності доказів такого.

З цього приводу, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягає сумніву («Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [Велика Палата], заява №28342/95, п.61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу resjudicata (п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а проста можливість існування двох поглядів на питання не є підставою для повторного розгляду. Відхилення від цього принципу виправдані, тільки якщо вони необхідні в обставинах істотного і незаперечного характеру («Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

З огляду на зазначене, беручи до уваги те, що суд, приймаючи відповідні процесуальні рішення, наводив мотиви їх прийняття, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для повторного детального аналізу таких обставин в рамках розгляду заяв про відвід, а відповідно до принципу юридичної визначеності також суд не буде переглядати власні рішення, які набрали законної сили.

Водночас, окремо суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Хоч учасники зі сторони захисту посилаються на зміну судом порядку дослідження доказів у судовому засіданні 14 липня 2020 року як обставину, що викликає сумнів в об`єктивності суддів, проте суд зауважує, що порядок дослідження доказів, встановлений судом на початку судового розгляду, не змінювався, судом у судовому засіданні 14 липня 2020 року встановлено в межах такого порядку дослідження доказів порядок вчинення процесуальних дій та здійснення учасниками кримінального провадження їх процесуальних прав.

Зазначене не може породжувати сумнівів у неупередженості суддів, оскільки вказане належить до компетенції суду. Більше того, встановлення порядку вчинення процесуальних дій та здійснення учасниками кримінального провадження їх процесуальних прав відповідно до ст. 321 КПК України належить виключно до компетенції головуючого у судовому засіданні. Однак зважаючи на складність, об`ємність даного провадження, кількість учасників, суд виніс дане питання на розгляд учасників провадження, заслухав їх доводи та прийняв рішення, навівши мотиви, чому вважає необґрунтованими доводи сторони захисту.

Суд звертає також увагу на те, що відповідно до наведеної норми, головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.

Усі дії головуючої у судовому засідання вчинялись в межах встановлених у ст. 321 КПК України повноважень та наводились мотиви відповідних дій.

Зрештою, відповідно до ч. 2 ст. 349 КПК України і обсяг доказів,які будутьдосліджуватися,та порядокїх дослідженнявизначаються ухвалоюсуду ів разінеобхідності можутьбути змінені.При цьому,як ужезазначалось,відповідно до ст.2КПК України,рішення ЄСПЛ завданням національних судів є організація судового розгляду таким чином, щоб він був швидким та ефективним. А тому суд вправі і відповідне питання вирішувати за власною ініціативою.

Ставлячи на обговорення відповідне питання, головуюча зазначила, що проведена велика кількість судових засідань, однак досліджено невелику кількість документів, учасники при їх дослідженні посилаються на документи, які ще не досліджувались.

До того ж, на момент винесення такого питання судом, головуюча у судовому засіданні неодноразово робила зауваження учасникам зі сторони захисту щодо необхідності висловлювань по суті поставленого питання та відсутності необхідності повторень, наводячи мотиви свого рішення, на що учасники замість беззаперечного підкорення таким розпорядженням відповідно до ч. 2 ст. 329 КПК України, починали сперечатись із головуючою у судовому засіданні.

А тому вищенаведені дії головуючої та рішення суду є обґрунтованими, відповідно, не можуть породжувати сумнівів в неупередженості суддів.

Доводи захисника ОСОБА_21 щодо того, що встановлений судом порядок направлений на погіршення становища та обмеження прав сторони захисту є надуманими та не ґрунтуються на положеннях КПК України. Оскільки посилання на те, що спочатку буде висловлюватись щодо всіх документів сторони обвинувачення прокурор, а потім сторона захисту, може нібито сформувати враження про начебто доведеність обвинувачення є взагалі не логічними. Навпаки, сторона захисту матиме можливість останніми навести доводи щодо документів обвинувачення та таким чином довести до суду свою позицію. На такому порядку побудований весь кримінальний процес: право проголосити вступну промову першою надається стороні обвинувачення, після чого вступну промову проголошує сторона захисту; докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, зі сторони захисту - у другу (ч. 1 ст. 349 КПК України); у судових дебатах виступають прокурор, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, обвинувачений, його законний представник, захисник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; право останньої репліки належить обвинуваченому або його захиснику (ч. 1, 7 ст. 364 КПК України); після оголошення судових дебатів закінченими суд надає обвинуваченому останнє слово (ч. 1 ст. 365 КПК України).

Такий порядок, не порушує жодну із норм КПК України, в тому числі, засади рівності, змагальності, диспозитивності та забезпечення права на захист. Оскільки можливість реалізувати стороною захисту їх прав забезпечена саме за такого порядку.

Такий порядок також жодним чином не заперечується у публікації судді-спікера Вищого антикорупційного суду ОСОБА_23, на яку посилається захисник ОСОБА_21 .

Посилання на те, що така практика дослідження доказів суперечить практиці, яка сформована навіть у самому Вищому антикорупційному суді, не відповідає дійсності. Адже, деякі захисники у інших провадженнях навіть самі обирають таку тактику захисту, при якій свої доводи висловлюють не тільки після оголошення документів зі сторони обвинувачення, а навіть після дослідження всіх доказів зі сторони обвинувачення.

Що ж стосується посилань захисників ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 на неможливість дотримання положень ст. 94 КПК України при встановленому судом порядку вчинення процесуальних дій та здійснення учасниками кримінального провадження їх процесуальних прав, то зазначене є необґрунтованим. Адже дослідження і оцінка доказів є різними правовими поняттями, що випливає навіть зі змісту ч. 3 ст. 370 КПК України, відповідно до якої обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. При цьому, оцінка відповідно до ст. 94 КПК України здійснюється на основі дослідження саме всіх обставин кримінального провадження.

Також є безпідставними посилання захисника ОСОБА_15 на те, що суд недотримується безпосередності дослідження документів. При цьому, захисник послалась на правову позицію ВС, висловлену у постанові від 04 вересня 2019 року по справі № 473/1608/18, однак вона стосується інших правовідносин, а саме, порядку дослідження доказів апеляційною інстанцією при перегляді рішень, при цьому у відповідній постанові ВС не аналізував питання, яке піднімає захисник ОСОБА_15 у даній справі. З питань, які порушує захисник, ВС висловлювався, зокрема, у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 344/14859/15-к, де суд зазначив, що з матеріалів справи слідує, що відповідно до зазначених вимог прокурор у судовому засіданні оголосив учасникам судового провадження назву та зміст документів, які за його клопотанням були долучені до матеріалів справи, після чого судовий розгляд був відкладений на іншу дату. Згідно з розпискою захисника останньому була надана можливість ознайомитись із матеріалами справи у повному обсязі. Отже, всупереч викладеним у касаційній скарзі доводам, засуджений та його захисник, будучи належним чином ознайомленими з письмовими доказами як під час їх відкриття після закінчення досудового розслідування, так і після долучення до матеріалів провадження в суді, не були позбавлені можливості перевірити ці докази на допустимість та достовірність, в разі необхідності - заявити свої зауваження щодо цих доказів або ж заявити відповідне клопотання про визнання їх недостовірними або недопустимими, однак таким правом не скористались. З вироку місцевого суду вбачається, що суд послався виключно на докази, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні.

Також у постанові від 21 листопада 2019 року по справі № 552/1212/18 ВС зазначив, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів, зокрема, шляхом оголошення документів. Зі змісту норми ст. 358 КПК України вбачається, що дослідження документа полягає в тому, що він оголошується в судовому засіданні ініціатором подання, сторони ознайомлюються з його змістом та мають право поставити свої запитання.

Встановлений у даному провадженні порядок процесуальних дій повністю узгоджується із вищевикладеними висновками ВС.

Безпідставними є і посилання захисника ОСОБА_15 на порушення норм КПК України при залишенні заяви про роз`яснення судового рішення без розгляду. Оскільки у постанові ВС, на яку зсилається захисник, по справі № 367/3068/17 від 18 листопада 2019 року, висловлено висновок, згідно з яким роз`ясненню відповідно до ч. 1 ст. 380 КПК України підлягає судове рішення, яке є результатом судового провадження. Ще більш деталізовано висновок щодо застосування такої норми наведений у постанові, винесеній ВС пізніше, 12 грудня 2019 року, по справі № 212/6598/14-к, відповідно до якого ухвали, постановлені під час судового провадження і занесені до журналу судового засідання, не можуть бути предметом роз`яснення, оскільки не є результатом предмету оскарження по суті. Зокрема, зазначеним висновком суд і керувався при прийнятті відповідних процесуальних рішень.

З огляду на зазначене, посилання захисників не породжують об`єктивних сумнівів у неупередженості суддів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а тому у задоволенні відводів належить відмовити.

Керуючись статтями 75, 76, 80, 369-372, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяв ОСОБА_21, ОСОБА_24, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_15 про відвід колегії суддів у складі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1