Документ № 90614223

Справа № 991/5954/20

Провадження1-кс/991/6125/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В., за участю секретаря судових засідань Волощенко С.В., прокурора Макара О.І., захисника Шкаровського Д.О., підозрюваної ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві клопотання начальника шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Козачини С.В. про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_1 у зв`язку із застосуванням відносно неї запобіжного заходу у вигляді застави, поданого у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000361 від 01.06.2017 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання начальника шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) Офісу Генерального прокурора Козачини С.В. про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000361 від 01.06.2017 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

У своєму клопотанні прокурор, посилаючись на те, що підозра є обґрунтованою, а ризики не зменшилися і не зникли, просить продовжити до 22.09.2020 року строк дії обов`язків, покладених на підозрювану раніше ухвалою слідчого судді у зв`язку із застосуванням до неї запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:

- прибувати до слідчого (детектива), прокурора та суду за першим викликом;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з підозрюваними і свідками у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 року;

- здати органам Державної міграційної служби України паспорти для виїзду за кордон.

В судовому засіданні прокурор Макар О.І., який входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52017000000000361, підтримав подане клопотання та просив задовольнити із зазначених у ньому підстав, наполягав на тому, що саме в такому обсязі, в якому покладені на підозрювану обов`язки, вони здатні забезпечувати її належну процесуальну поведінку.

Захисник підозрюваної ОСОБА_1 - адвокат Шкаровський Д.О. заперечував проти доводів прокурора, просив відмовити у задоволенні клопотання, виходячи з наступних підстав:

1) Підозра у вчиненні злочину, про яку повідомлено ОСОБА_1 є необґрунтованою, оскільки:

- у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 06.07.2020 року встановлено факт порушення Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) прав людини та міжнародних актів під час здійснення досудового розслідування щодо ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 52017000000000361, оскільки для його проведення необхідний дозвіл ЄСПЛ так як ОСОБА_2 має імунітет, встановлений ст. 1 Шостого протоколу до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи 1996 року. Зважаючи, що усі докази у кримінальному провадженні, які отримувалися з метою доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину у змові з ОСОБА_1 , є недопустимими, то клопотання не містить жодного допустимого доказу на підтвердження обґрунтованості підозри останньої та самого клопотання вцілому;

- доводи сторони обвинувачення про відсутність процедури дружнього врегулювання у законодавстві України є необґрунтованими;

- клопотання прокурора є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 не могла здійснювати та не здійснювала протиправний тиск на Уповноваженого та державних виконавців, оскільки в межах своїх повноважень здійснювала управлінський тиск, який виражався у манері спілкування з підлеглими;

- відповідно до протоколів допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 була присутня на засіданні Міжвідомчої групи з вирішення питань, які виникають під час виконання рішень ЄСПЛ (далі - МРГ) 21.12.2015 року та вказувала на необхідність виконання рішення, однак підозрювана у період з 19.12.2015 року по 03.01.2016 року перебувала у відпустці та знаходилась за межами України. Так, ОСОБА_1 вилетіла 19.12.2015 року рейсом Київ-Париж та прибула 03.01.2016 року рейсом Цюрих-Київ. У протоколі засідання МРГ від 21.12.2015 року підозрювана вказана як «відсутня». Таким чином, показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є очевидно недостовірними;

- обговорення питання щодо виконання рішення у справі ТОВ «Золотой мандарин ОЙЛ» на засіданні МРГ 21.12.2015 року було ініційовано державним виконавцем ОСОБА_3 , визначення суми коштів, які підлягають перерахуванню ТОВ «Золотой мандарин ОЙЛ», також визначалась ОСОБА_3 самостійно;

- черговість виконання рішень ЄСПЛ не врегульована законодавством та в рекомендованому порядку визначається МРГ, виконанню рішення у справі ТОВ «Золотой мандарин ОЙЛ» не надавався пріоритет порівняно з іншими справами;

- ОСОБА_1 не здійснювала жодних дій для сприяння перекладу рішення ЄСПЛ з викривленням чи помилкою;

- ОСОБА_1 завжди мала право підпису платіжних документів, а під час підписання доручення, на підставі якого було перераховано кошти ТОВ «Золотой мандарин Ойл», нею не було перевищено повноваження;

- діями ОСОБА_1 не було спричинено матеріальних збитків, що виключає обґрунтовану підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

- сума, вказана в платіжному дорученні від 24.02.2016 року, підписаним ОСОБА_1 , - 44 996 789, 76 грн. є безспірною сумою, щодо якої не проводилося зарахування зустрічних однорідних вимог, а платіжне доручення від 22.02.2016 року щодо перерахування 9 182 823, 64 грн., яке підписане заступником Міністра ОСОБА_8, спростовує доводи сторони обвинувачення щодо виконання ОСОБА_1 рішення ЄСПЛ в частині, яка не могла бути виконана у зв`язку із зарахуванням зустрічних вимог між ТОВ «Золотой мандарин ОЙЛ» та ПАТ «Київенерго»;

2) ОСОБА_1 повідомлено про підозру та строк досудового розслідування кримінального провадження продовжено неуповноваженим прокурором, оскільки:

- так як досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 здійснює НАБУ відповідно до своєї виключної підслідності, то, за п. 1 ч. 5 ст. 8 Закону України «Про прокуратуру», право здійснювати процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні мають виключно прокурори САП. Заступник Генерального прокурора Чумак В.В., не мав повноважень прокурора самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора - САП та не був наділений повноваженнями на здійснення процесуального керівництва у справах НАБУ, а за такого, прокурор Чумак В.В. не мав права підписувати повідомлення про підозру ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_1 є адвокатом, а, зважаючи, що керівник САП Холодницький Н.І. був виключений із групи прокурорів у кримінальному провадженні у зв`язку із наявністю конфлікту інтересів, то повідомлення про підозру ОСОБА_1 наділений повноваженнями підписувати лише Генеральний прокурор;

- оскільки, заступник Генерального прокурора Любович А.О. не входить до складу прокурорів САП, зважаючи, що керівник САП Холодницький Н.І. був виключений із групи прокурорів у кримінальному провадженні у зв`язку із наявністю конфлікту інтересів, то, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 294 КПК України, прокурор Любович А.О. не мав права своєю постановою продовжувати строк досудового розслідування кримінального провадження № 52017000000000361, так як таким правом наділений лише Генеральний прокурор;

4) Покладені у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу обов`язки ОСОБА_1 виконує у повному обсязі, а передбачені ст. 177 КПК України ризики - відсутні.

Підозрювана ОСОБА_1 позицію захисника підтримала, просила у задоволенні клопотання прокурора відмовити, пояснила, що її процесуальна поведінка була до цього і буде надалі належною і без продовження строку дії покладених на неї обов`язків.

Заслухавши думку сторін та дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснювалося досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000361 від 01.06.2017, зокрема за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , маючи можливість здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» (код ЄДРПОУ 23705915, далі - підприємство), достовірно знаючи про набуття підприємством на підставі рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 права власності на 24 627, 097 тонн мазуту марки М-100, внаслідок перерахування 09.07.2008 на користь ТОВ «ТД «Ресурси» грошових коштів за договором поставки від 04.07.2008 № 27/05м на загальну суму 38 172 000,65 грн., попередньо отриманих від ПАТ «Родовід Банк» 09.07.2008 у вигляді кредиту внаслідок вчинення на той час директором ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» ОСОБА_6 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 366 КК України, на початку 2013 року, розробили протиправну схему щодо заволодіння та легалізації грошових коштів з державного бюджету в особливо великому розмірі шляхом створення видимих правових підстав для звернення до ЄСПЛ із заявою про нібито невиконання органами державної виконавчої служби України рішення від 21.04.2009 та ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 в частині стягнення з ПАТ «Київенерго» на користь підприємства 24 627, 097 тонн мазуту марки М-100 вартістю 54 179 613, 40 грн.

З цією метою 13.09.2013 представник ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» Караман І.В. на прохання адвоката, іншої особи, відносно якої не отримано дозволу на позбавлення дипломатичного імунітету, та відповідно п. 1 ст. 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) звернувся до ЄСПЛ із заявою проти України, до якої, на основі наданої групою осіб, наділених можливістю здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність підприємства, інформації у конкретному обсязі, включив відомості про нібито невиконання остаточного рішення у вигляді ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 щодо виплати ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» вказаної суми грошових коштів (розділ ІV заяви), не зазначивши у ній факту відступлення підприємством права вимоги щодо вказаної заборгованості до ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» за договором від 10.04.2013 № 1004, а також не вказавши, що виконавче провадження № 13930081, у якому державним виконавцем винесено постанову про його зупинення, залишену в силі рішеннями господарських судів апеляційної та касаційної інстанцій, розпочато за заявою ТОВ «ТД «Ресурси» (код ЄДРПОУ 33696020), а не ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», яке до органів державної виконавчої служби із судовим наказом про його виконання взагалі не зверталося.

ОСОБА_5 та інша особа, відносно якої не отримано дозволу на зняття дипломатичного імунітету, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру по заволодінню грошовими коштами з державного бюджету України в особливо великих розмірах, усвідомлюючи, що будь-які правові підстави для звернення ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» з відповідною заявою до ЄСПЛ проти України та задоволення її судом відсутні, вирішили узгодити між собою питання щодо використання надалі іншою особою, відносно якої не отримано дозволу на зняття дипломатичного імунітету, займаної представницької посади з метою впливу на службових осіб Міністерства юстиції України та Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, посаду якого з 19.03.2014 згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 214-р обіймала раніше знайома йому ОСОБА_7 , для прийняття ними, шляхом зловживання своїм службовим становищем, рішення у вигляді декларації про дружнє врегулювання спору між ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та державою у відповідності до практики ЄСПЛ, яка склалася, за відсутності для цього правових підстав.

Під час досудового розслідування кримінального провадження у слідства виникли вагомі підстави вважати ОСОБА_1 причетною до скоєння вказаних кримінальних правопорушень, оскільки остання за попередньою змовою з іншими членами злочинної групи, перебуваючи на посаді Першого заступника Міністра юстиції України та володіючи на достатньому рівні теоретичними та практичними навичками представництва інтересів держави в ЄСПЛ, а також вирішенні пов`язаних з цим питань, могла приймати безпосередню участь у реалізації механізму виплати зазначеної суми грошових коштів з державного бюджету України шляхом прийняття Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини та представником ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» декларації про дружнє врегулювання спору відповідно до практики ЄСПЛ, яка нібито склалася, всупереч підпункту 5 пункту 7 Положення про Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784.

Як вбачається із повідомлення про підозру від 22.01.2020 року, ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що чинними на той час нормативно-правовими актами укладення декларації про дружнє врегулювання спору у справах проти України не передбачено, підписала рішення МРГ №1, в якому рекомендувала Міністерству юстиції України надсилати до ЄСПЛ односторонні декларації відповідно до Правила 62А або декларації про дружнє врегулювання спору відповідно до Правила 62 Регламенту Європейського суду у разі, якщо в процесі опрацювання справ зі скаргами на тривале невиконання рішень національних судів буде встановлено наявність підстав, які можуть призвести до винесення негативного для України рішення Європейським судом з прав людини, що створило видимі правові підстав для укладення декларації про дружнє врегулювання спору у справі за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України.

Також, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді Першого заступника Міністра юстиції України, могла сприяти засвідченню службовими особами Секретаріату автентичного перекладу цього рішення з необхідним для іншої особи відносно якої не отримано дозволу на зняття дипломатичного імунітету, формулюванням щодо виплати на користь підприємства присуджених 54 179 613, 40 грн. відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 замість необхідності виплати ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» розміру заборгованості, який все ще підлягав до сплати відповідно до цієї ухвали на загальну суму 38 187 861, 76 грн., з огляду на встановлені факти зарахування зустрічних однорідних вимог з ПАТ «Київенерго».

Окрім того, ОСОБА_1 в порушення положень Наказу Міністра юстиції України №891/к від 23.02.2016, згідно з яким підписання фінансово-господарських документів було віднесено до компетенції Заступника Міністра-керівника апарату ОСОБА_8 , засвідчила своїм підписом платіжне доручення № 918 від 24.02.2016, на підставі якого Міністерством юстиції України через Державну казначейську службу України перераховано на рахунок № НОМЕР_1 ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» в АБ «Південний» 44 996 789, 76 грн.

В такий спосіб ОСОБА_5 та інша особа відносно якої не отримано дозволу на зняття дипломатичного імунітету, маючи можливість здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», діючи за попередньою змовою між собою та іншими особами, заволоділи шляхом зловживання Першим заступником Міністра юстиції України ОСОБА_1 та Урядовим уповноваженим у справах ЄСПЛ ОСОБА_9 своїм службовим становищем в інтересах ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», грошовими коштами з державного бюджету України у особливо великому розмірі, які в подальшому, з метою приховання дійсного джерела їх походження, легалізували.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється в тому, що, обіймаючи з 14.01.2015 посаду Першого заступника Міністра юстиції України, діючи в інтересах ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», тобто всупереч інтересів служби, шляхом зловживання своїм службовим становищем, всупереч положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (п. 5 ч. 1 ст. 1) та Закону України «Про запобігання корупції» (ст. 22), наказів Міністра юстиції України від 18.02.2016 № 753/к та від 23.02.2016 № 891/к, за якими відповідальною за підписання фінансово-господарських документів міністерства визначено ОСОБА_8 , через підписання 24.02.2016 платіжного доручення № 918, на підставі якого Міністерством юстиції України через Державну казначейську службу України перераховано на рахунок № НОМЕР_1 ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» в АБ «Південний» 44 996 789, 76 грн., за попередньою змовою групою осіб, заволоділа за вказаною вище протиправною схемою грошовими коштами з державного бюджету України на загальну суму 54 179 613, 40 грн., що призвело до заподіяння державі збитків, які в шістсот і більше разів перевищують розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян на момент вчинення злочину, та, згідно примітки до ст. 185 КК України, є особливо великим розміром.

22.01.2020 року ОСОБА_1 у передбачений статтями 133,135 КПК України спосіб, у зв`язку з її тимчасовою відсутністю за місцем проживання, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а 27.01.2020 року у приміщенні НАБУ, у передбаченому ч. 2 ст. 481 КПК України порядку, повідомлення про підозру вручено їй особисто.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Слідчий суддя, при постановлені ухвали, керується висновками ЄСПЛ. Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого їй злочину підтверджується сукупністю зібраних та доданих до матеріалів клопотання доказів, зокрема наказами про розподіл повноважень між Першим заступником та заступниками Міністра юстиції України від 17.01.2015 № 59/к (а.с. 94-98), від 23.02.2016 № 891/к (а.с. 106-108), відповідно до яких, ОСОБА_1 уповноважено контролювати та координувати діяльність Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та його Секретаріату; протоколом засідання МРГ від 22.05.2015 № 1 (а.с.109-112), засвідченого підписом ОСОБА_1 , яким Міністерству юстиції України рекомендовано надсилати до ЄСПЛ односторонні декларації відповідно до Правила 62А або декларації про дружнє врегулювання спору відповідно до Правила 62 Регламенту Європейського суду у разі, якщо в процесі опрацювання справ зі скаргами на тривале невиконання рішень національних судів буде встановлено наявність підстав, які можуть призвести до винесення негативного для України рішення Європейським судом з прав людини; протоколом засідання МРГ № 5 від 21.12.2015 (а.с. 122-126), під час якого державний виконавець ОСОБА_3 повідомив присутніх про те, що в Єдиному реєстрі судових рішень міститься ухвала від 11.10.2015 р., якою було скасовано ухвалу господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р., що потребує перевірки протягом певного часу. На що головуюча на засіданні МРГ в.о. Урядового уповноваженого Давидчук О.В. зазначила про необхідність безумовного виконання рішення ЄСПЛ у справі «Золотой мандарин Ойл», в першу чергу; матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій.

Крім того, як вбачається із протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 06.10.2017 (а.с. 139-147), який, будучи під час виконання рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 старшим державним виконавцем ДВС Міністерства юстиції України, неодноразово інформував ОСОБА_1 про неможливість повного виконання вказаного рішення ЄСПЛ через відсутність на той час остаточного рішення національного суду, що підлягало виконанню, а також, зважаючи на наявність факту зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та «Київенерго», що суттєвим чином впливало на суму остаточної заборгованості. Проте, як вбачається із протоколу допиту свідка ОСОБА_3 , такі доводи не розглядались, а за результатами проведеної у лютому 2016 року в кабінеті ОСОБА_1 наради, прийнято рішення про необхідність виплати суми заборгованості в повному обсязі, тобто здійснити доплату ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» у розмірі 9 182 823, 64 грн. без урахування заліку зустрічних однорідних вимог. Відповідаючи на питання детектива, свідок зазначив, що це єдине за час його роботи виконавче провадження, проблемним питанням якого приділялась увага посадових осіб вище рівня начальника відділу.

Разом з тим, недостовірні, на думку сторони захисту, покази свідків можуть свідчити про певні неузгодженості в показах та інших встановлених фактичних обставинах на підставі інших доказів. Зважаючи, що сторона обвинувачення провела одночасний допит певних свідків та підозрюваної ОСОБА_1 з метою усунення вказаних неузгодженостей, що свідчить про намагання сторони обвинувачення усунути ці неузгодженності у процесуальний спосіб.

Також, як свідчить протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 24 січня 2020 року, останній пояснював, що саме ОСОБА_1 спонукала його до підписання декларації про дружнє врегулювання спору і саме від неї він вперше дізнався про цю справу.

Таким чином, є підстави зробити висновок, що підозра висунута ОСОБА_1 у вчинені описаного вище злочину є обгрунтованою.

Доводи сторони обвинувачення стосовно того, що підозрювана ОСОБА_1 не мала права підписувати платіжне доручення на перерахування коштів від 24 лютого 2016 року, виглядають досить сумнівними з огляду на існування Наказу Міністра юстиції України №248/7 від 07.09.2015р., яким першому заступнику міністра ОСОБА_1 надано право першого підпису і який втратив чинність 20.05.2016р. (пункт 5 наказу Міністра юстиції України №296/7 від 20.05.2016р.).

Процедури дружнього врегулювання спорів з державою у світлі практики ЄСПЛ дозволяється відповідно до статті 39 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Верховною радою України, та Правила 62 Регламенту Європейського суду (Регламенту). На будь-якій стадії провадження ЄСПЛ може надати себе у розпорядження заінтересованих сторін для забезпечення дружнього врегулювання спору на основі поваги до прав людини, як їх визначає Конвенція та протоколи до неї. Саме для цього у процедурі розгляду заяв було введено початковий етап, на якому Секретар (посада у ЄСПЛ), діючи за вказівками палати або її голови, налагоджує зв`язок зі сторонами з метою забезпечення дружнього врегулювання спору.

Таким чином, доводи щодо відсутності правових підстав для звернення до ЄСПЛ й прийняття рішення щодо дружнього врегулювання спору, зокрема у справі ТОВ «Золотой мандарин ОЙЛ», а також стосовно того, що ОСОБА_1 достовірно знала, що чинними нормативно-правовими актами не передбачалося укладення декларації про дружнє врегулювання спору у справах проти України слідчим суддею відхиляється.

Що стосується доводів сторони обвинувачення з приводу можливої причетності ОСОБА_1 до затвердження недостовірного перекладу рішення ЄСПЛ щодо стягнення заборгованості на користь ТОВ «Золотой мандарин ОЙЛ», то хоча і можна стверджувати, що такий переклад не є рівнозначним та між оригіналом та перекладом є суттєва відмінність, детективом не доведено, що такий переклад було зроблено навмисно, для того, щоб виплатити іншу суму.

Як вбачається зі змісту короткого тексту рішення ЄСПЛ від 06.07.2020 року, ЄСПЛ дійсно було відхилено клопотання про відмову від імунітету, наданого ОСОБА_2 на підставі імунітету його дружини - судді Юдківської Г., обраної до ЄСПЛ від України, та констатовано факт здійснення Національним антикорупційним бюро України тиску на свідків, порушення процедури отримання доказів всупереч наявності у ОСОБА_2 імунітету та використання таких доказів.

Однак, зважаючи на стислість викладу мотивів ЄСПЛ у короткому рішенні, слідчий суддя позбавлений можливості встановити конкретні факти порушень (де, коли та за чиєї участі вони мали місце) та ким саме зі сторони обвинувачення такі порушення допущені.

Крім того, відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (по епізоду, по якому підозру пред`явлено ОСОБА_1 ), відомості по вказаному епізоду у кримінальне провадження № 52017000000000361 внесено до зазначеного реєстру не щодо можливих протиправних дій саме ОСОБА_2 , який має імунітет, а, зокрема, щодо можливих протиправних дій, які стосуються діяльності ТОВ «Золотой мандарин ОЙЛ». При цьому, прямо не зазначалось, що кримінальне провадження розпочато щодо особи, яка має імунітет ( ОСОБА_2 ), тому відсутні підстави вважати, що при внесенні відомостей досудового розслідування було порушено такий імунітет.

Що стосується суми збитків, заподіяних державі, яка підтверджується висновком експерта № 157/7 від 10.12.2019 року (а.с.53-90), то слідчий суддя дійшов до висновку, що вказана сума збитків була заподіяна внаслідок протиправних дій, до вчинення яких могла бути причетна і ОСОБА_1 .

Таким чином, досліджені судом докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Що стосується наявності у ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваної, то слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Як вбачається із витягу із Єдиного реєстру адвокатів України, ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю (свідоцтво № 2579 від 24.09.2013), однак її адвокатська діяльність зупинена згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону україни «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» 18.03.2014 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України, письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником або керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.

В даному випадку, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 складено 22.01.2020 року та підписано заступником Генерального прокурора Чумаком В.В., який постановою Генерального прокурора від 27.09.2019 року про зміну прокурорів у кримінальному провадженні включений до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 року.

Аналізуючи вищевикладене, Кримінальний процесуальний кодекс України прямо передбачає, що у кримінальних провадженнях, які відносяться до виключної підслідності НАБУ, повідомлення про підозру окремій категорії осіб, зокрема адвокату може бути здійснено, Генеральним прокурором, його заступником, який не обов`язково повинен бути Керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

За викладених обставин, складення повідомлення про підозру ОСОБА_1 заступником Генерального прокурора Чумаком В.В. відповідає п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України.

Крім того, доводи сторони захисту щодо необхідності продовження строку досудового розслідування кримінального провадження № 52017000000000361 від 01.06.2017 року виключно Генеральним прокурором України слідчим суддею відхиляються, оскільки п. 3 ч. 3 ст. 294 КПК України (в редакції Закону від 07.01.2018 року) прямо надається право заступнику Генерального прокурора на таке продовження.

Таким чином, винесення заступником Генерального прокурора Любовичем А.О. постанови від 16.07.2020 року про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження № 52017000000000361, яке відноситься до виключної підслідності НАБУ, не суперечить вимогам п. 3 ч.3 ст. 294 КПК України (в редакції Закону від 07.01.2018 року).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.02.2020 до підозрюваної ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі розмірі 7 000 000 грн., яку було сплачено на відповідний депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду, та покладено наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого (детектива), прокурора та суду за першим викликом; 2) повідомляти слідчого (детектива), прокурора або суд про зміну свого місця проживання та роботи; 3) утримуватися від спілкування з підозрюваними і свідками у кримінальному провадженні №52017000000000361 від 01.06.2017 року; 4) здати органам Державної міграційної служби України паспорти для виїзду за кордон.

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначений на два місяці, але в межах строку досудового розслідування.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21.02.2020 року ухвалу слідчого судді залишено без змін.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.05.2020 року продовжено строк дії обов`язків, покладених на підозрювану у зв`язку із застосуванням відносно неї запобіжного заходу у вигляді застави, а саме: 1) прибувати до слідчого (детектива), прокурора та суду за першим викликом; 2) повідомляти слідчого (детектива), прокурора або суд про зміну свого місця проживання та роботи; 3) утримуватися від спілкування з підозрюваними і свідками у кримінальному провадженні №52017000000000361 від 01.06.2017 року; 4) здати (залишити на зберіганні) органам Державної міграційної служби України паспорти для виїзду за кордон.

Строк дії ухвали - до 22 липня 2020 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

У клопотанні прокурор посилається на наявність ризиків передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Так, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення .

Метою продовження строку покладених на підозрювану обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є запобігання можливим спробам останньої вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Слідчим суддею встановлено, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_1 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час продовжують існувати.

Так, ризик переховування від органу досудового розслідування та суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями).

Крім того, внаслідок виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків у Міністерстві юстиції України вона має широке коло знайомств серед високопосадовців, зокрема і за кордоном, які підозрювана може використати для переховування від органів досудового розслідування та суду.

Таким чином, з урахуванням процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_1 протягом тривалого часу, вказаний ризик є мінімальним, однак продовжує існувати.

Разом з тим, враховуючи позицію сторони захисту, зокрема і підозрюваної, щодо недостовірності показів деяких свідків, один з яких у минулому підпорядковувся першому заступнику міністра юстиції ОСОБА_1 , беручи до уваги процедуру отримання показів, які досліджуються судом безпосередньо під час судового розгляду, слідчий суддя дійшов до висновку, що на даному етапі досудового розслідування існує мінімальний ризик протиправного впливу ОСОБА_1 на свідків.

Наявність інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не знайшла свого підтвердження за результатами судового розгляду клопотання.

При вирішенні питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_1 , передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя враховує і особисту ситуацію (обставини) підозрюваної.

Проте, такі обставини, в світлі наведених вище фактичних даних, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені слідчим суддею ризики до маловірогідності чи до їх виключення.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов до висновку, що запобігання ризикам переховуватися від органів досудового розслідування та суду і незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків у цьому кримінальному провадженні у разі, якщо строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_1 , не буде продовжено, - не є можливим.

Таким чином, з огляду на продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вбачає підстави для продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_1 , ще на два місяці.

Крім того, зважаючи на розмір застави, внесеної за підозрювану ОСОБА_1 , та її процесуальну поведінку, слідчий суддя дійшов до висновку, що у подальшому продовженні обов`язку здати органам Державної міграційної служби України паспорти для виїзду за кордон, покладеного на підозрювану, немає потреби, оскільки встановлені ризики на даному етапі кримінального провадження значно зменшились, а тому подальше застосування такого обмеження є невиправданим та буде надмірним втручанням у її права.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 177, 194, 199, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Продовжити строк дії обов`язків, покладених ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.02.2020 року на підозрювану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Черкаси, громадянку України, раніше не судиму, зареєстровану у АДРЕСА_1 , фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку із застосуванням відносно неї запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:

- прибувати до слідчого (детектива), прокурора та суду за кожною вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з підозрюваними і свідками у кримінальному провадженні №52017000000000361 від 01.06.2017 року;

Попередити підозрювану ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на неї обов`язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Козачину Сергія Сергійовича.

Строк дії ухвали - до 21 вересня 2020 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ А.В. БІЦЮК