- Головуюча суддя (ВАКС): Широка К.Ю.
- Секретар : Севрюк К.А.
- Захисник/адвокат : Сініціної М.С.
Справа № 991/4251/20
Провадження1-кс/991/5146/20
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2020 року м.Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,
за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,
адвоката Сініціної М.С. в інтересах ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката Сініціної М.С., що діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність начальника першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Омельченка О.М. щодо невинесення мотивованої постанови про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 від 24.03.2020 у кримінальному провадженні № 42019000000002238,
ВСТАНОВИЛА:
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката Сініціної М.С., що діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність начальника першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Омельченка О.М. щодо невинесення мотивованої постанови про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 .
Скаржник просить зобов`язати начальника першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Омельченка О. винести вмотивовану постанову про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 24.03.2020 на недотримання розумних строків слідчим та прокурором під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420190000000002238, з якою він звернувся особисто в порядку статті 308 КПК України.
Обґрунтування скарги
Скаржник зазначає, 24.03.2020 ОСОБА_1 в порядку статті 308 КПК України, шляхом подання скарги до Генерального прокурора, оскаржив прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим та прокурором під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420190000000002238, в якому ОСОБА_1 висунуто підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
22.05.2020 ОСОБА_1 отримав поштою лист № 16/1/1-32863 від 17.04.2020 за підписом начальника першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Омельченка О., направлений за місцем його проживання в Російську Федерацію про відмову у задоволенні скарги.
Скаржник зазначає, що прокурор вищого рівня, який прийняв відповідне рішення листом - проявив бездіяльність, передбачену ч. 1 ст. 303 КПК України.
Також зазначає, що прокурор вищого рівня зобов`язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов`язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Вважає, що тільки у разі задоволення вимог такої скарги передбачено письмове повідомлення особи, яка подала скаргу.
При цьому, на думку скаржника, у разі відмови у задоволенні скарги, винесення відповідної постанови є обов`язковим з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини 1 статті 303, частини 1,3 статті 110, пункту 2 частини 5 статті 110 КПК України.
Скаржник вважає, що причиною того, що відповідну постанову не було винесено, стала неможливість спростувати доводи ОСОБА_1 , викладені ним у скарзі, за відсутності в матеріалах кримінального провадження необхідних для цього доказів. При цьому, прокурор вищого рівня, який стверджує в листі, що підстав для відновлення досудового розслідування не має у зв`язку з тим, що місцезнаходження ОСОБА_1 не встановлено, проте веде листування з підозрюваним.
Доводи сторін
Адвокат Сініцина М.С. просила задовольнити скаргу в повному обсязі.
Прокурор САП Омельченко О.М. не з`явився у судове засідання. Інший прокурор САП Кохно В.О., який також зазначений в групі прокурорів, які здійснюють досудове розслідування, в судове засідання не з`явився, просив скаргу розглянути без його участі. Надав письмові заперечення на скаргу.
У своїх письмових запереченнях прокурор Кохно В.О. зазначив, що скарга Сініціної М.С. подана із порушенням кримінального процесуального законодавства, є необґрунтованою з наступних підстав.
Так, ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до неуповноваженої особи (начальник першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Омельченко О.М. є прокурором у кримінальному провадженні № 42019000000002238, а тому не є прокурором вищого рівня), яка не відповідає положенням статті 308 КПК України, оскільки у скарзі фактично ставиться питання про зобов`язання прийняти процесуальне рішення, у зв`язку із чим скарга була розглянута в порядку розгляду звернень громадян та листом № 16/1/1-32863 від 17.04.2020 надано відповідні роз`яснення законодавства України.
Мотивація суду
Розглянувши матеріали справи, подані клопотання, слідча суддя дійшла до таких висновків.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Рішення слідчого (детектива), прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК).
Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування. Прокурор вищого рівня зобов`язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов`язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду (стаття 308 КПК України).
Дослідивши матеріали справи слідча суддя встановила, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42019000000002238 від 22.10.2019 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
24.03.2020 ОСОБА_1 в порядку статті 308 КПК України, шляхом подання скарги до Генерального прокурора, оскаржив недотримання розумних строків слідчим та прокурором під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002238.
Листом № 16/1/1-32863-14 від 17.04.2020 за підписом начальника першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Омельченка О.М. було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 308 КПК України щодо недотримання розумних строків, з підстав того, що у скарзі не ставиться питання про надання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, захисник Сініціна М.С. в інтересах ОСОБА_1 звернулась із скаргою на бездіяльність прокурора (в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України) до Вищого антикорупційного суду.
У своїй скарзі захисник зазначає, що не погоджується з позицією прокурора вищого рівня, який приймаючи рішення про відмову в задоволенні скарги н виніс відповідну постанову, а лише обмежився листом.
З урахуванням наведених норм кримінального процесуального законодавства, а також встановлених фактичних обставин, слідча суддя встановлює, чи 1) чи оскаржується бездіяльність саме прокурора вищого рівня (п. 1 ч. 1 ст. 303, ст. 308 КПК України); 2) чи зобов`язаний був прокурор, який розглянув скаргу ОСОБА_1 за результатами розгляду винести відповідну постанову (ст. 110 КПК України).
Чи оскаржується бездіяльність саме прокурора вищого рівня (п. 1 ч. 1 ст. 303, ст. 308 КПК України).
У частині 1 статті 308 КПК України зазначено, що підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування.
Частиною 3 статті 17 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що під час здійснення повноважень, пов`язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов`язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті.
Відповідно до абзацу другого частини 5 статті 8-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорами вищого рівня для керівників управлінь, відділів та їх заступників, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури є керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його перший заступник та заступник, для заступника та першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники не мають права давати вказівки прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та здійснювати інші дії, які прямо стосуються реалізації прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури їхніх повноважень. Письмові накази адміністративного характеру, які стосуються організації діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, видаються за обов`язковим погодженням керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що прокурором вищого рівня, уповноваженим на розгляд скарг в порядку статті 308 КПК України відносно прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури є керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його перший заступник та заступник. Вказаний перелік є вичерпним і не підлягає широкому тлумаченню.
Як встановлено слідчою суддею, ОСОБА_1 звернувся із скаргою в порядку ст. 308 КПК України безпосередньо до Генерального прокурора, який, відповідно до наведених вище положень Закону України «Про прокуратуру», не є прокурором вищого рівня по відношенню до прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
В подальшому вказана скарга була розглянута начальником першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Омельченка О.М., який є прокурором у кримінальному провадженні № 42019000000002238 від 22.10.2019, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Водночас, слідча суддя зазначає, що скарга ОСОБА_1 була направлено на розгляд до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від Генерального прокурора (як первісного суб`єкта звернення). При цьому, Генеральний прокурор також не є прокурором вищого рівня по відношенню до прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Отже, з урахуванням наведеного, прокурор Омельченко О.М. на момент розгляду скарги ОСОБА_2 не був прокурором вищого рівня у розумінні Закону України «Про прокуратуру» по відношенню до прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у межах кримінального провадження № 42019000000002238 від 22.10.2019, до повноважень якого відповідно до приписів статті 308 КПК України відноситься розгляд скарг щодо недотримання розумних строків, а тому і не міг надати вказівки за результатами розгляду скарги.
Чи зобов`язаний був прокурор, який розглянув скаргу ОСОБА_1 за результатами її розгляду винести відповідну постанову (ст. 110 КПК України).
Слідча суддя виходить з того, що КПК України не вимагає, щоб кожне рішення, яке приймається у межах кримінального провадження, викладалося у формі постанови. Частина 3 статті 110 КПК України передбачає, що постанова виноситься слідчим або прокурором лише у випадках, передбачених цим Кодексом, або коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Аналіз положень статті 308 КПК України свідчить про те, що результат розгляд прокурором вищого рівня скарги щодо недотримання розумних строків прокурора не є тим випадком, для якого Кодекс вимагає винесення постанови, а навпаки положення процесуального законодавства у даному випадку зобов`язують прокурора, у разі задоволенні такої скарги, надати відповідному прокурору обов`язкові для виконання вказівки. При цьому, частина 2 статті 308 КПК України не визначає, у якому вигляді має прийматися рішення про надання вказівок у розслідуванні.
Виходячи з правила тлумачення юридичних текстів «casus omissus pro omisso habendus est», що означає, що «пропущений випадок має вважатися таким, що пропущений навмисно», слідча суддя не вбачає підстав додавати до тексту закону не висловлену в ньому вимогу і вважає, що відсутність у відповідних положеннях, які прямо стосуються регулювання цього питання, згадки про необхідність постанови, означає необов`язковість такої постанови.
Аналогічний висновок викладений, зокрема у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 490/10025/17, (провадження № 51-6116 км 19).
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, доводи скаржника про обов`язковість винесення постанови за результатами розгляду скарги щодо недотримання розумних строків є неспроможними та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
З огляду на зазначене, слідча суддя дійшла висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення скарги захисника Сініціної М.С., а тому на підставі п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України слід відмовити у задоволенні скарги.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 220, 303, 304, 306, 307 КПК України, слідча суддя
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволені скарги адвоката Сініціної Марини Станіславівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідча суддя Широка К. Ю.