Документ № 90760069

Справа № 626/1948/17

Провадження №1-кп/910/56/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

"03" серпня 2020 р. м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Кравчука О.О.,

суддів: Крука Є.В., Білоус І.О.,

секретар судового засідання Мітніцька О.В.

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Василенкова Б.М.,

захисника Загорняк Н.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування ухвали про накладення грошового стягнення, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 травня 2017 року за № 42016000000001569, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Новоукраїнка, Звенигородського району Черкаської області, який зареєстрований і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 04 червня 2020 року, на обвинуваченого ОСОБА_1 було накладено грошове стягнення у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2102 грн. 00 коп., у зв`язку з невиконанням ним його обов`язку щодо прибуття за викликом до суду, який передбачений п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України.

11 червня 2020 року до Вищого антикорупційного суду через канцелярію надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , разом із додатками, у якому останній просить скасувати вказану ухвалу про накладення на нього грошового стягнення. У своєму клопотанні обвинувачений зазначає про безпідставність накладення на нього грошового стягнення та як на причину своєї неявки у судове засідання, вказує на факт його спільного проживання із колишньою дружиною ОСОБА_2 , яка після повернення з-за кордону перебувала на самоізоляції задля профілактики поширення та боротьби із епідемією COVID-19.

2. Позиції учасників судового провадження

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Загорняк Н.Б. клопотання підтримали, обвинувачений вказав, що проживає з колишньою дружиною, що вона прибула спецрейсом з Анталії, відповідні обставини мали місце в 2020 р., а не в 2019 р, і тому факт спільного з дружиною проживання буде відображений в декларації за 2020 р., і не відображений у декларації за 2019 р. Захисник вказала, що в довідці чітко вказано, за якою адресою ОСОБА_2 перебуває на самоізоляції.

Прокурор Василенков Б.М. проти скасування ухвали про накладення на обвинуваченого ОСОБА_1 грошового стягнення заперечував, вказав, що всі обставини, які наведені в клопотанні, вже перевірялися судом, і стороною захисту не доведено жодних обставин, які могли би стати підставою для скасування грошового стягнення, відповідно до ст. 147 КПК. Також зазначив, що епідемія не може бути визнана поважною причиною для неявки в судове засідання, оскільки незважаючи на продовження карантину, станом на червень міжміське сполучення вже було відновлене.

3. Оцінка та мотиви суду

Вивчивши клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та додатки до нього, суд не вбачає належними підстави та мотиви неявки останнього у судове засідання, призначене на 04 червня 2020 року та вказує на відсутність підстав для скасування ухвали про накладення на нього грошового стягнення.

При вирішенні вказаного питання колегією суддів враховується наступне.

Згідно зі ст. 318 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку. Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це.

У ч. 1 ст. 138 КПК України наведено вичерпний перелік поважних причин неприбуття особи на виклик.

Із системного аналізу наведених норм убачається, що беззаперечним обов`язком обвинуваченого є його явка за викликом до суду, а в разі наявності поважних причин неможливості прибути за викликом до суду у визначений час, передбачених ст. 138 КПК України, обвинувачений зобов`язаний заздалегідь про це повідомити суд.

Відповідно до ст. 139 КПК України, якщо обвинувачений, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом) не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку не прибуття на виклик слідчого судді, суду.

У ч. 1 ст. 147 КПК України передбачено, що особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Клопотання подається суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення.

Разом із тим, у ч. 3 ст. 147 КПК України законодавцем зазначено про необхідність, у разі встановлення факту безпідставності накладення грошового стягнення на особу - скасувати ухвалу про накладення такого стягнення.

Як встановлено судом, виклик до суду обвинуваченого ОСОБА_1 було здійснено належним чином, однак у визначений час у судове засідання він не з`явилася, чим не виконав свій обов`язок щодо явки до суду, передбачений п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України. Також обвинувачений не повідомив суд про неможливість свого прибуття заздалегідь.

Така поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 свідчить про його ухилення від виконання обов`язку, який на нього покладений кримінальним процесуальним законом.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (зі змінами) на всій території України встановлений карантин на період з 12.03.2020 до 22.06.2020. Карантин на території України було продовжено до 31.07.2020.

Як встановлено судом, обвинуваченим до суду 04.06.2020 було подано заяву, у якій останній вказував як причину неявки у судове засідання те, що його колишня дружина ОСОБА_2 нещодавно повернулась з-за кордону та наразі перебуває на самоізоляції задля профілактики поширення та боротьби із епідемією COVID-19, вказане підтверджується її реєстрацією у відповідному додатку «Дій вдома».

Судом в ухвалі від 04.06.2020 констатовано, що факт реєстрації колишньої дружини за однією із обвинуваченим адресою, а також копії відмітки в її закордонному паспорті щодо вибуття з аеропорту Анталії 30 травня 2020 року не підтверджують цих фактів, та не є доказами об`єктивної неможливості прибуття обвинуваченого за викликом суду, передбаченими п. 3, 8. ст. 138 КПК, крім того, у щорічній декларації ОСОБА_1 за 2019 р., що є у відкритому доступі в мережі Інтернет на сайті НАЗК, члени сім`ї, в т.ч. особи, з якими декларант спільно проживає, не зазначені.

Статтею 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд також відкидає доводи, які повторно висловлені у клопотанні обвинуваченого ОСОБА_1 , щодо підстави його неявки у зв`язку із неможливістю прибути до Вищого антикорупційного суду, у зв`язку зі спільним проживанням із колишньою дружиною ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходилась на самоізоляції. Адже надані обвинуваченим ОСОБА_1 докази, а саме: авіаквиток на ім`я ОСОБА_2 на авіарейс сполученням Анталія - Київ від 30.05.2020, та довідка із КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Полтавської міської ради, від 05.06.2020 такого змісту: «Довідка дана ОСОБА_2 , 1964 р.н. АДРЕСА_1 , з 05.06.2020 перебуває на самоізоляції під наглядом ЛЗПСЛ, зі слів, 30.05.2020 повернулася з Турції. Термін перебування на самоізоляції з 30.05.2020 по 13.06.2020», не підтверджують перебування на самоізоляції самого обвинуваченого ОСОБА_1 . Надані документи також жодним чином не підтверджують об`єктивну неможливість обвинуваченого ОСОБА_1 прибути за викликом у судове засідання 04.06.2020.

З огляду на таке, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування ухвали про накладення на нього грошового стягнення.

Керуючись статтями 22, 42, 110,138, 144, 147, 318, 323 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування ухвали про накладення грошового стягнення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя: Кравчук О.О.

Судді: Білоус І.О.

Крук Є.В.