Документ № 90932999

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/12275/18

Провадження № 1-кп/991/95/19

УХВАЛА

06 серпня 2020 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів: головуючого Крикливого В.В., суддів: Галабали М.В., Ногачевського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.О., прокурора Семака І.А., представників потерпілого: Шляхетського А.Л., Федоши Т.М., захисників: Денисюка С.Ф., Лясковця О.В., Вилкова С.В., Подосінова А.О., обвинуваченої ОСОБА_1 ,

здійснивши у відкритому судовому засіданні судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 375 КК України,

в с т а н о в и в :

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42017000000000011 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 375 КК України.

Під час судового розгляду захисник Лясковець О.В. звернувся до суду із письмовою заявою про відвід колегії суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого Крикливого В.В., суддів Галабали М.В. та Ногачевського В.В.

В заяві захисник зазначив, що положеннями ст. 1 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.

Проте, на думку Лясковця О.В. , про яку незалежність суду наразі можна говорити, коли 18.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» № 553-ІХ. Статтею 29 згаданого Закону передбачено, що з квітня 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений КМУ, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, встановлено обмеження розміру виплати суддівської винагороди. На переконання захисника, на даний час занизький рівень суддівської винагороди не може захистити суддів від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість.

Захисник Лясковець О.В., який взяв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, свою заяву підтримав і додатково зазначив, що право заявляти відводи, у тому числі з наведених вище підстав, є його «особистим пасивним правом», яким він у подальшому напевно також скористається відносно інших суддів Вищого антикорупційного суду.

Обвинувачена ОСОБА_1 , яка взяла участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заяву захисника Лясковця О.В. підтримала та прохала її задовольнити.

Захисник Вілков С.В. пояснив, що враховуючи позицію своєї підзахисної заявлений Лясковцем О.В. відвід він підтримує. Захисники Денисюк С.Ф. та Подосінов А.О. з тих же підстав проти задоволення заяви не заперечували.

Прокурор Семак І.А. проти задоволення заяви про відвід колегії суддів заперечував та пояснив, що незалежно від солідарності із захисниками в обурені діями парламенту щодо зменшення розміру суддівської винагороди, є очевидним, що заява захисника, враховуючи її зміст, попри великий обсяг обґрунтувань, є завідомо необґрунтованою. Ця заява є зловживання правом на відвід і по своїй суті є нічим іншим як прояв неповаги до суду та усіх інших учасників процесу. Тому прокурор прохав відмовити в її задоволенні.

Представники потерпілого Шляхетський А.Л. та Федоша Т.М. позицію прокурора підтримали повністю.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали судової справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви захисника Лясковця О.В. виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 3 п. 24 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді Вищого антикорупційного суду з 1 січня 2020 року становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Згідно із ч.4 та ч.5 ст.135 згаданого Закону, окрім посадового окладу, суддям Вищого антикорупційного суду нараховуються доплати, а саме регіональний коефіцієнт в розмірі 1,25 та диференційовану надбавку за вислугу років.

Статтею 29 Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» № 553-ІХ установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, винагорода судді нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2102 гривні. Статтею 8 того ж Закону установлено мінімальну заробітну плату з 1 січня 2020 року в розрахунку на місяць у розмірі 4723 гривні.

Таким чином, починаючи з квітня 2020 року розмір суддівської винагороди усіх суддів України, зокрема суддів Вищого антикорупційного суду, дійсно зменшився у декілька разів. Проте згадана обставина не свідчить про упередженість чи необ`єктивність суддів під час розгляду кримінального провадження. Тому твердження захисника Лясковця О.В. про протилежне є хибними.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про судоустрій та статус суду», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною 1 ст. 21 КПК України визначено, що кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

Згідно із ст. 80 КПК України, з метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який повинен бути вмотивованим.

Із змісту ч.4 ст. 81 КПК України вбачається, що учасники судового провадження мають добросовісно користуватися правом на відвід, не зловживати ним та не використовувати це право з метою затягування кримінального провадження.

Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді, передбачений ст. ст. 75, 76 КПК України.

Так, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи (ч. 1 ст. 75 КПК України). У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Із змісту заяви захисника Лясковця О.В. вбачається, що підставою для відводу він зазначає свої припущення з приводу того, що судді Вищого антикорупційного суду, зокрема Крикливий В.В., Галабала М.В. та Ногачевський В.В. перестали бути незалежними, об`єктивними та неупередженими під час здійснення правосуддя в конкретній справі (за обвинуваченням ОСОБА_1 ) внаслідок набрання чинності Закон № 553-ІХ України, яким встановлені обмеження розміру суддівської винагороди.

На думку адвоката, розмір суддівської винагороди є таким, що не може захистити суддів від стороннього тиску, може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі на процесуальну поведінку суддів. Тому, на переконання виключно Лясковця О.В., судді Вищого антикорупційного суду Крикливий В.В., Галабала М.В. та Ногачевський В.В. не можуть продовжувати судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 і підлягають відводу.

Лише в останньому реченні своєї об`ємної заяви захисник Лясковець О.В. посилається на статті 75, 80 та 81 КПК України, проте не зазначає які саме передбачені процесуальним Законом обставини виключають участь перелічених суддів у згаданому кримінальному провадженні.

Між тим, у свій заяві, захисник Лясковець О.В. згадує наступні міжнародні правові акти, рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та рішення Конституційного Суду України, при цьому не розкриваючи їх змісту, а саме:

-Європейська хартія про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998;

-Бангалорські принципи поведінки суддів від 19.05.2006, що схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН (27.07.2006 № 2006/23);

-Основні принципи незалежності судових органів (Схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29.11.1985 та 13.12.1985;

-Стаття 10 Загальної декларації прав людини;

-Стаття 14 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права;

-Документи Організації Об`єднаних Націй;

-Параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист права людини і основоположних свобод;

-Рішення ЄСПЛ від 25.02.1997 у справі «Findlay проти Сполученого Королівства», п. 73, Reports of Judgments and Decisions, 1997-I;

-Рішення ЄСПЛ у справі «Brudnichka та інші проти Польщі», № 54723/00, п. 38, ECHR 2005-II;

-Рішення ЄСПЛ у справі «Beaumartin проти Франції», № 15287/89, § 38, рішення від 24.11.1994;

-Рішення ЄСПЛ у справі «Sramek проти Австрії», № 8790/79, § 42, рішення від 22.10.1984;

-Рішення ЄСПЛ у справі «Fomin v. Moldova» від 11.10.2011;

-Рішення ЄСПЛ у справі «Seryavin and others v. Ukraine» від 10.02.2011

-Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, від 08.06.2016 № 4-рп/2016, від 04.12.2018 № 11-рп/2018, від 18.02.2020 № 2-рп/2020.

Як можна бачити вище, замість того, щоб належно вмотивувати неможливість участі суддів Вищого антикорупційного суду в кримінальному провадженні із посиланням на норми національного процесуального законодавства, захисник Лясковець О.В. перераховує у своїй заяві міжнародні правові акти, рішення ЄСПЛ, рішення Конституційного Суду України, які у даному випадку є недоречними та нерелевантними, так як не стосуються правового питання, яке є предметом розгляду та вирішення.

Дослідження змісту письмової заяви захисника Лясковця О.В., його усних пояснень, в яких він наполягає на відводі суддів, дає підстави дійти висновку, що у даному випадку дії захисника не мають нічого спільного із здійсненням справедливого правосуддя. Вони направлені виключно на затягування судового розгляду, що є прикладом недобросовісної поведінки захисника у цьому кримінальному провадженні. Це вже не перша заява захисника Лясковця О.В. про відвід, яка подавалася з надуманих підстав.

Так, 27.01.2020 захисником Лясковцем О.В. було подано заяву про відвід колегії суддів, яку ухвалою від 27.01.2020 визнано безпідставною (т. 5 а.с. 223, т. 6 а.с. 182). Ще раніше, 05.11.2019, Лясковець О.В. звертався до суду із необґрунтованою заявою про відвід прокурора (т. 5 а.с. 22).

За наслідками розгляду заяви про відвід, суд може констатувати відсутність будь-яких обставин, які б ставили під сумнів безсторонність (неупередженість) суддів Крикливого В.В., Галабали М.В. та Ногачевського В.В. за суб`єктивним або об`єктивним критеріями або унеможливлювали їх участь у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність та надуманість заяви Лясковця О.В. , а також, що згаданий захисник зловживає право на відвід.

На підставі викладеного та керуючись ст. 81 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви захисника Лясковця О.В. про відвід колегії суддів у складі: головуючого Крикливого В.В., суддів: Галабали М.В. та Ногачевського В.В. - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Крикливий М.В. Галабала В.В. Ногачевський