Документ № 91396964

Справа № 991/4110/20

1-кп/991/44/20

УХВАЛА

03 вересня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючий - Маслов В.В.,

судді - Строгий І.Л., Федорак Л.М.,

учасники кримінального провадження:

секретар судового засідання - Луганський О.Ю.,

прокурор - Макар О.І.,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

захисники - Мельник Д.М., Матяш Т.В.,

здійснюючи розгляд клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту та обов`язків у кримінальному провадженні № 22019270000000053 стосовно обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ніжин, Чернігівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст.27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження прокурор Макар О.І. подав до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту та обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 .

За змістом клопотання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , прокурор просив суд продовжити останньому строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний час з 22 год 00 хв до 6 год 00 хв на два місяці.

Також, просив суд продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 , передбачених ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до суду за кожним його викликом; 2) утримуватися від спілкування із обвинуваченим ОСОБА_2 , свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також службовими особами Київської міської державної адміністрації, Міністерства культури України, Українського державного інституту культурної спадщини, засновниками, представниками та керівниками ТОВ «Фірма «Катран-К»; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 4) носити електронний засіб контролю.

Обґрунтовуючи необхідність продовження щодо обвинуваченого саме такого виду запобіжного заходу як домашній арешт, прокурор посилався на наявність обґрунтованого обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України, за обставин, визначених в обвинувальному акті, а також на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

На переконання прокурора, на час розгляду клопотання вказані ризики не зменшилися та продовжують існувати, з огляду на наступні обставини.

Існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду прокурор обґрунтовує можливістю обвинуваченого вибути за кордон або на тимчасово окуповану територію України, оскільки протягом 2014-2017 років останній неодноразово перетинав державний кордон України, виїжджаючи, зокрема, до Республіки Австрія, Республіки Польща, Республіки Білорусь, Російської Федерації; тяжкістю злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 ; наявністю стійких зв`язків із працівниками правоохоронних органів, службовими особами органів державної влади, які можуть бути використані останнім для переховування від органів досудового розслідування та суду; наявністю тісних соціальних зв`язків на тимчасово окупованій території України; схильністю до ігнорування приписів кримінального процесуального законодавства.

Обґрунтовуючи існування ризику незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_1 на свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, прокурор посилається на тривалість вчинення останнім злочинних дій, спрямованих на шахрайство в особливо великому розмірі та підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають особливо відповідальне становище. Можливість впливу на іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні, прокурор пов`язує як із соціальним статусом ОСОБА_1 , так і з наявністю між ним та обвинуваченим ОСОБА_2 родинних зв`язків, що свідчить про можливість останніх з метою уникнення кримінальної відповідальності узгоджувати спільні дії, що мало місце на всіх етапах досудового розслідування. Можливість впливу на інших осіб у кримінальному провадженні - свідків, спеціалістів, експертів, понятих, прокурор пов`язує із наявністю у ОСОБА_1 стійких зав`язків серед службових осіб органів державної влади, які він в силу наявності впливу на цих осіб, зможе використати для незаконного впливу як на свідків, так і понятих та інших осіб у цьому кримінальному провадженні. Також, відповідний ризик прокурор обґрунтовує наявністю у ОСОБА_1 , вогнепальної зброї, носіння якої останній допускає і у громадських місцях, та встановленням факту висловлення ОСОБА_1 , наміру здійснення вбивства одного із свідків у кримінальному провадженні.

В обґрунтування вказаного клопотання прокурор також зазначає, що інші запобіжні заходи, ніж домашній арешт, неможливо застосувати, зважаючи на те, що клопотань про особисту поруку не надходило, як і клопотань обвинуваченого щодо обрання відносно нього запобіжного заходу у виді застави із підтвердженням можливості її сплати, а особисте зобов`язання не забезпечить запобігання існуючим ризикам.

Не погоджуючись з клопотанням прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, захисник Мельник Д.М. просив відмовити у його задоволенні та продовжити дію обов`язків, визначених ухвалою Вищого антикорупційного суду від 09 липня 2020 року.

У поданих письмових запереченнях захисник вказав на порушення прокурором при зверненні з клопотанням вимог ч. 1 ст. 199 КПК України, оскільки строк дії попередньої ухвали закінчується 07 вересня 2020 року включно, а тому клопотання повинно було бути подане до суду не пізніше ніж за п`ять днів, тобто 02 вересня 2020 року.

Окремо, захисник Мельник Д.М. зазначив, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження. Наведені прокурором у клопотанні обставини з цього приводу є надуманими. Крім того, захисник посилався на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не порушував умов застосованого щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, чим довів свою належну процесуальну поведінку.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника, та окремо зазначив, що наведене прокурором твердження щодо існування ризику його переховування від суду у зв`язку з можливістю вибути за кордон або на тимчасово окуповану територію України, є необґрунтованим та надуманим. Пояснив, що перебував у Республіці Австрії у 2017 році лише в міжнародній зоні аеропорту в рамках закордонного відрядження, в Республіці Польща - у 2002 році, коли був спостерігачем на виборах від ОБСЄ, в Республіці Білорусь - у 1988 році декілька годин у зв`язку з очікуванням зміни рейсу, в Російській Федерації - ще у 2006 році. Інших випадків перетину ним кордону для виїзду у вказані країни не було. Тимчасово окуповану територію України він залишив 26 травня 2014 року та більше туди не повертався. Окрім того ОСОБА_1 зазначив, що перебування під домашнім арештом із забороною залишати житло в нічний час з 22 год 00 хв до 6 год 00 хв створює незручності для його життя та перешкоджає вирішенню наявних у нього проблем зі здоров`ям та участі у телевізійних політичних програмах.

Захисник Матяш Т.В., посилалась на те, що ризики, на підставі яких було застосовано запобіжний захід є необґрунтованими. Спростовуючи наявність існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, захисник вказувала про неможливість виїзду обвинуваченим за кордон у зв`язку з відсутністю у нього необхідних для цього документів. Просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту та обов`язків через подання його з порушенням встановлених законом строків та відсутністю обґрунтованих підстав для обмеження конституційних прав обвинуваченого.

Заслухавши доводи сторін та дослідивши надані документи, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Ухвалою суду від 09.07.2020 обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено до 07.09.2020 включно, строк тримання під домашнім арештом із забороною залишати житло в нічний час з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин. Продовжено строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Під час судового розгляду кримінального провадження, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України, якою, зокрема, врегульовано порядок застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на стадії досудового розслідування (ч. 2 ст. 331 КПК України).

За змістом ч. 1, 2, 6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора, в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України (порядок продовження строку тримання під вартою). При цьому, законодавцем не вказаний максимальний строк домашнього арешту під час судового розгляду, а тому цей строк може продовжуватись до закінчення провадження.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК). Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що (1) обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою , (2) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою (ч. 3, 5 ст. 199 КПК).

Розглядаючи клопотання прокурора щодо застосованого до обвинувачених запобіжного заходу, суд мав перевірити чи продовжують існувати ризики, які були заявлені прокурором, їх обґрунтованість та чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому суд враховував наступне.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: (1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні (пункти 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Сторона обвинувачення у клопотанні посилалась на наявність двох ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинувачених від суду і ризик незаконного впливу обвинувачених на свідків та інших осіб у кримінальному провадженні.

Колегія суддів погоджується з доводами, наведеними у клопотанні прокурора про продовження існування ризику переховування від суду.

Вказаний ризик суд оцінює з огляду на обставини кримінального провадження та обставини, що стосуються безпосередньо обвинуваченого ОСОБА_1

Ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки злочини, у яких обвинувачується ОСОБА_1 є, зокрема, корупційними, передбачають покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Окрім того, звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК не передбачено (ст. 69, 75 КК).

Також, вищезазначений ризик переховування від суду оцінюється судом з урахуванням обставин, пов`язаних з даними щодо обвинуваченого. Зокрема, суд бере до уваги, що 06.08.2019 ОСОБА_1 у бесіді зі ОСОБА_4 розповідав йому як надавав рекомендації народному депутату України припинити ходити на допити за викликами слідчих, користуючись депутатським імунітетом, також розповідав про те як він особисто приблизно півроку ухилявся від викликів слідчих по двом кримінальним справам, у тому числі відмовляючи на їх виклики в грубій нецензурній формі.

Зміст відповідної розмови від 06.08.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дає підстави суду для висновків, що ОСОБА_1 , може проявляти схильність до ігнорування приписів кримінального процесуального законодавства, що свідчить про високий ризик ухилення від суду.

Суд погоджується також з доводами сторони обвинувачення, що наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 тісних соціальних зв`язків із працівниками правоохоронних органів, службовими особами органів державної влади вказує на можливість останнього переховування від суду.

У клопотанні прокурора вказаний ризик також обґрунтовується можливістю вибуття ОСОБА_1 за кордон чи тимчасово окуповану територію України, оскільки зі слів ОСОБА_1 , він отримав пропозицію посади міністра на цій території. Окрім того, протягом 2014-2017 років ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон, виїжджаючи зокрема до: Республіки Австрія, Республіки Польща, Республіки Білорусь, Російської Федерації і може мати стійкі зв`язки з особами, які постійно або тимчасово проживають у вказаних державах, а так само використати ці зв`язки з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду. Крім того, близька особа обвинуваченого - ОСОБА_7 є власником квартири у м. Донецьк.

Заперечення ОСОБА_1 щодо цього про те, що він перебував у зазначених країнах давно та протягом короткого проміжку часу на переконання суду жодним чином не свідчить про неможливість перетину державного кордону України з метою ухилення від суду.

Таким чином, фактичні дані кримінального провадження та особисті обставини щодо обвинуваченого ОСОБА_1 в сукупності дають підстави суду дійти висновку про наявність ризику переховування від суду.

Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків, іншого обвинуваченого, експертів, спеціалістів, понятих.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Суд погоджується також із посиланням прокурора на те, що ризик можливого впливу обвинуваченого ОСОБА_1 на іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні та можливість узгодження між ними показань підтверджується як спільною зацікавленістю у цьому, так і наявністю родинних зв`язків між ними. Зокрема, дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , згідно з відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану є рідною сестрою ОСОБА_2 .

Окрім того, суд бере до уваги посилання прокурора на висловлювання обвинуваченого ОСОБА_1 , що можуть свідчити про намір вбити свідка та заявника у цьому провадженні - ОСОБА_4 . Вказану обставину суд оцінює як досить вірогідну загрозу впливу на свідків та іншого обвинуваченого.

Окрім того, з протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_1 від 15.08.2019, вилученого під час його затримання, вбачається наявність зв`язків та контактів ОСОБА_1 із працівниками судових та правоохоронних органів, що також вказує на можливість здійснювати тиск на свідків.

Зазначені вище соціальні зв`язки обвинуваченого, а також зміст розмов ОСОБА_1 , на переконання суду, доводять існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Дослідивши інші обставини з метою оцінки наявних ризиків, суд бере до уваги наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьк, зареєстроване місце проживання у місті Донецьк, проживає у місті Київ. Одружений, має трьох дітей.

З 2017 року по серпень 2019 року ОСОБА_1 обіймав посаду заступника міністра, раніше радника міністра, був народним депутатом України шостого скликання Верховної Ради України, заступником голови Донецької обласної державної адміністрації, помічником-консультантом народного депутата України, заступником голови Кіровської районної ради міста Макіївки, секретарем Макіївського міського комітету Соціалістичної партії України. Також ОСОБА_1 має відзнаки та нагороди.

Хоча зазначені характеристики не містять негативних даних щодо ОСОБА_1 , проте вони, з огляду на вищенаведені обставини, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені судом ризики до маловірогідності чи до їх виключення на цьому етапі судового провадження.

Оцінюючи можливість застосування щодо обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів (такими є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава), які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, суд бере до уваги наведені вище характеристики кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , та вагомість встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

При цьому суд погоджується з доводами прокурора про те, що на даному етапі кримінального провадження саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 і зможе запобігти цим ризикам.

Обвинувачений та його захисник не навели переконливих доводів стосовно того, що запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний час з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин позбавлений законної мети чи законних підстав для його застосування.

Доказів, які б вказували на необхідність обвинуваченого залишити місце проживання у нічний час у зв`язку із проходженням лікування суду надано не було, а бажання обвинуваченого щодо участі у телевізійних проектах не є обставиною, яка б вказувала на необхідність застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж домашній арешт.

Так само, стороною захисту не було наведено обґрунтованих доводів, які б вказували на те, що лише продовження дії обов`язків, визначених ухвалою Вищого антикорупційного суду від 09.07.2020, зможе запобігти наявним ризикам.

Водночас, суд вважає, що заборона залишати житло разом із встановленням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 і сприятиме запобіганню ризикам переховування від суду, незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста, понятих.

Що стосується доводів сторони захисту щодо порушення прокурором строків звернення до суду з даним клопотанням, то суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, тобто за аналогією - в порядку, який передбачений для продовження строку тримання під вартою.

Ч. 1 ст. 199 КПК України визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно з вимогами ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Судом встановлено, що прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту 03 вересня 2020 року. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор дійсно не забезпечив подання зазначеного клопотання у встановлений законом строк.

Проте, виходячи з положень ч. 3, 5 ст. 199 КПК України суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що (1) обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, (2) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.

Таким чином, такої підстави для відмови в задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту як пропущення строку звернення з відповідним клопотанням КПК України не передбачено.

Крім того, судом встановлено, що строк дії попередньої ухвали Вищого антикорупційного суду від 09.07.2020 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_1 , визначено до 07.09.2020 року. За таких обставин, з урахуванням вимог ст. 199 КПК України, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу до закінчення строку дії попередньої ухвали.

З огляду на зазначені положення закону, враховуючи звернення прокурора з даним клопотанням 03.09.2020 року, суд зобов`язаний розглянути по суті клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_1 до закінчення строку дії попередньої ухвали, тобто, - до 07.09.2020 року, а тому, доводи захисника про наявність підстав для відмови в задоволенні клопотання внаслідок порушення прокурором строку звернення до суду з даним клопотанням судом до уваги не приймаються.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк домашнього арешту на два місяці, тобто до 02.11.2020.

Також, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому до 02.11.2020 строк дії обов`язків, зазначених у клопотанні прокурора.

Ураховуючи вищезазначене, керуючись положеннями ст. 177, 194, 199, 372 КПК України, п. 20-2 Перехідних положень КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_1 задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на шістдесят днів, тобто до 02.11.2020 включно, строк тримання під домашнім арештом із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у нічний час з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.

Продовжити до 02.11.2020 включно, строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

1) прибувати до суду за кожним його викликом;

2) утримуватися від спілкування із обвинуваченим ОСОБА_2 , свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також службовими особами Київської міської державної адміністрації, Міністерства культури України, Українського державного інституту культурної спадщини, засновниками, представниками та керівниками ТОВ «Фірма «Катран-К»;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

4) носити електронний засіб контролю.

Ухвала підлягає негайному виконанню та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Судді

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак