- Головуюча суддя (ВАКС): Широка К.Ю.
- Секретар : Севрюк К.А.
- Захисник/адвокат : Мірошника О.М.
- Прокурор : Кимлик Р.В.
Справа № 991/5849/20
Провадження1-кс/991/6018/20
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2020 року м.Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,
за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,
заявника адвоката Мірошника О. М. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 ,
власника майна ОСОБА_2 ,
прокурора САП Кимлика Р. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання підозрюваного ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016,
ВСТАНОВИЛА
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання Мірошника Олександра Миколайовича, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 (далі - заявник) на підставі ордера, про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 року на автомобіль Mercedes-Benz GL 400, д.н.з. НОМЕР_1 , 2014 року випуску та автомобіль Mercedes-Benz GLS 400, д.н.з. НОМЕР_2 , 2016 року випуску з забороною розпорядження та користування.
Заявник зазначає, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.05.2020 року було накладено арешт з забороною розпорядження та користування на автомобіль Mercedes-Benz GL 400, д.н.з. НОМЕР_1 , 2014 року випуску; автомобіль Mercedes-Benz GLS 400, д.н.з. НОМЕР_2 , 2016 року випуску, які належать ОСОБА_3 , дружині ОСОБА_1 , що є підозрюваним у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 року.
Заявник вважає, що арешт було накладено необґрунтовано та просить його скасувати в частині скасування заборони права користування автомобілями.
Він зазначає, що при постановленні судового рішення слідчий суддя не врахував:
-що обмеження права власності на майно є неспіврозмірним завданню кримінального провадження;
-наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб;
-те, що дружина підозрюваного, ОСОБА_3 , не причетна до кримінального правопорушення, та не може нести будь-яку відповідальність, в тому числі своїм майном.
Заявник зазначає, що при накладенні арешту не було враховано наслідки вжиття такого заходу для підозрюваного, його сім`ї та власника майна, дружини підозрюваного, через що слідчий суддя порушив права підозрюваного та його дружини. Він вказує на те, що його дружина вагітна, а тому вона на даний час має певні обмеження, і їй складно пересуватись містом. Окрім того, у них є двоє дітей. Заборона користування автомобілями суттєво обмежує їх життєдіяльність. Через впровадження карантину, підозрюваний не може піддавати ризику своїх дітей, а тому вони не користуються громадським транспортом. Разом з тим, позбавлення права користування автомобілями унеможливлює відвідування дітьми навчально-виховних закладів та їх родичів (бабусь та дідусів). Відповідно, підсумовує заявник, таке обмеження суттєво обмежує нормальну життєдіяльність сім`ї підозрюваного.
У судовому засіданні адвокат Мірошник О. М. та підозрюваний ОСОБА_1 підтримали клопотання, надали додаткові пояснення, та попросили його задовольнити. Власниця майна ОСОБА_3 просила задовольнити клопотання та скасувати арешт на автомобілі в частині заборони користування, як про це просить заявник.
Прокурор САП Кимлик Р. В. заперечив. Він посилався на те, що арешт було накладено обґрунтовано, оскільки відповідальність за кримінальне правопорушення, у якому підозрюють ОСОБА_1 , передбачає конфіскацію майна, тому арешт було накладено саме з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання. Прокурор також звернув увагу на те, що при скасуванні заборони користування автомобілями неможливо буде уникнути ризику знищення, пошкодження, перетворення чи псування цього майна та унеможливить подальше відшкодування збитків за рахунок цього майна.
Встановлені обставини
Слідча суддя проаналізувала клопотання заявника, доводи сторін у судовому засідання, та дійшла до такого.
Відповідно до матеріалів клопотання, детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування, а Спеціалізована антикорупційна прокуратура Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 року, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України. За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , розробили схему постачання комплектуючих для військової техніки до державних підприємств та ухилення від сплати податків з таких операцій, залучивши при цьому до свого плану посадових осіб ТОВ «Оптимумспецдеталь». Так, посадові особи ТОВ «Оптимумспецдеталь» з метою мінімізації податкового зобов`язання на додану вартість, який підлягав сплаті під час поставки вказаним товариством товарів оборонного призначення на підприємствах ДК «Укроборонпром» здійснювали формування податкового кредиту з податку на додану вартість шляхом укладання удаваних договорів з суб`єктами господарської діяльності, які мають ознаки фіктивності та були залученні до участі у злочинній схемі ОСОБА_1 . В результаті такої діяльності із використанням ТОВ «Оптимумспецдеталь» ОСОБА_1 та інші особи отримали у власне розпорядження кошти у сумі 49 342 050,78 грн., які були одержані внаслідок ухилення від сплати податків. В подальшому, особами, які здійснювали управління та контроль фінансово-господарської діяльності ТОВ «Оптимумспецдеталь», в тому числі і ОСОБА_1 , з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом вчинено фінансові операції з такими коштами, шляхом їх переказів на банківські рахунки низки підконтрольних суб`єктів господарювання. Умисні дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України.
12.05.2020 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду постановив ухвалу про накладення арешту з забороною розпорядження та користування на автомобілі марки Mercedes-Benz GL 400, д.н.з. НОМЕР_1 , 2014 року випуску; Mercedes-Benz GLS 400, д.н.з. НОМЕР_2 , 2016 року випуску, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Арешт було накладено на майно, яке належать ОСОБА_3 - дружині підозрюваного ОСОБА_1 . В подальшому, власниця зверталася зі скасуванням арешту майна до слідчої судді Вищого антикорупційного суду - слідча суддя відмовила у задоволенні клопотання. Проте, в подальшому, колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду постановила ухвалу від 17.07.2020 року, якою скасувала арешт в частині заборони користування автомобілем марки Mercedes-Benz GL 400, д.н.з. НОМЕР_1 , 2014 року випуску ОСОБА_3 .
Мотивація суду
Відповідно до вимог частини 1 статті 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Клопотання було подане підозрюваним ОСОБА_1 , який просить скасувати арешт майна, накладений на автомобілі, зазначені вище, у частині користування. Слідча суддя звертає увагу на те, що згідно з наданими матеріалами (свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ), дружина підозрюваного, ОСОБА_3 є власницею транспортних засобів марки Mercedes-Benz GL 400, д.н.з. НОМЕР_1 , 2014 року випуску; Mercedes-Benz GLS 400, д.н.з. НОМЕР_2 , 2016 року випуску. Втім, слід врахувати те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб № НОМЕР_5 від 15.12.2012 року.
Для встановлення підстав для звернення з клопотанням, необхідно звернутись до положень Сімейного кодексу України. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. (стаття 60 Сімейного кодексу України) При цьому, спільна сумісна власність подружжя належить подружжю на праві спільної сумісної власності незалежно від того, на чиє ім`я було видано та оформлено документи. Частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України).
Враховуючи те, що згідно з договорами купівлі-продажу транспортних засобів, ОСОБА_3 стала власницею цих транспортних засобів, та те, що фактично частка майна її чоловіка за відсутності домовленості чи шлюбного договору складає Ѕ частину майна, а також те, що ОСОБА_1 є підозрюваним у цьому кримінальному провадженні, на майно якого, зокрема, було накладено арешт з метою забезпечення конфіскації як виду покарання, заявник є особою, яка уповноважена звертатися із клопотанням про скасування арешту майна. Цей факт необхідно враховувати при дослідженні підстав для можливого скасування арешту.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абзац 2 частини 1 статті 174 КПК України).
Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Таким чином, при дослідженні доказів та доводів сторін, слідча суддя встановлює відсутність підстав для можливого подальшого застосування арешту, а також підстави для необґрунтованості накладеного арешту. Разом з тим, перевірка ухвали, якою було накладено арешт на майно (ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.05.2020 року у справі № 991/3641/20) не проводиться. Слідча суддя не уповноважена на такий розгляд. Апеляційне оскарження та скасування арешту в порядку статті 174 КПК України мають різні процесуальні ролі.
Далі перевіряються обставини, на які у клопотанні посилається заявник.
Арешт майна є втручанням у право власності, відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таке втручання є пропорційним втручанням у права людини та необхідним у демократичному суспільстві у випадку, якщо забезпечується виконання завдання арешту майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Заявник наводить аргументи щодо необґрунтованості накладення арешту, і не наводить доводи щодо того, що у накладенні арешту на майно відпала потреба. Тому, слідча суддя оцінює лише ці доводи й вирішує питання щодо необґрунтованості накладеного арешту.
У цьому випадку, арешт було накладено на майно з метою забезпечення конфіскації такого майна (на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України). Арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України). Санкціями статей злочину, у якому підозрюється ОСОБА_5 передбачено призначення покарання з конфіскацією майна як безальтернативним видом покарання.
Заявник стверджує, що при постановленні судового рішення слідчий суддя не врахував:
-що обмеження права власності на майно є неспіврозмірним завданню кримінального провадження;
-наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб;
-те, що дружина підозрюваного, ОСОБА_3 , не причетна до кримінального правопорушення, та не може нести будь-яку відповідальність, в тому числі своїм майном.
Слідча суддя звертає увагу на те, що заявник, серед іншого, стверджує про можливі недоліки постановленої ухвали. Доводи заявника стосуються суті рішення слідчого судді та, зокрема, недоліків у його мотивації. Такі доводи оцінюються критично, оскільки слідча суддя не уповноважена переглядати рішення як суддя суду вищої інстанції. Що потрібно встановити так це підстави для скасування арешту, які виникли станом на момент розгляду клопотання, що є відмінністю від перегляду судом вищої інстанції, оскільки слідча суддя не оцінює ухвалу про накладення арешту на майно на предмет його законності та обґрунтованості в момент накладення арешту.
Слід зазначити, що доводи стосовно наслідків арешту майна, пропорційності такого заходу, були предметом розгляду в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду, колегія суддів якої 21.05.2020 року постановила ухвалу про те, що рішення слідчого судді Вищого антикорупційного суду про накладення арешту від 12.05.2020 року було постановлене відповідно до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для вірного вирішення справи.
Слідча суддя зазначає, що попри те, що кримінальний процес не передбачає преюдиціальності судових рішень (окрім передбачених статтею 90 КПК України), розгляд клопотання про скасування арешту майна має відбуватися з урахуванням того, що особа мала можливість звернутися з клопотанням про скасування арешту до суду та мати можливість оскаржити таке рішення, а також мати можливість викласти свої аргументи та бути заслуханою щодо свого питання. Надання такої можливості є основою дотримання органами держави положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про справедливий суд.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (принцип згадується у рішенні Великої Палати Європейського суду з прав людини у справі Brumarescu проти Румунії від 28 жовтня 1999 року, заява № 28342/95, параграф 61). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто «остаточності» рішення суду. Тому, слід стверджувати про те, що слідча суддя не може розглядати питання оскарження арешту майна ще раз, якщо заявник не наводить нових підстав для скасування арешту в частині неспіврозмірності (непропорційності), оскільки воно вже було вирішено іншими суддями (зокрема, слідчою суддею Вищого антикорупційного суду 08.07.2020 року), а законність та обґрунтованість накладення арешту оцінювалася також судом апеляційної інстанції, тому що такий розгляд буде порушувати принцип юридичної визначеності.
Втім, слідча суддя вважає, що необхідно оцінити підстави для можливого скасування арешту, пов`язані з обставинами, що могли змінитися. Зокрема, заявник вказував на те, що таке обмеження суттєво обмежує нормальну життєдіяльність сім`ї підозрюваного. Також, слідча суддя встановила у судовому засіданні, що дружина підозрюваного, ОСОБА_3 , народила дитину, що підтверджується наданим медичним свідоцтвом про народження № НОМЕР_6 . З урахуванням цих обставин, слід дослідити, чи вони впливають на пропорційність накладення арешту.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Слідча суддя звертає увагу на те, що рішенням колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17.07.2020 року було знято арешт з одного із транспортних засобів в частині заборони користування автомобілем марки Mercedes-Benz GL 400, д.н.з. НОМЕР_1 , 2014 року випуску ОСОБА_3 . З урахуванням того, що доводи заявника стосуються того, що його діти та дружина мають пересуватись містом, а також, з урахуванням нових обставин, що у його сім`ї є новонароджена дитина, слідча суддя приходить до висновку, що знятий арешт на один із транспортних засобів ухвалою від 17.07.2020 року в частині користування дружині ОСОБА_3 повною мірою забезпечить потреби членів сім`ї підозрюваного. Разом з тим, слідча суддя не бачить підстав для скасування арешту майна в частині користування в цілому, оскільки підозрюваний не довів того, що арешт майна стосовно нього є непропорційним заходом і, відповідно, необґрунтованим. Метою накладення арешту було забезпечення ефективності кримінального провадження та подальшої можливої конфіскації цього майна. Ця мета відповідає загальним інтересам суспільства, вимогам захисту основоположних прав конкретної особи та меті і завданням кримінального провадження.
Таким чином, слідча суддя приходить до висновку, що слід відмовити у задоволенні клопотання.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 131, 170-173 КПК України, слідча суддя
ПОСТАНОВИЛА
У задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 про скасування арешту майна в частині заборони права користування автомобілями Mercedes-Benz GL 400, д.н.з. НОМЕР_1 , 2014 року випуску; Mercedes-Benz GLS 400, д.н.з. НОМЕР_2 , 2016 року випуску - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідча суддя Широка К. Ю.