- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Чорна В.В.
- Суддя (АП ВАКС) : Никифоров А.С., Павлишин О.Ф.
- Секретар : Гецко І.В.
- Захисник/адвокат : Фаренюка О.С., Шевченка О.Б.
- Прокурор : Симків Р.Я.
справа № 991/7654/20
провадження №11-сс/991/799/20
слідчий суддя: Саландяк О.Я.
доповідач: Чорна В.В.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді Чорної В.В.,
суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,
при секретарі судового засідання Гецко І.В.,
за участі:
осіб, якими подано апеляційну скаргу -
підозрюваного ОСОБА_1 ,
захисників Фаренюка О.С., Шевченка О.Б.,
прокурора Симківа Р.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні № 42020000000001458 від 06.08.2020 р., та його захисників - адвокатів Фаренюка Олександра Сергійовича та Шевченка Олександра Борисовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.09.2020 р. про застосування запобіжного заходу, -
ВСТАНОВИЛА:
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
До Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яка ухвалою від 23.09.2020 р. призначена до розгляду (т. 2 а.с. 99).
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.09.2020 р. задоволено клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Бірюкова Р.Г., погоджене з прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Перовим А.В. у кримінальному провадженні № 42020000000001458 від 06.08.2020 р., застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09 листопада 2020 року включно, та визначено заставу в розмірі 476 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 000 552 грн., з покладенням на нього ряду обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_1 та його захисники Фаренюк О.С. і Шевченко О.Б. просять скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні клопотання сторони обвинувачення відмовити повністю. Посилаються на безпідставність висновків слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 України, оскільки в ході досудового розслідування не вилучений предмет неправомірної вигоди, в отриманні якого підозрюється останній, а до клопотання не надано доказів на підтвердження того, що цим предметом були справжні кошти, а також що в подальшому вони були передані народному депутату України ОСОБА_3 . Зазначають, що надані органом досудового розслідування в обґрунтування клопотання протоколи проведення оперативно-розшукових заходів у вигляді аудіоконтролю особи не можуть бути використані як докази на підтвердження обґрунтованості підозри, а можуть виступати лише як приводи і підстави для початку досудового розслідування. Крім того, заперечують проти висновків слідчого судді щодо наявності ризиків, встановлених слідчим суддею, які стали підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також проти розміру визначеної ОСОБА_1 застави, який значно перевищує визначений у п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір. Вважають, що слідчим суддею не було враховано наявності у ОСОБА_1 постійного місця проживання у м. Києві, перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей та дружини, яка знаходиться у декретній відпустці, а також те, що під час досудового розслідування ОСОБА_1 постійно з`являвся на виклики до детектива, що свідчить про відсутність у нього намірів переховуватись від слідства та суду. Крім того, в апеляційній скарзі окремо зазначено, що слідчим суддею належним чином не перевірено можливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а саме, домашнього арешту.
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 та його захисники Фаренюк О.С. і Шевченко О.Б. підтримали подану ними апеляційну скаргу та просили її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у скарзі.
Прокурор у кримінальному провадженні Симків Р.Я. заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що слідчим суддею надано належну оцінку наявності обґрунтованої підозри у кримінальному провадженні, а запобіжний захід обрано з урахуванням ризиків та обставин інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення. Крім того, зазначив, що аудіо-, відеоконтроль осіб, в тому числі підозрюваного, результати проведення якого оформлені відповідними протоколами, наданими до клопотання про застосування запобіжного заходу, здійснювався в рамках оперативно-розшукової справи на підставі відповідних ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду, якими надано дозвіл на проведення таких оперативно-технічних заходів. Тому такі протоколи можуть бути використані як докази, у відповідності до ч. 2 ст. 99 КПК України.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
3.1 Короткий зміст та мотиви клопотання про застосування запобіжного заходу.
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ Бірюкова Р.Г., погоджене прокурором САП Перовим А.В., про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 2 379 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 000 658 грн., та з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави обов`язків, визначених п.п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
З клопотання вбачається, що НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020000000001458 від 06.08.2020 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Відомості про зазначене кримінальне правопорушення внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань Генеральним прокурором України в порядку ст. 214, ч. 1 ст. 482-2 КПК України, як такі, що можуть свідчити про його вчинення народним депутатом України.
10 вересня 2020 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, тобто у вчиненні пособництва в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди у великому розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_1 , діючи умисно, послідовно та узгоджено із народним депутатом України IX скликання, членом Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, Головою підкомітета з питань поводження з побутовими відходами Верховної Ради України ОСОБА_3 , сприяючи в отримані останнім неправомірної вигоди з використанням свого службового становища, 07 серпня 2020 року одержав від ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 13 (тринадцять) тисяч доларів США (що за курсом Національного банку України станом на момент надання неправомірної вигоди складає 359 830, 09 грн., що у двісті і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є великим розміром) за подання ОСОБА_3 законодавчих ініціатив до проекту Закону України «Про управління відходами» (№ 2207-1-д від 04.06.2020 р.), які стосуються надання підприємствам, що здійснюють утилізацію сміття, «зеленого тарифу» на продаж електроенергії, та іншого нормативного регулювання діяльності підприємства, попередньо отриманими ним у паперовому та електронному вигляді від ОСОБА_4 , згідно з досягнутими між ними 27 липня 2020 року домовленостями.
В обґрунтування необхідності застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою детектив у клопотанні зазначив про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування та суду; ризику знищення, приховання або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
3.2 Мотиви слідчого судді.
Приймаючи рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею надана оцінка наявності обґрунтованої підозри, існуванню ризиків та іншим обставинам, які враховуються в порядку ст. 178 КПК України.
Так, за результатами дослідження наданих стороною обвинувачення доказів, слідчий суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
З ухвали слідує, що надані стороною обвинувачення матеріали переконали слідчого суддю в тому, що ОСОБА_1 міг виступити пособником у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, а саме вчинити дії, які полягали у сприянні народному депутату України ОСОБА_3 , тобто службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, одержати неправомірну вигоду у великому розмірі за вчинення останнім дій з використанням свого службового становища в інтересах ОСОБА_4 .
При цьому, матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння, пов`язані з інкримінованим підозрюваному кримінальним правопорушенням, слідчим суддею визнано такими, що зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», у зв`язку з чим, вони можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази, відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 99 КПК України.
Водночас, в оскаржуваній ухвалі зазначено, що на даному етапі слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не надає оцінку доказам з точки зору їх допустимості та достатності для визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім того, за результатами розгляду клопотання слідчим суддею знайдено підтвердженими доводи сторони обвинувачення щодо існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Так, висновки про наявність ризику переховування підозрюваного від слідства та суду, серед іншого, обґрунтовано тим, що у випадку встановлення вироком суду вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Крім того, було взято до уваги, що ОСОБА_1 останнім часом неодноразово перетинав державний кордон, та протягом 2019 року отримав понад 800 тис. грн. доходу і має особисті заощадження у розмірі 100 000 грн. та 14 000 доларів США, що свідчить про його можливість залишити територію України та наявність достатніх фінансових ресурсів для забезпечення свого перебування за її межами. Наявність ризику знищення речей, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя мотивував тим, що існує загроза знищення або спотворення грошових коштів, переданих ОСОБА_4 в якості неправомірної вигоди ОСОБА_1 , внаслідок обізнаності останнього про місце їх фактичного знаходження. Можливість незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженню обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 має досить велике коло знайомств серед високопосадовців та може впливати на свідків кримінального правопорушення, в тому числі ще не допитаних, зокрема, на їх намір та можливість давати правдиві, послідовні показання в суді. Крім того, встановлені з матеріалів клопотання обставини щодо висловлених ОСОБА_1 погроз вбивством на адресу ОСОБА_4 , які останній сприйняв як реальні, стали підставою для визнання слідчим суддею ризику перешкоджання з боку підозрюваного кримінальному провадженню іншим чином.
Вирішуючи клопотання, слідчий суддя дійшла висновку про те, що більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не може бути застосований до підозрюваного ОСОБА_1 з огляду на суперечливі дані стосовно місця його проживання, з урахуванням повідомлених ним у судовому засіданні даних.
За результатами розгляду клопотання слідчим суддею визнано доцільним застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
При визначенні розміру застави слідчим суддею враховано розмір предмета злочину, майновий стан підозрюваного, наявність у нього доходу від здійснення підприємницької діяльності, а також належність на праві власності декількох автомобілів, в тому числі, Toyota Tundra, 2017 р.в., BMW X6, 2011 р.в., та Tesla model 3, 2018 р.в. Посилаючись на те, що сторона обвинувачення не обґрунтувала розмір визначеної у клопотанні застави на суму 5 000 658 грн. будь-якими розрахунками чи міркуваннями, достатніми, щоб вони могли бути повністю враховані, однак, погодившись з тим, що застава у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, слідча суддя дійшла висновку про необхідність визначення застави у розмірі 1 000 552 грн., який не буде завідомо непомірним, але цілком здатним забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
Крім того, ухвалою слідчого судді на підозрюваного було покладено обов`язки, визначені п.п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України. Водночас, відмовлено у задоволенні клопотання в частині встановлення заборони спілкування підозрюваного з будь-якими особами щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру (крім своїх захисників, слідчих, прокурорів, слідчого судді (суду), оскільки таке формулювання заборони є невизначеним та таким, що може порушити права підозрюваного.
4. Мотиви суду.
4.1 Обґрунтованість підозри.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо відсутності обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
У зв`язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не надано оцінку поняттю «обґрунтована підозра» та не визначено єдиних критеріїв підходу до визначення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ, є джерелом права.
Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення.
Крім того, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали та журналу судового засідання, на підставі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, перелік яких міститься у клопотанні детектива НАБУ.
Водночас, оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчим суддею на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначено лише ймовірну причетність ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, пов`язаного з пособництвом у наданні неправомірної вигоди народному депутату України ОСОБА_3 , тобто службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище.
Колегія суддів погоджується із фактичними обставинами, встановленими слідчим суддею, оскільки стороною обвинувачення до клопотання про застосування запобіжного заходу надані матеріали, якими підтверджено наявність домовленості щодо надання ОСОБА_4 неправомірної вигоди в сумі 13 тисяч доларів США ОСОБА_1 , яку останній мав передати народному депутату України - Голові підкомітету з питань поводження з побутовими відходами Верховної Ради України ОСОБА_3 за внесення ним до проекту Закону «Про управління відходами» законодавчих пропозицій, що попередньо були надані йому ОСОБА_4 , з метою встановлення пільгових умов господарської діяльності підприємства, інтереси якого за версією ОСОБА_4 він представляв; а також матеріали, якими документально зафіксований факт передачі ОСОБА_4 зазначеної вище неправомірної вигоди ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що в ході досудового розслідування не вилучений предмет неправомірної вигоди, а також не надано доказів на підтвердження того, що цим предметом виступили справжні кошти, колегія суддів відхиляє, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду на даному етапі провадження, та погоджується з оцінкою слідчого судді, що надані стороною обвинувачення матеріали підтверджують, що ОСОБА_1 міг виступити пособником у вчиненні народним депутатом України ОСОБА_3 особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення.
При цьому, на даному етапі провадження не встановлено обставин, які б переконали суд у відсутності підстав для продовження проведення розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , а встановлені в ухвалі слідчого судді обставини з посиланням на матеріали клопотання об`єктивно зв`язують підозрюваного з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням.
Доводи апелянтів щодо неможливості використання наданих до клопотання протоколів проведення оперативно-розшукових заходів у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи, як доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, колегія суддів також відхиляє за таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КПК України, до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, в тому числі, складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.
Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.
Згідно з п. 2 ст. 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються, зокрема, для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні;
Пунктом 20 ст. 8 цього Закону визначено, що аудіо-, відеоконтроль особи проводяться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника, погодженого з прокурором з метою запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Отже, використання в якості доказів матеріалів, в яких зафіксовано фактичні дані, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», не суперечить положенням кримінального процесуального законодавства.
Під час апеляційного розгляду прокурором повідомлено про отримання органом досудового розслідування дозволу слідчого судді Вищого антикорупційного суду на проведення відповідних оперативно-технічних заходів фіксації обставин особливо тяжкого кримінального правопорушення під час проведення оперативно-розшукових заходів.
При цьому, колегія суддів враховує, що документи, які були підставою для проведення оперативно-розшукових заходів, сторона обвинувачення має право надати стороні захисту до завершення досудового розслідування, у порядку ст. 290 КПК України.
За викладених обставин, підстав вважати необґрунтованими посилання в оскаржуваній ухвалі слідчого судді на протоколи проведення оперативно-розшукових заходів - аудіо-, відеоконтролю осіб, у яких зафіксовано факти і обставини зустрічей та зміст розмов, які відбувались за участі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , колегія суддів не знаходить. Водночас, колегія суддів зазначає, що на даному етапі провадження не вирішується питання належності та допустимості таких доказів, а лише розглядається можливість їх використання слідчим суддею для вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри.
4.2 Наявність ризиків.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з частиною 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, а також встановити недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини .
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Співставляючи доводи клопотання детектива з обґрунтуванням, наведеним в оскаржуваній ухвалі, на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду та ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з огляду на наведені в ухвалі конкретні обставини кримінального провадження.
При цьому, не знаходить обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що лише наявність у ОСОБА_1 постійного місця проживання, неповнолітніх дітей та батьків, які потребують догляду, свідчить про відсутність у нього намірів переховуватись від слідства та суду та про відсутність ризику переховування від слідства. Так, ОСОБА_1 підозрюється в пособництві у вчиненні народним депутатом України особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення; має паспорт для виїзду за кордон та за останні роки неодноразово залишав територію України, в більшості випадків для виїзду в м. Братислава, Республіка Словаччина, що може свідчити про наявність там у нього сталих зв`язків. Також, колегія суддів враховує, що підозрюваний має достатню фінансову можливість забезпечити своє тривале перебування за кордоном, зважаючи на належне йому рухоме майно (декілька транспортних засобів бізнес класу), задекларовані готівкові кошти, а також отримані ними протягом 2018-2019 років доходи у розмірі понад 800 тис. грн. на рік. При цьому, підозрюваним не надано документального підтвердження того, що його батьки потребують постійного догляду та що він є єдиною особою, яка може доглядати за ними. Також, підозрюваний не заперечував, що наразі не проживає зі своїми неповнолітніми дітьми та дружиною, при цьому не надав доказів їх перебування на своєму утриманні.
Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не може впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки з матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_1 протягом останніх років займається політичною діяльністю та був помічником народного депутата України 7-го скликання ОСОБА_5 , а у 2012, 2014 та 2015 роках самостійно балотувався до Верховної Ради України, що свідчить про наявність у нього широкого кола знайомств серед посадових осіб високого рівня, а отже, реальну можливість через них впливати на свідків у цьому провадженні. При цьому, повний перелік свідків у кримінальному провадженні сторона обвинувачення в інтересах слідства на стадії вирішення питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу розголошувати не зобов`язана, у зв`язку з чим твердження сторони захисту про те, що єдиним свідком наразі виступає ОСОБА_4 , є необґрунтованим.
Водночас, колегія суддів, оцінивши доводи апеляційної скарги, вважає сумнівним висновок слідчого судді щодо наявності ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки єдиною підставою для такого висновку в оскаржуваній ухвалі наведено факти погроз позбавлення життя, висловлені ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_4 , які, на думку колегії суддів, не могли бути реально сприйняті останнім, виходячи з характеру цієї розмови та обстановки, в якій ця розмова проходила.
Крім того, колегія суддів не знаходить переконливим наведене в оскаржуваній ухвалі слідчого судді мотивування наявності ризику знищення або приховування підозрюваним грошових коштів, вручених йому у якості неправомірної вигоди, з огляду на те, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення вручено ОСОБА_1 ще 09 вересня 2020 р., та з цього моменту до ухвалення слідчим суддею оскаржуваного рішення він мав достатньо часу та можливостей розпорядитись предметом неправомірної вигоди на власний розсуд.
Однак, враховуючи, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, запобіжний захід застосовується до підозрюваного, якщо існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, з огляду на наявність інших ризиків, зазначених вище.
4.3 Розмір застави.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо розміру визначеної ОСОБА_1 застави, який значно перевищує розмір, визначений у п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди у великому розмірі, має достатні фінансові можливості для внесення застави, що підтверджується дослідженими у цій ухвалі обставинами, колегія суддів вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави буде з одного боку утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не перетворить обраний йому запобіжний захід на безальтернативне ув`язнення.
4.4 Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу.
Колегія суддів враховує те, що згідно з поясненнями підозрюваного, наданими ним під час апеляційного розгляду, він наразі не проживає за місцем своєї реєстрації по АДРЕСА_1 , а мешкає у АДРЕСА_2 . При цьому, будь-якого документального підтвердження права свого проживання за даною адресою ним не надано, а отже, у суду відсутні правові підстави для застосування домашнього арешту за місцем проживання підозрюваного.
Крім того, колегія погоджується з висновком слідчого судді про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і руху кримінального провадження.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи, що за результатами апеляційного розгляду не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_1 та його захисників - адвокатів Фаренюка Олександра Сергійовича та Шевченка Олександра Борисовича залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.09.2020 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Чорна
судді А.С. Никифоров
О.Ф. Павлишин