Документ № 92065458

Справа № 991/7172/20

Провадження1-кс/991/7371/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,

за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,

адвоката Солодко Є. В. в інтересах ОСОБА_1 ,

детектива НАБУ Рокуня С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката Солодко Євгена Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого - заступника керівника Першого відділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня С. В. про зупинення досудового розслідування від 05 серпня 2020 року по кримінальному провадженню № 52017000000000361 від 01.06.2017 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України та ч. 1 ст. 357 КК України, -

ВСТАНОВИЛА

До слідчої судді Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката Солодка Євгена Вікторовича (скаржника), що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення старшого детектива - заступника керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня Сергія Васильовича - постанову про зупинення досудового розслідування від 05.08.2020 року. Скарга подана у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України та ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Це кримінальне провадження знаходиться на стадії досудового розслідування, що здійснюється Національним антикорупційним бюро України (Національним бюро, НАБУ), а органом прокуратури, прокурори якого здійснюють процесуальне керівництво, є Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП). Кримінальне провадження № 52017000000000361 від 01.06.2017 року здійснюється за фактами можливого зловживання службовими особами центрального органу виконавчої влади, які займають особливо відповідальне становище, своїм службовим становищем, в інтересах третіх осіб, заволодіння грошовими коштами державного бюджету України в особливо великому розмірі, їх подальшої легалізації, а також умисного знищення документів. Обставини стосуються можливого створення видимих правових підстав для звернення до Європейського суду з прав людини ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» (ТОВ «ЗМО») із заявою про нібито невиконання органами державної виконавчої служби України рішення від 21.04.2009 року та ухвали господарського суду міста Києва від 12.05.2009 року у справі № 41/207 в частині стягнення з ПАТ «Київенерго» на користь підприємства 24 627,097 тонн мазуту марки М-100 вартістю 54 179 613,40 гривень. Як вважає досудове розслідування, ОСОБА_3 була залучена можливими організаторами вчинення злочину до процедури з повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні стосовно ТОВ «ЗМО» № 28501095 (де була загроза щодо можливого стягнення ПАТ «Родовід Банк» коштів з ТОВ «ЗМО») та зняття арешту з усіх банківських рахунків ТОВ «ЗМО» шляхом звернення з апеляційною скаргою на рішення, на підставі якого цей виконавчий документ було видано.

Детектив НАБУ зупинив досудове розслідування, оскільки у кримінальному провадженні були скеровані запити про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Держави Ізраїлю, Республіки Молдови та Королівства Іспанії. Детектив стверджує, що ОСОБА_2 є підозрюваною у цьому кримінальному провадженні, яка не з`являлася на виклики до Національного бюро для участі у проведенні слідчих та процесуальних дій, і її було оголошено у міжнародний розшук постановою детектива. Тому, досудове розслідування слід зупинити на підставі того, що оголошено в розшук підозрювану (п. 2 ч. 1 ст. 280 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) та наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва (п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України).

Обґрунтування скарги

Скаржник стверджує, що постанова про зупинення досудового розслідування «грубо незаконною», винесеною з порушенням наданих законом повноважень, без передбачених ст. 280 КПК України підстав, всупереч меті досудового розслідування, а тому її слід скасувати.

Зокрема, скаржник стверджує, що постанова про зупинення досудового розслідування не була отримана підозрюваною. Він вказує, що ОСОБА_2 не має статусу підозрюваної, оскільки її не було належно повідомлено про підозру. Скаржник зазначає, що ОСОБА_2 постійно проживає у Державі Ізраїлі, де 14.02.2019 року зареєструвала своє постійне місце проживання, а тому вручення начальнику житлово-експлуатаційної дільниці, яка обслуговує будинок, у якому раніше проживала ОСОБА_2 , не може вважатись належним повідомленням про підозру, оскільки орган досудового розслідування знав про те, що вона знаходиться за межами України. Скаржник також стверджує, що здійснюється штучний розшук підозрюваної, оскільки ОСОБА_2 не отримувала викликів від органу досудового розслідування, її місцезнаходження відоме, а тому вона нема підстав вважати, що вона переховується від органу досудового розслідування, суду тощо. Також, скаржник вважає, що не було доведено необхідності виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва; а відповідь на запит про перевірку місцезнаходження ОСОБА_2 в Ізраїлі не є процесуальною дією, передбаченою КПК України. Окрім цього, скаржник стверджує, що строки досудового розслідування штучно та протиправно затягуються.

Доводи сторін

У судовому засіданні скаржник підтримав вимоги скарги, попросив задовольнити та надав додаткові матеріали.

Детектив НАБУ не погодився із доводами скаржника та попросив відмовити у задоволенні скарги. Він зазначив про те, що рішення про зупинення досудового розслідування приймалося у зв`язку із наявністю ряду правових підстав, які йому передували, зокрема: 1) 26.02.2020 року детектив НАБУ Рокунь С. В. постановою оголосив ОСОБА_2 у міжнародний розшук; 2) 28.05.2020 року у межах міжнародного співробітництва детективи Національного бюро звернулися із клопотанням про надання правової допомоги до Міністерства юстиції Держави Ізраїлю; 3) 13.07.2020 року у межах міжнародного співробітництва детективи Національного бюро звернулися із клопотанням про надання правової допомоги до компетентних органів Республіки Молдови; 4) 16.07.2020 року у межах міжнародного співробітництва детективи Національного бюро звернулися із клопотанням про надання правової допомоги до Міністерства юстиції Королівства Іспанії. Будь-яка з цих підстав, на думку детектива, є достатньою для прийняття рішення про зупинення досудового розслідування в кримінальному провадженні. Детектив також зазначив, що згідно з ч. 4 ст. 217 КПК України сторона обвинувачення не виділяла матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_2 , оскільки це могло негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. Він також надав додаткові матеріали на підтвердження своїх доводів.

Мотивація суду

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи у судовому засіданні, слідча суддя дійшла до таких висновків.

Заявник просить скасувати постанову про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, чим, фактично буде продовжено (відновлено) досудове розслідування. Він вважає, що зупинення досудового розслідування було здійснене з порушеннями положень КПК України щодо зупинення досудового розслідування.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України). Рішення слідчого (детектива), прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК). На досудовому провадженні може бути оскаржено, зокрема, рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування (п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України). Можливість скасування постанови про зупинення досудового розслідування зберігається разом із чинністю такої постанови, оскільки у разі її скасування, згідно з положеннями ч. 2 ст. 282, ч. 5 ст. 219 КПК України, строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки досудового розслідування.

Досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо оголошено в розшук підозрюваного (п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України), а також коли наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва (п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України). Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 2 ст. 281 КПК України). Постанова слідчого, прокурора складається, зокрема, з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України. (п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України)

З урахуванням наданого тексту постанови від 05.08.2020 року, можна встановити, що у ній є мотивувальна частина, яка містить зміст обставин, які є підставами для її прийняття (зазначені обставини, що розслідуються, та обставини щодо повідомлення про підозру ОСОБА_2 ), мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України. Так, детектив вказав на те, що місцезнаходження ОСОБА_2 не було встановлене, що її було оголошено в розшук, а також зазначив, що у кримінальному провадженні на даний час вже було виконано всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для встановлення місцезнаходження особи (які також обґрунтовують необхідність зупинення кримінального провадження у зв`язку з отриманням інформації в межах міжнародного співробітництва), з посиланням на норми кримінального процесуального закону. Тому, слідча суддя приходить до висновку, що така постанова відповідає формальним вимогам до постанови, передбаченим статтею 110 КПК України.

Враховуючи те, що зупинення кримінального провадження згідно зі статтею 280 КПК України допускається лише у разі повідомлення особи про підозру, слідча суддя встановлює цю обставину.

Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Особа набуває статусу підозрюваного у випадку: 1) повідомлення їй про підозру або 2) якщо особа була затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або 3) якщо щодо неї складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК України запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. З матеріалів скарги вбачається, що підставою для повідомлення про підозру у цьому випадку був пункт 3 частини 1 статті 276 КПК України (це підтверджується текстом повідомлення про підозру, копію якого надає скаржник). Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Норми КПК України вказують на те, що особу 1) мають повідомити про підозру (і, якщо встановлено, що вона проживає за кордоном, повідомлення має бути вручене згідно з міжнародним договором про правову допомогу), або 2) мають бути вжиті заходи для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (це можливо якщо повідомлення про підозру не вручено особі внаслідок невстановлення місцезнаходження особи).

З матеріалів клопотання вбачається, що станом на момент вручення повідомлення про підозру, орган досудового розслідування не мав відомостей щодо точного місцезнаходження ОСОБА_2 . Попри те, що адвокат зазначає, що ОСОБА_2 неодноразово повідомляла орган досудового розслідування про своє місцезнаходження, вперше вона зробила це листом від 03.02.2020 року, тобто після вручення повідомлення про підозру житлово-експлуатаційній організації за місцем її попереднього проживання; листом від 26.12.2019 року вона лише повідомила, що знаходиться за межами України.

Слідча суддя зазначає, що орган досудового розслідування не знав, де перебуває ОСОБА_2 , але, разом з тим, мав відомості стосовно того, що вона може знаходитися за межами України. Це підтверджується, зокрема, витягом з бази Державної прикордонної служби України (Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан»). У ньому зазначено, що особа з іменем ОСОБА_2 та паспортом, що належить ОСОБА_2 перетнула державний кордон у напрямку Держави Ізраїль ІНФОРМАЦІЯ_1 (рейсом «Київ - Тель-Авів») і з того часу не поверталася в Україну. Проте, з урахуванням обставин того, що вона могла змінити свої документи, а також змінити ім`я (внаслідок чого при в`їзді у базі фіксувалася би інше ім`я та особа, яке би цей запит до системи Державної прикордонної служби не відобразив через обмежений пошуковий запит), слідча суддя вважає, що на момент повідомлення про підозру місцезнаходження ОСОБА_2 органу досудового розслідування не було відоме. Більше того, документи на підтвердження інформації щодо постійного перебування ОСОБА_2 в Державі Ізраїлі сторона захисту надала лише 07.05.2020 року у судовому засіданні за клопотанням про обрання запобіжного заходу, тобто після оголошення підозрюваної у міжнародний розшук. Тому, слідча суддя приходить до висновку, що єдиним способом для повідомлення про підозру у цьому випадку був спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. Слід звернути увагу на те, що вжиття заходів для вручення не означає безпосереднє вручення повідомлення про підозру.

У Главі 11 КПК України визначено порядок вручення повідомлень. Зокрема, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою; у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 1, 2 ст. 135 КПК України). З урахуванням цих обставин, слідча суддя вважає, що вручення 22.01.2020 року повідомлення про підозру керівнику житлово-експлуатаційної дільниці № НОМЕР_1 ОСОБА_4 за адресою: м. Київ, вул. Миропільська 13-А, а також повідомлення її засобами електронної пошти може вважатися належним повідомленням про підозру.

Окрім цього, слідча суддя має встановити, чи є підстави вважати, що особу оголошено у розшук. Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його в розшук (ч. 1 ст. 281 КПК України).

Щодо встановлення факту переховування, слід звернути увагу на правову позицію Верховного Суду України (в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 року, № 5-1кс15) та, зокрема, рішення Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.06.2019 року (справа № 639/793/17). Так, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що скоїла певний злочин і вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Разом з тим, це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правоохоронних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

З урахуванням того, що ОСОБА_2 є такою, що повідомлена про підозру, вона може усвідомлювати юридичний обов`язок постати перед слідством або судом. Слідча суддя також звертає увагу на те, що до повідомлення про своє місцезнаходження, за місцем реєстрації ОСОБА_2 їй надходили повістки про виклик до Національного бюро для участі у проведенні слідчих та процесуальних дій (починаючи з 23.12.2019 року). Втім, сама вона не перебуває в межах досяжності органу досудового розслідування, оскільки її фактичне перебування досі встановлюється в офіційному порядку через механізм міжнародного співробітництва, для чого і було надіслано запит до Держави Ізраїлю щодо встановлення її місцезнаходження. Отже, слідча суддя приходить до висновку, що вона може вчиняти дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Таким чином, детектив обґрунтовано зазначив, що така особа переховується від органу досудового розслідування, а тому така постанова про зупинення досудового розслідування не може бути скасована з підстав її необґрунтованості чи протиправності.

До зупинення досудового розслідування слідчий, дізнавач зобов`язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв`язку з обставинами, передбаченими пунктом 2 частини першої статті 280 КПК України. З формулювання статті вбачається, що у разі якщо до зупинення досудового розслідування не було вчинено всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, то таке зупинення є протиправним.

Для цього необхідно встановити, чи орган досудового розслідування виконав такі дії. Слідча суддя керується загальними засадами кримінального провадження, а саме принципами законності та верховенства права (пункти 1-2, частини 1 статті 7 КПК України). Слідча суддя також зазначає, що судове рішення повинно бути обґрунтованим і вмотивованим (частина 1 статті 370 КПК України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до правил оцінки доказів (частина 3 статті 370 КПК України). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд повинен виносити вмотивовані рішення (наприклад, Рішення Великої Палати у справі Moreira Ferreira проти Португалії (no. 2) від 11 липня 2007 року, Заява № 19867/12, параграф 84). Вмотивованість вимагає від суду чітко вказати на підстави тієї чи іншої аргументації. Отже, слід виходити з об`єктивного усвідомлення необхідності проведення таких слідчих дій станом на момент винесення постанови.

Слідча суддя не бачить об`єктивних підстав вважати, що орган досудового розслідування не вчинив всі дії для здійснення розшуку підозрюваної. Детективи з моменту отримання у судовому засіданні 07.05.2020 року копій офіційних документів, як повідомив детектив у судовому засіданні, ініціювали проведення таких дій для розшуку підозрюваної і, зокрема, офіційного підтвердження інформації щодо місцезнаходження ОСОБА_2 компетентними органами Держави Ізраїлю в рамках міжнародного співробітництва. Інших способів належного встановлення цієї обставини не вбачається; тому, слідча суддя приходить до висновку, що до зупинення досудового розслідування було вчинено всі дії для здійснення розшуку підозрюваної.

Слідча суддя ставиться критично до аргументу скаржника, що звернення із запитом у межах міжнародного співробітництва до іншої країни з метою встановлення місцезнаходження особи (як у випадку із надісланим 28.05.2020 року запитом до Держави Ізраїлю) з подальшою відповіддю на запит про перевірку місцезнаходження ОСОБА_2 на території Держави Ізраїлю не є процесуальною дією, передбаченою КПК України. У кримінальному процесуальному законі не визначено поняття «процесуальні дії». Втім, з урахуванням Глав 20, 21 Розділу ІІІ КПК України щодо слідчих (розшукових) дій, положень щодо процесуальних дій в КПК України (зокрема, щодо специфіки процесуальних дій в порядку надання міжнародної правової допомоги), мети, цілей та завдань кримінального провадження (зокрема, статті 2 КПК України), можна встановити, що процесуальні дії - це слідчі (розшукові) дії та інші заходи, спрямовані на досягнення мети кримінального провадження та включають в себе заходи з доказування, розшукові заходи та організаційні заходи. Тому, такі дії можна вважати процесуальними діями.

Щодо невручення постанови про зупинення досудового розслідування від 05.08.2020 року, слідча суддя звертає увагу на таке: станом на зараз досі встановлюється фактичне проживання ОСОБА_2 за точною адресою у Державі Ізраїлі (для цього 28.05.2020 року орган досудового розслідування у межах міжнародного співробітництва детективи Національного бюро звернувся із клопотанням про надання правової допомоги до Міністерства юстиції Держави Ізраїлю), а також з урахуванням положень про те, що копія постанови надсилається стороні захисту згідно з ч. 4 ст. 280 КПК України (перелік учасників провадження, які входять до сторони захисту встановлюється параграфом 3 Глави 3 КПК України), та вона була надіслана адвокату Солодку Є. В., який здійснює представництво інтересів і захист ОСОБА_2 . Тому, слідча суддя приходить до висновку, що у цьому випадку нема порушення щодо неповідомлення учасників провадження про процесуальне рішення детектива.

Щодо затягування строків досудового розслідування, пов`язаного із зупиненням кримінального провадження, слідча суддя звертає увагу на те, що зараз формальні строки (які чітко передбачені КПК України) досудового розслідування дотримані. Разом з тим, строк досудового розслідування, як і будь-який строк у кримінальному процесі, має відповідати вимогам щодо розумності строку. Розумний строк визначається відповідно до обставин справи, що вимагає оцінки в цілому. Хоча окремі стадії провадження можуть провадитись з прийнятною тривалістю, загальна тривалість процесу може, однак, перевищити «розумний строк». Критеріями оцінки розумності строку можуть бути, зокрема, складність справи, поведінка учасників кримінального провадження (в тому числі, сторони захисту), а також відповідних органів. З урахуванням того, що деякі учасники кримінального провадження знаходяться за кордоном, загальної поведінки учасників кримінального провадження, необхідності здійснення процесуальних дій, пов`язаних із направленням запитів про міжнародну правову допомогу в межах міжнародного співробітництва, що є тривалим процесом, слідча суддя не бачить підстав вважати, що станом на зараз є затягування строків досудового розслідування. В подальшому таке питання може бути повторно переглянуте з урахуванням нових обставин.

Таким чином, слідча суддя постановляє відмову по проханнях скаржника.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 110, 280-282, 303, 304, 306, 307 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

Відмовити у задоволенні скарги адвоката Солодко Євгена Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого - заступника керівника Першого відділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня С. В. про зупинення досудового розслідування від 05 серпня 2020 року по кримінальному провадженню №52017000000000361 від 01.06.2017 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України та ч. 1 ст. 357 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідча суддя Широка К. Ю.