Документ № 92107247

Справа № 991/6543/20

Провадження 1-кп/991/60/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

07 жовтня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого: Крука Є.В.

суддів: Білоус І.О., Кравчука О.О.

секретаря судового засідання Демченко Л.О.

за участю:

прокурора Семака І. А.

захисників Черезової Т.О., Дзюби М.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 березня 2018 року за № 52018000000000215, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Жовті Води, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у м. Жовті Води, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження

4 серпня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт від 3 серпня 2020 року у кримінальному провадженні № 52018000000000215, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 березня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 6 серпня 2019 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання на 31 серпня 2020 року.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились.

Під час підготовчого судового засідання 31 серпня 2020 року прокурор четвертого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Семак І. А. звернувся до суду з клопотанням про здійснення спеціального судового провадження. Відповідно до змісту заявленого клопотання сторона обвинувачення вважає, що по відношенню до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявні підстави для здійснення розгляду справи у спеціальному судовому провадженні.

7 жовтня 2020 року до суду надійшов лист Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України від 7 жовтня 2020 року № IP/14403/19/G10/27621/EC5/R3/1, у якому зокрема зазначено: «Повідомляємо, що на адресу Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України надійшло повідомлення від НЦБ Інтерполу в Російській Федерації щодо затримання на території вказаної країни ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який розшукується Національним антикорупційним бюро України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України».

Підготовче судове засідання відбувалося протягом наступних дат: 31 серпня 2020 року, 21 вересня 2020 року, 6 жовтня 2020 року та 7 жовтня 2020 року.

2. Зміст клопотання та позиції учасників судового провадження

6 жовтня 2020 року до суду надійшло клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Семака І. А. про підготовку та подання судом клопотання про екстрадицію.

У судовому засіданні прокурор Семак А.І. подане клопотання підтримав та додатково пояснив, що за наявною у нього інформацією до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України 2 жовтня 2020 року надійшло повідомлення про затримання правоохоронними органами Російської Федерації на території російської Федерації обвинуваченого ОСОБА_1 в рамках розшуку, оголошеного каналами Інтерполу у кримінальному провадженні № 52018000000000215. Стороні обвинувачення відомо, що відповідні відомості направлені на адресу Вищого антикорупційного суду офіційними каналами. Прокурор уточнив, що просить направити клопотання про видачу (екстрадицію) ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України через Київську міську прокуратуру.

Захисники Черезова Т.О. та Дзюба М.О. проти задоволення заявленого клопотання заперечували, та надали з цього приводу до суду письмові пояснення, зазначаючи, що на момент подання клопотання стороною обвинувачення відсутні належні підстави для розгляду порушеного у клопотанні питання; у розпорядженні суду на цей час відсутнє будь-яке документальне підтвердження обставин, на які посилається сторона обвинувачення, зокрема відсутнє підтвердження факту затримання обвинуваченого ОСОБА_1 на території Російської Федерації в рамках кримінального провадження № 52018000000000215; чинний КПК України не передбачає можливості надання сторонами до суду проектів процесуальних документів; на цій стадії процесу у розпорядженні суду відсутні будь-які докази вини ОСОБА_1 , окрім наявного в матеріалах справи обвинувального акта; викладені стороною обвинувачення у обвинувальному акті та проектах додатків до клопотання відомості не відповідають дійсності і спростовуються загальновідомими фактами. За наведених обставин сторона захисту вважає, що у разі задоволення клопотання буде порушено право обвинуваченого ОСОБА_1 на справедливий суд.

3. Релевантне законодавство

Відповідно до положень ч. 1 ст. 575 КПК України клопотання про видачу особи в Україну готує слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, з дотриманням вимог, передбачених цим Кодексом та відповідним міжнародним договором України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 575 КПК України до клопотання додаються документи згідно визначеного переліку.

Безпосередній порядок оформлення та направлення документів у процесі підготовки судом клопотання про видачу особи визначається Розділом 6 Інструкції про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження, затвердженої Міністерством юстиції України № 2599/5 від 19 серпня 2019 року.

Україна і Російська Федерація є сторонами Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року.

4. Оцінка доводів сторін та мотиви суду

Розглянувши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши доводи сторін, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання, поданого стороною обвинувачення, з огляду на наступне.

Відповідно до обвинувального акта та поданих прокурором у підготовчому судовому засіданні документів обвинувачений ОСОБА_1 ухилився від явки на виклики органу досудового розслідування, за місцем свого проживання був відсутній, у зв`язку з чим 19 вересня 2019 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду постановив ухвалу, надавши дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою приводу.

Обвинувачений ОСОБА_1 залишив територію України, у зв`язку з чим постановою детектива Національного антикорупційного бюро України від 11 листопада 2019 року його було оголошено в міжнародний розшук.

24 грудня 2019 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Зі змісту ст. ст. 573, 575 КПК вбачається, що для направлення відповідного запиту мають бути дотримані наступні умови:

1) обвинувачена особа має перебувати на території іншої держави;

2) злочин, у зв`язку з якими запитується видача, передбачає покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року;

3) запит має бути направлений в межах строку притягнення до відповідальності за вчинення злочину, у зв`язку з якими запитується видача.

Суд уважає належним чином доведеним факт затримання обвинуваченого ОСОБА_1 на території Російської Федерації в рамках кримінального провадження № 52018000000000215, що підтверджується листом Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України від 7 жовтня 2020 року № IP/14403/19/G10/27621/EC5/R3/1.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Строк давності притягнення до кримінальної відповідальності у разі вчинення відповідного злочину становить п`ятнадцять років. За твердженням сторони обвинувачення злочин був вчинений ОСОБА_1 протягом 2015 - 2016 років. Тобто, строк притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, який йому інкримінується, не збіг.

Таким чином, на думку суду наявні всі необхідні умови для направлення запиту про видачу особи (екстрадицію) в Україну.

Відхиляючи доводи захисту про те, що у результаті задоволення клопотання прокурора буде порушене право обвинуваченого ОСОБА_1 на захист, суд виходить із наступного:

-кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово (ч. 4 ст. 28 КПК України);

-кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки (ч. 1 ст. 28 КПК України);

-запит про видачу особи (екстрадиція) - це процедура, яка прямо передбачена КПК України;

-обвинувальний акт містить відомості, що вважаються доведеними виключно на думку сторони обвинувачення; питання доведеності кримінального правопорушення, правильності його кваліфікації, в тому числі щодо його об`єктивної та суб`єктивної сторони, суд має вирішувати під час розгляду справи по суті та постановлення вироку в нарадчій кімнаті; за змістом кримінально-процесуального закону під час підготовчого судового засідання суд не дає оцінки фактичним обставинам, доказам та правовій кваліфікації кримінального правопорушення, визначеного обвинувальним актом, оскільки ці питання вирішуються на стадії судового розгляду та оформлюються відповідним судовим рішенням;

-обвинувачений ОСОБА_1 оголошений у міжнародний розшук;

-по відношенню до ОСОБА_1 винесено судові ухвали про надання дозволу на його затримання з метою приводу та про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вирішення судом питання про підготовку клопотання з метою звернення з запитом про видачу особи (екстрадицію), а також можлива у подальшому передача особи з Російської Федерації до України, на переконання суду, саме по собі, не призводить і не може призвести в майбутньому до порушення права обвинуваченого ОСОБА_1 на справедливий суд.

Навпаки, невідкладне вирішення відповідних питань у повній мірі відповідає духу Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у ч. 3 ст. 5 якої зокрема визначено, що «кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання», та ст. 13, де встановлено, що «кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Поряд із цим, стороною захисту не надано доказів, а судом не виявлено жодних підстав уважати, що підготовка та направлення судом клопотання про видачу особи (екстрадицію) призводить або може призвести до порушення прав ОСОБА_1 , передбачених КПК України та Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Наведене підтверджується позицією ЄСПЛ у питаннях екстрадиції, зокрема у рішенні Степлтон проти Ірландії (№ 56588/07 від 4 травня 2010 року), де поряд з іншим зазначається: «…26. Однак Суд не вважає, що факти цієї справи виявляють суттєві підстави вбачати, що існує реальний ризик того, що заявник зазнає такого «кричущого порушення» (flagrant denial) своїх прав, передбачених статтею 6, у Сполученому Королівстві. У зв`язку з цим Суд зазначає, що Сполучене Королівство є Договірною Стороною і що, як таке, воно зобов`язалося дотримуватися своїх зобов`язань за Конвенцією та забезпечувати кожному, хто знаходиться під його юрисдикцією, права та свободи, визначені в ній, включаючи гарантовані Статтею 6…».

5. Висновок

У зв`язку з тим, що:

-ОСОБА_1 обвинувачується у злочині, який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на максимальний строк за цим злочином до дванадцяти років, а строк притягнення до кримінальної відповідальності не збіг;

-ОСОБА_1 оголошений у міжнародний розшук, відносно нього винесено ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

-департаментом міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України повідомлено про факт затримання ОСОБА_1 на території Російської Федерації;

-відповідно до положень ч. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ч. 4 ст. 28 КПК України провадження щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово;

-судом не виявлено підстав вбачати, що існує реальний ризик того, що обвинувачений ОСОБА_1 зазнає «кричущого порушення» своїх прав,

суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтею 575 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора І. Семака про підготовку та подання судом клопотання про екстрадицію - задовольнити.

Звернутися до компетентного органу Російської Федерації із клопотанням про видачу в Україну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя: Крук Є.В.

Судді: Білоус І.О.

Кравчук О.О.