- Головуючий суддя (ВАКС) : Михайленко В.В.
- Секретар : Пузиря В.Р.
- Захисник/адвокат : Просянюк О.В., Рижук М.С.
- Прокурор : Висоцька Н.В., Панченко О.О.
Справа № 991/8303/20
Провадження1-кс/991/8525/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. за участю:
секретаря судового засідання Пузиря В.Р.
прокурорів Висоцької Н.В., Панченко О.О.
захисників Просянюк О.В., Рижук М.С.
підозрюваної ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Висоцької Наталії Василівни про застосування запобіжного заходу у виді застави відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , суддя, голова Харківського окружного адміністративного суду,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України,
у кримінальному провадженні № 52020000000000436, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.07.2020,
ВСТАНОВИЛА:
1.До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Висоцької Наталії Василівни, про застосування запобіжного заходу у виді застави щодо ОСОБА_1 .
1.1.В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52020000000000436 від 10.07.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, за підозрою ОСОБА_1 .
1.2.За твердженням прокурора, в ході досудового розслідування встановлені такі обставини.
1.2.1.Указом Президента України № 1037/2008 від 13.11.2008 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду строком на п`ять років.
1.2.2.Постановою Верховної Ради України від 05.09.2013 № 451-VII ОСОБА_1 безстроково обрано на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду. З 17.02.2017 вона займає посаду Голови суду.
1.2.3.Указом Президента України № 95/2017 від 03.04.2017 ОСОБА_2 безстроково призначено на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду.
1.2.4.У провадженні судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 перебуває адміністративна справа № 520/683/2020 за заявою ОСОБА_3 про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 у справі за позовом обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «СЛАЙС» до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії за нововиявленими обставинами.
1.2.5.У цій справі 12.02.2020 суддя ОСОБА_2 своїм рішенням задовольнила позов обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «СЛАЙС» до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради і визнала протиправною відмову Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради у наданні обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «СЛАЙС» містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, скасувала наказ про відмову й зобов`язала Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради надати кооперативу містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва.
1.2.6.Провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 520/683/2020 за заявою ОСОБА_3 відкрито 04.06.2020
1.2.7.Голова суду ОСОБА_1 зустрілася із суддею ОСОБА_2 , викликавши її внутрішнім телефонним зв`язком до себе у службовий кабінет, та запропонувала їй неправомірну вигоду в розмірі 1000 доларів США за нескасування вказаного рішення суду у справі № 520/683/2020 від 12.02.2020 у зв`язку з поданням ОСОБА_3 заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, зазначивши про те, що таке рішення буде в інтересах впливових осіб м. Харкова.
1.2.8.У подальшому 15.09.2020 близько 14:00 ОСОБА_1 під час зустрічі із ОСОБА_2 у своєму службовому кабінеті знову наполегливо рекомендувала судді ОСОБА_2 залишити заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення у справі № 520/683/2020 без задоволення. У ході вказаної розмови ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2 , що за прийняття вказаного рішення їй в подальшому від третіх осіб буде забезпечено підтримку та сприяння у житті й роботі.
1.2.9.Того ж дня близько 16:20 ОСОБА_1 з власного мобільного телефона зателефонувала судді ОСОБА_2 і покликала її до свого службового кабінету, який розташований в адміністративній будівлі Харківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 6, і запропонувала їй за ухвалення рішення у справі № 520/683/2020 неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США.
1.2.10.Пізніше, 18.09.2020 о 14:00 ОСОБА_1 зі свого мобільного телефона зателефонувала до судді ОСОБА_2 та домовилася з нею про зустріч 21.09.2020 о 10.00.
1.2.11.В подальшому, 21.09.2020 об 11:04, перебуваючи у власному службовому кабінеті, ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 у конверті неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США, що станом на 21.09.2020 згідно з офіційним курсом валют НБУ становило 84 330 гривень. Грошові кошти передавалися за винесення 21.09.2020 ухвали в адміністративній справі № 520/683/2020 про залишення без змін рішення суду про задоволення позву обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «СЛАИС» до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради, яким зобов`язано Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради надати кооперативу містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва.
1.2.12.У ході проведеного 21.09.2020 обшуку службового кабінету Голови суду ОСОБА_1 за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 6, вилучено білий конверт, у якому знаходилось 30 купюр номіналом по 100 доларів США, на загальну суму 3000 доларів США, які ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 як неправомірну вигоду.
1.3.Ґрунтуючись на цих обставинах, прокурор зазначає про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а саме пропозиції та наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення цією службовою особою в інтересах третьої особи дії з використанням наданої їй влади та службового становища.
1.4.В обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу прокурор зазначає про наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказує на ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення, приховання або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджанні кримінальному провадженні іншим чином
1.5.Прокурор просить визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 175 760 грн. Вважає, що такий розмір застави з огляду на фінансовий стан підозрюваної здатний запобігти ризикам кримінального провадження.
1.6.У випадку внесення застави прокурор просить покласти на підозрювану обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
1.7.Копія клопотання про застосування запобіжного заходу отримана ОСОБА_1 06.10.2020 о 14 год. 17 хв., про що свідчить її підпис на останній сторінці такого клопотання.
2.В судовому засіданні сторони кримінального провадження висловили такі позиції:
2.1.Прокурор Висоцька Н.В. підтримала клопотання, просила його задовольнити. Додатково зазначила, що менш суворий запобіжний захід не зможе нівелювати ризики кримінального провадження і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Зазначила, що ОСОБА_1 була викликана на 22.09.2020 для проведення процесуальних дій за її участі, однак того ж дня захисник повідомила про те, що підозрювана перебуває в лікарні. Враховуючи, що повідомлення про підозру вручається в день його складення, перебування ОСОБА_1 в лікарні зумовило прибуття прокурора до міста Харкова для вручення повідомлення про підозру. Паралельно повідомлення про підозру було направлено за місцем роботи і за місцем проживання.
2.2.Прокурор Панченко О.О. підтримала необхідність задоволення клопотання, зазначила, що повідомлення про підозру складено, а доручення на його вручення видано уповноваженою особою.
2.3.Захисник Просянюк О.В. просила відмовити у задоволенні клопотання. Зазначила, що оскільки у клопотанні ставиться питання про застосування запобіжного заходу відносно судді, повідомлення про підозру та доручення на його вручення мають бути підписані Генеральним прокурором або його заступником. Вважає, що ОСОБА_1 не набула статусу підозрюваного, оскільки вручення повідомлення про підозру відбулося під час перебування останньої в лікарні, коли вона не усвідомлювала суть процесуальної дії. Заперечує обґрунтованість підозри з огляду на те, що заява про вчинення кримінального правопорушення від імені заявниці та інші документи, на яких сторона обвинувачення ґрунтує свою позицію, написані різним почерком; відсутнє підтвердження зняття грифу «таємно» з матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, а протоколи за результатами негласних заходів не підтверджують факт вчинення правопорушення. Заявляє про провокацію вчинення злочину.
2.4.Захисник Рижук М.С. додатково зазначила, що направлені за місцем проживання та місцем роботи копії повідомлення про підозру не можна вважати належним врученням, адже відсутнє підтвердження їх отримання ОСОБА_1 . Вказала на відсутність ризиків кримінального провадження та строку, на який прокурор просить покласти обов`язки.
2.5.Підозрювана повідомила, що виконує обов`язки голови суду майже 4 роки, в її підпорядкуванні перебувають близько 400 осіб. Судова справа зберігається у канцелярії, в суді запроваджений електронний документообіг, отже у неї відсутня можливість доступу до матеріалів провадження без залишення слідів такого доступу. Просила відмовити у задоволенні клопотання.
3.Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.1.Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
3.2.Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
3.3.У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
3.4.Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
3.5.Запобіжні заходи під час досудового розслідування можуть застосовуватися до особи, яка набула процесуального статусу підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).
3.6. Зважаючи, що стороною захисту оспорюється наявність у ОСОБА_1 статусу підозрюваної, слідчий суддя, в першу чергу, досліджує наявність у ОСОБА_1 статусу підозрюваної. З урахуванням висловлених під час судового засідання позицій, а також встановлених законом процедурних особливостей кримінального провадження щодо суддів для відповідних висновків з цього питання дослідженню підлягають питання:
(1)чи уповноваженою особою складено повідомлення про підозру;
(2)чи уповноваженою особою вручено повідомлення про підозру;
(3)чи можна вважати врученим повідомлення про підозру з урахуванням перебування ОСОБА_1 в лікарні під час проведення відповідної процесуальної дії.
3.6.1.Як підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.10.2020, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000436 розпочате 10.07.2020. 22.09.2020 виконуючим обов`язків Генерального прокурора Говдою Р.М. було складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 05.09.2013 № 451-VII ОСОБА_1 безстроково обрано на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду. Отже, ОСОБА_1 , будучи суддею, належить до категорії тих осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження згідно зі статтею 480 КПК України. Однією зі складових особливого порядку кримінального провадження щодо судді є процедура здійснення повідомлення про підозру судді.
За загальним правилом, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором (частина перша статті 277 КПК України). Однак, в статті 276 цього Кодексу зазначено, що особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 481 КПК України письмове повідомлення про підозру судді здійснюється Генеральним прокурором або його заступником.
Підвищені гарантії незалежності судді у зв`язку зі здійсненням ним правосуддя встановлюються насамперед тому, що відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
За частиною першою статті 57 Закону № 1402-VIII особа, призначена на посаду судді, складає присягу, дотримання якої належить до його обов`язків відповідно до частини шостої статті 56 цього Закону. У статті 6 Закону № 1402-VIII передбачено, що, здійснюючи правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом. Згідно з частиною четвертою цієї статті органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.
Дотримання засади незалежності суддів нерозривно пов`язане зі спеціальним порядком провадження щодо них у кримінальних справах. Так, законодавцем у статті 480 КПК України визначено перелік осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження, що є проявом диференціації кримінальної процесуальної форми шляхом визначення особливого порядку проведення слідчих (розшукових) і процесуальних дій щодо осіб, які мають особливий публічний правовий статус у суспільстві, зокрема суддів. Тому ускладнення кримінально-процесуальної форми здійснення підозри суддям є додатковою гарантією їх незалежності.
Додаткова гарантія у формі встановлення спеціальної процедури здійснення повідомлення про підозру суддям полягає саме в перевірці підстав і наступному складанні та підписанні повідомлення визначеними законом суб`єктами.
Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» у разі відсутності Генерального прокурора його повноваження здійснює перший заступник Генерального прокурора, а в разі відсутності першого заступника - один із заступників Генерального прокурора. Наказом Генерального прокурора від 29.07.2020 Говду Романа Михайловича призначено на посаду Першого заступника Генерального прокурора. Отже, виконання обов`язків Генерального прокурора здійснюється особою у зв`язку з зайняттям особою посади Першого заступника чи заступника Генерального прокурора.
Таким чином, зазначення в повідомленні про підозру посади «виконуючий обов`язки Генерального прокурора» узгоджується з вимогами закону України «Про прокуратуру» і жодним чином не зменшує обсягу наданих спеціальному суб`єкту повноважень.
Отже, вимоги кримінально процесуального законодавства щодо суб`єкта, який має право складати підозру щодо судді стороною обвинувачення дотримані.
3.6.2.З урахуванням викладено у п. 3.6.1 цієї ухвали відповідно і уповноваження іншої особи (прокурора групи прокурорів, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням) на вручення повідомлення судді про підозру, складеного належним суб`єктом, не призводить до порушення гарантії, передбаченої статтею 481 КПК України.
3.6.3.Відповідно до ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Як вбачається з матеріалів клопотання та пояснень учасників, в день складення повідомлення про підозру прокурором вчинялися дії щодо виконання покладених на нього функцій. Зокрема, у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 за місцем проживання, у відповідності до вимог статей 111, 135, 278 КПК України повідомлення про підозру було направлено 22.09.2020 на адресу Комунального підприємства «Жилкомсервіс» та заступнику голови Харківського адміністративного суду ОСОБА_5 . Того ж дня, прокурор у присутності чергового лікаря ОСОБА_6 вручила повідомлення про підозру та пам`ятку про права та обов`язки безпосередньо ОСОБА_1 у приміщенні лікарняної палати, що підтверджується відміткою на повідомленні та відеозаписом.
Зважаючи на те, що в момент вручення повідомлення про підозру особа набуває спеціального статусу та, як наслідок, до неї можуть застосовуватися визначені законодавством заходи процесуального примусу, слідчий суддя має встановити, чи вплинув на обмеження прав ОСОБА_1 її стан під час вручення повідомлення про підозру.
З наданих документів вбачається, що на момент госпіталізації у ОСОБА_1 були скарги на заніміння лівих кінцівок, утруднення при ході, головний біль, роздратованість та загальну слабкість. Зі слів хворої 22.09.20 після стресу, на фоні високих цифр АТ, розвинулося заніміння лівих кінцівок та загальна слабкість (виписка № 3664 із медичної карти стаціонарного хворого). Вказане підтверджує, що на момент госпіталізації ОСОБА_1 була при свідомості. З наданих документів, та за відсутності відповідних експертних висновків, слідчий суддя не вбачає за можливе встановити рівень свідомості та розуміння ОСОБА_1 обставин об`єктивної дійсності під час вручення їй повідомлення про підозру.
При чому слідчий суддя враховує, що вручення повідомлення про підозру відбувалося з дозволу чергового лікаря та в його присутності, отже стан ОСОБА_1 не був таким, що унеможливлює проведення відповідної процесуальної дії - вручення повідомлення про підозру. На відміну від проведення слідчих (розшукових) дій, з приводу якого на відео записі вручення повідомлення про підозру зафіксовані заперечення лікаря.
Як встановлено в судовому засіданні, прокурор в день складання повідомлення про підозру залишила текст повідомлення та пам`ятку про права та свободи безпосередньо ОСОБА_1 .
3.6.4.Отже, з урахуванням того, що повідомлення про підозру складено уповноваженим суб`єктом, воно безпосередньо вручено ОСОБА_1 у лікарні та направлено за місцем проживання та роботи останньої, слідчий суддя доходить до висновку, що ОСОБА_1 має статус підозрюваної у цьому провадженні.
3.7.Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:
-чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;
-чи наявні ризики кримінального провадження;
-чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам;
-індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України.
Отже, при вирішенні поставленого прокурором питання слідчому судді належить дослідити кожен із зазначених критеріїв в їх взаємозв`язку.
3.8.Щодо обґрунтованої підозри:
3.8.1.Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
3.8.2.Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
3.8.3.В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а саме пропозиції та наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення цією службовою особою в інтересах третьої особи дії з використанням наданої їй влади та службового становища.
3.8.4.Стаття 369 КК України встановлює кримінальну відповідальність за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
3.8.5.Частина третя ст. 369 КК України встановлює кримінальну відповідальність, в тому числі, за пропозицію чи обіцянку надати неправомірну вигоду службовій особі, яка займає відповідальне становище. В примітці до ст. 364-1 КК України вказано, що у статті 369 цього кодексу під неправомірною вигодою розуміють, в тому числі, грошові кошти, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав. Службовими особами, які займають відповідальне становище, зокрема, є судді (п. 2 примітки до ст. 368 КК України). В цьому кримінальному провадженні встановлюється наявність ознак складу кримінального правопорушення щодо пропозиції і надання неправомірної вигоди судді, отже особі, яка займає відповідальне становище.
3.8.6.Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 14.07.2020, остання повідомила, що від голови Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 їй надійшла пропозиція не скасовувати прийняте раніше рішення від 12.02.2020 у справі № 520/683/2020 у зв`язку з подачею заяви про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами. За таке ОСОБА_2 запропонували 1000 доларів США. Згідно з показаннями ОСОБА_2 , наданими під час допиту 17.09.2020, ОСОБА_1 15.09.2020 зазначила, що «товариші очікують позитивного рішення у справі № 520/683/2020 на їхню користь та пропонують допомогу та захист при несприятливих ситуаціях у її житті»; крім того ОСОБА_1 показала ОСОБА_2 три пальці, запитавши, чи вистачить їй цього (протокол допиту свідка від 17.09.2020). Крім того, протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 16.08.2020 та 24.09.2020 підтверджуються зазначені обставини.
3.8.7.Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
3.8.8.Для визначення причетності ОСОБА_1 до подій кримінального правопорушення слідчим суддею досліджені відомості, надані сторонами, зокрема:
-заява ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення від 10.07.2020, в якій вона повідомила про отримання пропозиції неправомірної вигоди від ОСОБА_1 (а.с. 29);
-протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 10.07.2020, під час якого вона повідомила про пропозицію ОСОБА_1 надати їй неправомірну вигоду в розмірі 1000 доларів США за нескасування рішення суду від 12.02.2020 у справі № 520/683/2020 у зв`язку з поданням заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами (а.с. 30-33);
-протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 17.09.2020, під час якого вона повідомила, що 15.09.2020 Голова суду ОСОБА_1 запропонувала їй за залишення в силі рішення від 12.02.2020 у справі № 520/683/2020 та закриття цього питання 21.09.2020 суму в розмірі 3000 доларів США (а.с. 75-77);
-протокол обшуку від 21.09.2020, який проводився у службовому кабінеті голови суду ОСОБА_1 , в ході якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 3000 доларів США (а.с. 72-74);
-протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 21.09.2020, яка повідомила про надання їй головою суду ОСОБА_1 в її службовому кабінеті 21.09.2020 неправомірної вигоди в розмірі 3000 доларів США за прийняття рішення у справі (а.с. 78-82);
-протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 16.09.2020, яким задокументовано спілкування ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з питання нескасування рішення суду від 12.02.2020 у справі № 520/683/2020 у зв`язку з поданням заяви про перегляд за нововиявленими обставинами (а.с. 83-88);
-протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.09.2020, яким задокументовано передачу ОСОБА_1 . ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 3000 доларів США (а.с. 89-91);
3.8.9.Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, на цьому етапі досудового розслідування дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри. За результатом аналізу зазначених у п. 3.8.8 цієї ухвали відомостей у їх системному взаємозв`язку за стандартом «обґрунтованої підозри» можливо стверджувати про причетність ОСОБА_1 до кримінального правопорушення. Версія досудового розслідування про те, що підозрювана пропонувала та надала неправомірну вигоду судді Харківського окружного адміністративного суду за нескасування останньою свого рішення від 12.02.2020 на даному етапі узгоджується з дослідженими матеріалами клопотання. Отже, підозра є обґрунтованою, вона ґрунтується на відомостях, що об`єктивно пов`язують підозрювану із кримінальним правопорушенням, а під час розгляду клопотання не виникло будь-якого іншого розумного обґрунтування участі підозрюваної у подіях, про які йдеться, ніж та, щодо якої стверджує прокурор.
3.8.10.Слід, однак, зауважити, що на цьому етапі провадження слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих відомостей лише визначає, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.
3.8.11.Оскільки під час судового засідання стороною захисту зроблено заяву про те, що підозра обґрунтовується матеріалами, отриманими внаслідок провокації, слідчий суддя вважає за необхідне окремо розглянути це питання. Хоча наявність або відсутність провокації на вчинення злочину встановлюється вже під час судового розгляду по суті, що вироблено численними рішеннями ЄСПЛ («Ваньян проти Росії», «Худобін проти Росії», «Раманаускас проти Литви», «Раманаускас проти Литви №2»), прецедентне право Європейського суду не забороняє посилатися на стадії розслідування кримінальної справи і у випадку, якщо дозволяє характер злочинної дії, на докази, отримані в результаті проведення співробітниками органів внутрішніх справ операцій під прикриттям (наприклад, рішення ЄСПЛ від 15 червня 1992 року у справі «Люді проти Швейцарії»). Крім того, стандарт ч. 3 ст. 17 КПК України передбачає, що підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Досліджуючи питання провокації і, відповідно, можливе обґрунтування підозри доказами, отриманими незаконним шляхом, слідчий суддя на даному етапі не вбачає підстав для встановлення відповідного факту. Із наданих матеріалів вбачається певна послідовність і логічність дій органу досудового розслідування. Так, відомості про вчинення кримінального правопорушення були внесені до ЄРДР 10.07.2020 (а.с.12), в цей же день винесено постанову про доручення проведення досудового розслідування слідчий групі (а.с. 24-26) і допитано ОСОБА_2 як свідка (а.с. 30-33), після чого, як вбачається із протоколів (а.с. 83-91), 29.07.2020 отримано дозволи слідчого судді на проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Отже, на даному етапі провадження, на підставі наданих матеріалів, стверджувати про наявність провокативного елементу немає підстав.
3.8.12.Разом з тим, доводи сторони захисту щодо відсутності дати згоди на конфіденційне співробітництво, наявності розбіжностей, які дали підстави сумніватися у справжності і достовірності заяви про вчинення злочину, процесуальні аспекти руху кримінального провадження від моменту подання заяви заявником до моменту повідомлення про підозру у вчиненні злочину, підлягають ретельній перевірці.
3.9.Щодо ризиків кримінального провадження:
3.9.1.Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
3.9.2.Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов`язки, про покладення яких клопоче прокурор, - бути у взаємозв`язку з ними. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
3.9.3.На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрювана може:
-переховуватися від органів досудового розслідування та суду,
-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення,
-незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
3.9.4.Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду
Вказана прокурором кількість перетинів ОСОБА_1 кордону в напрямку виїзд 5 разів не свідчить про можливість безперешкодного перетину кордону. Слідчим суддею встановлено, що ця кількість виїздів була здійснена підозрюваною протягом 2017 року, що не свідчить про їх інтенсивність.
ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_1 , у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування «пільгових» інститутів кримінального права у відповідній категорії справ, та наявність документів для виїзду закордон.
Досудове розслідування, як процедура, пов`язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки такої особи. Адже співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Отже, оцінюючи можливість підозрюваної переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження. Співставлення можливих негативних для підозрюваної наслідків переховування у вигляді її можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, застосування до підозрюваної запобіжного заходу вбачається обґрунтованим.
Тим більше, що відомостей про наявність соціальних зв`язків, які в умовах притягнення до кримінальної відповідальності, могли б утримувати підозрювану в місці свого проживання від переховування від органу досудового розслідування та суду, слідчому судді не надано. Відповідно до інформації, яка міститься в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, у ОСОБА_1 відсутні члени сім`ї, з якими вона спільно проживає та/або пов`язана спільним побутом.
3.9.5.Ризик знищення, приховування або спотворення речей і документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Ризик знищення документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, є досить вірогідним. Характер інкримінованого злочину має ознаки вчинення шляхом використання службового становища. На даний час ОСОБА_1 є суддею та Головою Харківського окружного адміністративного суду. Отже, використовуючи своє службове становище і посаду, з метою уникнення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, підозрювана може вчиняти дії із знищення документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, зокрема матеріалів адміністративної справи № 520/683/2020, які станом на час розгляду клопотання ще перебувають в розпорядженні суду, або схилити до вчинення таких дій підпорядкованих їй працівників суду.
Статус судді та адміністративна посада наділяють підозрювану певними організаційно-розпорядчими і адміністративними функціями, в тому числі по відношенню до інших працівників суду (секретаря судового засідання, помічників судді, працівників апарату суду), а враховуючи тривалий час роботи в системі судоустрою, ризик знищення документів обумовлюється також можливим авторитетом підозрюваної до інших осіб. Отримані під час спільної праці дружні, приятельські стосунки, або відносини, які випливають із почуття поваги та авторитету, мають зазвичай тривалий характер.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. При чому збирання доказів здійснюється протягом всього досудового розслідування, в тому числі, в залежності від попередньо отриманої доказової інформації, методики і тактики досудового розслідування. За таких обставин, на початковому етапі притягнення особи до відповідальності через повідомлення їй про підозру, підозрюванай, що має доступ до матеріалів, пов`язаних з подією кримінального правопорушення, може вчиняти спроби їх знищення, приховування або спотворення.
3.9.6.Ризик незаконного впливу на свідка
З підстав, викладених у п. 3.9.5 цієї ухвали, слідчий суддя доходить висновку про наявність ризику впливу на свідка. Досліджені під час розгляду клопотання показання свідчать про їх значущість для доведення обставин, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні. Ризик незаконного впливу на інших осіб об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідка, оскільки, не будучи обмеженою у вільному доступі до свідка, підозрювана може здійснювати на неї вплив з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їй відомі.
3.9.7.Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Що стосується ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то він не знайшов свого підтвердження під час розгляду клопотання. Твердження прокурора, що ОСОБА_1 маючи значний досвід роботи в судових органів, обізнана з тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень, не мають під собою підґрунтя, оскільки підозрювана вчиняла правосуддя протягом своєї професійної діяльності в адміністративному судочинстві.
3.9.8.Викладене у пунктах 3.9.4 - 3.9.7 цієї ухвали призводить до висновку про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор. Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
3.10.Щодо особливостей кримінального правопорушенні і індивідуальних обставин підозрюваної
3.10.1.Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності додаткові обставини.
3.10.2.Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу враховує такі обставини:
-надані відомості свідчать про наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, вагомість яких з урахуванням доводів, викладених у п. 3.8.12 цієї ухвали, має бути ретельно перевірена;
-інкримінований злочин КК України відноситься до тяжких і у разі визнання підозрюваної винуватою, їй загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої, та без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права;
-станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 виповнилося 47 повних років;
-даних про те, що підозрювана має міцні соціальні зв`язки на території України не надані.
-майновий стан підозрюваної можна охарактеризувати, як забезпечений. Наявними матеріалами підтверджується володіння нею нерухомим майном: квартирою у м. Харкові, площею 50,7 кв.м. та земельної ділянкою у Харківській області площею 830 кв. м. Крім того, підозрювана задекларувала об`єкт незавершеного будівництва - садовий будинок у Харківській області площею 134 кв.м. Із декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави за 2019 рік вбачається сукупний дохід сукупний дохід ОСОБА_1 у сумі 1 353 216,00 грн. та наявність готівкових коштів у сумі 371 950 грн;
-підозрювана ОСОБА_1 раніше не судима; відомостей про застосування до неї раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення їй про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано. Стороною захисту надано відомості, які характеризують підозрювану з позитивного боку.
3.11.Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу
Хоча розмір застави, щодо якого клопоче прокурор, становить 175 760 грн, визначений в межах ч. 5 ст. 182 КПК України, та не є непомірним для підозрюваної, слідчий суддя з урахуванням індивідуальних особливостей підозрюваної та встановлених ризиків кримінального провадження доходить висновку, що нівелювати ризики кримінального провадження та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної можливо за допомогою менш суворого запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин цієї справи достатнім та дієвим стане запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрювану зобов`язання виконувати покладені на неї слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 КПК (частина 1 статті 178 КПК).
3.12.Щодо покладення обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України:
3.12.1.У зв`язку із обранням підозрюваній запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою та встановленими ризиками кримінального провадження (п. 3.9 цієї ухвали), слідчий суддя вважає за необхідне визначити обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України а саме:
-повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_2 - суддею Харківського окружного адміністративного суду;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
3.12.2.Що стосується обов`язку прибувати до слідчого в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом, то такий обов`язок виникає одночасно з набуттям особою відповідного процесуального статусу (п.1 ч. 7 ст. 42 КПК України). В світлі конкретних обставин цієї справи слідчий суддя не вбачає за необхідне додаткове покладення такого обов`язку в порядку ст. 194 КПК України
3.12.3.Щодо обов`язку не відлучатися з міста Харкова, то на цьому етапі слідчий суддя не може дійти висновку, що покладення цього обов`язку підвищить дієвість кримінального провадження, а відсутність цього обов`язку може якимось чином негативно вплинути на його рух.
3.12.4.Обов`язки покладаються на підозрювану строком до 08.12.2020, однак в межах строку досудового розслідування (ч. 7 ст. 194 КПК України).
3.12.5.Враховуючи, що в частині покладення обов`язків клопотання прокурора задовольняється частково, слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити підозрюваній процесуальні обов`язки, які покладаються законом в силу наявності відповідного статусу. Так, відповідно до ч. 7 ст. 42 КПК України підозрюваний зобов`язаний:
1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.
4.Згідно зі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 195, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИЛА:
1.Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.
2.Застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
3.Покласти на підозрювану такі обов`язки:
-повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_2 - суддею Харківського окружного адміністративного суду;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
4.Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити в межах строку досудового розслідування до 22.11.2020 включно.
5.Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
6.Контроль за виконанням ухвали покласти на детектива, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
7.Ухвала оскарженню не підлягає.
8.Повний текст ухвали оголошений 12 жовтня 2020 року.
Слідчий суддя В.В. Михайленко