- Головуючий суддя (АП ВАКС): Семенников О.Ю.
справа № 991/7813/20
провадження №11-сс/991/848/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2020 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 вересня 2020 року про повернення скарги,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
21 вересня 2020 року ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі САП), яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений Кримінальним процесуальним кодексом України (далі КПК) строк.
Проте, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 вересня 2020 року скаргу повернуто як таку, що подана особою, яка не має права подавати скаргу.
Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.
07жовтня 2020року ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу слідчого судді, яку вважає необґрунтованою, такою, що суперечить нормам діючого процесуального законодавства, та, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати і постановити нову ухвалу про задоволення скарги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_5 зазначає, що оскільки він має статус свідка у кримінальному провадженні №12015100100003812 від 01 квітня 2015 року, а тому на нього покладено ряд обов`язків, які обмежують його права. Проте, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду, здійснивши розгляд скарги без його участі, безпідставно дійшов висновку про те, що він не є особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, та, як наслідок, не має права подавати скаргу на бездіяльність прокурора САП (яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які прокурор зобов`язаний вчинити у визначений КПК строк), чим позбавив його права на справедливий розгляд скарги, гарантований ст.21 КПК.
Позиції учасників судового провадження.
Особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її в повному обсязі.
Прокурор в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч.4 ст.405КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, у зв`язку з чим розгляд апеляційної скарги проведено без участі прокурора.
Мотиви суду.
Як визначено ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Статтею 24 КПК законодавчо передбачено гарантоване право кожного на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так, на досудовому провадженні за п.1 ч.1 ст.303КПК можебути оскарженобездіяльність слідчого,дізнавача,прокурора,яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
З матеріалів провадження вбачається, що 25 серпня 2020 року ОСОБА_5 на адресу САП надіслано клопотання про закриття кримінального провадження №12015100100003812 від 01 квітня 2015 року (в межах якого його допитано в якості свідка) у зв`язку із закінченням строку досудового слідства, яке отримано 28 серпня 2020 року.
12 вересня 2020 року ОСОБА_5 отримав відповідь прокурора, в якій зазначено, що правом подавати клопотання про закриття кримінального провадження та виконання будь-яких процесуальних дій діючим законом свідків не наділено, тому правові підстави для задоволення викладених у листі від 25 серпня 2020 року питань чи прийняття рішення про відмову в ії задоволенні відсутні.
З урахуваннямотриманої відповіді,21вересня 2020року ОСОБА_5 звернувся зіскаргою доВищого антикорупційногосуду набездіяльність прокурораСАП, якособа,права чизаконні інтересиякої обмежуютьсяпід часдосудового розслідування.
Як зазначено слідчим суддею Вищого антикорупційного суду в оскаржуваному рішенні, відносно ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01 квітня 2015 року проводилась лише слідча дія - допит свідка, у зв`язку з чим ОСОБА_5 на даний час не є особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, тобто в розумінні п.16-1 ч.1 ст.3 КПК особою, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом і, як наслідок, не є особою, яка має права подавати скаргу. При цьому слідчий суддя за наданими матеріалами скарги встановив відсутність доказів того, що ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні є заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, або особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування мотивів щодо повернення скарги заявникові.
При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, дослідивши надані матеріали, приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.220КПК клопотання сторонизахисту,потерпілого ійого представникачи законногопредставника,представника юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,про виконаннябудь-якихпроцесуальних дійта увипадках,установлених цимКодексом,іншої особи,права чизаконні інтересиякої обмежуютьсяпід часдосудового розслідування,або їїпредставника слідчий,дізнавач,прокурор зобов`язанірозглянути встрок небільше трьохднів змоменту поданняі задовольнитиїх занаявності відповіднихпідстав.
Згідно з ст.65 КПК свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.
Визначений ст.66 КПК перелік прав та обов`язків свідка у кримінальному провадженні є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Положенням п.16-1 ч.1 ст.3 КПК визначено, що особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування визнається особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом.
Проведення у вищевказаному провадженні допиту ОСОБА_5 не оспорюється учасниками провадження та визнано ним під час апеляційного розгляду.
В той же час, незважаючи на допит в якості свідка, ОСОБА_5 в судовому засіданні наголосив, що при зверненні до прокурора з вищевказаним клопотанням та із скаргою до слідчого судді, має статус особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, в тому числі через положення ч.2 ст.66 КПК.
Визначення поняття іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування викладене у п.16-1) ст.3, яким доповнено положення даної статті згідно із Законом№ 2213-VIIIвід 16листопада 2017 року.
Аналізуючи положення чинного КПК, суд констатує про розмежування процесуальних статусів свідка та особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, у зв`язку з чим, переглядаючи ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, та надаючи оцінку твердженням ОСОБА_5, що у зв`язку з проведенням стосовно нього процесуальних дій у кримінальному провадженні №12015100100003812 у нього виникли процесуальні обов`язки, передбачені ч.2 ст.66 КПК, в тому числі обов`язок прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, та не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, які стали відомі ОСОБА_5 у зв`язку з виконанням його обов`язків свідка, колегія суддів зазначає, що визначені обов`язки, зазначені в ч.2 ст.66 КПК, пов`язані саме із статусом свідка у кримінальному провадженні, встановлені кримінальним процесуальним законодавством, за порушення яких може наступати відповідна кримінальна відповідальність, та за своїм змістом не можуть одночасно надавати тій же особі іншого процесуального статусу у тому ж провадженні.
Слід зазначити, що ОСОБА_5 ані в скарзі слідчому судді, ні в апеляційній скарзі не зазначив які саме його права чи законні інтереси обмежені або обмежуються під час досудового розслідування, в рамках якого він допитаний в якості свідка. Крім того, ОСОБА_5 також не надано будь-яких доказів, що зобов`язання, які покладені на нього після набуття статусу свідка у кримінальному провадженні є реальними обмеженнями чи у будь-якому випадку стануть реальними в майбутньому. Гіпотетична можливість зазнати обмежень в рамках кримінального провадження не може свідчити про те, що особа набула процесуального статусу за п.16-1 ч.1 ст.3 КПК.
Таким чином, приймаючи рішення про повернення клопотання особі, яка його подала, слідчий суддя на підставі вимог п.1 ч.2 ст.304 КПК, враховуючи процесуальний статус ОСОБА_5, який є свідком у кримінальному провадженні, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у особи процесуального права звертатись до слідчого судді зі скаргою в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК.
Щодо доводів ОСОБА_5 стосовно розгляду скарги слідчим суддею без його участі, суд вважає їх помилковим, оскільки рішення про повернення скарги прийняте слідчим суддею під час перевірки на її прийнятність, а тому розгляд скарги слідчим суддею по суті заявлених в скарзі питань не здійснювався.
В аспекті викладеного, твердження ОСОБА_5 про те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя при вирішенні питання щодо прийнятності скарги, дослідив всі обставини, з`ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК.
На підставі викладеного, оскільки інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують, істотних порушень вимог КПК, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено, ухвала слідчого судді від 22 вересня 2020 року є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги ОСОБА_5, підлягають залишенню без задоволення.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що повернення скарги слідчим суддею відповідно до положень ч.7 ст.304КПК не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 306, 309, 407, 422 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 вересня 2020 року про повернення скарги залишити без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ ______________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3