Документ № 92344301

Справа № 761/8826/19

1-кп/910/71/19

УХВАЛА

16 жовтня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуюча ОСОБА_1,

судді ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання ОСОБА_4,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52015000000000009, №52018000000000153 по обвинуваченню:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, що проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.5ст.191 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Київ, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.5ст.191 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, який народився у м. Світловодськ, Кіровоградської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_4,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5ст. 191; ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3ст. 209КК України,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився у м. Владивосток (Російська Федерація), громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5,

увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.27, ч.5ст.191 КК України,

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, який народився у м.Жовті Води, Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6, та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_7,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209КК України,

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, який народився у м.Київ, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8, та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_9

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч.5ст. 27, ч. 4 ст.28, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, який народився у м. Жовті Води, Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_10,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 2ст. 27, ч. 4 ст.28, ч.5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, який народився у м. Київ, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_11, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_12,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 5ст. 27, ч. 4 ст.28, ч. 5 ст. 191 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення - прокурор: ОСОБА_13,

сторона захисту - захисники: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,

ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 ОСОБА_20, ОСОБА_21,

обвинувачені: ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

в с т а н о в и в:

У судовому засіданні 16 жовтня 2020 року захисник обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ОСОБА_18 заявила відвід колегії суддів у складі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .

В обґрунтування заявленого відводу захисник посилалась на те, що на офіційному сайті суду розміщено публікацію повідомлення про втручання у діяльність суддів щодо здійснення правосуддя, яке підписано ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якому зазначено, що нібито захист у цій справі здійснив спроби незаконного впливу на колегію суддів з метою перешкоджання кримінальному провадженню, прийняття бажаних захисту неправосудних рішень, а тому, на переконання захисника ОСОБА_18, суд таким формулюванням у повідомленні про втручання виявив свою необ`єктивність, адже, не дослідивши матеріали справ, вже наперед сформував та поширив суб`єктивну думку про те, що бажане рішення захисту (виправдувальний вирок) вже апріорі є неправосудним. Захисник також вважає, що у повідомленні про втручання суд посилається на обставини, які не є тиском на суд, а є способом реалізації стороною захисту своїх процесуальних прав. Додає, що поширення на сайті суду публікації про повідомлення про втручання, напередодні судового засідання по цій справі, яке мало відбутись 08 жовтня 2020 року, свідчить про здійснення тиску на сторону захисту, з метою домогтись бездіяльності захисників щодо виконання своїх обов`язків по відношенню до клієнтів. Водночас, зазначення у повідомленні про втручання обставин вибуху на території суду 01жовтня 2020 року є прямим звинуваченням сторони захисту у вчиненні злочину, а вказівка на те, що зазначений вибух було здійснено на місці автомобіля судді ОСОБА_1 свідчить про те, що сторону захисту звинувачують фактично у погрозі особисто головуючій судді. На думку захисника, це звинувачення містить суб`єктивний характер та демонструє неможливість судді об`єктивно ставитись до учасників процесу зі сторони захисту, адже за переконанням суддів, які підписали таке повідомлення про втручання, саме обвинувачений та захисник вчинили дії, направлені проти судді. Захисник, також послалася на те, що молодий вік головуючої у справі та недостатній досвід ведення судового розгляду у кримінальних провадженнях, де є значна кількість учасників процесу та у резонансних справах, призвела до конфліктної ситуації у судовому засіданні. Більше того, головуюча вдавалась до недопустимих мір шантажу та погроз обвинуваченим за активної поведінки захисників під час здійснення ними обов`язків щодо захисту клієнтів. Також, захисник ОСОБА_18 вважає, що публікація повідомлення про втручання на сайті суду фактично вказує на те, що судді вдались до публічних коментарів справи.

Всі учасники зі сторони захисту підтримали заявлений відвід. Захисник ОСОБА_14 додав, що на його переконання, колегія суддів примушує перебувати його у залі судових засідань з обвинуваченим ОСОБА_7, який контактував з хворим на коронавірус. Обвинувачений ОСОБА_8 вважав, що конфлікт між стороною захисту та колегією суддів виник саме після спроби зміни останніми порядку дослідження доказів. Захисник ОСОБА_21 додала, що суд порушив право на захист, не запропонувавши їй часу для спілкування з обвинуваченим ОСОБА_6 та ознайомленням з матеріалами кримінального провадження. Захисник ОСОБА_17 додала, що вважає відводи обґрунтованими, також з огляду на те, що коли причини її неявки у судове засідання були визнані судом як поважні, водночас, суд опублікував на своїй інтернет сторінці інформацію про нібито неналежне виконання нею своїх професійних обов`язків, що складає враження у громадян України щодо учасників процесу.

Також, захисник ОСОБА_20 додав, що вважає відвід обґрунтованим і через те, що 05 квітня 2017 року головуюча суддя ОСОБА_1, будучи суддею Гребінківського районного суду Полтавської області, звернулася до Вищої ради правосуддя (далі ВРП) в аналогічній ситуації з повідомленням про втручання. 25жовтня 2017 року ВРП відмовила у вжитті заходів щодо забезпечення незалежності суддів, вказавши, що право відводів, клопотань є формою захисту. Водночас, суддя знову звернулась із таким повідомленням. Також, у рамках такого провадження всі учасники даної справи будуть запрошені для дачі показань, у тому числі адвокат ОСОБА_22 та судді, тому, наявний конфлікт інтересів. Захисник також звернув увагу на те, що дана колегія суддів ініціювала шість дисциплінарних проваджень щодо адвокатів із всього дев`яти зроблених судом, що також може свідчити про упередженість. Окрім того, на думку захисника, після заяви про вчинення злочину на подвір`ї суду, члени колегії суддів стали потерпілими, а тому вони не можуть бути об`єктивними при розгляді даного кримінального провадження. Також, захисник вказав, що колегія суддів є упередженою, адже ОСОБА_7 повідомив про контакт протягом трьох діб з близькою для нього людиною, в якої вчора ввечері підтверджено коронавірус, однак суд продовжує судове засідання. Також, додав, що причиною всьому стала зміна судом порядку дослідження доказів і якщо суд не змінить його, то він буде змушений по кожному документу подавати зауваження, заперечення.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав заявлений відвід та додав, що повідомлення про втручання, адресоване не до ВРП та Генерального прокурора, а до суспільства в цілому, при цьому суд маніпулює фактами та обманює суспільство та самих себе. Вважає, що якщо головуюча суддя рахує його злочинцем, який підірвав її машину, то вона повинна була заявити самовідвід. А якщо, головуюча суддя так не думає, то вона заздалегідь всіх обманює.

Обвинувачений ОСОБА_9 вважав, що упередженість суду була виражена і у тому, що у період його самоізоляції через рішення суду він був змушений приймати участь у судовому засідання у режимі відеоконференції.

Захисник ОСОБА_16 додав, що своєю заявою, суд висловив недовіру не тільки адвокатам у даному кримінальному провадженні, а взагалі Національній асоціації адвокатів України (далі НААУ). У вказаній заяві, суд фактично пише, що НААУ причетна до вибуху, який стався на території суду. Вважає, що виходячи з поведінки членів колегії суддів, жоден з адвокатів не може приймати участь у даній справі. На думку захисника, даний склад суду не може більше розглядати дану справу, оскільки ним було порушено усі можливі норми існуючого законодавства України. При цьому, захисник ОСОБА_16 зазначив, що суд сам створив таку ситуацію, ображаючи адвокатів, коли вже третій місяць не можна рухатись до дослідження доказів, таким чином, навмисно, затягуючи процес. Також, вважає, що з метою прискорення розгляду справи, колегія суддів має заявити самовідвід.

Розглядаючи заявлений відвід, суд виходить із наступного.

Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 1ст.21КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК України).

Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді передбачений ст.75,76 КПК України, це зокрема, й наявність сумніву у його неупередженості.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) «Олександр Волков проти України» від 09квітня 2013 року (заява № 21722/11), зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно із: суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 рішення).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Білуха проти України», п.п.49, 50). Тест об`єктивності передбачає встановлення того, чи наявні доказані факти, які можуть викликати сумніви у неупередженості (рішення у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії», п. 45). При цьому, при визначенні наявності законних підстав сумніватися у безсторонності певного судді позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, вирішальним є те, чи є відповідні побоювання виправданими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», п. 44).

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується доки не встановлена на підставі доказів наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді.

У своїй заяві про відвід захисник ОСОБА_18 фактично стверджує про упередженість колегії суддів через те, що останні звернулися із повідомленням про втручання у їхню діяльність деяких учасників даного кримінального провадження.

Варто зазначити, що реагування суддів на дії, які на їх переконання, спрямовані на перешкоджання виконанню ними своїх професійних обов`язків, за змістом ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язком суддів. Водночас, відповідно до цієї ж статті, це є і гарантією їх незалежності - конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону.

Таким чином, звернення суддів із повідомленням про втручання у здійснення правосуддя, за наявності ознак такого, є прямою вимогою чинного законодавства, недотримання якої підриває незалежність судової влади.

Відповідно, судді у даному кримінальному провадженні, вбачаючи дії, що за своїм змістом мають за мету вплинути на здійснення правосуддя колегією суддів, виконали свій професійний обов`язок, що не може свідчити про їх небезсторонність.

Твердження захисника ОСОБА_18 про те, що суд у повідомленні про втручання фактично наперед сформував та поширив суб`єктивну думку про те, що бажане рішення захисту (виправдувальний вирок) вже апріорі є неправосудним не відповідає дійсності. У відповідному повідомленні судді не допустили жодних висловлювань, які б вказували на можливу неправосудність виправдувального вироку у справі. Тому, відповідні доводи захисника є надуманими.

Щодо посилань захисника ОСОБА_18 на ніби-то публічне коментування суддями обставин даного кримінального провадження, то вони не відповідають дійсності. Так, повідомлення суддів про втручання у їх діяльність було опубліковано на офіційній сторінці Вищого антикорупційного суду на веб-порталі «Судова влада України» з метою висвітлення діяльності суду та є частиною його комунікаційної діяльності із суспільством.

Відповідна публікація не містить жодних оціночних суджень, ані з боку Вищого антикорупційного суду, ані з боку колегії суддів у даному кримінальному провадженні. Таке висвітлення здійснено прес-службою суду, а не самими суддями. Тому, обов`язку суддів утримуватись від публічних коментарів щодо розгляду справи порушено не було.

До того ж, згідно із засадою 6 Рекомендації N R (2003) 13 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо порядку надання інформації про розгляди у кримінальних справах через засоби масової інформації» у контексті кримінального провадження, що зачіпає суспільний інтерес, або іншого розгляду, які привернули увагу громадськості, судова влада і поліція повинні інформувати засоби масової інформації про свої дії, якщо це не порушує таємницю слідства і поліцейського розслідування або відкладає або перешкоджає закінченню розгляду. У кримінальних справах, розгляд яких триває протягом тривалого терміну, така інформація повинна надаватися регулярно.

Щодо посилань захисника ОСОБА_20 про те, що судді ОСОБА_1 . ВРП уже відмовляла у вжитті заходів щодо забезпечення незалежності суддів з аналогічних підстав, то вказане не відповідає дійсності. У повідомленні про втручання у даній справі судді звертались за сукупністю обставин, з поміж яких подача заяв та клопотань з метою перешкодити виконанню службових обов`язків суддями.

Доводи захисника ОСОБА_18 щодо молодоговіку головуючоїу справіта недостатньогодосвіду веденнясудового розглядуу кримінальнихпровадженнях євиключно суб`єктивнимсудженням,яке неґрунтується нажодних об`єктивнихданих.Вказані доводиможуть матиза метувиявлення неповагидо судута зажодних обставинне можутьвказувати наупередженість суду.

Щодо посилань на те, що після звинувачень учасників даного провадженні у причетності до вибуху на території суду, судді не можуть бути неупередженими у даній справі, то, як встановив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Краксі проти Італії» від 05грудня 2002року (заява №34896/97), національні судові органи, що повністю складаються з професійних суддів, мають, зазвичай, на відміну від присяжних, достатні досвід і освіту, які дозволяють протистояти будь-якому внутрішньому впливу. Відповідно, в силу вимог, які ставляться до професії судді, зважаючи на досвід професійної діяльності колегія суддів не вбачає будь-якої загрози впливу зазначеної події на їх об`єктивність при розгляді даного кримінального провадження.

Більше того, спроби тиску на суддів не можуть слугувати підставою для їх відводу. В іншому разі, тиск стане дієвим способом усунення судді від розгляду справи.

Щодо доводів захисника ОСОБА_20 про наявність у суддів у даному кримінальному провадженні конфлікту інтересів, у зв`язку із відкриттям щодо них кримінального провадження за заявою ОСОБА_22, суд враховує роз`яснення, наведені у рішенні Ради суддів України № 34 від 8 червня 2017 року (зі змінами), згідно з якими,подання учасником судового процесу заяви про вчинення суддею кримінального правопорушення за статтею 375 Кримінального кодексу України не породжує ні потенційного, ані реального конфлікту інтересів щодо розгляду конкретної судової справи. Подання учасником будь-якого судового провадження заяви про внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР) відомостей про скоєння суддею кримінального правопорушення до закінчення судового розгляду справи може свідчити про вплив на суд, у разі, коли це здійснюється як тиск на суддю з метою, зокрема, перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення, тощо, що може мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376 Кримінального кодексу України.

Інші доводи захисника ОСОБА_18, а також доводи інших захисників, висловлені у судовому засіданні, на переконання суду, зводяться до незгоди із прийнятими судом процесуальними рішеннями, зокрема, щодо визначення порядку вчинення учасниками кримінального провадження процесуальних дій під час дослідження доказів, надання часу для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, ведення головуючого судового засідання. Відповідні рішення містять мотиви їх прийняття, ґрунтуються на нормах діючого кримінального процесуального закону, набрали законної сили, окремому оскарженню не підлягають, та заперечення проти них можуть бути включені до апеляційної скарги на судові рішення, передбачені ч. 1ст.392 КПК України. До того ж, неодноразово рішення про визначення порядку вчинення учасниками кримінального провадження процесуальних дій під час дослідження доказів було предметом вирішення у рамках заявлення відводів.

З цього приводу, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягає сумніву («Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, п. 61). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а проста можливість існування двох поглядів на питання не є підставою для повторного розгляду. Відхилення від цього принципу виправдані, тільки якщо вони необхідні в обставинах істотного і незаперечного характеру («Рябих проти Росії», заява № 52854/99, п. 52).

З огляду на зазначене, беручи до уваги те, що суд, приймаючи відповідні процесуальні рішення, наводив мотиви їх прийняття, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для повторного детального аналізу таких обставин в рамках розгляду заяви про відвід, а відповідно до принципу юридичної визначеності також суд не буде переглядати власне рішення, яке набрало законної сили.

Враховуючи викладене, посилання учасників зі сторони захисту не породжують об`єктивних сумнівів у неупередженості колегії суддів, а тому у задоволенні відводу належить відмовити.

Керуючись статтями 75, 76, 80, 369-372, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви захисника ОСОБА_18 про відвід колегії суддів у складі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1