Документ № 92373787

Справа № 991/4110/20

1-кп/991/44/20

УХВАЛА

16 жовтня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючий - Маслов В.В.,

судді - Строгий І.Л., Федорак Л.М.,

учасники кримінального провадження:

секретар судового засідання - Луганський О.Ю.,

прокурор - Макар О.І.,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

захисник - Мельник Д.М.,

розглядаючи кримінальне провадження № 22019270000000053 стосовно обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст.27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні 16 жовтня 2020 року захисник Мельник Д.М. заявив відвід суддям Маслову Віктору Васильовичу, Строгому Ігорю Леонідовичу , Федорак Лесі Миколаївні, обґрунтувавши його наявністю підстав, які викликають сумнів у неупередженості колегії суддів.

У заяві про відвід захисник зазначив, що 03 вересня 2020 року Вищим антикорупційним судом (далі - Суд) у складі колегії суддів: головуючий - Маслов В.В., судді - Строгий І.Л., Федорак Л.М., при постановленні ухвали про задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_1 , констатовано факт подання прокурором вказаного клопотання із порушенням процесуальних строків. Разом з тим, на думку захисника, всупереч правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2020 року (справа № 263/15845/2019, провадження № 51-6165км19), Суд, встановивши у діях прокурора процесуальне порушення, не виконав обов`язок щодо ініціювання питання про відповідальність прокурора, перед органами, які уповноважені притягати його до дисциплінарної відповідальності (наприклад, перед прокурором вищого рівня).

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав завлений захисником Мельником Д.М. відвід колегії суддів.

Прокурор Макар О.І. заперечив проти задоволення заяви захисника Мельника Д.М. про відвід колегії суддів, вважаючи її необґрунтованою, а наведені у ній доводи такими, що жодним чином не свідчать про неупередженість суду, а зводяться до незгоди сторони захисту із прийнятим судовим рішенням.

Розглядаючи заяву захисника Мельника Д.М. про відвід суддям Маслову В.В., Строгому І.Л. та Федорак Л.М., суд виходить із такого.

Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК України).

Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді, передбачений ст. 75, 76 КПК України.

Так, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи (ч.1 ст.75 КПК України).

Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, а також в суді апеляційної і касаційної інстанції не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої інстанції (ст. 76 КПК України).

Критерії, за якими можна визначити чи є суд, що розглядає справу об`єктивним та неупередженим розроблені усталеною судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини «Олександр Волков проти України» від 09 квітня 2013 року (Заява № 21722/11), зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 Рішення).

Проаналізувавши вказані у заяві захисника обставини для відводу колегії суддів з урахуванням вищенаведених критеріїв, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту заяви захисника Мельника Д.М. про відвід суддів Маслова В.В., Строгого І.Л. та Федорак Л.М., доводи про наявність сумнівів щодо неупередженості суддів ґрунтуються на тому, що Судом, всупереч правовій позиції, викладеній у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2020 року (справа № 263/15845/2019, провадження № 51-6165км19), не було порушено питання про дисциплінарну відповідальність прокурора, який недотримався процесуального строку та несвоєчасно звернувся з клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

У цьому зв`язку, Суд зазначає, що кримінальне процесуальне законодавство, яким згідно зі ст. 1, 9 КПК України керується суд, не містить будь-яких вимог щодо необхідності порушення судом питання про відповідальність прокурора, у випадку встановлення у діях останнього процесуальних порушень.

Також, Суд звертає увагу, що за змістом ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» судами при застосуванні норм права підлягають врахуванню не будь які висновки, викладені у постановах Верховного Суду, а лише ті, що стосуються застосування таких норм права.

Висловлена у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2020 року (справа № 263/15845/2019, провадження № 51-6165км19) позиція щодо наявності у суду обов`язку порушити питання про відповідальність прокурора, який порушив процесуальний строк, перед органами, які уповноважені притягати його до дисциплінарної відповідальності (наприклад, перед прокурором вищого рівня) не стосується застосування певної норми права, а тому не є обов`язковою для врахування у даній справі.

Разом із тим, відповідно до положень ч. 2 ст. 45 Закону України «Про прокуратуру», право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Вказаним правом захисник не скористався, натомість, звернувся до Суду із заявою про відвід, зазначивши доводи, які, на переконання Суду, направлені на формування хибних висновків про упередженість суду та необхідність зміни його складу.

Таким чином, у заяві захисника не наведено будь яких обставин, які б об`єктивно вказували на упередженість суддів Маслова В.В., Строгого І.Л., Федорак Л.М., та унеможливлювали їх участь у кримінальному провадженні.

З огляду на це, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви захисника обвинуваченого Мельника Д.М. про відвід суддів Маслова В.В., Строгого І.Л. та Федорак Л.М., внаслідок чого дана заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 75, 76, 80, 81 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви захисника Мельника Дмитра Миколайовича про відвід суддів Маслова Віктора Васильовича, Строгого Ігоря Леонідовича, Федорак Лесі Миколаївни - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

Судді

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак