Документ № 92643884

Справа № 991/5770/20

Провадження №11-сс/991/713/20

У Х В А Л А

07 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Панкулича В. І.,

суддів Боднара С. Б., Панаіда І. В.,

за участю секретаря судового засідання Музики Х. І.

прокурора Жовницької А. В.

захисника Вилкова С. В.

підозрюваного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Вилкова Сергія Валентиновича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 липня 2020 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 52020000000000389 від 22.06.2020 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування факту пропозиції та надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, а саме Голові Фонду державного майна України ОСОБА_2 .

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 , обіймаючи посаду Голови Фонду державного майна України погодився на прохання ОСОБА_3 допомогти вирішити питання щодо корпоративного спору про продовження договору АТ «Одеський припортовий завод» з ТОВ «Енергетичний еквівалент», а також стосовно призначення на посаду голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_4 .

При цьому, ОСОБА_3 повідомив, що від його імені діятиме адвокат ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 в свою чергу зазначив, що всі переговори вестиме його радниця ОСОБА_5 .

Після неодноразових зустрічей ОСОБА_5 з адвокатом ОСОБА_1 , останній пообіцяв надати Голові Фонду державного майна України ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 800 000 доларів США за пролонгацію дії договору на переробку продукції за давальницькою схемою між ТОВ «Енергетичний еквівалент» та АТ «Одеський припортовий завод» в розмірі 200 000 доларів США щомісяця; за призначення на посаду голови правління АТ «Одеський припортовий завод» ОСОБА_6 - в розмірі 500 000 доларів США; за призначення на посаду голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_4 - 100 000 доларів США.

09.07.2020 року ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні АКБ «Індустріалбанк» по вулиці Алмазова 18/7 у місті Києві, передав ОСОБА_5 частину неправомірної вигоди в розмірі 199 900 доларів США.

Того ж дня ОСОБА_1 був затриманий детективами Національного антикорупційного бюро України.

10.07.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

Детектив Національного антикорупційного бюро України Атаманчук Д.С. звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна, яке належить ОСОБА_1 та його дружині ОСОБА_7 , з метою забезпечення конфіскації майна.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.07.2020 року клопотання детектива задоволено частково та накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 та його дружині ОСОБА_7 .

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя послався на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України, санкція якої передбачає основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна. Викладені у клопотанні детектива доводи про необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення його можливої конфіскації є обґрунтованими, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження майна. З урахуванням наведених обставин та доводів детектива слідчий суддя дійшов висновку про достатність підстав для арешту майна.

Захисник Вилков С.В. подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива про арешт майна у кримінальному провадженні № 52020000000000389 від 22.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України.

Зазначає, що ухвала слідчого судді постановлена у результаті одностороннього розгляду матеріалів клопотання, без повного й всебічного з`ясування усіх обставин справи, необхідних для прийняття відповідного рішення. Слідчим суддею порушені змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів, принцип доведеності перед судом їх переконливості.

Також, на думку захисника, підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення є необґрунтованою, не підтверджується належними та допустимими доказами. Крім того, відсутні достатні підстави для задоволення клопотання про арешт майна, належного на праві особистої власності ОСОБА_1 та його дружині, яка не має процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого у даному кримінальному провадженні.

Підозрюваний та його захисник підтримали в судовому засіданні апеляційні вимоги, а прокурор заперечення проти них, навели доводи в їх обґрунтування.

За результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, яке підлягає можливій конфіскації.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.369 КК України, санкція якого передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

За ч.ч.2, 5 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання. В такому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Таким чином, зазначена у ч.5 ст.170 КПК України умова накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання не передбачає можливості арешту майна інших осіб, в тому числі, дружини підозрюваного.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя під час розгляду клопотання про арешт майна не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчий суддя наклав арешт на майно, що зареєстроване на праві власності за підозрюваним, а також на те, право власності на яке зареєстроване за дружиною підозрюваного. При цьому, можливість накладення арешту на зареєстроване за ОСОБА_7 майно обгрунтував тим, що воно набуто нею в період шлюбу з підозрюваним, а тому є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Дійсно, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.2 ст.60 СК України). Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном (ч.1 ст.67 СК України). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що майно, зареєстроване за дружиною підозрюваного, на яке детектив просив накласти арешт, є спільною сумісною власністю подружжя. Разом з тим, накладаючи арешт на цю частину майна, слідчий суддя не врахував наслідки вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження саме для ОСОБА_7 як співвласниці майна подружжя.

Колегія суддів вважає, що накладення арешту не на все майно, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , а лише на його Ѕ частину, яка належить підозрюваному, відповідатиме положенням ч.5 ст.170 КПК України щодо можливості накладання арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання саме підозрюваного. Це узгоджується з позицією, викладеною в постанові Великої палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що арешту підлягає не все майно, що зареєстроване за ОСОБА_7 та є спільною сумісною власністю подружжя, а лише його Ѕ частина, яка належить підозрюваному. Тому в цій частині ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової про часткове задоволення клопотання детектива. В частині права дружини підозрюваного у спільній сумісній власності на майно у задоволенні клопотання детектива про арешт майна слід відмовити. В частині накладення арешту на майно, яке належить підозрюваному та зареєстровано за ним, ухвала є законною та обгрунтованою, її слід залишити без змін.

Таким своїм рішенням колегія суддів врахувала доводи сторони захисту щодо відсутності правових підстав для арешту майна, яке не належить підозрюваному. В частині необгрунтованості підозри, порушення слідчим суддею принципів змагальності сторін, свободи у поданні ними доказів колегія суддів доводи апеляційної скарги відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження, не конкретні, носять абстрактний характер.

Керуючись ст.ст. 170-173, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.07.2020 року в частині накладення арешту на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_7 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива про арешт майна в цій частині задовольнити частково.

Накласти арешт на частку підозрюваного ОСОБА_1 у спільній сумісній власності подружжя з ОСОБА_7 , а саме:

Ѕ житлового будинку, загальною площею 954 м2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

Ѕ будинку, загальною площею 597,4 м2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

Ѕ земельної ділянки площею 0,0808 га, кадастровий номер3223155400:05:049:0014, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

Ѕ земельної ділянки площею 0,3 га, кадастровий номер 3223155400:05:049:0015, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

Ѕ земельної ділянки площею 0,3106 га, кадастровий номер 3223155400:05:049:0016, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4;

Ѕ земельної ділянки площею 0,3089 га, кадастровий номер 3223155400:05:047:0022, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

Ѕ земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 3223155400:05:047:0021, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

Ѕ земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 3223155400:05:049:0017, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 із забороною його відчуження та розпорядження.

У задоволенні клопотання детектива в цій частині відмовити.

В решті ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.07.2020 року про накладення арешту на майно залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. І. Панкулич

Судді С. Б. Боднар

І. В. Панаід