Документ № 92868684

Справа № 991/9033/20

Провадження1-кс/991/9261/20

У Х В А Л А

11 листопада 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., за участю секретаря судового засідання Заплатинської К.В, детективів НАБУ Самойленко М.В., Романюка М.О., прокурора Пономаренка В.П., представника потерпілого ОСОБА_1 , адвокатів Побережного Д.В., Крамаренко Є.В., Дригваль Н.П., Одинець І.В., Трекке А.С., Черезова Т.О., підозрюваного ОСОБА_2 , розглянувши заяву про відвід прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Пономаренка В.П. у кримінальному провадженні № 52017000000000209,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшла заява від детективів Національного антикорупційного бюро України (надалі - НАБУ) Самойленко М.В., ОСОБА_3 про відвід прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (надалі - САП) Офісу Генерального прокурора Пономаренка Віталія Павловича у кримінальному провадженні № 52017000000000209, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 березня 2017 року.

В обґрунтування поданої заяви, детективи посилаються на те, що Головний підрозділ детективів Національного бюро здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24.03.2017 за підозрою ОСОБА_4 і ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, а також ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. З ст. 209 і ч. 2 ст. 232-1 КК України.

27.08.2020 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Пономаренко В.П. склав (прийняв) постанову про закриття кримінального провадження, а саме:

•за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України з підстав, встановлених п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто начебто не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати,

•за фактом вчинення вищезазначеного злочину, який був інкримінований ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364 та ч. З ст. 209 КК України з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто начебто за встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

27.10.2020 Вищим антикорупційним судом постанова прокурора ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження від 27.08.2020 за результатами розгляду об`єднаних скарг громадської організації «Центр Протидії Корупції» (далі - Заявник) та АТ «Нікопольський завод феросплавів» (далі - Потерпілий) скасована в повному обсязі, про що постановлено відповідну ухвалу у справі № 991/7670/20.

Таким чином наразі у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24.03.2017 за вищезазначеним епізодами злочинної діяльності триває стадія досудового розслідування.

Відповідно до ст. 77 КПК України прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Детективи у заяві посилаються на те, що процесуальна поведінка прокурора та його рішення свідчать про його упередженість.

На підтвердження цього, детективи зазначають, що прокурор порушив принцип оцінки доказів. Не здійснив обов`язковий при оцінці доказів мисленнєвий аналіз обставин, що можуть свідчити про протиправність діяння, вину окремих учасників кримінального провадження й наявність причинного зв`язку між протиправними діями і наслідками такої деліктної (суспільно-небезпечної) діяльності. Лише наявність усіх вищезазначених трьох елементів складу правопорушення надає правову можливість стверджувати про завдання певними діями збитків, в той час як їх оцінка за способом, застосованим прокурором Пономаренком В.П., за будь-яких обставин є неповною та не здатною визначати суспільні наслідки як збитки.

Крім цього, при прийнятті рішення про закриття кримінального провадження передчасно використано ст. 17 КПК України, оскільки не вичерпано всіх можливостей усунення «сумнівів», при цьому детективи вважають, що такі сумніви штучно створені прокурором. Також за твердженням детективів, прокурор фактично самоусунувся від проведення оцінки доказів - у вказаному випадку висновків експертів, вирішив ідентифікувати (визначити) такий стан речей як «сумніви», які подолати та/або розв`язати (навіть не спробувавши цього) в його баченні було неможливо.

У судовому засіданні при розгляді справи № 991/7670/20, прокурор стверджував, що він не оцінював і не вважає за необхідне робити подальшу оцінку й вивчення дослідницької частини висновків експертів.

Зазначене твердження є нічим іншим як прямим проявом упередженості прокурора.

Детективи у заяві про відвід зазначили, що прокурор Пономаренко В.П. залишив усі зауваження і позицію органу досудового розслідування поза увагою, фактично знехтувавши вищезазначеними вимогами кримінального процесуального закону. Зробив перевагу, висновкам експертів порівняно із Звітом Антимонопольного комітету України.

Додатковими доказами його упередженості й безпідставного несприйняття низки доказів у кримінальному провадженні слугують факти застосування прокурором політики «подвійних» стандартів під час застосування норм процесуального права. В одному випадку у постанові про закриття кримінального провадження від 27 серпня 2020 року послався на висновок експерта № 59/7-9842-080/20 від 11.08.2020 комісійної судово- економічної експертизи, який одержаний стороною обвинувачення після 11.08.2020, тобто в момент зупиненого досудового розслідування, а в іншому випадку не прийняв, як належний доказ, висновок експерта складений 24 вересня 2020 року, оскільки він виконувався під час зупиненого досудового розслідування. Більше того прокурор навіть не звертає уваги на той факт, що зазначена судова експертиза призначена 20 серпня 2020 року, тобто на дату відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні, що додатково підтверджує законність її призначення і виконання.

Крім цього, детективи зазначають, що доводи упередженості прокурора Пономаренка В.П. знайшли своє відображення за результатами судового контролю в процесі оскарження його рішення про закриття кримінального провадження.

Так в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 991/7670/20 зазначено, що прокурор не звернув увагу на позиції експертів і у постанові не навів обставин і мотивів, на підставі яких він вважає за неможливим встановлення порушень законодавства у діях посадових осіб НКРЕКП як органу державного регулювання при розробці, прийнятті та застосуванні Порядку № 289, та інших фактичних обставин, що призвели до виникнення розрахованої експертами різниці в сумах (вартостях).

Остаточна упередженість прокурора Пономаренка В.П. стосовно доказів сторони обвинувачення висловлена ним у судових дебатах у справі № 991/7670/20, де він на власний розсуд пояснив, що висновок експерта від 24.09.2020, яким підтверджено завдання збитків в їх економічному розумінні не є в його розумінні належним доказом.

Враховуючи наведене, просять задовольнити заяву про відвід у кримінальному провадженні № 52017000000000209, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 березня 2017 року, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Пономаренка Віталія Павловича, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням з підстав існування обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

До початку судового засідання, детективи подали доповнення до заяви про відвід у якому зазначили, що вони наполягають на тому, що заявою про відвід прокурора не порушуються питання правової незгоди з будь-яким процесуальним рішенням прокурора Пономаренка В.П., прийнятому ним у цьому кримінальному провадженні, а відвід ґрунтується на упередженому ставленні прокурора, що проявився в оцінці доказів та висловлюваннях, зроблених прокурором під час судових засідань.

У судовому засіданні детективи заяву підтримали, просили її задовольнити. Додатково детективи надали пояснення, що упередженість прокурора простежується у його підході до оцінки доказів, неможливості завершити досудове розслідування у будь-який спосіб та його позиції у судових засіданнях під головуванням слідчих суддів Широкої К.Ю. та Олійник О.В. Крім цього, прокурор за весь час жодного разу не витребував матеріали, яких понад 100 томів, тому не зрозуміло як він міг прийняти рішення, якщо не знає як формується тариф, розрахунок, які дані закладаються тощо. Прокурор закрив кримінальне провадження по фактам, які не стосуються обставин кримінального провадження.

Прокурор Пономаренко В.П. надав пояснення, з приводу підстав заявленого відводу та зазначив, що всі вони стосуються прийнятого ним рішення про закриття кримінального провадження. Зауважив, що відповідно до гарантій зазначених у ст. 36 КПК України, Закону України «Про прокуратуру», прокурори є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Крім того, підстав для самовідводу або відводу зазначених у ст. 77 КПК України у заяві не зазначено. Не він, не члени його родини жодним чином не відносяться до осіб, які особисто зацікавлені у результатах кримінального провадження. Всі твердження детективів зводяться до прийнятого процесуального рішення, проте таку підставу ст. 77 КПК України не закріплює.

Представник потерпілого підтримав заву про відвід, зазначив, що дійсно прокурор є упередженим і це викликає сумніви в його подальшої участі, як процесуального керівника. Так, при закритті кримінального провадження не надіслав копію постанови потерпілому. Про закриття кримінального провадження дізнались через засоби масової інформації. Прокурор у постанові прийняв до уваги тільки докази сторони захисту та виступає в унісон із захисниками, обґрунтовуючи свою позицію тими самими доводами.

Адвокат Побережний Д.В., заперечував проти заявленого відводу. У своїх запереченнях послався на те, що детективи не мають процесуально визначеного права звернутися із заявою про відвід. Крім того, посилається на те, що основною підставою для відводу є незгода із правовою позицією прокурора, в частині оцінки доказів, а також прийняття постанови про закриття кримінального провадження. Також звернув увагу на те, що після зупинення провадження, детективи позбавлені права вчиняти будь-які процесуальні дії, у тому числі і звертатися до суду із заявами та клопотаннями.

Адвокат Одинець І.В. просила відмовити у задоволенні заяви про відвід, зауважила, що детективи позбавлені права, на звернення із заявою про відвід прокурора. Крім того заява може бути подана під час досудового розслідування, проте на 04.11.2020 відсутні дані про проведення досудового розслідування. Слідчий суддя позбавлений повноважень змінювати групу прокурорів у кримінальному провадженні. Вважає, що аргументи неналежного виконання повноважень та упередженості прокурора надумані та безпідставні, крім, того містять прямі звинувачення та неповагу до прокурора, складової всієї системи правоохоронних органів, що є недопустимим.

Адвокат Трекке А.С., заперечував проти задоволення заяви про відвід. Зазначив, що детективи не є суб`єктами звернення. Прокурор приймаючи процесуальне рішення діяв у межах дискреції. Незгода із процесуальним рішенням не є підставою для відводу. Посилання детективів на те, що прокурор здійснював упереджений спосіб оцінки наявних у кримінальному провадженні доказів, всупереч положенням ст. 94 КПК України, саме по собі суперечить змісту даної статті, оскільки в ч. 2 ст. 94 КПК України вказано, що жоден доказ не має наперед встановленої сили, а висловлена позиція детективів НАБУ не має об`єктивних підтверджень та грунтується на оціночних судженнях. В цілому вважає, що відвід не вмотивований, без жодного правового обгрунтування.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали долучені до заяви, слідчий суддя керується наступним.

Пункт 3 ч. 1 ст. 77 КПК України закріплює наступну підставу відводу: якщо прокурор особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Згідно частини 3-5 статті 80 КПК України заява про відвід може бути заявлена як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заява про відвід під час досудового розслідування подається одразу ж після встановлення підстав для такого відводу. Відвід повинен бути вмотивованим.

Детективи у своїй заяви про відвід посилаються на таку правову підставу - існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Досліджуючи заяву про відвід, яка була заявлена детективами НАБУ, виникло одне із ключових запитань, чи можуть детективи заявляти прокурору у кримінальному провадженні відвід. Правовий аналіз ст. 77 - 81 КПК України не містить переліку осіб, які можуть заявити відвід. Єдина норма, яка в загальних рисах розкриває суб`єктів звернення, які мають право звернутися із заявою про відвід, міститься у ч. 1 -2 ст. 80 КПК України. Із змісту цих норми вбачається, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Особи, які беруть участь у кримінальному провадженні зазначені у п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України. Серед зазначеного переліку із посиланням на сторін (п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України) наявні слідчі. Отже норми КПК України не виключають можливість звернення із відводом детективам. У зв`язку із тим, що і детективи, і прокурор приймають участь у тому самому кримінальному провадженні, зазначені особи наділені правом заявляти відвід. Ця позиція підтверджується і ст. 37 КПК України, яка передбачає заміну прокурора у випадку неможливості здійснювати повноваження через задоволення заяви про його відвід. За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що детективами може бути подана заява до слідчого судді про відвід прокурора за наявності обставин передбачених ст. 77 КПК України, так як закріплений нормами КПК України порядок заміни прокурора, що закріплений ст. 37 КПК України, не передбачає такого випадку заміни прокурора, як наявність лише підстав для відводу (на відміну від заміни слідчих, що визначено у п. 2 ч. 2 ст. 39 КПК України).

Отже слідчому судді необхідно у подальшому дослідити, чи дійсно є підстави для відводу прокурора.

Розглядаючи підстави для відводу, які обумовлені сумнівами в неупередженості прокурора, слідчий суддя бере до уваги два критерія: суб`єктивний та об`єктивний.

Суб`єктивний критерій має визначатися на підставі особистих переконань та поведінки конкретного прокурора у конкретній справі - тобто, прокурор не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у прокурора достатні гарантії для того, щоб виключити будь-яку зацікавленість, що може бути перевірена.

Норми КПК України не містять ознак або властивостей, які б розкривали сутність упередженості, що вказує на оцінюваність цієї обставини у кожному конкретному випадку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (при розгляді справ відносно незалежності суддів при здійсненні судочинства) «упередженість» розглядається як складова частина поняття «безсторонності».

У тлумачному словнику української мови (Словник української мови: в 11 т. Том 10. С. 457) слово «упередженість» означає негативну, несправедливу думку, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, і пов`язане з нею відповідне ставлення.

Враховуючи вищенаведені підстави, слідчому судді необхідно дослідити, чи існують сумніви в неупередженості прокурора, які можуть бути перевірені.

У змісті заяви про відвід детективи головним чином звернули увагу на такі обставини, які можуть свідчити про упередженість прокурора:

1.Однобічна оцінка доказів, що вплинуло на прийняття постанови про закриття кримінального провадження;

2.Здійснення процесуальних дій, які не передбачені кримінальним процесуальним законом та намагання видати бажане за дійсне;

3.Поведінка та вислови прокурора у судових засіданнях під час розгляду скарг на постанову про закриття кримінального провадження.

Досліджуючи підстави для відводу з точки зору суб`єктивного критерію, необхідно дослідити та оцінити ставлення прокурора до кримінального провадження, у якому він є процесуальним керівником та до учасників цього кримінального провадження.

Так, щодо особистої прихильності до будь-якого учасника кримінального провадження детективами не зазначалося, що подібна поведінка мала місце, тому в цій частині відсутній суб`єктивний критерій.

Крім того, прокурор у судовому засіданні надав пояснення, що не він особисто, ні його рідні не мають відношення до цього кримінального провадження, що надавало б підстави вести мову про його зацікавленість у результатах кримінального провадження. У кримінальному провадженні він діяв як старший групи прокурорів і виконував належним чином покладені на нього професійні обов`язки.

Суддею встановлено, що з моменту призначення ОСОБА_9 в групу прокурорів він здійснював процесуальне керівництво, приймав участь у судових засіданнях та підтримував відповідні клопотання з боку сторони обвинувачення, погоджував клопотання з якими зверталися детективи.

Слідчий суддя оцінюючи суб`єктивний критерій, звертає увагу, що кримінальне провадження внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 березня 2017 року. Відповідно до постанови про зміну групи прокурорів від 11 червня 2019 року у кримінальному провадженні, прокурор Пономаренко В.П. здійснює процесуальне керівництво, як старший групи прокурорів. Відвід прокурору заявлено після того, як 27.08.2020 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Пономаренко В.П. склав (прийняв) постанову про закриття кримінального провадження, коли до закінчення строків досудового розслідування залишилося декілька днів.

Враховуючи те, що упередженість пов`язана із наперед визначеним ставленням до чого-небудь, у даному випадку до результатів кримінального провадження, слідчому судді не було надано дійсних фактів, які б свідчили, що на початкових етапах досудового розслідування або вже під час досудового розслідування, прокурор висловлював або очевидно демонстрував своєю поведінкою намір закрити кримінальне провадження або наперед висловив припущення, щодо неможливості визначення розміру шкоди.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

У ч. 2 ст. 283 КПК України закріплено, що прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Отже закриття кримінального провадження є однією із здійснюваних дій за наслідками досудового розслідування, яка відповідає вимогам КПК України.

Тому прийняте процесуальне рішення про закриття кримінального провадження за два дні до закінчення строків досудового розслідування та зазначені у ньому мотиви щодо неможливості довести певні обставини, слідчий суддя не може сприймати як наявний суб`єктивний критерій упередженості у поведінці прокурора.

Оцінюючи об`єктивний критерій, має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності прокурора. Досліджуючи додані докази детективів (висновки експертів, диски із записом судових засідань, ухвали суддів), які можна перевірити щодо наявності у поведінці прокурора при оцінці доказів, постановленні процесуального рішення про закриття кримінального провадження, вчиненні дій, які не передбачені Кримінальним процесуальним кодексом, ознаки упередженості, слідчий суддя приходить до наступного.

Закон України «Про прокуратуру» у п. 5 ч. 1 ст. 3 зазначив, що діяльність прокуратури ґрунтується на засадах незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов`язків. Крім того,у ч. 2 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» закріплено, що здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України. У свою чергу Кримінальний процесуальний кодекс також у ст. 36 закріпив самостійність прокурора у процесуальній діяльності. З урахуванням положень ст. 94, 283, 290 КПК України, прокурор є вільним у вирішенні питання чи достатньо зібраних доказів для складання обвинувального акта. Отже прийняття постанови про закриття кримінального провадження відповідає нормам КПК України та загальним засадам кримінального провадження. Тому сам факт прийняття прокурором постанови про закриття кримінального провадження не може бути підставою для відводу. Незгода із процесуальним рішенням прокурора може бути оскаржена заявником, потерпілим у порядку ст. 303 -307 КПК України, а детективами - 311 -313 КПК України. Саме визначений порядок ст. 311 - 313 КПК України передбачає можливість заміну прокурора на іншого у випадку скасування рішення або визнання незаконними вчиненої дії чи бездіяльності.

Враховуючи це, слідчому судді необхідно перевірити чи є обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора, які можна перевірити, що вплинули на оцінку доказів та постановлення процесуального рішення.

Обставини, які доцільно перевірити з точки зору об`єктивного критерію є: по-перше, різний підхід до оцінки різних висновків експертиз; по-друге, здійснені прокурором висловлення під час судових засідань; по-третє, прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження без врахування приєднаних справ.

Так, детективи наголошують на тому, що прокурором застосовано політику «подвійних» стандартів під час застосування норм процесуального права. В одному випадку у постанові про закриття кримінального провадження від 27 серпня 2020 року, прокурор послався на висновок експерта № 59/7-9842-080/20 від 11.08.2020 комісійної судово- економічної експертизи, проведеної на базі Українського НДІ спеціальної техніки судових експертиз СБ України, Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса та Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, якою розрахований розмір економічних наслідків прямо не ідентифікований судовими експертами як збитки внаслідок застосування Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 03.03.2016 №289, який одержаний стороною обвинувачення після 11.08.2020, тобто в момент зупинення досудового розслідування. В іншому випадку, прокурор звернув увагу, що виконана судова експертиза, що була складена 24 вересня 2020 року експертом ОСОБА_10 за ініціативою органу досудового розслідування, не надає на думку прокурора можливості використовувати її як належний доказ, оскільки вона виконувалася під час зупиненого досудового розслідування у кримінальному провадженні. Більше того, за твердженням детективів, прокурор навіть не звертає уваги на той факт, що зазначена судова експертиза призначена 20 серпня 2020 року, тобто на дату відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні, що додатково підтверджує законність її призначення і виконання.

Не поглиблюючись в оцінку самих доказів (висновків експертиз) на предмет їх допустимості на належності, що не може бути здійснено при розгляді питання про відвід, слідчий суддя звертає увагу на те, що у даному випадку не може йти мова про так званий «подвійний» стандарт в оцінці доказів здійснюваних прокурором. Виходячи із наявних матеріалів та пояснень наданих у судовому засіданні, стає зрозумілим, що призначення, проведення та отримання висновків наведених експертиз очевидно не є тотожними, як на цьому наголошують детективи. Так, щодо експертизи проведеної судовим експертом Педь І.В. необхідно зазначити наступне. Вона була призначена 20 серпня 2020 року. 27.08.2020 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Пономаренко В.П. склав (прийняв) постанову про закриття кримінального провадження. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування закінчується закриттям кримінального провадження. Висновок експерта складено 24 вересня 2020 року. Зазначене істотно відрізняється від ситуації одержання стороною обвинувачення висновку комісійної експертизи № 59/7-9842-080/20 від 11.08.2020 в момент зупиненого досудового розслідування. Враховуючи наведене, слідчий суддя не може прийти до висновку, що наявні однакові правові ситуації, через які прокурор зробив протилежні обґрунтування врахування та неврахування зазначених висновків експертів при коментуванні їх у судових засіданнях за скаргами про скасування постанови про закриття кримінального провадження. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що ця ситуація не свідчить про упередженість прокурора. Неврахування одного висновку експертизи, а врахування іншого, не прийняття до уваги дослідницької частини експертиз та інших обставин кримінального провадження, закриття провадження без надання оцінки епізодам протиправної діяльності ( №№ 52018000000000158 та 52018000000000159), які не пов`язані з розробкою, прийняттям і запровадженням Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії може бути підставою для перегляду постанови прокурора, але не його відводу. Як наслідок, скасування процесуального рішення відповідно до ч. 3 ст. 313 КПК України, може призвести до того, що керівник прокуратури здійснить покладення повноважень на іншого прокурора.

Так само неповнота дослідження матеріалів кримінального провадження, невитребовування матеріалів кримінального провадження для їх вивчення, за наявністю достатніх підстав, які свідчитемуть про неефективніть здійснення прокурорм нагляду за дотриманням законів під час досудового розслідування, є підставою для покладання повноважень на іншого прокурора, а не відведення прокуроа в порядку ст. 77 КПК України.

Різний підхід до оцінки висновків експертів та звіту Антимонопольного комітету України, встановлення їх доказового значення є правом прокурора у відповідності до ст. 94 КПК України і не свідчить про його упередженість, а лише про можливість оцінювати докази за своїм внутрішнім переконання з урахуванням всіх обставин кримінального провадження. Це право прокурора напряму пов`язане із дотриманням загальних засад кримінального провадження, можливістю скласти обвинувальний акт та у подальшому підтримувати обвинувачення у суді.

Вислови у судових засіданнях, які зроблені прокурором про необхідність зупинення досудового розслідування з метою збереження процесуальних строків також не можуть свідчити про упередженість прокурора, оскільки метою зупинення досудового розслідування є саме збереження процесуальних строків. У судовому засідання учасники зазначали, що до закінчення строків залишилося два дні. Прокурор Пономаренко В.П., як процесуальний керівник наділений повноваженнями зупиняти досудове розслідування, тому його рішення відповідає нормам КПК України.

Щодо оскарження постанови слідчої судді від 27 жовтня 2020 року, яка не підлягає оскарженню. Детективи у своїх поясненнях зазначають, що основною специфікою таких дій прокурора є не просто факт оскарження, а обраний ним спосіб оскарження.

За результатами розгляду скарги слідчою суддею постановлено, стосовно Заявника - скаргу залишити без задоволення, а скаргу Потерпілого - задовольнити й скасувати постанову про закриття провадження. Таким чином, в частині задоволення скарги потерпілого ухвала дійсно не підлягає оскарженню, адже постанова прокурора скасована й скаргу повністю задоволено, а щодо заявника, то необхідно зазначити, що з конкретних процесуальних міркувань слідча суддя дійшла до висновку, що заявник немає такого статусу у кримінальному провадженні, а тому не міг ініціювати скаргу на постанову про закриття кримінального провадження й з цих підстав було відмовлено.

Оскільки слідчому судді не надано копію апеляційної скарги прокурора, слідчий суддя позбавлений можливості оцінити позицію, яку займав прокурор у судовому засіданні під головуванням слідчої судді Олійник О.В. та позицію викладену в апеляційній скарзі, щоб зробити висновок про його упередженість. Саме звернення до апеляційної інстанції не може бути підставою для відводу та очевидно свідчити про його упередженість.

Інші обставини, які б могли свідчити про вплив на прокурора ззовні при прийнятті процесуального рішення, можливе позапроцесуальне спілкування з сторонами, порушений порядок призначення до групи прокурорів тощо, не були предметом заявленого відводу, а тому і не досліджувалися з точки зору об`єктивного критерія.

Отже дослідивши заяву про відвід, слідчим суддею не встановлено підстав закріплених у ст. 77 КПК України для його задоволення.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід прокурору Пономаренко В.П.

З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 22, 24, 77, 81, 309 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви детективів Національного антикорупційного бюро України Самойленко М.В., Романюка М.О. про відвід прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Пономаренка Віталія Павловича у кримінального провадження № 52017000000000209, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 березня 2017 року - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя С.М. Мойсак