- Головуючий суддя (ВАКС): Дубас В.М.
- Суддя (ВАКС): Коліуш О.Л., Ткаченко О.В.
- Секретар : Борух А.С.
- Захисник/адвокат : Просянюк О.В., Рижук М.С., Теслюка П.В., Посвистака І.М., Черезова І.Ю., Сторожук О.С.
- Прокурор : Демків Д.М., Лучків Ю.В.
Справа № 991/9495/20
Провадження 1-кп/991/85/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
15 грудня 2020 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі
головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі суд),
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурорів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
представника потерпілого - не прибув,
обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
захисників ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 про повернення обвинувального акту
в кримінальномупровадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідувань(далі-ЄРДР) 20.10.2015 за №22015000000000323 щодо обвинувачення
ОСОБА_7 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у містіОдесі,громадянин України,проживає заадресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 2 статтею 364 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_8 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у містіОдесі,громадянин України,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_2,проживає заадресою: АДРЕСА_3 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 2 статтею 364 КК,
ОСОБА_9 (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у містіМаріуполь Донецькоїобласті,громадянин України,проживає заадресою: АДРЕСА_4 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 2 статтею 364 КК,
ОСОБА_10 (народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у містіМиколаїв Миколаївськоїобласті,громадянин України,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_5,проживає заадресою: АДРЕСА_6 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 366, частиною 4 статті 358, частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 2 статтею 364 КК,
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий опис провадження.
19.11.2020 зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (САП ОГП) до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 20.10.2015 за №22015000000000323.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2020 відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) для розгляду даного кримінального провадження визначено колегію суддів ВАКС у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою ВАКС від 20.11.2020 призначено підготовче судове засідання на 15.12.2020.
2. Короткий виклад поданого клопотання та позицій сторін в судовому засіданні.
15.12.2020 перед підготовчим судовим засіданням захисник ОСОБА_12 подала клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, обґрунтовуючи його таким:
1) в обвинувальному акті прокурор абстрактно зазначив виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, що позбавляє можливості обвинувачених підготуватися до захисту. Разом з тим, прокурором не зазначено дані Особи 1, матеріали за підозрою якого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27, частини 2 статті 28, частини 2 статті 364 КК виділено у кримінальне провадження №52020000000000312 та не встановлено осіб, яких нібито, було залучено до контролю за проведенням державних закупівель ДП «АМПУ» та його філіями «з метою отримання неправомірної вигоди»;
2) обвинувальний акт містить невірну кваліфікацію, оскільки обвинувачений ОСОБА_7, як керівник філії державного підприємства, з огляду на покладені на нього завдання, виконує організаційно-розпорядчі обов`язки, а не адміністративно-господарські;
3) в обвинувальному акті містяться посилання прокурора на докази по кримінальному провадженню, в яких розкривається їх зміст. Зокрема, міститься докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатом висновки та розкривається зміст документів. Викладені обставини, а саме розкриття сутності доказів стороною обвинувачення до початку судового розгляду кримінального провадження по суті, фактично ставить вже на цій стадії провадження сторону захисту у нерівноправне, у порівнянні зі стороною обвинувачення, становище, що суперечить принципам рівноправності та змагальності сторін під час судового розгляду, практиці ЄСПЛ, яка у відповідності до вимог ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України, підлягає обов`язковому застосуванню.
4) в обвинувальному акті відсутні анкетні дані викривача та розміру пропонованої йому винагороди.
Захисники ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтримали такеклопотання іпросили йогозадовольнити.Обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтримали позиції своїх захисників, просили задовольнити клопотання та повернути обвинувальний акт прокурору.
Прокурор ОСОБА_6 вважав клопотання необґрунтованим та заперечував проти його задоволення, зазначивши, що обвинувальний акт відповідає вимогам статті 291 КПК, формулювання обвинувачення та виклад фактичних обставин, які зазначені в обвинувальному акті, викладено відповідно до вимог чинного законодавства, та не є порушенням зазначення доказів, якими прокурор буде доказувати винність обвинувачених, й обвинувальний акт затверджений відповідно до вимог до чинного законодавства. Прокурор ОСОБА_5 додав, що викладені в обвинувальному акті обставини будуть доводитись у процесі судового розгляду даного кримінального провадження.
3. Обґрунтування позиції суду.
Підготовче судове провадження є обов`язковою самостійною стадією кримінального процесу, єдиною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Виходячи зі змісту частини 3 статті 314 та статті 315 КПК під час підготовчого судового провадження суд має право прийняти обмежене коло рішень та вирішити питання, пов`язані виключно з призначенням кримінального провадження до судового розгляду.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд, зокрема, має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно частини 4 статті 110 КПК обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього кодексу, частиною 2 якої визначено перелік необхідних відомостей: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
За частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
В постанові Верховного Суду від 03.07.2019 в справі №273/1053/17 містяться такі правові позиції:
«При цьому відповідно до ч. 1 ст.337КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею…
Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора».
В постанові Верховного Суду України від 24.11.2016 у справі №5-328кс16 також зокрема зазначено таке: «Практика Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року). Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, на яке міститься посилання у заяві прокурора до Верховного Суду України, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами… При цьому суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому».
Тобто на стадії підготовчого провадження суд може повернути прокурору обвинувальний акт виключно з підстав його невідповідності формальним вимогам статті 291 КПК, це є правом, а не обов`язком суду, а підставою для такого повернення може бути лише така невідповідність вимогам КПК, яка суттєво перешкоджає призначенню судового розгляду.
При цьому питання про відповідність викладення обвинувального акту фактичним обставинам справи, про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, про наявність чи відсутність тих чи інших відомостей, не може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження, оскільки на цій стадії судового провадження суд позбавлений можливості дослідити докази, які можуть бути досліджені лише під час судового розгляду. Також конкретність та доведеність обвинувачення, які досліджуються під час судового розгляду, оцінюються судом вже в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, тобто не можуть бути оцінені під час підготовчого судового провадження.
В постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №639/2837/19 наведено така правова позиція: «об`єднана палата звертає увагу на те, що для з`ясування того, якою мірою стосується судове рішення прав та інтересів осіб, які не є учасниками кримінального провадження, у практиці касаційного суду простежується використання оціночного критерію, що є цілком обґрунтованим з огляду на індивідуальний характер кожного кримінального провадження. Водночас такій оцінці піддаються використані у фабулі обвинувачення, визнаного судом доведеним, формулювання та словесні конструкції і словосполучення, які є визначальними для встановлення того, чи обраний спосіб викладення є лише елементом конкретизації обвинувачення або ж є констатацією правомірності/неправомірності дій осіб, яких обвинувачення у цьому кримінальному провадженні не стосується».
Тобто щодо наявності в тексті обвинувального акту посилань на особу_1 суд зазначає, що таке має значення для сторони обвинувачення, яка стверджуючи про вчинення певною особою кримінально караного діяння, викладає обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а оцінити чи є обраний спосіб викладення лише елементом конкретизації пред`явленого обвинувачення чи констатацією правомірності/неправомірності дій осіб, яких обвинувачення у цьому кримінальному провадженні не стосується, суд зможе лише в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку з урахуванням презумпції невинуватості, яка гарантується статтею 62 Конституції України.
Щодо тверджень про наявність в обвинувальному акті посилань на докази в кримінальному провадженні, суд зазначає, що відповідно до статті 84 КПК, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Згідно з частиною 2 статті 23 КПК, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Тобто посилання в обвинувальному акті на певні докази, які підлягатимуть безпосередньому дослідженню під час судового розгляду, не свідчить про невідповідність такого обвинувального акту вимогам КПК.
Також суд зазначає, що відсутність в обвинувальному акті відомостей щодо викривача та розміру можливої його винагороди не є суттєвим за умови відсутності такої особи у конкретному кримінальному провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені захисником ОСОБА_12 в поданомуклопотанні доводи не знайшли свого підтвердження, обвинувальний акт відповідає формальним вимогам статті 291 КПК, не встановлено суттєвих порушень, за яких суд може повернути обвинувальний акт прокурору, а тому таке клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 291, 314, 372, 376, 532 КПК суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_12 про повернення обвинувального акту.
Ухвала суду оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 21.12.2020 о 13 год. 50 хв. у приміщенні Вищого антикорупційного суду.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3