Документ № 93976636

Справа № 991/10418/20

Провадження1-кс/991/10682/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, прокурора ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання адвоката ОСОБА_4, діючої в інтересах ОСОБА_3, про скасування запобіжного заходу у межах кримінального провадження № 52017000000000785 від 10.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

установив:

22 грудня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, в якому адвокат ОСОБА_4 просить скасувати запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_3 у вигляді застави та обов`язків; повернути кошти особі, яка внесла заставу, а саме ОСОБА_4 ( НОМЕР_1 ).

У клопотанні зазначено, що у провадженні Національного антикорупційного бюро України перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000785 від 10.11.2017, по якому наразі триває реалізація ст. 290 КПК України.

Станом на день звернення з даним клопотанням щодо ОСОБА_3 діє запобіжний захід згідно ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 та згідно з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.11.2020 продовжено строк дії покладених обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. ОСОБА_3 відповідально та беззаперечно виконує покладені на нього обов`язки.

Адвокат, посилаючись на ст. 2, п. 18 ч. 1 ст. 3, ст. 177, ст. 201 КПК України зазначає, що слідчий суддя має перевірити усі обставини застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу, оскільки обмеження його основних прав та свобод не є співмірним та адекватним.

Адвокат стверджує, що ОСОБА_3 не набув статусу підозрюваного, відсутня обґрунтована підозра та не встановлені належним чином обґрунтовані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що в свою чергу призводить до незаконного та недопустимого застосування до ОСОБА_3 запобіжних заходів та покладення на нього відповідних обв`язків.

Так, щодо не набуття ОСОБА_3 статусу підозрюваного захисник ОСОБА_4 зазначає таке.

25.07.2019 під час складання повідомлення про підозру в м. Києві детективи усвідомлювали, що ОСОБА_3 територіально перебуває у м. Одесса, при цьому офіційно не викликався в Національне бюро та САП, що свідчить про відсутність наміру виконати належним чином процесуальну дію по врученню повідомлення про підозру.

Імітація проведення процесуальної дії вручення письмового оголошення про підозру не може підтверджувати проведення процесуальної дії у відповідності до норм КПК України, оскільки детектив ОСОБА_6 не здійснив необхідні дії, а саме: виклик ОСОБА_3 для проведення процесуальної дії; не встановив відсутність ОСОБА_3 за місцем проживання, адреса якого зазначена у тексті підозри; намагався приблизно о 13:37 год вручити ксерокопію письмового повідомлення про підозру колишній дружині ОСОБА_3, яка з ним не проживала, що є порушенням ч. 2 ст. 135 КПК України.

Разом з цим, в період часу з 20.00 до 21.00 до ЄРДР у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017 внесено відомості про повідомлення підозри ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 191 КК України.

30.07.2019 ОСОБА_3 самостійно з`явися до прокурорів САП одразу ж після того, як дізнався що його оголосили в розшук, отримав письмове повідомлення про підозру та надав всі необхідні показання.

Адвокат зазначає, що дії детектива ОСОБА_6 по проведенні процесуальної дії вручення повідомлення про підозру ОСОБА_3 вчинені з порушенням вимог ч. 2 ст. 135, ст. 278 КПК України, а отже такими, що не несуть юридичного наслідку набуття ОСОБА_3 статусу підозрюваного.

На підставі викладеного, вважає, що органом досудового розслідування фактично відбулось опосередковане вручення повідомлення про підозру ОСОБА_3, яке не підтверджено належними доказами та фактично є незаконним.

Разом з цим, вважає, що ОСОБА_3 не набув статусу підозрюваного і з тих підстав, що детективами Національного бюро проведені слідчі та процесуальні дії, зокрема повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відомості про яке не внесено до ЄРДР у відповідності до чинного законодавства, норм КПК України та Положення про ведення ЄРДР, оскільки, детектив ОСОБА_7 виніс завідомо незаконну постанову про зміну правової кваліфікації від 27.12.2017, якою безпідставно змінив злочин, за фактом якого велося розслідування, на інший, який вчинений пізніше.

Щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 зазначає таке.

Вважає, що повідомлення про підозру від 25.07.2019 у межах кримінального № 52017000000000785 від 10.11.2017, складене детективом ОСОБА_7 та погоджене з прокурором ОСОБА_5 є абсолютно необґрунтованим по відношенню до ОСОБА_3 та таким, що ґрунтується на припущеннях, оскільки спростовується, у тому числі, договором № 308 від 14.08.2018 та актами прийому-передачі від 24.08.2018.

Проаналізувавши складові злочину, передбаченого ст. 191 КК України та наявні в матеріалах справи докази, а також висновок експертів № 217-12.19-1005 від 14.02.2020, висновок науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення і застосування окремих норм та положень законодавства України № 126/204-е від 30.10.2020, адвокат дійшла висновку про відсутність події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України.

Щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, адвокат у клопотанні зазначає таке.

У органу досудового розслідування відсутні будь-які підтвердження щодо порушення ОСОБА_3 процесуальних прав та/або обов`язків, оскільки після застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту органи Національної поліції тривалий час не забезпечували виконання обов`язків щодо здачі закордонних паспортів та носіння електронного засобу контролю, що свідчить про відсутність ризиків та ОСОБА_3 виконує і буде виконувати процесуальні обов`язки, а відтак і відсутня необхідність застосовувати запобіжні заходи, які обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЗахисникОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання підтримала, просила задовольнити з підстав, зазначених у ньому. Додатково пояснила, що ОСОБА_3 не може бути суб`єктом злочину, оскільки в його управлінні та розпорядженні ніколи не були речові докази (тютюнові вироби), оскільки відповідно до норм КПК України такі повноваження покладені на слідчого, який здійснює досудове розслідування у певному кримінальному провадженні. Звернула увагу, що на момент встановлення відсутності речових доказів матеріали кримінального провадження перебували у детективів Національного бюро, які не підпорядковувалися ОСОБА_3, як і не підпорядковувався останньому і слідчий ОСОБА_8 .. Слідчими суддями при розгляді клопотань про застосування запобіжного заходу та подальших клопотань щодо зміни запобіжного заходу та продовження строку дії обов`язків не було надано належної оцінки доказам, наданих стороною обвинувачення та стороною захисту, що призводить до порушення прав ОСОБА_3 .

Підозрюваний ОСОБА_3 у судовому засіданні позицію захисника ОСОБА_4 підтримав, просив клопотання задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просив відмовити у задоволені клопотання, посилаючись на те, що подане стороною захисту клопотання є необґрунтованим та фактично зводиться до незгоди сторони захисту з повідомленою ОСОБА_3 підозрою, яка вручена відповідно до вимог КПК України. При цьому, підозра є обґрунтованою та підтвердженою відповідними матеріалами кримінального провадження. При розгляді питання про застосування запобіжного заходу, його зміни та продовження строку дії покладених на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, питання набуття ОСОБА_3 статусу підозрюваного та обґрунтованості підозри неодноразово було предметом контролю слідчого судді. Доказів, які б підтверджували наявність нових обставин, які не розглядалися слідчими суддями, стороною захисту не надано. На даний час досудове розслідування завершено, матеріали кримінального провадження відкриті стороні захисту.

Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 366-1 КК України.

25.07.2019 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України, яке 30.07.2019 вручено особисто ОСОБА_3 .

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 31.07.2019 у справі № 760/21737/19 до підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладено на підозрюваного обв`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, в тому числі, носити електронний засіб контролю.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 змінено підозрюваному ОСОБА_3 запобіжний захід з домашнього арешту на заставу у розмірі 525500 грн з покладенням додаткових обов`язків, у тому числі, носити електронний засіб контролю, строком до 22.03.2020 включно.

24.01.2020 на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 за ОСОБА_3 заставодавцем ОСОБА_4 внесена застава у розмірі 525500 грн.

Ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.03.2020, від 14.05.2020, від 14.07.2020, від 23.09.2020 та від 18.11.2020 продовжено дію обов`язків, покладених на підозрюваного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020, за виключенням обов`язку носити електронний засіб контролю. Строк дії обов`язків визначено до 17.01.2021.

Разом з цим встановлено, що 20.07.2020 ОСОБА_3 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ст. 366-1 КК України, зокрема у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах; у поданні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченого Законом України «Про запобігання корупції».

Звертаючись із цим клопотанням, захисник ОСОБА_4 посилалась на ст. 201 КПК України.

Так, ч. 1 ст. 201 КПК України передбачено право підозрюваного, до якого застосовано запобіжний захід, або його захисника звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Разом з тим, відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України дія застави може бути припиненою.

Тому, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для розгляду поданого клопотання в порядку ст. 201 КПК України та згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про скасування запобіжного заходу слідчий суддя має перевірити доводи щодо відсутності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, керуючись при цьому загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

За змістомклопотання підставоюдля скасування(зміни)запобіжного заходує:не набуття ОСОБА_3 статусу підозрюваного;відсутність обґрунтованоїпідозри;недоведеність ризиків,передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_3 кримінального правопорушення.

Частиною першою ст. 42 КПК України передбачено три підстави для набуття особою процесуального статусу підозрюваного: підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно дост.278КПК Україниписьмове повідомленняпро підозрувручається удень йогоскладення слідчимабо прокурором,а увипадку неможливостітакого вручення-у спосіб,передбачений цимКодексом длявручення повідомлень. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

При цьому, нормами КПК України не передбачено, що невручення письмового повідомлення про підозру в день її складання безпосередньо підозрюваній особі тягне за собою настання наслідків недійсності такої підозри.

Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу.

Порядок здійснення повідомлень передбачений ст. 135 КПК України.

За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом. (ч. 8 ст. 135 КПК України)

Слідчим суддею встановлено, що 25.07.2019 детективом Національного бюро ОСОБА_7 в межах кримінального провадження № 52017000000000785 від 10.11.2017 складено повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В той же час, у органу досудового розслідування виникла необхідність у проведенні слідчих та процесуальних дії стосовно ОСОБА_3, а саме: проведенні обшуку за місцем його проживання, затримання останнього та вручення повідомлення про підозру.

З метою виконання зазначених заходів 25.07.2019 близько 06.30 група детективів, у тому числі детектив ОСОБА_6, прибули за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, після з`ясування ймовірної відсутності ОСОБА_3 за вказаною адресою, детектив зателефонував на номер телефону ОСОБА_3 ( НОМЕР_2 ) та повідомив про необхідність прибуття за цією адресою, на що останній відмовив, зазначивши, що він не є власником цієї квартири та знаходиться у смт. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області. Враховуючи, що у володінні колишньої дружина ОСОБА_3 ОСОБА_9 перебуває база відпочинку за адресою: АДРЕСА_2, детективами проведено на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України невідкладний обшук, за результатом якого ОСОБА_3 не виявлено та зв`язок з ним відсутній, що свідчить про ухилення ОСОБА_3 від участі у проведенні з ним слідчих та процесуальних дій, що підтверджується службовою запискою детектива з додатками.

Разом з цим, у судовому засіданні прокурором зазначено та підтверджено матеріалами, що у зв`язку з не встановленням 25.07.2019 місцезнаходження ОСОБА_3, детективами Національного бюро вжито заходів щодо вручення вказаного повідомлення про підозру від 25.07.2019 із пам`яткою про процесуальні права підозрюваного, за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_3, колишній дружині ОСОБА_9, що підтверджується відповідним записом на останньому аркуші повідомлення про підозру від 25.07.2019 та наданим стороною захисту відеозаписом.

Прокурором надані докази, які підтверджують, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 25.07.2020, у зв`язку з невстановленням його місця перебування, у цей же день направлено органом досудового розслідування засобами поштового зв`язку за всіма відомими адресами його перебування: за місцем його реєстрації: АДРЕСА_3, місцем фактичного проживання та перебування: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4, а також за місцем роботи: АДРЕСА_5, що підтверджується описами вкладення до листів та фіскальними чеками, накладними АТ «Укрпошта». Також надано підтвердження, що 01.08.2020 ОСОБА_10 отримав відправлення за адресою: АДРЕСА_4 .

Також слідчим суддею встановлено, що 30.07.2019 ОСОБА_3 був затриманий та йому особисто вручено письмове повідомлення про підозру від 25.07.2019 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, про що свідчить відповідний запис на останньому аркуші повідомлення про підозру від 25.07.2019, записи щодо ознайомлення з правами та обов`язками підозрюваного, протокол затримання особи від 30.07.2020.

Вказане даєпідстави длявисновку,що органомдосудового розслідуваннявиконано вимогист.278,ч.2ст.135КПК Українищодо вручення ОСОБА_3 повідомлення пропідозру від25.07.2019,тому слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_3 набув у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного.

Доводи захисника ОСОБА_4 про те, що детективами Національного бюро проведені слідчі та процесуальні дії, зокрема повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відомості про яке не внесено до ЄРДР у відповідності до чинного законодавства, норм КПК та Положення про ведення ЄРДР, є необгрунтованими.

Так, ст. 214 КПК України визначено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Згідно із п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

З витягу з кримінального провадження № 52017000000000785 від 10.11.2017 станом на 11.11.2017 вбачається, що до ЄРДР за попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 209 КК України внесено відомості за фабулою: до Одеського територіального управління Національного бюро надійшла ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.10.2017 № 522/19936/17 про зобов`язання уповноважених службових осіб Одеського територіального управління Національного бюро за письмовою заявою заступника голови правління ГО «Антикорупційний контроль України» ОСОБА_11 від 20.10.20117 щодо службових осіб митниці ДФС та прокуратури, які зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, створили умови для отримання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб під час митного оформлення товарів, а також подальшої легалізації попередньо отриманої неправомірної вигоди, внести відповідні відомості до ЄРДР про вчинення злочинів, передбачених ст. 364, 209 КК України.

З витягу з кримінального провадження № 52017000000000786 від 10.11.2017 станом на 11.11.2017 вбачається, що до ЄРДР за попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 364 КК України внесено відомості за фабулою: до Одеського територіального управління Національного бюро надійшла ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.10.2017 № 522/19936/17 про зобов`язання уповноважених службових осіб Одеського територіального управління Національного бюро за письмовою заявою заступника голови правління ГО «Антикорупційний контроль України» ОСОБА_11 від 20.10.20117 щодо службових осіб митниці ДФС та прокуратури, які зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, створили умови для отримання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб під час митного оформлення товарів, а також подальшої легалізації попередньо отриманої неправомірної вигоди, внести відповідні відомості до ЄРДР про вчинення злочинів, передбачених ст. 364, 209 КК України.

Встановлено,що детективомНаціонального бюро ОСОБА_7 в ходідосудового розслідуваннякримінального провадження№ 52017000000000786від 10.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, на підставі отриманих даних, винесено постанову від 27.12.2017 про зміну правової кваліфікації злочину з ч. 1 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 364 КК України.

У подальшому, постановами від 28.12.2017 та від 03.05.2019 матеріали досудових розслідувань № 52017000000000785, № 52017000000000786 та № 42017000000004293 об`єднані в одне кримінальне провадження під № 52017000000000785.

Разом з цим, детективом Національногобюро ОСОБА_7 за результатоманалізу матеріалівдосудового розслідуваннякримінального провадження№ 52017000000000785від 10.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України, винесено постанову від 17.07.2019 про зміну правової кваліфікації злочину з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 5 ст. 191 КК України.

Аналіз змісту вказаної постанови свідчить про те, що вказане процесуальне рішення прийнято детективом на підставі встановлених досудовим розслідуванням обставин та у зв`язку з помилковістю попередньої правової кваліфікації, даної при внесенні відомостей до ЄРДР.

З витягу з кримінального провадження № 52017000000000785 від 10.11.2017 станом на 25.07.2019 вбачається, що детективами Національного бюро здійснюється досудове розслідування серед іншого за фактом заволодіння чудим майно, а саме речовими доказами у кримінальному провадженні № 42017000000004293 тютюновими виробами (сигаретами) марок «99NINE/NINE», «CAPITAL Slims», «A&B», «MAC», «R.G.D», «Richman ROYAL», «Golden Deer», «TGT» встановленою вартістю 13 464 285,65 грн, шляхом зловживання службовою особою своїми службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а саме начальником ГУНП в Одеській області ОСОБА_12, його заступником ОСОБА_3 та директорами суб`єктів господарювання приватної форми власності ОСОБА_13 та ОСОБА_14, в особливо великих розмірах.

Вказане дає підстави для висновку, що органом досудового розслідування вручено ОСОБА_3 повідомлення про підозру від 25.07.2019 у вчиненні кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 52017000000000785 від 10.11.2017.

Слідчий суддя звертає увагу, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань, серед іншого, вносяться відомості про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (пункти 4, 5 частини 5 статті 214 КПК України).

Тобто, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною у згаданому Узагальненні ВССУ № 9-49/0/4-17 від 12 січня 2017 року, за якою КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.

Разом з цим, слідчий суддя наголошує, що з огляду на положення ст. 26 КПК України надання правової оцінки постановам детектива ОСОБА_7 про зміну правової кваліфікації від 27.12.2017 та від 17.07.2019, виходить за межі компетенції слідчої судді, вказане питання є предметом дослідження судового розгляду.

Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Доводи сторони захисту про необґрунтованість пред`явленої ОСОБА_3 підозри зводяться до оцінки наявних у матеріалах справи доказах, у тому числі: протоколу обшуку від 20.12.2017 у межах кримінального провадження № 420170000000004293; постанови від 28.12.2017 про визнання предметів, схожих на «тютюнові вироби», що вилучені під час проведення обшуку 20.12.2017 та 22.12.2017; договору про зберігання тимчасово вилученого майна та речових доказів № 308 від 14.08.2018, укладеного між ГУНП в Одеській області в особі начальника ОСОБА_12 та ТОВ «АГАт-2016» в особі директора ОСОБА_14 ; листа слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 вих. № 4/11410 від 21.08.2018 щодо наявності можливості взяття на відповідальне зберігання тютюнових виробів; листа ТОВ «АГАТ-2016» вих. № 21/08-18 від 21.08.2018 щодо можливості взяття на відповідальне зберігання тютюнових виробів; акти прийому-передачі речових доказів від 21-24.08.2018, підписані між слідчим СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8, представником ТОВ «Скай-Лайн» та представником ТОВ «АГАТ-2016»; протоколами допитів свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_8 ; протоколом судового засідання Солом`янського районного суду міста Києва від 16.05.2019; протоколом огляду оптичного диску з результатами технічної фіксації судового засідання Солом`янського районного суду міста Києва від 16.05.2019, в якому в порядку ст. 225 КПК України проведено допит свідка ОСОБА_15 ; та іншими, що знайшли своє відображення у змісті повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень від 20.07.2020, зокрема щодо їх належності та достатності.

При цьому, слідчий суддя не бере до уваги надані захисником на спростування обґрунтованості підозри висновок експертів № 217-12.19-1005 за результатом проведення комісійної судово-економічної експертизи з питань, поставлених на вирішення та зазначених у клопотанні адвоката ОСОБА_4, яка діє в інтересах свого клієнта ОСОБА_3, складений 14.02.2020 та висновок науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення і застосування окремих норм та положень законодавства України, затверджений 30.10.2020, оскільки такі висновки повинні досліджуватись разом з усіма доказами зібраними у справі, однак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, слідчий суддя наголошує, що обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_3 підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень неодноразово перевірялася слідчими суддями під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу та продовження строку дії обов`язків.

Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

У клопотанні захисник ОСОБА_4 зазначає, що у органу досудового розслідування відсутні будь-які підтвердження щодо порушення ОСОБА_3 процесуальних прав та/або обов`язків, а отже відсутні будь-які ризики, що є підставою для застосування до нього запобіжного заходу.

Водночас, як встановлено з ухвал слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020, 19.03.2020, 14.05.2020, 14.07.2020, 23.09.2020 та від 18.11.2020 застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу та продовження стоку дії покладених обов`язків, обумовлене існуванням ризику того, що ОСОБА_3 буде переховуватися від слідства та суду.

Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_4 щодо відсутності ризиків у кримінальному провадженні, слідчий суддя зазначає про таке.

Згідно з ч. 1. 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Разом з цим, оцінивши доводи сторони захисту, слідчий суддя дійшов висновку, що в обґрунтування вказаного доводу не наведено обставин із належними доказами, які б підтверджували, що встановлений слідчими суддями ризик переховування від органів досудового розслідування, на день розгляду цього клопотання втратив свою актуальність.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Посилання захисника ОСОБА_4 на сумлінне виконання ОСОБА_3 покладених обов`язків підтверджує, що саме застосований до нього запобіжний захід у виді застави, достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, визначених не лише ч. 5 ст. 194 КПК України, а і ст. 42 КПК України, та забезпечує його належну процесуальну поведінку у даному кримінальному провадженні.

Разом з тим, наближення досудового розслідування до завершальної стадії не зменшує ризик переховування, а навпаки збільшує вірогідність його можливого настання внаслідок усвідомлення неминучості понесення покарання.

Щодо недостатності застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам.

Згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Враховуючи, що до підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді застави, то більш м`якими запобіжними заходами у даному випадку є «особиста порука» та «особисте зобов`язання».

Оскільки у клопотанні захисник ОСОБА_4 не ставить питання про зміну застосованого запобіжного заходу на більш м`який, а лише порушує питання про скасування запобіжного заходу, то, враховуючи вимоги ст. 26 КПК України та встановлені у судовому засіданні обставини, це питання слідчим суддею не досліджувалося.

З огляду на викладене, слідчий суддя, дійшов висновку, що клопотання про скасування запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що слідчим суддею відмовлено у задоволенні клопотання в частині скасування запобіжного заходу підозрюваному, підстави для розгляду клопотання в частині повернення застави відсутні.

Керуючись ст. 2, 7, 42, 177, 178, 182, 193, 194, 201, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання адвоката ОСОБА_4, діючої в інтересах ОСОБА_3, про скасування запобіжного заходу залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1