Документ № 94347337

Справа № 991/10599/20

Провадження1-кс/991/10869/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року м.Київ

Суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В.,

за участю секретарів судового засідання Севрюк К., Будкової В.О.,

представників потерпілого адвокатів Жиліча С.М., Оксенюк М.М.,

прокурора Пономаренка В.М.,

захисників адвокатів Одинець І.В., Дривгаль Н.П, Побережного Д.В.,

детективів НАБУ Романюк М.О., Самойленко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника АТ «Нікопольський завод феросплавів» адвоката Жиліча Сергія Миколайовича про відвід прокурора у кримінальному провадженні №52017000000000209 від 24.03.2017,

ВСТАНОВИЛА:

1.До Вищого антикорупційного суду надійшла заява адвоката Жиліча С.М., який діє в інтересах потерпілого АТ «Нікопольський завод феросплавів», про відвід прокурора.

1.1.Представник просить відвести прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу генерального прокурора Пономаренка Віталія Павловича від участі у кримінальному провадженні №52017000000000209 від 24.03.2017.

1.2.В обґрунтування відводу заявник посилається на існування обставин, які викликають сумнів в неупередженості прокурора. Такими обставинами зазначає винесення прокурором Пономаренко В.П. необґрунтованої, безпідставної постанови про закриття кримінального провадження від 27.08.2020, яка в подальшому була скасована ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.10.2020 у справі № 991/7670/20; відсутність ефективного процесуального керівництва з боку прокурора; упереджене ставлення прокурора до оцінки доказів, що виражалося в наданні переваги доказам сторони захисту та залишенні поза увагою доказів, наданих потерпілим та здобутих слідством; явне та завідоме порушення розумних строків досудового розслідування; спротив відновленню досудового розслідування у кримінальному провадженні, шляхом подання апеляційної скарги на рішення, яке не оскаржується; відкриту підтримку сторони захисту;публічні виступи прокурора в засобах масової інформації та на засіданнях комітету Верховної Ради.

2.В судовому засіданні учасники висловили такі позиції:

2.1.Представники потерпілого адвокати Жиліч С.М. та Оксенюк М.М. підтримали заяву про відвід прокурора з викладених у ній підстав, просили задовольнити її в повному обсязі. Додатково повідомили, що прокурор під час досудового розслідування допускає дискримінаційне ставлення потерпілого, яке проявляється у неврахуванні доказів, що надаються потерпілим; ненаправленні потерпілому постанови про закриття кримінального провадження; позиції про відсутність завданої потерпілим шкоди та у публічних коментарях прокурора по цій справі. Незважаючи на те, що постанова про закриття цього кримінального провадження була скасована, представнику із засобів масової інформації стало відомо, що 21.01.2021 прокурор знову закрив його. Також повідомив, що у січні 2021 року прокурор запросив представника потерпілого, повідомив, що від адвокатів надійшло клопотання про винесення постанови про відмову у визнанні потерпілим, і пропонував надати підтвердження завданої АТ «Нікопольський завод феросплавів» шкоди.

2.2.Прокурор Пономаренко В.М. проти заявленого відводу заперечував, посилаючись на те, що в даній справі відсутні обставини, які виключають участь прокурора у кримінальному провадженні. Він не є зацікавленим у результатах розгляду справи, а доводи представника є надуманими і не підтверджують наявність підстав для відводу. Питання винесення постанови про закриття кримінального провадження неодноразово було предметом розгляду слідчими суддями Вищого антикорупційного суду, а незгода з прийнятими прокурором рішеннями не може слугувати підставою для його відводу. Повідомив, що змістом публічних виступів були коментарі після судових засідань; також він доповідав по цій справі на засіданні комітету Верховної Ради, в тому числі з приводу підстав закриття кримінального провадження. Підтвердив закриття 21.01.2021 кримінального провадження в частині з посиланням на те, що досудове розслідування по справі, в якій заявлено відвід, триває, і таке закриття не змінює процесуального становища учасників судового засідання. Повідомив, що запрошував представника потерпілого і пропонував надати йому підтвердження завданої шкоди, оскільки отримав клопотання від сторони захисту з приводу відсутності у АТ «Нікопольський завод феросплавів» статусу потерпілого, однак останній не представив відповідні відомості.

2.3.Захисники адвокати підтримали позицію прокурора, зазначили про надуманість доводів заявника, ефективність процесуального керівництва прокурором Понмаренком В.П., дотримання ним розумних строків та відсутність підстав для відводу.

2.4.Детектив Романюк М.О. підтримав заяву про відвід, зазначив про упередженість прокурора на користь сторони захисту, постановлення ним рішень, які нівелюють результати досудового розслідування.

3.Дослідивши матеріали заяви, заслухавши учасників, суддя встановила таке.

3.1.Як вбачається із наявного в матеріалах заяви витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.01.2021, прокурор Пономаренко В. П. входить до групи прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів у кримінальному провадженні №52017000000000209 від 24.03.2017.

3.2.Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Прокурор у кримінальному провадженні історично і нормативно відноситься до сторони обвинувачення і має ряд повноважень, за допомогою яких реалізується обвинувальна функція прокурора у змагальному кримінальному процесі. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України він зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Об`єктивність і неупередженість прокурора є не менш важливими для досягнення завдань кримінального провадження, аніж судді, оскільки він згідно зі ст. 36 КПК України наділений значним обсягом повноважень, що можуть суттєво обмежувати чи звужувати права і свободи особи. Вимога неупередженого досудового розслідування означає, що органи досудового розслідування під процесуальним керівництвом прокурора зобов`язані об`єктивно, неупереджено, без необґрунтованої підозри та обвинувального ухилу встановити за допомогою доказів, зібраних у встановленій процесуальній формі, всі обставини кримінального правопорушення та осіб, які його вчинили.

3.3.Здійснення об`єктивного розслідування прокурором є одним із основоположних міжнародних стандартів. Так, відповідно до Керівних принципів, що стосуються ролі осіб, які здійснюють судове переслідування (прийняті восьмим Конгресом ООН із запобігання злочинності і поводження з правопорушниками; Гавана, Куба, 27 серпня - 7 вересня 1990 p.), прокурори у відповідності до закону виконують свої обов`язки справедливо, послідовно і швидко, поважають і захищають людську гідність та захищають права людини, сприяють тим самими забезпеченню належного процесу і безперервному функціонуванню системи кримінального правосуддя. При виконанні своїх обов`язків прокурори, як особи, що здійснюють переслідування, виконують свої функції неупереджено і уникають будь-якої дискримінації на основі політичних переконань, соціального походження, раси, культури, статі тощо; захищають державні інтереси, діють об`єктивно, належним чином враховують становище підозрюваного і потерпілого та звертають увагу на всі обставини, що стосуються справи, незалежно від того, чи вигідні чи невигідні вони для підозрюваного; розглядають думки і стурбованість потерпілих, коли зачіпаються їх інтереси. Вони не порушують або не продовжують переслідування в тих випадках, коли неупереджене розслідування вказує на необґрунтованість обвинувачення.

3.4.Неупередженість (об`єктивність) дослідження обставин провадження прокурором передбачає вчинення ними процесуальних дій, ухвалення процесуальних рішень лише з підстав, встановлених КПК, та на основі зібраних фактичних даних, без обвинувального ухилу та особистої зацікавленості у вирішенні справи. Значення об`єктивності чи неупередженості прокурора щодо дослідження всіх обставин провадження варто оцінювати крізь призму гарантування реалізації завдань кримінального провадження, зокрема, щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності відповідно до своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру (ст. 2 КПК). Розв`язання цього завдання сприяє, з одного боку, реалізації принципу невідворотності відповідальності за правопорушення, а з іншого, - недопущенню обвинувачення або засудження жодного невинуватого.

3.5.Отже, неупередженість прокурора є необхідною умовою успішного виконання своїх конституційних функцій (ст. 121 Конституції України) та виконання своїх повноважень на досудовому розслідуванні й в судовому провадженні (ст. 36 КПК) для здійснення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК) та забезпечення законності (ст. 9 КПК України).

3.6.Необ`єктивність, упереджене і дискримінаційне ставлення прокурора до учасників кримінального провадження є підставою для відводу (самовідводу) прокурора. Закріплення в національному законі загального переліку підстав для відводу прокурора від участі у кримінальному провадженні нарівні з нормами, які регулюють порядок призначення та заміни прокурора, забезпечує об`єктивність і неупередженість прокурора в кожному кримінальному провадженні.

3.7.Перелік підстав, за наявності яких прокурор підлягає відводу, визначений ст. 77 КПК України. Цей перелік не є вичерпним, так як підстава, передбачена пунктом 3 ч. 1 передбачає існування обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості; і такі випадки неможливо передбачити і унормувати.

3.8.Правовий аналіз ст. 77 - 81 КПК України не містить переліку осіб, які можуть заявити відвід. Єдина норма, яка в загальних рисах розкриває суб`єктів звернення, які мають право звернутися із заявою про відвід, міститься у ч. 1 -2 ст. 80 КПК України. Із змісту цих норм вбачається, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Особи, які беруть участь у кримінальному провадженні, зазначені у п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України. Серед зазначеного переліку наявні потерпілі. Хоча за логікою кримінального провадження і практикою правового застосування потерпілі виступають на одній з прокурором стороні, норми КПК України не виключають можливість звернення потерпілого із заявою про відвід прокурора. Це підтверджується і п. 4 ч. 1 ст. 56 КПК України, в якій серед прав потерпілого зазначене право заявляти відводи. Ця позиція підтверджується і ст. 37 КПК України, яка передбачає заміну прокурора у випадку неможливості здійснювати повноваження через задоволення заяви про його відвід.

3.9.Законом закріплені також процедурні аспекти відводу прокурора в кожному випадку виникнення обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості. Зокрема, згідно з ч. 3-5 статті 80 КПК України заява про відвід може бути заявлена як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заява про відвід під час досудового розслідування подається одразу ж після встановлення підстав для такого відводу. Відвід повинен бути вмотивованим. Ці правила спрямовані на певну «недоторканість» прокурора як суб`єкта, уповноваженого приймати процесуальні рішення, від його необґрунтованого усунення від участі у кримінальному провадженні в тих випадках, коли такі рішення є невигідними для учасників, а також на недопущення зловживання правом на відвід.

3.10.Представник потерпілого посилається на існування обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості. У зв`язку з цим суддя зауважує, що ключовим моментом відводу як цілісного інституту кримінального провадження є упередженість прокурора при вчиненні ним процесуальних дій та/або прийнятті ним процесуальних рішень. Така упередженість, як вбачається із формулювань ст. 77 КПК України, може виникнути у зв`язку з наявністю у нього родинних, професійних зв`язків, іншого процесуального статусу, попередньою участю у цьому провадженні тощо. Обставини, які викликають сумнів в неупередженості прокурора, мають бути обумовлені фактами відповідного питання, що розглядається, або пов`язаними з ними. Із змісту заяви про відвід та висловленої під час судового засідання позиції вбачається, що заявник просить відвести прокурора від здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №52017000000000209 від 24.03.2017.

3.11.Згідно з ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

3.12.Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

3.13.Правилами частини другої цієї статті також визначено, що прокурор здійснює повноваження прокурора у конкретному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених ч. 4, 5 ст. 36, ч. 4 ст. 37, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 341, КПК України.

3.14.Отже в цій справі судді необхідно дослідити не лише наявність у потерпілого сумнівів у неупередженості прокурора, а також обґрунтованість цих сумнівів; звернення з заявою одразу після їх виникнення та вмотивованість відводу на користь неможливості прокурора бути об`єктивним і неупередженим при здійсненні процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

3.15.Розглядаючи підстави для відводу, які обумовлені сумнівами у потерпілого в неупередженості прокурора, слідчий суддя бере до уваги два критерії: суб`єктивний та об`єктивний. Суб`єктивний критерій має визначатися на підставі особистих переконань та поведінки конкретного прокурора у справі - тобто, прокурор не має проявляти будь-якої особистої прихильності, упередження, зацікавленості; об`єктивний критерій визначається достатніми гарантіями для того, щоб виключити будь-яку зацікавленість прокурора, що може бути перевірене.

3.16.Норми КПК України не містять ознак або властивостей, які б розкривали сутність упередженості, що вказує на оціночність цієї обставини у кожному конкретному випадку. У тлумачному словнику української мови (Словник української мови: в 11 т. Том 10. С. 457) «упередженість» розглядається як складова частина поняття «безсторонності»; «упередженість» означає негативну, несправедливу думку, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, і пов`язане з нею відповідне ставлення.

3.17.За твердженням потерпілого, обставинами, які можуть свідчити про упередженість прокурора є прийняття рішення про закриття кримінального провадження поза межами компетенції, яке в подальшому скасоване; відсутність ефективного процесуального керівництва з боку прокурора та порушення ним розумних строків досудового розслідування; упереджена оцінка доказів, що виражалося в наданні переваги лише доказам сторони захисту та залишенні поза увагою доказів, наданих потерпілими та здобутих слідством; здійснення процесуальних дій, які не передбачені кримінальним процесуальним законом, а саме подання апеляційної скарги на рішення, яке не оскаржується; відкрита підтримка прокурором сторони захисту та заяви про це в засобах масової інформації.

3.18.В світлі заявлених обставин, перш за все слід зазначити, що не всі із них можуть бути предметом розгляду в цьому судовому засіданні. Адже суддею Вищого антикорупційного суду вже розглядалося питання про відвід прокурора Пономаренка В.П. від участі у кримінальному провадженні №52017000000000209 від 24.03.2017.

3.18.1.Не зважаючи на те, що відповідна заява була подана детективами Національного антикорупційного бюро України (справа № 991/9033/20), обставинами для відводу вказувалися ті самі підстави, які зазначаються представником потерпілого в заяві про відвід прокурора у цій справі. Це стосується однобічної оцінки доказів, що вплинуло на прийняття постанови про закриття кримінального провадження; здійснення процесуальних дій, які не передбачені кримінальним процесуальним законом; поведінка та вислови прокурора у судових засіданнях під час розгляду скарг на постанову про закриття кримінального провадження; відсутності ефективного процесуального керівництва в цьому досудовому розслідуванні.

3.18.2.За наслідками розгляду заяви про відвід суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М. 11.11.2020 постановив ухвалу, якою в її задоволенні відмовив. Як вбачається із ухвали судді від 11.11.2020 представник потерпілого Жиліч С.М. брав участь у розгляді відводу і висловлював свою позицію з цього приводу. Він стверджував, що прокурор є упередженим і це викликає сумніви в його подальшій участі як процесуального керівника. При закритті кримінального провадження не надіслав копію постанови потерпілому, а про закриття кримінального провадження дізнались через засоби масової інформації. Прокурор у постанові прийняв до уваги тільки докази сторони захисту і виступає в унісон із захисниками, обґрунтовуючи свою позицію тими самими доводами. За таких умов, суддя не може розцінювати відвід прокурора, поданий представником потерпілого у заяві від 31.12.2020 як такий, що поданий одразу після встановлення підстав для такого відводу, і розцінює його як незгоду із раніше постановленим рішенням судді з цього ж питання.

3.18.3.Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто «остаточності» рішення суду у спірних правовідносинах. За таких умов суддя не досліджує зазначені представником потерпілого і підтримані детективами обставини щодо прийняття рішення про закриття кримінального провадження поза межами компетенції, відсутність ефективного процесуального керівництва з боку прокурора та порушення ним розумних строків досудового розслідування, подання апеляційної скарги на рішення, яке не оскаржується, у зв`язку з тим, що вони вже були предметом дослідження і їм надана відповідна правова оцінка.

3.18.4.Слідчий суддя також враховує, що процесуальне рішення прокурора про закриття кримінального провадження, яке становить серцевину цього відводу, двічі було предметом судового контролю на досудовому розслідуванні; воно розглядалося на предмет його законності і обґрунтованості. Наявність двох різних за суттю судових рішень з цього приводу (ухвали слідчого судді від 24.09.2020 у справі №991/7377/20 та ухвали слідчого судді від 27.10.2020 у справі № 991/7670/20) хоча і може, на перший погляд, створити певну неоднозначність щодо законності і обґрунтованості цієї постанови, однак жодним чином не може свідчити про упередженість прокурора під час її постановлення. В свою чергу, незгода з процесуальним рішенням прокурора, постановленим в межах його повноважень (а закриття кримінального провадження входить в такі межі відповідно до ч. 2 ст. 283 КПК України), не може бути перманентною підставою для відводу, на яку незадоволений таким рішенням учасник буде посилатися на більш пізніх етапах досудового розслідування.

3.18.5.Враховуючи те, що упередженість пов`язана із наперед визначеним ставленням до чого-небудь, у даному випадку - до результатів кримінального провадження, слідчому судді не надано дійсних фактів, які б свідчили, що на початкових етапах досудового розслідування або вже під час досудового розслідування, прокурор висловлював або очевидно демонстрував своєю поведінкою намір закрити кримінальне провадження або наперед висловив припущення щодо неможливості визначення розміру шкоди.

3.19.В судовому засіданні представник уточнив, що новими обставинами, які не були предметом дослідження, є подальша неефективність досудового розслідування, дискримінаційний підхід в оцінці доказів та публічні виступи прокурора не на користь потерпілого.

3.19.1.Посилання заявника на відсутність ефективного процесуального керівництва з боку прокурора та порушення ним розумних строків досудового розслідування з точки зору наявності підстав для відводу відхиляються слідчим суддею з огляду на те, що такі обставини можуть бути підставою для покладання повноважень на іншого прокурора, а не відведення прокурора в порядку ст. 77 КПК України. Так, на підставі ч. 3 ст. 37 КПК України у виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування.

3.19.2.Твердження про різний підхід до оцінки прокурором доказів потерпілого і захисту не знаходить свого підтвердження під час розгляду заяви про відвід. Суддя, який розглядає заяву про відвід, не є слідчим суддею, що бере участь у кримінальному провадженні, йому не відома наявна в ньому доказова база, її використання та оцінка представниками сторони обвинувачення. Його повноваження обмежені лише встановленням підстав для відводу, тобто оцінкою доводів учасника, який його заявляє, на предмет об`єктивної обґрунтованості у нього сумнівів щодо неупередженості прокурора. Отже, стверджуючи про різний підхід до оцінки доказів, представник потерпілого мав переконати суддю, що при однаково необхідному значенні отриманих під час досудового розслідування відомостей, прокурор невиправдано і без врахування всіх обставин кримінального провадження, надав перевагу одним доказам над іншими. В даному ж випадку ті аргументи, на які посилався заявник, переважно були пов`язані з рішенням про закриття кримінального провадження (про що зазначалося раніше у п. 3.18.4 цієї ухвали), та вони не є спроможними обґрунтувати упередженість прокурора при вчиненні процесуальних дій і постановленні процесуальних рішень.

За умови неспроможності цих доводів представника судді при їх оцінці не залишається іншого, ніж врахувати загальні нормативні положення щодо доказування у кримінальному провадженні - встановлення доказового значення тих чи інших відомостей є правом прокурора; а закон надає йому можливість оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням всіх обставин кримінального провадження (ст. 94 КПК України). Цим правом прокурор наділений з огляду на функціонал обвинувача у кримінальному провадженні, адже з одного боку, він зв`язаний засадами кримінального провадження і правилами про належність, допустимість, достовірність і достатність доказів, з іншого - саме на прокурора покладено визначення спроможності доказової бази для складення або затвердження обвинувального акта за результатами досудового розслідування з метою подальшого підтримання обвинувачення у суді. За відсутності інституту додаткового розслідування істотно підвищується персональна відповідальність кожного прокурора за якість кінцевого результату. Прокурор керує слідством для того, щоб самому ж пізніше ефективно підтримувати обвинувачення в суді.

3.19.3.Стосовно тверджень про особисту прихильність прокурора Пономаренка В.П. до сторони захисту, суддя зазначає таке. В обґрунтування вказаних обставин заявник посилається на те, що прокурор під час інтерв`ю, в засобах масової інформації та на засіданні комітету Верховної Ради фактично дублює позицію сторони захисту, що є несумісним із роллю прокурора у кримінальному провадженні, як сторони обвинувачення. Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. В змагальному типі кримінального процесу, який задекларований в актуальних умовах правового регулювання, однією із засад є змагальність сторін (за виключенням доведення винуватості особи у вчиненні злочину). Змагальність передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. На підставі ч. 6 ст. 22 КПК України суддею було забезпечено учасникам необхідні умови для реалізації відповідних процесуальних прав, в тому числі щодо доведення факту особистої прихильності прокурора Пономаренка В.П. до сторони захисту. Так, стверджуючи про висловлення прокурором позиції по цій справі з прихильністю до сторони захисту в публічному просторі, заявник не надає жодних відповідних матеріалів із засобів масової інформації, мережі Інтернет, відео-посилань цих висловів, стенограму або інше фіксування засідання комітету Верховної Ради. Очевидно, що з огляду на підвищену увагу суспільства до цього кримінального провадження, більшість публічних коментарів у ньому прокурора, зафіксована у медіа-просторі, і отримання відповідних матеріалів представником потерпілого для представлення судді на обґрунтування упередженості прокурора не становить складнощів.

Досліджуючи прихильність прокурора до учасників процесу, показовим видається факт непроцесуальної зустрічі прокурора з представником потерпілого. В судовому засіданні з`ясувалося, що захисниками у кримінальному провадженні було направлено прокурору клопотання про відмову у визнанні АТ «Нікопольський феросплавний завод» потерпілим. Замість того, щоб розглянути це клопотання у встановленому законом порядку на підставі наявних у провадженні матеріалів, прокурор повідомив потерпілого про надходження цього клопотання і запропонував йому надати документи на підсилення позиції потерпілого і по суті вплинути цим на процес і результат розгляду клопотання захисту. За таких умов твердження про прихильність прокурора до сторони захисту і дискримінаційне відношення до потерпілого виглядає дивним, нелогічним і таким, що не відповідає актуальним умовам кримінального провадження.

4.Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим. Вмотивованість відводу означає, перш за все, спроможність представлених заявником аргументів обґрунтувати сумніви у неупередженості прокурора, можливість впливу вказаних факторів (підстав) на вирішення даної справи та/або об`єктивну неможливість його участі в цьому кримінальному провадженні. Натомість наведені в заяві та висловлені в судовому засіданні обставини не є такими, які б свідчили про упередженість прокурора Пономаренка В.П. В даному випадку заявлені потерпілим сумніви в неупередженості прокурора не ґрунтуються на об`єктивних даних, які могли бути встановлені в судовому засіданні. При розгляді відводу позиція представника потерпілого, підтримана детективами, не переконала суддю у можливій упередженості прокурора. Будь-який учасник кримінального провадження може не погоджуватися з вчиненими діями або постановленими рішеннями прокурора і оцінювати їх з огляду свого процесуального статусу і власного процесуального інтересу. Однак тлумачення таких дій і рішень у сенсі підстав для відводу має базуватися не лише на власному переконанні в їх умисній необ`єктивності, а й на фактичних обставинах, за допомогою яких відповідні обставини стануть очевидними і для судді, який розглядає заяву про відвід.

З огляду на зазначене, керуючись ст. 2, 9, 22, 77, 80, 81, 309 КПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви представника АТ «Нікопольський завод феросплавів» адвоката Жиліча Сергія Миколайовича про відвід прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Пономаренка Віталія Павловича у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52017000000000209 від 24.03.2017, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.В. Михайленко