Документ № 94431495

Справа № 991/4110/20

1-кп/991/44/20

УХВАЛА

22 січня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючий - Маслов В.В.,

судді - Строгий І.Л., Федорак Л.М.,

учасники кримінального провадження:

прокурор - Макар О.І.,

секретар судового засідання - Луганський О.Ю.,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

захисники - Кашарський Ф.В., Матяш Т.В.,

здійснюючи розгляд кримінального провадження № 22019270000000053 стосовно обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст.27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України,

в с т а н о в и в:

1. У судовому засіданні 22 січня 2021 року захисник Матяш Т.В. заявила відвід колегії суддів у складі Маслова В.В., Строгого І.Л., Федорак Л.М.

2. Обґрунтовуючи відвід, захисник посилалася на те, що 8 вересня 2020 року під час судового розгляду кримінального провадження № 22019270000000053 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст.27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України, колегією суддів було постановлено ухвалу, якою, зокрема, матеріали зазначеного кримінального провадження у частині обвинувачення ОСОБА_2 виділено в окреме провадження та передано відділу документального забезпечення управління документообігу та організаційного забезпечення Вищого антикорупційного суду для реєстрації та розподілу.

3. Згідно з даними протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 8 вересня 2020 року, матеріали вказаного кримінального провадження передано колегії суддів у складі Маслова В.В., Строгого І.Л., Федорак Л.М.

4. Разом з тим, у вказаній справі, тією ж колегією суддів у порядку ст. 23 КПК України безпосередньо досліджувалися докази, як і у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст.27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України, а отже, фактично відбувається дослідження тих самих доказів однією колегією суддів у різних кримінальних провадженнях.

5. На переконання захисника, наведені обставини викликають сумнів у неупередженості колегії суддів та свідчать про наявність підстав для відводу, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

6. У заяві про відвід захисник також посилалась на те, що судді Вищого антикорупційного суду під час розгляду іншої справи за схожих обставин взяли самовідвід (рішення Вищого антикорупційного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 757/23925/17-к).

7. Захисник Кашарський Ф.В. та обвинувачений ОСОБА_1 підтримали заявлений відвід.

8. Прокурор Макар О.І. заперечував проти задоволення заяви про відвід, вважаючи її необґрунтованою та такою, що має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування судового розгляду кримінального провадження.

9. Розглядаючи заяву про відвід, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, з огляду на таке.

10. Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

11. Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

12. З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК України).

13. Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді, передбачений статтями 75, 76 КПК України.

14. Так, зокрема, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч.1 ст.75 КПК України).

15. Саме на цю законодавчу підставу посилалася захисник Матяш Т.В. у заяві про відвід складу суду, зазначаючи про наявність у неї сумнівів щодо неупередженості суду.

16. Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

17. Критерії, за якими можна визначити чи є суд, що розглядає справу, об`єктивним та неупередженим, розроблені усталеною судовою практикою ЄСПЛ.

18. Так, у рішенні ЄСПЛ «Олександр Волков проти України» від 9 квітня 2013 року, зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 Рішення).

19. Також, у справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року ЄСПЛ дійшов висновку, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

20. Проаналізувавши зазначені у заяві захисника обставини для відводу суддів з урахуванням вищенаведених критеріїв, суд мав визначити чи є наведені захисником факти такими, які можуть викликати сумнів щодо неупередженості колегії суддів.

21. Заявлений відвід мотивований тим, що судді Маслов В.В., Строгий І.Л., Федорак Л.М. окрім кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 (єдиний унікальний номер судової справи 991/4110/20), здійснюють розгляд виділеного із зазначеного кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 (єдиний унікальний номер судової справи 991/7537/20). У вказаних кримінальних провадженнях колегією суддів безпосередньо здійснюється дослідження тих самих доказів. Ці обставини на переконання захисника Матяш Т.В. обумовлюють обґрунтований сумнів у неупередженості колегії суддів.

22. Проте, з такими висновками захисника суд погодитись не може, з огляду на їх безпідставність та зазначає таке.

23. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 8 вересня 2020 року постановлено: зупинити судове провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України, до його видужання. Матеріали кримінального провадження № 22019270000000053 у частині обвинувачення ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст.27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України, виділено в окреме провадження. Виділене окреме провадження передано відділу документального забезпечення управління документообігу та організаційного забезпечення Вищого антикорупційного суду для реєстрації та розподілу.

24. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 8 вересня 2020 року, матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_2 (єдиний унікальний номер судової справи 991/7537/20) передано для розгляду колегії суддів: головуючий Маслов В.В., судді Строгий І.Л., Федорак Л.М.

25. Суд зауважує, що ст. 76 КПК України містить заборону на повторну участь суддів у кримінальному провадженні, якщо він вже брав участь у ньому під час досудового розслідування або в судах першої, апеляційної або ж касаційної інстанції, а також у новому провадженні після скасування рішення суду відповідної інстанції.

26. Водночас, законом не заборонено брати участь одному судді у двох розглядах з приводу одних і тих же подій з тими ж доказами, однак щодо різних обвинувачених.

27. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.

28. Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч. 1 та ч 2 ст. 94 КПК України).

29. Окрім того, преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів, має лише рішення національного суду, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, що свідчить про необґрунтованість посилання захисника Матяш Т.В. на висновки, викладені у рішенні Вищого антикорупційного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 757/23925/17-к за результатами судового розгляду іншого кримінального провадження.

30. Отже, оскільки усі докази суд досліджує і оцінює безпосередньо, очевидно що з цих причин законодавцем при нормотворенні не зазначено вимогу щодо відводу судді, оскільки він вже брав участь у пов`язаній справі щодо іншого обвинуваченого.

31. У окремому, хоча і пов`язаному, кримінальному провадженні судом проводитиметься самостійний змагальний судовий процес, ключову роль у якому відіграватимуть позиції та доводи сторін і жоден доказі при цьому не матиме для суду наперед встановленої сили.

32. У рішенні у справі «Навальний та Офіцеров проти Росії» від 23 лютого 2016 року ЄСПЛ встановив, що умовою судового розгляду справ виділеного провадження є те, що фактам, встановленим у справі, у якій особа не брала участі, не притаманні властивості принципу res judicata (п. 105), тобто вони не мають преюдиціального значення для кримінальних проваджень, які здійснюються щодо інших співучасників.

33. Отже, сам факт того, що судді Маслов В.В., Строгий І.Л., Федорак Л.М. розглядають кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 і відповідно досліджують ті самі докази, що і у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 , не може свідчити про обґрунтованість побоювань щодо неупередженості суддів у цій справі.

34. На переконання колегії суддів, про упередженість могли б свідчити більш ранні рішення суддів з висновками, які фактично наперед визначали б винуватість ОСОБА_1 . Однак, у заяві про відвід таких доводів захисником не наведено.

35. Питання, подібні за своїм змістом до тих, які є предметом заявленого відводу у цій справі, неодноразово ставали предметом розгляду ЄСПЛ.

36. Так, у рішенні у справі «Поппе проти Нідерландів» від 24 березня 2009 року ЄСПЛ проаналізував доводи заявника, який вказував про те, що стосовно нього не було проведено справедливого судового розгляду, оскільки у кримінальному провадженні проти нього два судді Регіонального суду не були неупередженими, так як раніше вони розглядали справи стосовно співучасників заявника та у судових рішеннях, що стосуються тих кого обвинувачували, викладали обставини щодо того, як заявник був причетний до розглядуваних цим судом кримінальних злочинів.

37. За результатами розгляду цих доводів заявника, ЄСПЛ не встановив упередженості суддів. При цьому Суд зазначив, що робота кримінальних судів, як правило, часто включає суддів, які головують у різних судових процесах, в яких обвинувачується чимало осіб. Тому робота кримінальних судів була б неможливою, якщо тільки цим фактом можна було б поставити під сумнів неупередженість судді.

38. На думку ЄСПЛ, сам факт того, що суддя вже здійснював судовий розгляд в окремих кримінальних провадженнях не є достатнім, щоб викликати сумніви в неупередженості цього судді в подальшому.

39. У подібній ситуації, у справі Міміношвілі проти Росії ЄСПЛ також зробив висновок, що суд першої інстанції був неупереджений. Проаналізувавши вирок у справі брата заявника ЄСПЛ підкреслив, що ім`я заявника ніколи не згадувалося в обвинувальному аспекті: внутрішньодержавний суд не згадував заявника як «злочинця» або співучасника. Суд у справі брата заявника не встановив, чи був винен заявник, і була відсутня кваліфікація вчинених ним дій. ЄСПЛ також врахував, що суддя, яка розглядала справу, була професійною суддею і в якості такої вона апріорі була більш підготовлена до того, щоб дистанціюватися від свого попереднього досвіду у справі М, ніж, наприклад, народний або присяжний засідатель.

40. Отже, враховуючи вищенаведені обставини, положення процесуального законодавства та практики ЄСПЛ, суд доходить висновку, що наведена захисником підстава для відводу суддів є такою, що не створює обґрунтованих сумнів у їх неупередженості.

41. Інших обставин, які б об`єктивно вказували на упередженість суддів Маслова В.В., Строгого І.Л. та Федорак Л.М., або ж унеможливлювали їх участь у кримінальному провадженні в заяві захисника Матяш Т.В. не зазначено.

42. З огляду на це, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід суддів Маслова В.В., Строгого І.Л., Федорак Л.М., а тому у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 75, 76, 80, 81 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви захисника Матяш Тетяни Валеріївни про відвід суддів Маслова Віктора Васильовича, Строгого Ігоря Леонідовича, Федорак Лесі Миколаївни - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

Судді

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак