Документ № 95013615

Справа № 991/476/19

Провадження1-кп/991/82/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

Головуючої судді Білоус І.О.,

суддів: Кравчука О.О., Крука Є.В.,

секретаря судового засідання Манохіної О.Є.

за участі:

представників потерпілого Аврахова Т.Г., Большакова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника потерпілого - Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» - адвоката Большакова Д.В. про часткове скасування ухвали Солом`янського районного суду м. Києва, справа № 760/14440/18 від 12 червня 2018 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000355 від 26 квітня 2019 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, проживає на АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки м. Тернополя, проживає на АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с. Гопчиця Київської області, проживає на АДРЕСА_3 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст клопотання і позиції учасників судового провадження

08 лютого 2021 року на адресу Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання представника потерпілого - Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» - адвоката Большакова Д.В. про часткове скасування ухвали Солом`янського районного суду м. Києва, справа № 760/14440/18 від 12 червня 2018 року, а саме скасування заборони будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам вчиняти дії, пов`язані з проведенням державної реєстрації (за виключенням перереєстрації, поділу, виділу) права власності на об`єкти нерухомості, за адресою м. Київ, вул. О. Туманяна, 15-А, а саме: квартири (11 шт.) - № 1, 25, 29, 65, 162, 172, 235, 237, 249, 281, 299; нежитлові приміщення (6 шт.) - № 643, 644, 645, 651, 652, 653; гаражі (30 шт.) - № 131, 132, 134, 136, 138, 139, 157, 158, 165, 166, 167, 201, 202, 203, 204, 205, 220, 222, 223, 230, 234, 237, 239, 240, 241, 242, 254, 256, 258, 260.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/14440/18 від 12 червня 2018 року накладено арешт на нерухоме майно, що належало третім особам, у кримінальному провадженні №52018000000000098 від 12 лютого 2018 року та заборонено розпоряджатись таким майном юридичним та фізичним особам, а також будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам вчиняти з ними дії, що пов`язані з проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на зазначене майно

Правовою підставою для скасування арешту, як слідує з клопотання адвоката Большакова Д.В., є абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, зокрема, стала відсутність потреби в застосуванні арешту майна в частині, що визначена в клопотанні. Окрім того адвокат Большаков Д.В. також посилається, що судом при прийнятті оскаржуваної ухвали було враховано пояснення детектива, щодо існування реальної небезпеки подальшої передачі нерухомого майна іншим особам, що на сьогодні втратило свою актуальність.

Обґрунтовуючи власну процесуальну позицію, адвокат Большаков Д.В. навів у клопотанні посилання на судові рішення у господарській та адміністративній справах, якими з-поміж іншого, скасовано реєстрацію прав власності третіх осіб на нерухоме майно, яке є речовим доказом у цьому провадженні та визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав, укладений піж Державним підприємством «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» та ТОВ «Лодокс». На підставі зазначеного, адвокат зробив висновок, що особи, які протиправно заволоділи майном Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм», більше не є його власниками, а тому не можуть володіти, котируватись та розпоряджатись об`єктами нерухомого майна. Із зазначеного слідує, що, на думку адвоката Большакова Д.В. відпала потреба в застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Окрім того, щодо ряду об`єктів, станом на дату звернення з клопотанням до суду Державним підприємством «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» ведеться робота щодо їх витребування з чужого незаконного володіння, а тому, встановлена ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/14440/18 від 12 червня 2018 року, заборона вчиняти дії, що пов`язані з проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на зазначене майно, може стати перешкодою у реєстрації законного права за Державним підприємством «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм».

У судовому засіданні представники потерпілого: адвокат Аврахов Т.Г. та адвокат Большаков Д.В. клопотання про часткове скасування ухвали Солом`янського районного суду м. Києва, справа № 760/14440/18 від 12 червня 2018 року підтримали з підстав, викладених у ньому.

Прокурор Снєгірьов О.М. в судовому засіданні щодо розгляду клопотання участі не приймав, проте надіслав до суду клопотання, яким повідомив, що не заперечує проти задоволення клопотання адвоката Большакова Д.В., яке просив розглядати за його відсутності.

При розгляді клопотання адвоката Большакова Д.В прокурор просив урахувати, що Державне підприємство «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм», захистивши свої права на нерухомість в судовому порядку, вживає заходів щодо здійснення державної реєстрації за собою прав на неї. За таких обставин, прокурор уважає, що досягнена мета арешту майна, а його нескасування перешкоджатиме реалізації потерпілим своїх законних прав.

2.Оцінки та мотиви суду

Заслухавши думку учасників судового засідання, суд уважає, що клопотання адвоката Большакова Д.В. про часткове скасування ухвали Солом`янського районного суду м. Києва, справа № 760/14440/18 від 12 червня 2018 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, аналіз кримінального процесуального закону дозволяє виокремити дві підстави для скасування арешту - відсутність потреби в його подальшому застосуванні арешту та накладення арешту необґрунтовано.

Як слідує з ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/14440/18 від 12 червня 2018 року, про часткове скасування якої клопоче адвокат Большаков Д.В., метою накладення арешту на майно визначено запобігання можливості передачі майна, забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 170 КК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Метою застосування арешту, згідно з пунктом 1 ч. 2 ст. 171 КПК України є забезпечення збереження речових доказів.

Зі змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у тому, що вони у листопаді-грудні 2017 року разом з іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами на підставі підроблених документів переоформили на ТОВ «Лодокс» за заниженою ціною майнові права ДП «Укртелефільм» на 24 квартири, 36 паркомісць і 7 нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_4 , чим завдали матеріальні збитки у вигляді упущеної вигоди, а саме недоотриманого доходу на загальну суму 68 720 460,00 грн.

Зі змісту ухвали Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/14440/18 від 12 червня 2018 року вбачається, що такі об`єкти нерухомого майна визнані речовими доказами.

Таким чином, об`єкти, на які накладено арешт ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/14440/18 від 12 червня 2018 року, є предметом злочину, у вчиненні якого обвинувачуються обвинувачені, а тому суд уважає, що арешт накладено обґрунтовано, а потреба у збереженні такого арешту майна зберігається.

При цьому прокурором не заявлено перед судом відсутності у нього наміру в подальшому ініціювати дослідження речових доказів - об`єктів нерухомого майна, які є предметом злочину, в той час як в матеріалах справи (том 1 а.с. 200-201) наявне клопотання сторони обвинувачення про оголошення та долучення до матеріалів судової справи доказів від 20 листопада 2019 року № 06-18310-18, у п. 1.3 якого вказані матеріали щодо накладення арештів на нерухоме майно - предмет злочину.

Окрім того, як слідує із заявленого адвокатом Большаковим Д.В. клопотання, арешт на нерухоме майно накладено в ході досудового розслідування кримінального провадження № 52018000000000098 від 12 лютого 2018 року.

Судом встановлено, що із кримінального провадження № 52018000000000098 від 12 лютого 2018 року під час досудового розслідування виділено матеріали в окреме провадження та присвоєно № 52019000000000355 від 26 квітня 2019 року. По закінченню досудового розслідування провадження № 52019000000000355 від 26 квітня 2019 року направлено до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті.

У пп. 71 Розділу ІІ «Прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення» Реєстру матеріалів досудового розслідування, який є додатком до обвинувального акту у кримінальному провадженні № 52019000000000355 від 26 квітня 2019 року стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , зазначено постанову детектива про визнання речовими доказами (предмет злочину - 71 об`єкт нерухомого майна), а в пп. 73 - аналогічну постанову прокурора.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пп. 1, 2 ч. 4 ст. 374 КПК України рішення щодо речових доказів приймається судом у нарадчій кімнаті при винесенні вироку у справі.

У цьому аспекті, суд зазначає, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження № 52019000000000355 від 26 квітня 2019 року стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 триває. Речові докази, а саме 71 об`єкт нерухомого майна, серед яких є ті об`єкти, про часткове скасування ухвали слідчого судді щодо яких подано клопотання адвокатом Большаковим Д.В., судом не досліджувались.

Отже, для того, щоб зробити висновок про наявність/відсутність підстав для подальшого застосування арешту, який був накладений з метою збереження речових доказів, суд має у законний спосіб установити, чи існує необхідність подальшого збереження речових доказів для їх дослідження судом.

Чинним кримінальним процесуальним законом передбачено два способи зробити це: 1) при ухваленні судом вироку за результатами розгляду кримінального провадження; 2) при постановленні рішення про закриття кримінального провадження з підстав, визначених у ст. 284 КПК України.

За таких обставин очевидно, що лише після дослідження всіх доказів кримінального провадження, суд зможе в нарадчій кімнаті надати кожному із них оцінку з точки зору належності, допустимості, достатності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що адвокатом Большаковим Д.В. у заявленому клопотанні не наведено достатніх підстав уважати, що на даний час відпала потреба в подальшому застосуванні арешту речових доказів (предмету злочину, у вчиненні якого обвинувачуються обвинувачені), на які ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/14440/18 від 12 червня 2018 року накладено арешт, а тому підстави для задоволення його клопотання відсутні.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. При вирішенні питання про накладення арешту майна суд також може встановити заборону або обмеження користування, розпорядження майном, у випадку, якщо снують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

При накладенні арешту ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/14440/18 від 12 червня 2018 року на нерухоме майно судом встановлено заборону відчужувати, розпоряджатись таким майном юридичним та фізичним особам, а також будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам вчиняти з ним дії, пов`язані з проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на зазначене майно.

Отже, заборона вчиняти з дії, пов`язані з проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на нерухоме майно, визначене в ухвалі Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/14440/18 від 12 червня 2018 року, є забезпечувальним елементом, похідним від арешту майна.

Кримінальний процесуальний закон не передбачає такої можливості, як скасування заборони вчиняти дії, пов`язані з проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) нерухомого майна. Вирішення питання про скасування вказаної заборони нерозривно пов`язане із вирішенням судом питання про скасування арешту майна, як похідне від нього.

Окрім того, до повноважень Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції не відноситься скасування ухвал інших судів, у тому числі й слідчих суддів. Скасування ухвали повністю або частково в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом, є повноваженням суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи це рішення, суд також ураховує також і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка регулює втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, в п. 195 рішення у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, зробив висновок, що, для того, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: 1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, 2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, 3) має забезпечувати справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами. Крім того, в п. 203 цього рішення, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Таким чином, вищевказане свідчить про те, що потреби на стадії досудового розслідування виправдовували такий ступінь втручання у права відчуження та розпорядження майном, про яке йдеться у поданому адвокатом Большаковим Д.В. клопотанні, тому суд приходить до висновку, що арешт накладено обгрунтовано.

За вказаних обставин, збереження певного тимчасового втручання в реалізацію права власності, яке прямо передбачено законом, не суперечить змісту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження, з дотриманням справедливого балансу інтересів.

З урахуванням викладеного, суд на цій стадії розгляду кримінального провадження не вбачає підстав для часткового скасування ухвали Солом`янського районного суду м. Києва, справа № 760/14440/18 від 12 червня 2018 року.

Керуючись статтями 174, 369, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника потерпілого - Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» - адвоката Большакова Д.В. про часткове скасування ухвали Солом`янського районного суду м. Києва, справа № 760/14440/18 від 12 червня 2018 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000355 стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуюча суддя: Білоус І.О.

Судді: Кравчук О.О.

Крук Є.В.