Документ № 95026759

Справа № 760/20466/18

Провадження 1-кп/991/129/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

18 лютого 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Кравчука О.О.,

суддів: Гавриленко Т.Г., Сікори К.О.

секретар судового засідання Чеботаренко А.П.

за участю захисника: Музики О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_1 , адвокатів Войченка С.В., Дульського О.Л., Пархети А.А. про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 листопада 2017 року за № 52017000000000824, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дружківка Донецької області, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Краматорськ Донецької області, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 4, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст клопотання та позиції сторін

У своєму спільному клопотанні про тимчасовий доступ до речей і документів захисники обвинуваченого ОСОБА_1 , адвокати Войченко С.В., Дульський О.Л., Пархета А.А. просять надати тимчасовий доступ до матеріалів судових справ відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом ознайомлення з відповідними документами, їх фотографування, з можливістю отримання їх належним чином завірених копій (здійснити виїмку), а саме до:

1) судових справ відносно ОСОБА_3 : № 3-361/11, № 3-113/11 щодо притягнення до адміністративної відповідальності; № 229/47/13 щодо визнання винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначення йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки; № 229/257/2017 щодо звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 263 КК України на підставі ч. 3 ст. 263 КК України, у зв`язку з добровільною здачею бойових припасів; № 1-194/11 щодо визнання винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначення йому покарання у виді трьох місяців арешту;

2) судових справ відносно ОСОБА_4 : № 229/156/17, № 229/1801/16, № 229/3813/19, № 3/710/11 щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності; № 229/437/17 щодо затвердження між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором Чупятовою О.Ю. угоди про визнання винуватості.

Указане клопотання обґрунтоване наступними доводами.

За твердженням сторони захисту, кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 із самого свого початку має провокативний характер, оскільки було розпочате за заявами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які, на думку захисників, є провокаторами, що діяли виключно за дорученням та під контролем правоохоронних органів.

Крім того, захисники вказують на те, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є свідками у даному кримінальному провадженні, та були понятими під час складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 156 КУпАП, за фактом здійснення торгівлі тютюновими виробами без акцизних марок та без наявності ліцензії біля ринку « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в м. Дружківка по вул. Ушакова, існує упереджене ставлення до обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки останній неодноразово здійснював правосуддя та приймав судові рішення відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо приятягнення їх до передбаченої законом відповідальності.

Для доведення факту провокації у цьому кримінальному провадженні сторона захисту зверталась із адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відповідь на який надійшли копії таких судових рішень:

- постанови від 18.04.2011 по справі № 3-361/11 щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності;

- постанови від 11.02.2011 по справі № 3-113/11 щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності;

- вироку від 22.03.2013 у справі № 229/47/13 щодо визнання ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначення йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки;

- ухвали від 14.04.2017 у справі № 229/257/2017 щодо звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 263 КК України на підставі ч. 3 ст. 263 КК України, у зв`язку з добровільною здачею бойових припасів;

- вироку від 22.03.2013 у справі № 1-194/11 щодо визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначення йому покарання у виді трьох місяців арешту;

- постанови від 23.01.2017 у справі № 229/156/17 щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності;

- постанови від 03.06.2016 у справі № 229/1801/16 щодо ОСОБА_4 ;

- постанови від 003.07.2019 у справі № 229/3813/19 щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності;

- постанови від 11.08.2011 у справі № 3/710/11 щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності;

- вироку від 27.12.2017 у справі № 229/437/17 щодо затвердження між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором Чупятовою О.Ю. угоди про визнання винуватості.

На думку сторони захисту, матеріали зазначених судових справ підтверджують провокативний характер кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , а тому, керуючись положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, існує нагальна потреба в отриманні тимчасового доступу до матеріалів судових справ, зазначених у клопотанні.

Таким чином, для доведення факту провокації у цьому кримінальному провадженні сторона захисту просить надати тимчасовий доступ до вказаних документів.

Обвинувачений ОСОБА_1 . 16.02.2021 р. електронною поштою подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі.

Захисник Шепіль С.В. 05.02.2021 р. електронною поштою надіслав до суду клопотання, у якому просив здійснювати судове засідання без його участі та участі обвинуваченого ОСОБА_8 , зазначивши, що заявлене клопотання вони обоє підтримують, просять задовольнити.

Прокурор Касьян О.А. подав суду заяву, в якій просив розглянути клопотання за його відсутності, крім того, проти задоволення клопотання заперечував, наголошував на його необгрунтованості, стверджував, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не є свідками у цьому кримінальному провадженні у розумінні с. 65 КПК, крім того, зазначив, що запитувані стороною захисту документи, а саме матеріали розслідувань, перевірок до постановлення вироку суду, не можуть бути використані як докази у цьому кримінальному провадженні, тому вважав, що стороною захисту не доведено підстави, передбачені ч. 5 ст. 163 КПК.

Особа, у володінні якої знаходяться документи, до яких сторона захисту просить надати тимчасовий доступ, належним чином повідомлена про судове засідання, подала до суду заяву про розгляд указаного клопотання без її участі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 , адвокат Музика О.Б. клопотання підтримала та просила його задовольнити, з урахуванням уточнення номерів справ, встановивши строк дії ухвали 2 місяці, зважаючи на, можливо, великий обсяг матеріалів.

2. Мотиви та висновки суду

Розглянувши клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_1 про надання тимчасового доступу до документів, що перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_3 , та заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд уважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 22 КПК, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. При цьому суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Оскільки захисники у своєму клопотанні обгрунтовують важливість отримання запитуваних ними у клопотанні документів необхідністю забезпечення належного захисту обвинуваченого ОСОБА_1 , суд сприяє здійсненню такого процесуального права сторони захисту як збирання доказів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 93 КПК, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 93 КПК, сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 96 КПК, для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.

Відповідно до п. 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Раманаускас проти Литви» (Ramanauskas v. Lithuania) від 5 лютого 2008 р., ст. 6 Конвенції не було б порушено, якби заявник мав ефективну можливість шляхом заперечення або іншим чином порушити питання про підбурювання під час розгляду кримінальної справи щодо нього. ЄСПЛ усупереч позиції Уряду не вважає, що дотримання таких загальних гарантій від зловживань, як рівність сторін та додержання права на захист, є достатнім у цьому випадку.

У пункті 71 згаданого рішення ЄСПЛ зауважує, що заявник протягом усього провадження у справі стверджував про підбурювання його до вчинення злочину. Відповідно, органи державної влади та суди повинні були принаймні ретельно перевірити, чи перевищили правоохоронні органи межі, визначені у зв`язку з використанням моделі симулювання (див. п. 14), тобто чи підбурювали вони заявника до вчинення злочину.

Аналогічних висновків ЄСПЛ дійшов у пунктах 61, 62 рішення у справі «Баннікова проти Росії» (Bannikova v. Russia) від 04 листопада 2010 р., де суд наголосив на тому, що загальною рисою справ, де мала місце провокація, є те, що заявник не може подати заяву про провокацію злочину, оскільки захист не має доступу до значних доказів, часто як наслідок формального рішення про обмеження доступу до окремих доказів особливої категорії, які не розкрито. При цьому, Європейський суд зазначає, що право на справедливий судовий розгляд за ст. 6 Конвенції включає в себе право на доступ до всіх доказів, які має сторона обвинувачення, як тих, що доводять вину, так і невинуватість.

Щодо твердження прокурора про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не є свідками у кримінальному провадженні у розумінні ст. 65 КПК, суд указує, що відповідно до положень ч. 7 ст. 223 КПК, обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються за обов`язкової участі не менше двох понятих (незаінтересованих осіб), незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії. Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення вказаної слідчої (розшукової) дії. Відповідно ж до положень ч. 1 ст. 65 КПК, свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань. Крім того, КПК містить чіткий перелік осіб, які не можуть бути допитані як свідки (ч. 2 ст. 65 КПК), серед якого особи, які були понятими під час проведення слідчої (розшукової) дії не вказані. Разом із тим, судом уже було вирішено питання щодо допиту ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у якості свідків. Таким чином, судом відкидається вказане твердження прокурора.

У кримінальному провадженні, з метою досягнення його дієвості, застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження (ст. 131 КПК).

Пунктом 5 ч. 2 ст. 131 КПК передбачено такий вид заходу забезпечення кримінального провадження як тимчасовий доступ до речей та документів, який полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку) (ч. 1 ст. 159 КПК). У свою чергу, надання тимчасового доступу до речей та документів, відповідно до положень ст. 132 КПК передбачає доведення наявності:

- обгрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- виправдання такого ступеню втручання у права та свободи особи;

- неможливість отримати речі та документи без застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Щодо обгрунтованості підозри суд, не висловлюючись по суті підозри, та зважаючи на те, що питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження розглядається на стадії судового розгляду та за клопотанням сторони захисту, вважає, що це питання перевірці під час вирішення цього клопотання не підлягає.

Оскільки запитувані у клопотанні матеріали перебувають у володінні державного органу, відповідний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового доступу до речей та документів не створить надмірного втручання в право особи та є пропорційним до завдань кримінального провадження.

Разом із тим захисниками доведено, що вказані матеріали неможливо отримати іншим чином, оскільки запитувані матеріали судових справ перебувають у розпорядженні суду, містять конфіденційну інформацію про ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Суд також уважає, що оскільки такі особи під час досудового розслідування брали участь у слідчих діях у якості понятих у цьому кримінальному провадженні, надання стороні захисту можливості спростувати їх показання під час їх допиту у якості свідків, питання про який у цьому кримінальному провадженні вже було вирішено судом, є одним із засобів забезпечення права ОСОБА_1 на захист від кримінального обвинувачення, тому такий захід забезпечення кримінального провадження не є надмірним втручанням у права ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Перевіряючи наявність підстав, передбачених ч. 2 ст. 333 КПК, щодо причин, через які сторона захисту не здійснила тимчасовий доступ до речей та документів під час досудового розслідування, суд зауважує, що у клопотанні захисники посилаються на те, що ними до ІНФОРМАЦІЯ_3 було здійснено адвокатський запит від 23.12.2019 р. № 8633 (т. 8, а.с. 55), у відповідь на який було отримано копії вказаних судових рішень (т. 8, а.с. 57-78). Таким чином, указані відомості сторона захисту фактично отримала вже на стадії судового розгляду цього кримінального провадження, що унеможливило їх звернення з подібним клопотанням на стадії досудового розслідування.

Ураховуючи інформацію, наведену стороною захисту в своєму клопотанні, суд уважає, що матеріали, до яких сторона захисту просить надати тимчасовий доступ, можуть підтвердити або навпаки спростувати провокативний характер поведінки працівників правоохоронних органів, що, на думку сторони захисту, може бути доказом у цій справі.

Крім того, судом ураховано, що стороною захисту у клопотанні було дотримано вимог ч. 5 ст. 163 КПК, за таких обставин, для забезпечення визначених ст. 2 КПК завдань кримінального провадження і дотримання принципу змагальності сторін кримінального провадження, перевірки версії сторони захисту щодо недопустимості доказів сторони обвинувачення, та з метою забезпечення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, але враховуючи зв`язок запитуваної інформації з кримінальним провадженням, що перебуває на розгляді, суд приходить до висновку, що клопотання захисників Войченка С.В., Дульського О.Л. та Пархети А.А. слід задовольнити частково, з урахуванням уточнення номерів справ, а саме, у частині надання захисникам обвинуваченого ОСОБА_1 тимчасового доступу до запитуваних документів шляхом ознайомлення з відповідними документами, їх фотографування, з можливістю отримання їх належним чином завірених копій, а у частині надання права вилучати оригінали зазначених документів - слід відмовити, оскільки в клопотанні наразі не обгрунтовано необхідність вилучення відповідних оригіналів.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 164 КПК, за загальним правилом, строк дії ухвали про надання тимчасового доступу до речей та документів не може перевищувати двох місяців із дня її постановлення.

Щодо строку дії ухвали про надання тимчасового доступу, то у клопотанні захисники Войченко С.В., Дульський О.Л., Пархета А.А. просять установити строк дії ухвали 1 місяць, захисник Музика О.Б. у судовому засіданні просить установити строк дії ухвали 2 місяці. На думку суду, обсяг матеріалів, до яких стороні захисту надано тимчасовий доступ цією ухвалою, є значним, а тому вважає за доцільне встановити максимальний трок дії ухвали, передбачений законом - 2 місяці.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 22, 93, 96, 131, 132, 159, 160, 163, 333 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання захисників Войченка С.В., Дульського О.Л., Пархети А.А. про надання тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_3 - задовольнити частково.

2. Надати захисникам Войченку С.В., Дульському О.Л., Пархеті А.А. тимчасовий доступ до документів, що перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом ознайомлення з відповідними документами, їх фотографування, з можливістю отримання їх належним чином завірених копій, а саме до матеріалів справ:

- № 3-361/11 щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності;

- № 3-113/11 щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності;

- провадження № 229/47/2013 щодо визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначення йому покарання у виді позбавлення волі;

- провадження № 229/257/2017 щодо звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 263 КК України на підставі ч. 3 ст. 263 КК України, у зв`язку з добровільною здачею бойових припасів;

- № 1-194/11 щодо визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначення йому покарання у виді арешту;

- № 229/156/17 щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності;

- № 229/1801/16 щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності;

- № 229/3813/19 щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності;

- № 3/710/11 щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності;

- провадження № 1-кп/229/437/17 щодо затвердження між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором Чупятовою О.Ю. угоди про визнання винуватості.

У частині надання права вилучити оригінали зазначених документів - відмовити.

3. Строк дії ухвали 2 місяці із дня її постановлення - до 18.04.2021 р.

У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями КПК України з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів (ч. 1 ст. 166 КПК).

Ухвала оскарженню не підлягає, та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

Головуючий суддя: Кравчук О.О.

Судді: Гавриленко Т.Г.

Сікора К.О.