- Головуюча суддя (ВАКС): Мовчан Н.В.
Справа № 991/271/21
Провадження 1-кс/991/279/21
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2021 року м.Київ
Слідчий суддяВищого антикорупційногосуду ОСОБА_1,за участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2,старшого детектива ОСОБА_3,адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,розглянувши увідкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погодженого з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7, про арешт майна у межах кримінального провадження № 52017000000000365 від 02.06.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2, 3 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України,
установив:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому детектив просить накласти арешт на майно, із забороною відчуження, розпорядження та користування, яке вилучене 27.12.2019 під час обшуку житла за місцем проживання ОСОБА_8, за адресою: АДРЕСА_1, а саме: кошти, які належать ОСОБА_8, в сумі 119 000 (сто дев`ятнадцять тисяч) доларів США та 102 000 (сто дві тисячі) Євро.
В обґрунтування клопотання детектив зазначає, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2, 3 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що у період з грудня 2015 року по березень 2017 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9, діючи як організатори, залучивши підконтрольних їм ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, маючи корисливий мотив, діючи спільно у власних інтересах, з використанням свого службового становища всупереч інтересам держави, створили умови й організували закупівлю стрілочних переводів, запасних частин до них та комплектів роздільного скріплення, продукції єдиного в Україні виробника ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод», за завищеними цінами із залученням підконтрольних підприємств-посередників ТОВ «Арго» і ТОВ «Корпорація КРТ», таким чином, заволоділи коштами Філії «Центр забезпечення виробництва» в сумі 93 277 580, 18 грн, чим завдали їй збитків на вказану суму.
31.10.2019 Верховною Радою України надано згоду на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_8 та того ж дня Генеральним прокурором ОСОБА_8 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
На підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду детективами Національного бюро 27.12.2019 проведено обшук житла за місцем проживання ОСОБА_8, за адресою: АДРЕСА_1, під час якого виявлено та вилучено готівкові кошти у загальній сумі 119 000 (сто дев`ятнадцять тисяч) доларів США та 102 000 (сто дві тисячі) Євро.
Під час обшуку, особа яка проживає у цьому приміщенні ОСОБА_17 заявила, що вказані кошти належать її чоловіку - ОСОБА_8 . Присутній під час обшуку адвокат у зауваженнях до протоколу обшуку написав, що гроші належать ОСОБА_18 .
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду України від 04.02.2020 накладено арешт на гроші, вилучені під час обшуку будинку за місцем проживання ОСОБА_8 .
21.04.2020 ОСОБА_8 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування, надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
У подальшому, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.01.2021 скасовано арешт, накладений ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04.02.2020 на вилучені під час обшуку кошти. Мотиви прийняття такого рішення на момент підготовки цього клопотання органу досудового розслідування не відомі.
Одночасно, органом досудового розслідування встановлено, що існує рішення Печерського районного суду м. Києва від 17.04.2020 (справа № 757/14040/20-ц), яким визнано правочин між ОСОБА_8 та ОСОБА_18 - договір зберігання грошових коштів в сумі 102 тис. Євро та 119 тис. доларів США.
Орган досудового розслідування не ставить під сумнів законність вказаного рішення, однак вважає за необхідне наголосити, що кошти, вилучені 27.12.2019 під час обшуку житлового будинку ОСОБА_8, належать останньому та є його власністю.
Детектив, посилаючись на ч. 1, 2, 4 ст. 170 КПК України та ч. 1 ст. 96-2 КК України, стверджує, що у органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що грошові кошти, які вилучені у будинку ОСОБА_8 та йому належать, можуть бути одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна та підлягатимуть спецконфіскації.
Разом з цим, детектив зазначає, що метою накладення арешту зазначеного майна, згідно із п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 170 КПК України є забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Так, у випадку направлення обвинувального акту до суду для розгляду по суті та визнання ОСОБА_8 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України, до нього буде застосовано кримінальне покарання конфіскація майна. У такому випадку конфіскація буде застосовано до всього майна, у тому числі і вилученого під час обшуку.
У судовому засіданні детектив ОСОБА_3 клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому, просив задовольнити. Додатково зазначив, що рішення Печерського районного суду міста Києва, яким встановлено факт надання готівкових коштів ОСОБА_18 на зберігання ОСОБА_8, мало місце у квітні 2020 року. З того моменту, незважаючи на те, що нібито порушено право власності ОСОБА_18, до Національного бюро щодо повернення коштів ніхто не звертався. Натомість, лише в кінці року ОСОБА_18 звернувся до слідчого судді із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України. Разом з цим, під час проведення обшуку ні дружина ОСОБА_8, ні захисники не заперечували про факт його володіння відповідними коштами аж до кінця обшуку, коли, на думку детектива, вони отримали відповідні інструкції від ОСОБА_8 про те, що це гроші нібито ОСОБА_18 . Також звернув увагу, що серед коштів, які були вилучені 1100 доларів США та 350 Євро містили ознаки неплатіжності, тобто не могли бути отримані в банку або у відповідній установі під час обміну, а купюра 200 Євро за результатом експертизи визнана такою, що не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту грошовому знаку аналогічного номіналу та зразка, який знаходиться в офіційному обігу країни виробника - Європейського Союзу, тому є вилученою з обігу і взагалі не може бути повернута.
Представники ОСОБА_18 - адвокати ОСОБА_6, ОСОБА_5 у судовому засіданні виступили проти задоволення клопотання. Адвокат ОСОБА_6 пояснив, що твердження детективів Національного бюро про те, що вилучені кошти у ході проведеного 27.12.2019 обшуку належать ОСОБА_8, не відповідає дійсності та фактичним обставинам. Так, 23.12.2019 ОСОБА_18, з метою забезпечення схоронності та збереження на період новорічної відпустки, передав на зберігання батьку своєї дружини ОСОБА_8 кошти у готівковій формі у розмірі 119 000 доларів США та 102 000 Євро, а саме: 1190 купюр номіналом по 100 доларів США та 1018 купюр номіналом по 100 Євро і 1 купюра номіналом 200 Євро. Оскільки, ОСОБА_8 та ОСОБА_18 є близькими особами необхідності укладення письмового договору (зберігання чи позики) або видачі письмової розписки на підтвердження дотримання письмової форми укладення вказаного договору необхідності не виникало. Звернувшись 05.01.2021 до ОСОБА_8 із проханням повернути раніше надані на зберігання кошти ОСОБА_18 дізнався, що вони 27.12.2019 вилучені детективами Національного бюро у ході обшуку житла ОСОБА_8 . Факт належності переданої на зберігання ОСОБА_8 готівки саме у такому розмірі на праві власності ОСОБА_18 підтверджується сукупним доходом останнього, як фізичної особи підприємця за 2016-2019 роки, зняттям з банківського рахунку ОСОБА_18 коштів у період з вересня 2017 року по лютий 2020 року. Окрім цього, підтвердженням того, що готівка, передана на зберігання ОСОБА_8 є власністю ОСОБА_18, свідчить те, що належність готівки у такому обсязі ОСОБА_8 на праві власності виключається, оскільки у листопаді останнім внесено власними коштами лише частину застави у розмірі 4 000 000 грн, від призначеної судом застави у розмірі 90 млн грн. Єдиним офіційним джерелом доходу ОСОБА_8 була і залишається заробітна плата народного депутата, жодних дивідендів, процентів, позик, дарунків ОСОБА_8 у період з листопада по 23.12.2019 не отримував. Зазначив також, що факт передачі 23.12.2019 ОСОБА_18 на зберігання ОСОБА_8 коштів був предметом дослідження у цивільній справі № 757/14040/20-ц, за результатами розгляду якої рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17.04.2020 визнано дійсним правочин договір зберігання коштів у готівковій формі у розмірі 119 000 доларів США та 102 000 Євро укладений 23.12.2019 між ОСОБА_18 та ОСОБА_8 . У вказаній справі, зокрема, встановлено, що 27.12.2019 готівка, передана ОСОБА_8 на зберігання ОСОБА_18, вилучена під час обшуку детективами Національного бюро у межах кримінального провадження № 52019000000000348 від 24.04.2019 за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки у ОСОБА_18 у межах цього кримінального провадження, відсутній будь-який процесуальний статус, окрім як статусу третьої особи, відносно майна якої наразі вирішується питання щодо арешту, тому правові підстави для накладення арешту відсутні. Стороною обвинувачення не доведено, що готівкові кошти відповідають будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України. Окремо звернув увагу на те, що після проголошення вступної та резолютивної частини ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.01.2021 у справі № 991/10440/20, якою скасовано накладений Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду арешт на кошти вилучені 27.12.2019 під час обшуку помешкання ОСОБА_8, детектив Національного бюро зобов`язаний був негайно вжити заходів щодо повернення майна власнику, а саме ОСОБА_18 . Крім того, Кримінальним процесуальним кодексом України не врегульовано питання стосовно права органу досудового розслідування повторно звертатися до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту, саме після того, як вже попередньою ухвалою слідчого судді у порядку ст. 174 КПК України скасовано такий арешт. Більш того, детективами Національного бюро пропущений 48-годинний строк подання клопотання про арешт тимчасово вилученого майна. Всупереч ч. 2 ст. 64-2 КПК України до слідчого судді із клопотанням про накладення арешт майна, належне тертій особі, звернувся детектив, а не прокурор. Адвокат ОСОБА_5 додатково зазначив, що під час розгляду питання про накладення арешту на кошти, вилучені за місцем проживання ОСОБА_8, Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду, колегії суддів не було надано доказів правовідносин між ОСОБА_18 та ОСОБА_8, наразі такі докази слідчому судді надані, тому наявні підстави для відмови у задоволенні цього клопотання.
Захисник підозрюваного ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання детектива заперечував, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Зазначив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.07.2017 завершено. Ініціювання розгляду слідчим суддею клопотання про накладення арешту на майно передбачає вчинення детективом, прокурором окремої процесуальної дії у кримінальному провадженні, яке в даному випадку здійснюється після завершення досудового розслідування. Окрім того, слідчим суддею Вищого антикорупційного суду, ухвалою від 11.01.2021, перед зверненням детектива із цим клопотанням, вже надано оцінку наявності правових підстав для подальшого застосування заходу забезпечення та скасовано попередньо накладений арешт коштів, однак детективом без будь-яких додаткових доказів, що не могли бути предметом дослідження, подано повторне клопотання про арешт коштів. Припущення сторони обвинувачення про те, що вилучені у будинку ОСОБА_8 кошти належать йому, а також нібито можуть бути одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, суперечать обставинам встановленим при розгляді слідчим суддею Вищого антикорупційного суду клопотання представника ОСОБА_18 про скасування арешту майна, у тому числі за участю детектива Національного бюро ОСОБА_3 . Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17.04.2020 у справі № 757/14040/20-ц встановлено, що готівкові кошти у розмірі 119 000 доларів США та 102 000 Євро, а саме: номіналом по 100 доларів США у кількості 1190 купюр, номіналом по 100 Євро у кількості 768 купюр, номіналом по 50 Євро у кількості 500 купюр, номіналом 200 Євро одна купюра, передавалися ОСОБА_8 для зберігання та знаходилися за місцем його мешкання, втім пізніше вилучені співробітниками Національного бюро під час обшуку. Разом з цим, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду у ході розгляду 11.01.2021 клопотання про скасування арешту майна дійшов висновку про доведеність факту належності коштів у сумі 119 000 доларів США та 102 000 Євро на праві приватної власності ОСОБА_18 . У зв`язку з чим, сторона захисту стверджує, що вказані кошти належать ОСОБА_18, який не набув жодного із процесуальних статусів у кримінальному провадженні, що виключає правомірність застосування заходу забезпечення з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання. Детективом не надано доказів, які б підтверджували факт того, що кошти, виявлені та вилучені під час обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_8 27.12.2019, можуть бути предметом спеціальної конфіскації. Крім того, детективом при зверненні до слідчого судді Вищого антикорупційного суду не дотримано вимоги, встановлені ст. 171 КПК України, а саме: клопотання про арешт подано поза строками, встановленими ч. 5 ст. 171 КПК України; відсутній предмет арешту, так як ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.01.2021 арешт коштів, вилучених під час обшуку 27.12.2019 скасовано, тому кошти мають бути негайно повернуті; у клопотанні не зазначено та не надано доказів спростування фактів встановлених рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17.04.2020. У доповненнях до заперечень адвокат ОСОБА_4 вказав також, що звернення старшого детектива Національного бюро із клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8, є незаконним, порушує принципи верховенства права та законності, оскільки для обґрунтування цього клопотання використовуються одні і ті ж докази, які вже були предметом дослідження слідчими суддями Вищого антикорупційного суду за результатами розгляду яких винесено остаточне рішення. Так, ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.01.2021 про скасування арешту грошових коштів набрала законної сили і є обов`язковою для виконання. Натомість орган досудового розслідування, шляхом подачі повторного клопотання про арешт майна намагається переглянути ухвалу слідчого судді від 11.01.2021. Сторона захисту вважає також недопустимим протокол обшуку та відеозапис обшуку, проведеного 27.12.2019, висловлювання дружини ОСОБА_8 ОСОБА_17, яка нібито заявила, що саме він є власником вилучених грошей, так як цей доказ використаний під час розгляду первісного клопотання у грудні 2019 року та Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено можливості двічі накладати арешт за наслідками одного обшуку. Разом з цим, колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду взяті до уваги висловлювання ОСОБА_17 лише як «правомірне припущення детектива» та обґрунтування наявності «презумпції права власності через володіння», яка на момент розгляду цього клопотання спростована рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17.04.2020. Оскільки ОСОБА_17 не викликалася для допиту як свідок ні до органу досудового розслідування, ні до слідчого судді, тому суд не може обґрунтовувати свої висновки на будь-яких відомостях, зазначених нею, без її безпосереднього допиту у судовому засіданні.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення учасників процесу, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно із п. 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.
Частиною 4 цієї статті визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Частиною 5 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Частиною 10 цієї статті встановлено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, у тому числі, на гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. (ч. 11 ст. 170 КПК України)
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:
правову підставу для арешту майна;
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність ;
можливість спеціальної конфіскації майна;
розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий суддя, відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
У судовому засіданні встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2, 3 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.
Перевіряючи наявність підстав для застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна на кошти, вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8, слідчий суддя, зокрема, враховує, що згідно врученого 21.04.2020 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_8 підозрюється в організації заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі шляхом зловживання службовою особою службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Так,за версієюоргану досудовогорозслідування,уперіод із грудня 2015 року до березня 2017 року ОСОБА_8, будучи народним депутатом України - Головою Комітету Верховної Ради України з питань транспорту, як організатор керував підготовкою та вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, з метою заволодіння коштами філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця», на користь підприємства ТОВ «Корпорація КРТ», кінцевим бенефіціарним власником якого є він особисто.
Так, у вказаний період часу ОСОБА_8 організував і створив умови для проведення закупівлі елементів верхньої будови колії за рахунок коштів філії «Центр забезпеченнявиробництва» упорушення визначеноїзаконом процедури,за завищенимиціновими пропозиціями.Усвідомлюючи наявністьєдиного виробникастрілочної продукціїна територіїУкраїни -ПАТ «Дніпропетровськийстрілочний завод»,який маєдомінуюче становищена відповідномуринку товарівта відсутністьекономічної конкуренції,замість можливоїпереговорної процедуризакупівлі ОСОБА_8 організував фактичноконтрольоване заузгодженими діямипроведення процедурвідкритих торгівіз залученнямпідконтрольного йомуособисто ОСОБА_19 та підприємства- вигодонабувачівТОВ «Арго», ТОВ «Корпорація КРТ».
До вчинення злочину ОСОБА_8 та ОСОБА_19 залучили також працівників відділу верхньої будови колії ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_16, директора підконтрольного ОСОБА_19 ТОВ «Арго» - ОСОБА_13, директора ТОВ «Корпорація КРТ» ОСОБА_12 та голову Правління ПАТ «ДнСЗ» - генерального директора заводу ОСОБА_10, який у свою чергу залучив першого заступника голови Правління - директора з економіки та фінансів ПАТ «ДнСЗ» ОСОБА_11 .
Як наслідок,протягом грудня2015року червня 2016року ОСОБА_8 та ОСОБА_19, за попередньою змовою з іншими співучасниками, забезпечили перемогу підконтрольного їм ТОВ «Арго» у трьох конкурсних торгах та укладення договорів на поставку стрілочної продукції виробництва ПАТ «ДнСЗ» на загальну суму 562 030 811,87 гривень.
Крім того, у період квітня червня 2016 року ОСОБА_12, якого рішенням засновника ТОВ «Корпорація КРТ», що володіє 100 % статутного фонду, від 17.04.2012 № 15 призначено на посаду директора ТОВ «Корпорація КРТ», та ОСОБА_13 підписали від імені ТОВ «Корпорація КРТ» і ТОВ «Арго» договори поставок, які містили номенклатуру та кількість продукції, передбачені договорами на поставку стрілочної продукції, відповідно змінивши при цьому лише ціну договорів.
У період часу з 21.04.2016 до 30.04.2016, більш точний час слідством не встановлено, ОСОБА_12 та ОСОБА_11, діючи відповідно до узгодженого з іншими співучасниками плану, підписали договір поставки № 024/СБ, датований 22.01.2016, який не містив відомостей щодо предмета, ціни та обсягів закупівлі.
Протягом 21.04.2016 30.12.2016, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 уклали специфікації до договору № 024/СБ, датованого 22.01.2016, які містили номенклатуру, що дублювала продукцію, вказану у специфікаціях до договорів підписаних між ТОВ «Арго» і ТОВ «Корпорація КРТ», між Філією і ТОВ «Арго». Загалом, протягом вказаного періоду між ТОВ «Корпорація КРТ» та ПАТ «ДнСЗ», ОСОБА_11 і ОСОБА_12 уклали двадцять дев`ять специфікацій до договору № 024/СБ, датованого 22.01.2016 на загальну суму 525 886 315 грн 61 коп. При цьому всі поставки стрілочної продукції згідно з попередніми домовленостями між ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 відбувалися від ПАТ «ДнСЗ» на залізниці України, а різниця цін відповідно до договорів поставок, підписаних між ТОВ «Арго» і Філією, ТОВ «Арго» і ТОВ «Корпорація КРТ», становила 1 %, відпускні ж ціни, за специфікаціями до договору укладеного між ПАТ «ДнСЗ» та ТОВ «Корпорація КРТ», на 16,5 % нижчі від ціни, за якою надалі планувалася реалізація продукції від ТОВ «Корпорація КРТ» на ТОВ «Арго».
Наприкінці листопада 2016 року, ОСОБА_9, діючи відповідно до нових обставин спільного з ОСОБА_8 плану, будучи достовірно обізнаним про відсутність у ТОВ «Арго» прямих господарських відносин з виробником стрілочної продукції ПАТ «ДнСЗ», та про реальний рівень цін на продукцію стрілочних переводів, запасних частин до них і комплектів роздільного скріплення, наявність посередника між ТОВ «Арго» та Заводом в особі ТОВ «Корпорація КРТ» ініціював процес пролонгації вищезазначених договорів.
У результаті реалізації спільного плану, у період листопада грудня 2016 року, ОСОБА_9 забезпечив збільшення ціни договорів поставок укладених між ТОВ «Арго» і Філією «Центр забезпечення виробництва» до 669 641 164 грн 81 коп.
У період грудень 2015 року березень 2017 року, як це було передбачено попередніми домовленостями, забезпечено виробництво стрілочної продукції згідно з номенклатурою та у кількості, яка була передбачена специфікаціями до договору поставки № 024/СБ, датованого 22.01.2016, у період часу з 23.04.2016 до 20.03.2017 здійснено її поставку на залізниці України, відповідно до рознарядок, виданих на виконання договорів укладених між ТОВ «Арго» і Філією «Центр забезпечення виробництва».
Протягом квітня 2016 року березня 2017 року на банківські рахунки підконтрольного ОСОБА_9 ТОВ «Арго» філією «Центр забезпечення виробництва» перераховано грошові кошти в сумі 637 819 411 грн 84 коп.
Так, ОСОБА_9 та підконтрольний йому ОСОБА_13, як і передбачалося попередніми домовленостями з ОСОБА_8, здійснивши розрахунки з ТОВ «Корпорація КРТ» на суму 631 441 157 грн 7 коп, нібито спрямовані на виконання договорів поставок стрілочної продукції, зосередили на рахунках ТОВ «Арго» залишок у сумі 6 378 254 грн 14 коп, частиною з яких ОСОБА_9 як особа, яка фактично здійснювала керівництво діями підприємства, та ОСОБА_13, як номінальний директор ТОВ «Арго», розпорядилися на власний розсуд і перечислили на рахунки підприємств-контрагентів. Іншу ж частину 3 449 500 грн, у період з 02.03.2017 до 30.03.2017 ОСОБА_13 перевів із рахунку ТОВ «Арго» на свій власний рахунок, відкритий у одному і тому ж банку, як дивіденди за 2016 рік та в подальшому зняв їх готівкою. Вказані кошти розподілені між ОСОБА_9 і ОСОБА_13 як винагорода за вчинення усіх необхідних дій, спрямованих на заволодіння коштами Філії.
ОСОБА_8, будучи кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Корпорація КРТ», діючи через директора підприємства ОСОБА_12, отримавши від ТОВ «Арго» кошти в сумі 631 441 157, 7 грн на рахунок підконтрольного їм ТОВ «Корпорація КРТ», у період з 25.04.2016 до 13.03.2017 їх частину у сумі 525 886 315, 62 грн направив на рахунки ПАТ «ДнСЗ», як оплату за стрілочну продукцію згідно з договором поставки № 024/СБ, датованим 22.01.2016. Решту коштів, якими заволоділи ОСОБА_8 та ОСОБА_12 під час закупівлі Філією стрілочної продукції виробництва ПАТ «ДнСЗ» через підприємства-посередники: ТОВ «Арго» та ТОВ «Корпорація КРТ», вони використали на власний розсуд, у тому числі й у фінансово-господарській діяльності ТОВ «Корпорація КРТ».
Внаслідок закупівлі Філією «Центр забезпечення виробництва» стрілочних переводів і запасних частин до них у ТОВ «Арго» за завищеними цінами та перерахування коштів на його рахунки згідно з договорами поставок і додаткових угод до них вбачається втрата активів Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» на загальну суму 93 277 580, 18 грн, тобто безповоротне зменшення активів через перерахування (сплату коштів). Закупівлі на ці суми підтверджуються висновком судово-економічної експертизи від 18.01.2018 № 23562/17-45, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.
При вирішенні питання про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні. Зокрема те, що обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Разом з цим, слідчий суддя враховує, що станом на момент розгляду цього клопотання, досудове розслідування завершено та стороною обвинувачення відкрито матеріали стороні захисту в порядку статті 290 КПК України, що свідчить про те, що прокурором визнано зібрані докази достатніми для складення обвинувального акту (відповідного клопотання) для направлення його до суду.
У судовому засіданні встановлено, що 27 грудня 2019 року детективами Національного бюро, на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 02.12.2019, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, у ході якого виявлено та вилучено такі кошти: 1190 купюр номіналом по 100 доларів США загальною вартістю 119 000 доларів США; 768 купюр номіналом по 100 Євро на загальну суму 76 800 Євро; 1 купюра номіналом 200 Євро; 250 купюр номіналом по 50 Євро на загальну суму 25 000 Євро. Загальна сума вилучених коштів становить 102 000 (сто дві тисячі) Євро та 119 000 (сто дев`ятнадцять тисяч) доларів США, що підтверджується протоколом обшуку від 27.12.2019.
Відповідно до протоколу обшуку від 27.12.2019 під час обшуку в приміщенні сходової кімнати на цокольному поверсі під сходами виявлено металевий сейф, при відкритті якого виявлено гроші. Присутня ОСОБА_17 повідомила, що вказані кошти належать її чоловіку ОСОБА_8 . У зв`язку з тим, що є достатні підстави вважати, що дані гроші набуті злочинним шляхом детективами прийнято рішення про їх вилучення.
До протоколу додані заперечення адвоката ОСОБА_20, яка зазначила, що вилучені кошти не належать ОСОБА_8, а належать його зятю ОСОБА_21, який передав їх батькам дружини на зберігання. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.12.2019 дозволу на вилучення коштів не надано, тому виявлені кошти вилученню не підлягають.
До протоколу обшуку надано MicroSD - картка з копією відеозапису слідчої дії, за результатом перегляду якого встановлено, що дійсно у ході обшуку виявлено та вилучено такі кошти: 1190 купюр номіналом по 100 доларів США загальна сума - 119 000 доларів США; 768 купюр номіналом по 100 Євро на загальну суму 76 800 Євро; 1 купюра номіналом 200 Євро; 500 купюр номіналом по 50 Євро на загальну суму 25 000 Євро. Загальна сума вилучених коштів становить 102 000 (сто дві тисячі) Євро та 119 000 (сто дев`ятнадцять тисяч) доларів США. Сейф, у якому зберігалися кошти виявлено до прибуття адвокатів; до відкриття сейфу ОСОБА_17 зазначила, що в ньому зберігаються речі і зброя чоловіка; потім особисто відкрила ліву частину сейфу, у якій на поличках виявлені грошові кошти, та на запитання детектива повідомила, що це кошти чоловіка. Праву частину сейфу відкрити не вдалося. Наприкінці обшуку у присутності адвокатів, раніше виявлені у лівій частині сейфу кошти, вилучені детективами, перераховані по кількості купюр кожного номіналу, зведена загальна сума коштів по виду іноземної валюти. Серії та номери вилучених купюр не зазначалися. Щодо належності вилучених коштів ОСОБА_18, адвокат про це повідомила під час складання протоколу обшуку на стадії упакування коштів. Під час проведення слідчої дії адвокат неодноразово спілкувалася по телефону.
Тобто, для детектива, що проводив обшук, обставин, які б давали підстави для сумнівів щодо належності виявлених коштів ОСОБА_8, встановлено не було. Вилучення коштів здійснено у порядку ч. 2 ст. 168 КПК України.
На обґрунтування того, що ОСОБА_8 міг зберігати за місцем проживання грошові кошти, детективом до клопотання надано копії щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які ОСОБА_8, як народний депутат України, подавав за 2018 та 2019 роки.
За результатом дослідження розділу «Грошові активи» цих декларацій, встановлено, що станом на 31.12.2018 ОСОБА_8 задекларовано, як кошти розміщені на рахунках у банках, так і готівкові кошти, власниками яких зазначено як ОСОБА_8 так і його дружину ОСОБА_17, разом з цим, власником готівкових коштів: 2 400 000 доларів США, 750 000 Євро, 6 050 000 грн визначено ОСОБА_8 .
У той час, як згідно декларації за 2019 рік, тобто станом на 31.12.2019 після проведення обшуку, ОСОБА_8 задекларовано наявність готівкових коштів, власником яких зазначено ОСОБА_8, у сумі 300 000 грн, та власником ОСОБА_17 105000грн..
Слідчий суддя вважає, що не є очевидно безпідставним твердження детектива, що виявлені під час обшуку кошти належали ОСОБА_8 . У той же час, за змістом підозри, пред`явленої ОСОБА_8, орган досудового розслідування обґрунтовано підозрює останнього (разом з іншими співучасниками) у незаконному заволодінні значно більшою сумою коштів, а саме - 93 227 580,18 грн, що також не виключає належність цих коштів самому підозрюваному, за місцем проживання якого вони і були виявлені.
Представники ОСОБА_18 адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_5, у судовому засіданні наполягали на тому, що вилучені під час обшуку кошти належали ОСОБА_22 . На обґрунтування цієї позиції надали податкові декларації ФОП ОСОБА_18, довідки про рух коштів на його рахунках та рішення Печерського районного суду міста Києва від 17.04.2020.
За результатом дослідження, наданих декларацій платника єдиного податку - фізичної особи підприємця ОСОБА_18 встановлено, що останнім за 2016 рік отримано доходи у розмірі 4 977 962,63 грн, за 2017 рік 2 358 113,00 грн, за 2018 рік 2 244 427, 33 грн, за 2019 рік 1 341 059,39 грн.
Однак надані декларації слідчий суддя оцінює критично, з огляду на те, що вони подані ОСОБА_18 як фізичною особою підприємцем, суми доходу зазначені в них без відрахування податків, які підлягають сплаті. Крім того, вказаний розмір доходу передбачає відсутність будь-яких витрат за період 2016-2019 років, що є в принципі неможливим для здійснення підприємницької діяльності.
При цьому слідчий суддя враховує вимоги ст. 52 ЦК України, відповідно до якої фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Адвокат ОСОБА_6 у судовому засідання наголошував на тому, що саме за готівкові кошти, зняті з банківського рахунку, ОСОБА_18 у період з вересня 2017 року по лютий 2020 року купував іноземну валюту. Так дійсно, надані виписки про рух коштів на чотирьох рахунків ОСОБА_18, два з яких відкриті як фізичною особою підприємцем, містять відомості про проведення готівкових та безготівкових операцій, у період з 01.09.2017 по 05.03.2020, банківські операції з призначенням платежу купівля валюти, у цих виписках відсутні.
Тобто, дослідженні докази дають підстави для висновку, що ОСОБА_18 у період з 2017 по 2019 роки мав можливість придбавати кошти у іноземній валюті, однак визначити орієнтовну суму таких коштів, неможливо.
Щодо правовідносин, які встановлені рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17.04.2020 у справі № 757/14040/20-ц, та значення висновків суду при вирішенні питання про арешт коштів.
У судовому засіданні встановлено, що за результатом розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_18 до ОСОБА_8 про визнання правочину дійсним та виконання зобов`язання в натурі, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17.04.2020 у справі № 757/14040/20-ц позов задоволено:
визнано дійсним правочин договір зберігання грошових коштів у готівковій формі у розмірі 119 000 (сто дев`ятнадцять тисяч) доларів США та 102 000 (сто дві тисячі) Євро, а саме: 1190 купюр номіналом по 100 доларів США та 768 купюр номіналом по 100 Євро, 1 купюра номіналом 200 Євро та 500 купюр номіналом 50 Євро - укладений між ОСОБА_18 та ОСОБА_8 23 грудня 2019 року;
зобов`язано ОСОБА_8 - зберігача за договором зберігання від 23.12.2019 - повернути ОСОБА_18 - поклажедавцю за договором зберігання від 23.12.2019 - майно, що належить ОСОБА_18, а саме: грошові кошти у готівковій формі у розмірі 119 000 (сто дев`ятнадцять тисяч) доларів США (1190 купюр номіналом по 100 доларів США) та грошові кошти у готівковій формі у розмірі 102 000 (сто дві тисячі) Євро (768 купюр номіналом по 100 Євро, 1 купюра номіналом 200 Євро та 500 купюр номіналом 50 Євро), які було передано ОСОБА_18 . ОСОБА_8 23.12.2019 на зберігання.
Під час розгляду вказаного позову відповідач - ОСОБА_8 позов визнав.
Суддею встановлено, що між Позивачем та Відповідачем укладено 23.12.2019 договір зберігання грошових коштів в усній формі, що є дійсним, на безоплатній основі, на невстановлений строк зберігання, до пред`явлення Позивачем вимоги про повернення грошових коштів.
У мотивувальній частині вказаного рішення суду також зазначено, що « Відповідачем не було виконано свого обов`язку із повернення готівки, що належить Позивачу, на першу вимогу Позивача, у зв`язку з тим, що 27.12.2019 року саме ці готівкові кошти було вилучено під час обшуку».
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6, який був представником позивача у цивільній справі, на уточнююче запитання слідчого судді відповів, що при постановленні рішення від 17.04.2020 суддею досліджувалися ті ж самі докази, які містяться у матеріалах провадження щодо розгляду цього клопотання детектива про арешт майна, кількість купюр та їх номінали встановлені на підставі протоколу обшуку.
Тобто, як під час обшуку, так і під час розгляду цивільної справи, не встановлено ідентифікуючі ознаки, вилучених купюр.
Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.
Главою 13 «Речі. Майно.» Цивільного кодексу України визначено, у тому числі, і правовий статус грошей (грошових коштів) (ст. 192 ЦК України)
Відповідно до ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Згідно ізч.1ст.936, ч. 1 ст. 949 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Резолютивна частина рішення містить вимогу зобов`язального характеру про повернення ОСОБА_8 готівкових коштів ОСОБА_18 із зазначенням лише їх родових ознак: кількості купюр та їх номіналу. Тобто, суд дійшов висновку, що виконання обов`язку за договором зберігання буде належним у випадку передачі ОСОБА_18 визначеної рішенням суду суми коштів, купюрами певного номіналу.
З огляду на встановлені обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17.04.2020 у справі № 757/14040/20-ц встановлено наявність правочину зберігання, укладеного між ОСОБА_18 та ОСОБА_8, та покладено на ОСОБА_8 обов`язок щодо його виконання з визначенням порядку та способу: готівковими коштами, певною кількістю купюр відповідного номіналу, при цьому право власності на вилучені кошти за ОСОБА_18 не встановлювалося.
Жодних підстав для висновку, що саме вилучені кошти належать ОСОБА_18, не встановлено, тому відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_18 має процесуальний статус особи, відносно майна якої вирішується питання про арешт.
Не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні доводи адвоката ОСОБА_6 про відсутність за місцем проживання ОСОБА_8 коштів, у зв`язку з внесенням ним власними коштами частини застави у розмірі 4 000 000 грн від призначеної слідчим суддею застави у розмірі 90 млн грн.
Так, відповідно до платіжного доручення № 2 від 06.11.2019 ОСОБА_8 внесено заставу у розмірі 4 000 000 грн у кримінальному провадженні № 52019000000000348 від 24.04.2019 згідно ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2019 у справі № 991/908/19.
Відповідно до п. 1.30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Отже, надана до справи копія платіжного доручення, не є належним доказом того, що внесення застави здійснювалося за рахунок готівкових коштів, а не шляхом їх переказу з рахунку.
Таким чином, за результатом встановлених обставин, володіти, станом на дату проведення обшуку - 27.12.2019, готівковими коштами у розмірі 119 000 доларів США та 102 000 Євро могли як ОСОБА_18, так і ОСОБА_8, тому слідчий суддя дійшов висновку, що вилучені детективами Національного бюро кошти в іноземній валюті під час обшуку 27.12.2019 з більшою вірогідністю належать саме підозрюваному ОСОБА_8 .
Разом з цим, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_18 та підозрюваний ОСОБА_8 перебувають у родинних стосунках; зі слів представників ОСОБА_18 та ОСОБА_8 встановлено, що ОСОБА_8 рішення Печерського районного суду міста Києва від 17.04.2020 не оскаржувалось, ОСОБА_18 до виконавчої служби про примусове виконання цього рішення не звертався, що може свідчити про намагання вивести ці кошти з-під можливої кримінальної відповідальності.
Слідчий суддя вважає доведеним існування достатніх підстав вважати, що не накладення арешту на готівкові кошти, зазначені у клопотанні, призведе до того, що в подальшому вони можуть бути приховані або відчужені, у зв`язку з чим не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження.
За змістом ч. 4, 5 ст. 170 КПК України у випадку забезпечення конфіскації, як виду покарання, та спецконфіскації, арешт накладається на майно підозрюваного.
Як зазначалося вище, відповідно до повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 21.04.2020 ОСОБА_8 підозрюється в організації заволодіння шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем чужим майном на суму 93 227 580,18 грн, що є особливо великим розміром, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Так, санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна (п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України) або перетворені в інше майно (ч. 2 ст. 96-2 КК України).
За результатами дослідження матеріалів клопотання та з урахуванням наведених вище обставин кримінального правопорушення, в якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8, слідчий суддя вважає, що виявлені та вилучені готівкові кошти в іноземній валюті можуть бути такими, що одержані в результаті вчинення злочину, та/або є доходами від майна, одержаного в результаті злочину (або перетворені в інше майно), та можуть бути предметом спеціальної конфіскації.
Тому, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи детектива про наявність підстав для застосування арешту майна з метою забезпечення конфіскації як виду покарання та спеціальної конфіскації.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 наполягав на тому, що вилучені 27.12.2019 кошти не належать ОСОБА_8, тому при накладенні арешту на майно порушення прав підозрюваного полягатиме у тому, що він не зможе виконати рішення Печерського районного суду міста Києва від 17.04.2020 щодо обов`язку повернення коштів, та у разі його невиконання на нього відповідно може бути накладено стягнення у вигляді відшкодування шкоди зберігачем.
Однак, слідчий суддя розцінює критично таку позицію, оскільки, доказів того, що ОСОБА_8 не має можливості виконати судове рішення за рахунок інших грошових коштів чи майна, до суду стороною захисту не надано.
Доводи адвоката ОСОБА_6 про те, що при задоволенні клопотання детектива власник вилучених коштів ОСОБА_18 буде позбавлений можливості розпоряджатися належним йому майном, слідчий суддя вважає безпідставними, з огляду на встановлені вище у судовому засіданні обставини.
Таким чином, слідчим суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, який в цьому випадку є найбільш дієвим та виправдовує ступінь втручання у право власності.
Слідчий суддя враховує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Доводи захисника ОСОБА_4 про відсутність у детектива підстав для ініціювання розгляду слідчим суддею клопотання про накладення арешту на майно, оскільки наразі триває стадія відкриття матеріалів справи стороні захисту (ст. 290 КПК України), слідчий суддя вважає безпідставними з огляду на те, що заходи забезпечення можуть застосуватися, як на стадії досудового розслідування, так і стадії судового провадження.
При цьому, слід зазначити, що завершення досудового розслідування не є підставою для його зупинення, вичерпний перелік яких визначений ст. 280 КПК України.
Посилання адвоката ОСОБА_6 на те, що із клопотанням звернулась неуповноважена особа згідно ст. 64-2 КПК України, спростовуються встановленими у судовому засіданні обставинами та положеннями ч. 1 ст. 171 КПК України, відповідно до яких з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором.
Слідчий суддя не приймає до уваги доводи адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 щодо обов`язку детектива негайно повернути тимчасово вилучене майно під час обшуку, після набрання законною силою ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.01.2021, якою скасовано арешт майна, оскільки, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 26 КПК України, предмет дослідження цих питань виходить за межі клопотання, яке розглядається.
Посиланняадвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_6 на те, що Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачена можливість двічі накладати арешт за наслідками одного обшуку, не є слушними, враховуючи, що ухвалою слідчого судді від 11.01.2021 арешт накладений на готівкові кошти в іноземній валюті, вилучені у ході проведення обшуку 27.12.2019 за місцем проживання ОСОБА_8, скасовано, а чинним Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено прямої заборони детективу повторно звертатися із клопотанням про арешт майна.
Щодо доводів адвокатів про недотримання детективом строків звернення із клопотанням про арешт майна, встановлених ч. 5 ст. 171 КПК України, слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Тобто, встановлений ч. 5 ст. 171 КПК України строк обраховується з моменту вилучення майна.
Адвокатом ОСОБА_4 до письмових заперечень надано копію ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.01.2020, постановленої за результатом розгляду клопотання детектива про накладення арешту на грошові кошти, вилучені під час обшуку 27.12.2019 у ОСОБА_8, у мотивувальній частині якої зазначено, що клопотання про арешт майна надійшло до суду 28.12.2019.
Таким чином, питання щодо своєчасності звернення із клопотанням про арешт майна, у розумінні ч. 5 ст. 171 КПК України, вже було предметом судового контролю слідчого судді, порядок, у тому числі, строки для повторного звернення із клопотанням про арешт майна Кримінальним процесуальним кодексом України не встановлені.
Слідчий суддя критично оцінює посилання адвокатів на висновки, викладені в інших судових рішеннях, а саме: ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.01.2020, якою відмовлено у задоволенні клопотання детектива про накладення арешту на грошові кошти, вилучені під час обшуку 27.12.2019 у ОСОБА_8 ; ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04.02.2020, якою скасована ухвала від 17.01.2020, а клопотання детектива задоволено; ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.01.2021, якою скасовано арешт, накладений ухвалою колегії суддів від 04.02.2020, з огляду на те, що в кожному окремому випадку слідчий суддя/суд розглядає подане клопотання в межах заявлених у ньому вимог та досліджує надані учасниками докази, обсяг і зміст яких може відрізнятися від тих, які містяться у матеріалах інших клопотань.
Разом з цим, відповідно до ст. 94 КПК України слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Слідчий суддя не бере до уваги надані детективом протокол додаткового огляду речей від 28.02.2020, складеного за результатом огляду грошових коштів, вилучених під час обшуку житлового будинку ОСОБА_8 та не прийнятих уповноваженим банком для внесення на депозитний рахунок в сумі 1100 доларів США та 350 Євро у зв`язку з ознаками їх неплатіжності банкнот, а також постанову про призначення експертизи та висновок експерта від 20.03.2020 за результатами судової технічної експертизи, згідно якого банкнота у кількості 1 штуки номіналом 200 Євро не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту грошовому знаку аналогічного номіналу та зразка, який знаходиться в офіційному обігу країни виробника - Європейського Союзу, оскільки вказані документи стосуються процедури виконання ухвали про накладення арешту на кошти та не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню під час розгляду клопотання про арешт майна.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна ОСОБА_8, оскільки сприятиме досягненню дієвості цього кримінального провадження, таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого детектив звернувся із клопотанням, тому клопотання підлягає задоволенню.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», згідно якої ухвали про арешт майна у кримінальних провадженнях оприлюднюються в електронній формі не раніше дня їх звернення до виконання, тому з метою своєчасного оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на ініціатора клопотання обов`язок повідомити слідчого суддю про дату звернення цієї ухвали до виконання.
Керуючись ст. 2, 7, 131-132, 170-173, 175, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке вилучене 27.12.2019 під час обшуку житла за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, - гроші, які належать ОСОБА_8, у сумі 119 000 (сто дев`ятнадцять тисяч) доларів США та 102 000 (сто дві тисячі) Євро із забороною відчуження, розпорядження та користування.
Зобов`язати старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 невідкладно повідомити слідчого суддю про дату звернення до виконання цієї ухвали.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1