Документ № 95214898

Справа № 991/1340/21

Провадження 1-кс/991/1369/21

УХВАЛА

Іменем України

25 лютого 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., за участю секретаря судового засідання Заплатинської К.В., прокурорів Щура І.В. та Лемішко М.В., адвокатів Барсученка І.М., Бугая Д.В., Кіцул С.Ю, Лук`яненка О.Л., Пушкаря О.А., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Крютченка В.О., погоджене прокурором - начальником першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Омельченком О.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вищезазначене клопотання, в якому детектив просить слідчого суддю застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів. Одночасно з цим, детектив порушує перед слідчим суддею питання про визначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 60305 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 136 млн 892 тис. 350 грн, з покладенням на підозрюваного, у разі внесення застави, низки процесуальних обов`язків.

Доводи клопотання

У клопотанні зазначено, що Головним підрозділом детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України щодо розтрати грошових коштів ПАТ «КБ «Приватбанк» посадовими особами даної банківської установи за попередньою змовою з посадовими особами Національного банку України, шляхом зловживання своїм службовим становищем на користь пов`язаної юридичної особи ПрАТ «СК «Інгосстрах».

Відповідно до матеріалів клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що Перший заступник Голови Правління - Керівник Бізнесу крупних і VIP-клієнтів ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 , Голова Правління ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 та начальник департаменту фінансового менеджменту ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 , яка одночасно займала посаду першого заступника Голови Правління ПрАТ «СК «Інгосстрах» та інші невстановлені на теперішній час особи, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.12.2016, та у невстановленому досудовим розслідуванням місці, усвідомлюючи, що ПАТ «КБ «Приватбанк», з урахуванням позиції власників його істотної участі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у найближчий час буде визнаний неплатоспроможним та перейде під контроль держави, та розуміючи, що у зв`язку із цим вони втратять контроль над грошовими коштами Банку, переслідуючи корисливу мету, з тим щоб кошти не поступили на користь держави, підготували та вирішили реалізувати злочинний план розтрати грошових коштів Банку в особливо великому розмірі, а саме на підставі рішень Кредитного Комітету від 15.01.2014 та 16.12.2016, які не відповідали вимогам «Положення про кредитні комітети, в системі «Приватбанк», протиправно нарахували і виплатили 16.12.2016 необґрунтовану додаткову винагороду (індексовану комісію) як привід використовуючи при цьому наявний в державі зріст курсу гривні до долару США на користь пов`язаної з банком юридичної особи ПрАТ «СК «Інгосстрах» по депозитному договору № СЗ/198 від 29.12.2005 та депозитному договору № 238217 від 11.01.2014, завідомо знаючи про рішення Національного банку України № 105 від 13.12.2016 «Про визначення осіб пов`язаних з ПАТ «КБ «Приватбанк», яким юридичну особу ПрАТ «СК «Інгосстрах» визнано пов`язаною особою з ПАТ «КБ «Приватбанк», внаслідок чого спричинили Банку збитки на загальну суму 136 892 225,41 гривень.

22.02.2021 о 14 годині 25 хвилин ОСОБА_6 затримано за підозрою у вчиненні злочину на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України, тобто у зв`язку з наявністю обґрунтованих підстав вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

22.02.2021 Генеральним прокурором - прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні Венедіктовою І.В. погоджено повідомлення про підозру ОСОБА_1 , складене детективом Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, яке цього ж дня о 21 годині 00 хвилин вручено ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 278 КПК України.

Підставою для звернення до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу стали наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. З цих підстав орган досудового розслідування вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Розмір застави, який, на переконання органу досудового розслідування, належить призначити суду, як альтернативу триманню під вартою, визначений з урахуванням майнового стану підозрюваного і становить 60305 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 136 млн 892 тис. 350 гривень. Саме такий розмір застави, на переконання органу досудового розслідування, є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Доводи сторони обвинувачення.

Сторона обвинувачення клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала. Зазначила, що зібрані на сьогоднішній день докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та підтверджують наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України. Посилаючись на те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання належної процесуальної поведінки підозрюваного, сторона обвинувачення просила задовольнити клопотання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у повному обсязі з підстав наведених у ньому.

Доводи сторони захисту.

Сторона захисту проти задоволення клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечила.За твердженням сторони захисту матеріали досудового розслідування не містять достатніх та належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 ,злочинів, які йому інкримінуються. Так само сторона захисту вважає, що стороною обвинувачення не надано жодного переконливого доказу на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зауважили, що між двома суб`єктами ПАТ «КБ «Приватбанк» та ПрАТ «СК «Інгосстрах» існували господарські відносини, що породили господарський спір. На час розгляду клопотання провадження за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» закрито. Крім цього, сторона захисту наголосила, що збитки внаслідок перерахування грошових коштів ПАТ «КБ «Приватбанк» на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах» на підставі додаткових угод до депозитних договорів № СЗ/198 від 29.12.2005 та № 238217 від 11.01.2014, відсутні, оскільки грошові кошту в сумі 7 401 380,94 гривень та в сумі 129 490 883,54 гривень було повернуто до ПАТ «КБ «Приватбанк». Посилаючись на вищевикладені обставини у сукупності сторона захисту просила відмовити у застосуванні запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 .

З поміж іншого, у судовому засіданні стороною захисту у судовому засіданні було подано скаргу на незаконне затримання підозрюваного ОСОБА_1 в порядку ст.206 КПК України. У зв`язку з цим захисники просили визнати незаконним факт затримання ОСОБА_6 співробітниками Національного антикорупційного бюро України.

Підозрюваний підтримав наведені захисниками доводи, просив відмовити у задоволенні клопотання детектива про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав як необґрунтованості підозри, так і з підстав відсутності ризиків, на які посилається орган досудового розслідування.

Відносно скарги, щодо захисту прав людини, поданої в порядку статті 206 КПК України

Під час судового засідання з приводу розгляду клопотання сторони обвинувачення про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, від захисника підозрюваного - адвоката Лук`яненка О.Л. надійшла скарга щодо незаконного затримання ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог скарги захисник зазначає, що детективи Національного антикорупційного бюро України не мали підстав для затримання ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України, оскільки відповідно до приписів кримінального процесуального законодавства, відповідному органу не підслідне здійснення досудового розслідування за фактами, по яким здійснюється розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531. Разом з цим, процесуальна поведінка ОСОБА_1 на протязі часу проведення досудового розслідування (з`явлення за викликами, надання свідчень, постійні виїзди за кордон та повернення до України) не надавала уповноваженим особам підстав вважати, що останній може вчинити дії з метою втечі від органів досудового розслідування для ухилення від кримінальної відповідальності, а виліт останнього за кордон був заздалегідь запланованим та обумовлений плановим обстеженням у лікаря. Водночас, планування ОСОБА_1 відпочинку разом з сім`єю та бронювання вильоту на відпочинок з України на 25.02.2021 свідчить про безпідставність тверджень детективів НАБУ щодо термінового залишення України з метою ухилення від відповідальності. Також захисник зазначає, що інформація про затримання ОСОБА_1 разом з фотографією була опублікована в інтернет виданні засобів масової інформації до часу, який вказаний детективом Національного бюро у протоколі затримання, що свідчить про невірність часу, на який посилається орган досудового розслідування. З огляду на викладене, захисник просив визнати затримання ОСОБА_1 незаконним та звільнити останнього з-під варти.

У судовому засіданні захисники та підозрюваний скаргу підтримали, пояснення надали аналогічні тексту скарги та просили задовольнити з наведених у ній підстав.

Представники Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги та зазначили, що постановою Генерального прокурора України від 25.09.2019, проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні доручено детективам Національного антикорупційного бюро України, а отже детективи Національного бюро є уповноваженими особами для проведення слідчих та процесуальних дій у ньому. Водночас, інкримінований ОСОБА_1 злочин є особливо тяжким корупційним злочином, що разом з перебуванням останнього в літаку та направленням до м. Відень, надавало детективам підстави для затримання останнього в порядку п. 3 п. 1 ст. 208 КПК України. З огляду на викладене просили відмовити у задоволення скарги.

Оцінка та висновки слідчого судді

Враховуючи, що вказана скарга подана у судовому засіданні з розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а її копія подана через канцелярію суду, втім останніми не здійснено автоматичного розподілу справ між суддями в порядку ст. 35 КПК України, що позбавляє слідчого судді можливості окремого судового порядку з їх розгляду, слідчий суддя розглядає відповідну скаргу в контексті заперечень проти клопотання сторони обвинувачення та розгляд скарги і клопотання здійснюється одночасно.

Стаття 206 КПК України надає право слідчому судді, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 КПК України ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Пункт 3 частини першої статті 208 КПК України встановлює, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, зокрема, у випадку наявності обґрунтованих підстав вважати, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності можлива втеча особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Відповідно до зазначених приписів законодавства та змісту поданої скарги слідчий суддя повинен вирішити наступні питання:

1) чи віднесений зазначений злочин (кримінальне провадження) до підслідності НАБУ та чи були детективи НАБУ уповноважені здійснювати затримання;

2) чи є злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , тяжким або особливо тяжким корупційним злочином та чи передбачає він позбавлення волі;

3) чи були обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Надаючи відповідь на питання щодо підслідності кримінального провадження детективам Національного антикорупційного бюро України та наявності у детективів повноважень здійснювати затримання слідчий суддя зазначає наступне

Як встановлено у судовому засіданні із наданих до суду матеріалів, постановою Генерального прокурора України від 25.09.2019, здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, було доручено детективам Національного антикорупційного бюро України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 38 КПК України підрозділ детективів Національного антикорупційного бюро України є самостійним органом досудового розслідування на рівні з іншими органами.

Водночас, частина 5 ст. 36 КПК України надає право Генеральному прокурору своєю вмотивованою постановою доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування.

З огляду на вищевикладене та оскільки постанова Генерального прокурора від 25.09.2019 є нескасованою, вона не може розцінюватися слідчим суддею як незаконна та винесена поза нормами кримінального процесуального законодавства, оскільки дане питання виходить за межі повноважень слідчого судді при розгляді скарги на незаконне затримання.

За наведених обставин, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності повноважень у детективів Національного антикорупційного бюро України на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та вчинення процесуальних дій, які ґрунтуються на відсутності такої прямої норми в ч. 5 ст. 216 КПК України та приходить до висновку, що оскільки детективам Національного бюро було доручено проведення досудового розслідування, то уповноважені особи саме зазначеного органу досудового розслідування і були наділені правом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

З приводу тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 та передбаченого за його вчинення покарання

Відповідно до наданих матеріалів, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовими особами службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах. Санкція інкримінованого ОСОБА_1 злочину передбачає призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Таким чином, згідно ст. 12 КК України, інкриміноване ОСОБА_1 діяння є особливо тяжким кримінальним правопорушенням та передбачає призначення покарання у вигляді позбавлення волі, що свідчить про можливість застосування приписів ч. 1 ст. 208 КПК України.

З приводу надання відповіді на третє питання, а саме: чи були обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, суд зважає на наступне

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено у судовому засіданні учасниками провадження, 22.02.2021 ОСОБА_1 перебував на борту літака реєстраційний знак НОМЕР_1 , який виконував рейс 7W7754 прямим сполученням Дніпро-Відень. Час вильоту літака з міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ» становив 10 год. 05 хв. За наведених обставин слідчий суддя вважає, що у уповноважених осіб були наявні обґрунтовані підстави вважати про можливу втечу ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Дані про можливе лікування ОСОБА_1 за кордоном були відсутні у детективів, як на час прийняття рішення про посадку літака в аеропорті «Бориспіль», так і при безпосередньому затриманні особи та складанні протоколу.

Разом з вищенаведеним слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов`язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 104 КПК України протокол складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:

місце, час проведення та назву процесуальної дії;

особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада);

всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);

інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

2) описової частини, яка повинна містити відомості про:

послідовність дій;

отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

3) заключної частини, яка повинна містити відомості про:

вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;

спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;

зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Як встановлено у судовому засіданні, протокол затримання ОСОБА_1 , як особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складено 22 лютого 2021 року в період часу з 14 год. 48 хв. до 15 год. 36 хв. У протоколі зазначено місце затримання: АДРЕСА_2 ; дані про особу, яка провела затримання, відомості про осіб, які присутні під час вказаної процесуальної дії, характеристики технічного засобу на який здійснювалася фіксація процесуальної дії, дані про особу затриманого. Також відповідно до протоколу у ньому зазначено підстави затримання - п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України. Протокол містить посилання на статтю закону про кримінальну відповідальність, у скоєні якого підозрюється ОСОБА_1 - ч. 5 ст. 191 КК України. Затриманому роз`яснено підстави затримання, його права та обов`язки. Також у протоколі зазначено про повідомлення установи, уповноваженої законом про надання безоплатної правової допомоги та вказано про особисте повідомлення ОСОБА_1 своєї доньки про затримання. Протокол містить пояснення ОСОБА_1 щодо необхідності виклику його захисника та зауваження захисника до відповідного протоколу. Протокол підписали учасники процесуальної дії.

Наявність зазначених відомостей дають слідчому судді підстави для висновку про відповідність протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, вимогам законодавства.

Наведені обставини у своїй сукупності дають підстави слідчому судді для загального висновку про законність затримання ОСОБА_1 та про відсутність підстав для задоволення скарги адвоката Лук`яненка О.Л., поданої в інтересах ОСОБА_1 щодо захисту прав останнього в порядку статті 206 КПК України.

Одночасно із цим, хоча слідчий суддя, згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства не наділений повноваженнями щодо встановлення будь-яких юридичних фактів, в тому числі і встановлення часу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, втім ознайомившись з наданими суду матеріалами та враховуючи приписи ст. 209КПК України, вважаю за необхідне зазначити наступне

Відповідно до листа ДП «Обслуговування повітряного руху України» № 1-14.6/1700/21 від 23.02.2021, повітряне судно з реєстраційним знаком UR-WRR, яке виконувало рейс 7W7754, було перенаправлено до міжнародного аеропорту «Бориспіль» на вимогу уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України, що ґрунтувалася на терміновому проведенні процесуальних дій. Даний рейс здійснив посадку в аеропорту «Бориспіль» об 11 год. 37 хв.

Відповідно до роздруківки інтернет видання «Українська правда» встановлено, що 22 лютого 2021 року о 14 год 13 хв. у засобах масової інформації з`явилася стаття щодо затримання співробітниками НАБУ ОСОБА_1 з зображенням останнього на фоні уповноважених осіб та літака.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складеного уповноваженою особою Національного антикорупційного бюро України, ОСОБА_1 було затримано о 14 год. 25 хв. 22 лютого 2021 року.

Аналізуючи у сукупності вищезазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що інтернет видання не могло розмістити відомості щодо затримання ОСОБА_1 до самого часу здійснення відповідної процесуальної дії, та беручи до уваги приписи ст. 209КПК України вважаю за необхідне зазначити, що дійсним часом затримання ОСОБА_1 слід вважати саме 11 год. 37 хв. - час вимушеної посадки літака, на якому здійснював переліт ОСОБА_1 . Однак зазначена обставина, на переконання суду, не може вплинути на законність процесуальної дії - затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

Оцінка та висновки слідчого судді щодо клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Щодо наявності обґрунтованої підозри

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Так, достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів клопотання вбачається, що22.02.2021 о 14 годині 25 хвилин ОСОБА_6 затримано за підозрою у вчиненні злочину на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України.

22.02.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: (1) копіями договорів про розміщення коштів на строковому депозиті № НОМЕР_2 від 11.01.2014 та СЗ/198 від 29.12.2005 та додаткових угод до них, які не передбачали виплату додаткової винагороди (індексованої комісії) у зв`язку з ростом курсу гривні до долару США. Зазначені договори підписувались ОСОБА_1 (2) копією протоколу кредитного комітету ПАТ «КБ «Приватбанк» від 15.01.2014, який був підписаний одноособово ОСОБА_2 . Відповідно даного протоколу, кредитним комітетом прийнято рішення про нарахування додаткового доходу (індексації) ПрАТ «СК «Інгосстрах», у відповідності до розпорядження «Про реалізацію нового депозиту з виплатою винагороди у зв`язку з ростом курсу гривні до долару США №Э.35.0.0.0/1-6619444 від 25.03.2013»; (3) копією Висновку «Про результати службового розслідування за фактами активних операцій, проведених ПАТ «КБ «Приватбанк» 16.12.2016 на значні суми, що викликають сумніви в їх правомірності» від 10.03.2017, яким встановлено невідповідність порядку розгляду і прийняття рішень, оформлення протоколу кредитного комітету ПАТ «КБ «Приватбанк» від 15.01.2014 вимогам «Положення про кредитні комітети», які можуть свідчити про ймовірно умисне підроблення рішень кредитного комітету; (4) копією висновку фізико-хімічної експертизи від 21.08.2020 № 3002, відповідно до якого у протоколі кредитного комітету ПАТ «КБ «Приватбанк» датованого 15.01.2014, підписаного ОСОБА_2 підпис виконано не в указану дату, а в період липень-грудень 2016 року; (5) копією листа ПАТ «КБ «Приватбанк» від 08.01.2014 № DN81, який був підписаний ОСОБА_6 та адресований Голові правління ПрАТ «СК «Інгосстрах», щодо пропозиції розміщення депозиту з можливістю нарахування винагороди у зв`язку з коливаннями курсу гривні до долару США. На бланку ПАТ «КБ «Приватбанк» у даному листі зазначена адреса, зокрема, «м. Дніпро». Однак м. Дніпропетровськ було перейменовано на м. Дніпро з 02.06.2016 згідно з прийнятою постановою ВРУ від 01.06.2016. Крім цього, відповідно до Листа АТ КБ «Приватбанк» від 19.02.2021 на виконання ухвали Вищого антикорупційного суду у справі 991/479/21 повідомлено, що вищевказаний лист за підписом ОСОБА_1 відсутній в електронній системі Банка; (6) копія додаткової угоди від 02.12.2016 № 48 до депозитного договору № СЗ/198, а також копії додаткових угод від 16.12.2016 до депозитних договорів № 238217 та № СЗ/198 про нарахування і виплату винагороди (індексації) ПрАТ «СК «Інгосстрах» в сумі 129 490 883, 54 грн. та в сумі 7 401 380,94 грн. відповідно. Зазначені додаткові угоди були підписані ОСОБА_1 ; (7) копією протоколу кредитного комітету ПАТ «КБ «Приватбанк» від 16.12.2016, який був підписаний одноособово ОСОБА_2 . Відповідно даного протоколу, кредитним комітетом прийнято рішення про нарахування і виплату додаткового доходу (індексації) ПрАТ «СК «Інгосстрах» в сумі 129 490 883, 54грн. за депозитним договором № 238217 та в сумі 7 401 380,94грн. за депозитним договором № СЗ/198, у відповідності до розпорядження «Про реалізацію нового депозиту з виплатою винагороди у зв`язку з ростом курсу гривні до долару США №Э.35.0.0.0/1-6619444 від 25.03.2013». Зазначений протокол, відповідно до Висновку «Про результати службового розслідування за фактами активних операцій, проведених ПАТ «КБ «Приватбанк» 16.12.2016 на значні суми, що викликають сумніви в їх правомірності» від 10.03.2017, також не відповідав вимогам «Положення про кредитні комітети», що може свідчити про умисне підроблення рішення кредитного комітету; (8) меморіальні ордери № 10, 1 та 11, відповідно до яких ПАТ «КБ «Приватбанк» нараховано індексацію ПрАТ «СК «Інгосстрах» в сумі 129 490 883, 54 грн. за депозитним договором № 238217 та в сумі 7 401 380,94грн. за депозитним договором № СЗ/198; (9) висновком економічної експертизи від 28.09.2020. Відповідно до висновку перерахування ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів на рахунки ПрАТ «СК «Інгосстрах» в сумі 129 490 844,47грн. за депозитним договором № 238217 та в сумі 7 401 380,94грн. за депозитним договором № СЗ/198, документально підтверджується; (10) висновком економічної експертизи від 13.02.2021, яким встановлено, що розмір шкоди (збитків) завданої АТ «КБ «Приватбанк» внаслідок здійснення 16.12.2016 виплат грошових коштів на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах» в якості індексації (винагороди у зв`язку із ростом курсу гривні до долару США) документально підтверджується в сумі 136 892 225,41грн.

Таким чином, дослідивши надані до суду матеріали у своїй сукупності, слідчий суддя встановив, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.

З приводу наданих стороною захисту заперечень стосовно відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у діях ОСОБА_1 , відсутності доказів на підтвердження змови ОСОБА_1 з іншими особами, твердження про те, що ПАТ КБ «Приватбанк» у зв`язку із його зверненням до Господарського суду Дніпропетровської області, не вважає додаткові угоди до депозитних договорів № 238217 та № СЗ/198 неукладеними, а також факту повернення 01.02.2021 коштів ПрАТ «СК «Інгосстрах» на користь ПАТ КБ «Приватбанк+чення стосуються саме належності, допустимості та достатності доказів для визначення остаточної винуватості або невинуватості підозрюваного, що у певній мері виходить за межі тих питань, які слідчий суддя має вирішувати під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. На цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, слідчий суддя повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа, щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу, могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується. Належну оцінку таким доказам має дати суд при розгляді справи по суті, а отже у своїх запереченнях захист ставить більш високі вимоги до оцінки доказів на цій стадії досудового розслідування, ніж передбачено законом. З огляду на вказане, слідчий суддя розглядає надані заперечення саме, як позицію сторони захисту щодо невинуватості підозрюваного та відмову у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім вищезазначених кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин.

Вказане, на переконання слідчого судді, може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик переховування слідчий суддя оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження, особистості підозрюваного, його майнового стану, а також соціальних зв`язків.

Так, інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Крім цього, зважаючи на той факт, що згідно примітки ст. 45 КК України злочин, передбачений ст. 191 КК України, належить до числа корупційних, у разі засудження особи, до неї не буде застосовано звільнення від покарання, а також застосування більш м`якого покарання, ніж передбачене законом. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

З долучених до матеріалів клопотання відомостей про осіб, які перетнули кодон, вбачається, що підозрюваний протягом останніх років неодноразово виїжджав за межі України в т.ч. приватними літаками. У протоколі допиту ОСОБА_1 від 20 листопада 2017 року зафіксовано, що останній проживав в Австрії. Крім того, 22.02.2021 ОСОБА_1 був затриманий під час спроби залишити територію України на літаку, що прямував до м. Відень.

Також слідчий суддя враховує, що долученими до матеріалів клопотання відомостями з ДФС, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджено той факт, що ОСОБА_1 володіє значними майновими активами. Наявність таких активів дає підстави для висновку про достатність ресурсів для життя підозрюваного досить тривалий час в умовах розшуку, що підвищує ймовірність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Кожна окремо з вищезазначених обставин не є вирішальною при оцінці наявності ризику переховування ОСОБА_1 , однак у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дають підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду на даному етапі кримінального провадження.

Також, слідчим суддею береться до уваги твердження прокурора, щодо наявності ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Як встановлено у судовому засіданні, стороною обвинувачення в ході проведення особистого обшуку під час затримання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 у аеропорті «Бориспіль» не виявлено його мобільний телефон. Разом з тим, під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_3 було вилучено її мобільний телефон, оглядом якого виявлено листування між нею та ОСОБА_1 з питань здійснення керівництва ПрАТ «СК «Інгосстрах», з якої, зокрема, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є фактичними власниками ПрАТ «СК «Інгосстрах». З цих підстав, слідчий суддя погоджується із прокурором, що мобільний телефон ОСОБА_1 може містити інформацію, що стосується предмету доказування у цьому кримінальному провадженні, а тому з метою перешкоджання досудовому розслідуванню підозрюваним ОСОБА_1 може бути вжито заходів щодо його знищення.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

З матеріалів клопотання слідчим суддею встановлено, що іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні є, зокрема колишні та теперішні працівники ПАТ КБ «Приватбанк», у якому ОСОБА_1 працював з 1992 року по 2016 рік на керівних посадах, зокрема Першого Заступника Голови Правління банку - Керівник Бізнесу крупних і VIP-клієнтів. Враховуючи тривалий час роботи у Банку, ризик впливу на інших підозрюваних та свідків у кримінальному провадженні обумовлюється можливим авторитетом підозрюваного до інших осіб. Сформовані під час спільної праці дружні, приятельські стосунки, або відносини, які випливають із почуття поваги та авторитету, мають зазвичай тривалий характер і формують сталі соціальні зв`язки. Такі зв`язки свідчать про вірогідність у випадку необхідності використання ОСОБА_1 цих відносин з метою впливу на показання інших підозрюваних та свідків у цьому кримінальному провадженні.

За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на інших підозрюваних та свідків, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з ними, ОСОБА_1 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

З урахуванням наявності у матеріалах клопотання про застосування запобіжного заходу відомостей про те, що, зокрема ОСОБА_1 є фактичними власниками ПрАТ «СК «Інгосстрах», слідчий суддя погоджується із доводами сторони обвинувачення, що факт повернення 01.02.2021 ПрАТ «СК «Інгосстрах» грошових коштів на користь ПАТ КБ «Приватбанк», що були перераховані на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах» у 2016 році на підставі додаткових угод до депозитних договорі № СЗ/198 від 29.12.2005 та № 238217 від 11.01.2014, не може виключати намагання підозрюваних штучно створити докази відсутності елементів складу злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України. За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України

Що стосується ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, то він не знайшов свого підтвердження під час розгляду клопотання. Твердження прокурора, про те що ОСОБА_1 може бути вчинено інше кримінальне правопорушення, оскільки специфіка кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, свідчить про схильність ОСОБА_1 та його здатність досягати своєї мети у протиправний спосіб, суперечить презумпції невинуватості, а тому слідчим суддею не враховується.

Одночасно з цим, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків встановлених у судовому засіданні, слідчий суддя повинен оцінити в сукупності всі обставини кримінального провадження, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного (ст. 178 КПК України).

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінальних правопорушень, Кодексом передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, включаючи тримання під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Тримання під вартою не може бути застосовано до раніше не судимої особи, окрім як до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (ст. 183 КПК України).

Враховуючи, що злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 належить до категорії особливо тяжких, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років, той факт, що розмір шкоди у завданні якої він підозрюється становить 136 892 225,41 грн, беручи до уваги, що ОСОБА_1 в силу свого майнового стану та зв`язків з метою ухилення від слідства та суду має реальну можливість змінити місце свого перебування, знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, незаконно вплинути на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя переконаний, що прокурором доведено, що застосування більш м`яких запобіжних заходів таких, як особисте зобов`язання, особиста порука, або ж домашній арешт не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків. При цьому слідчий суддя враховує, що вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості його тримання під вартою.

Позитивна характеристика підозрюваного, його благодійна діяльність та соціальні зв`язки, на які посилається сторона захисту, з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 у співвідношенні із підтвердженим ризиком можливості переховування від слідства є недостатніми для доведення того, що ОСОБА_1 виконуватиме покладені на нього процесуальні обов`язки.

За таких обставин клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою належить задовольнити.

Щодо розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 3 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину може бути застосований у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, слідчий суддя з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, погоджується з позицією сторони обвинувачення щодо виключності випадку для збільшення розміру застави понад розміру визначеному у ч. 5 ст. 182 КПК України та вважає, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним визначених обов`язків.

При визначені розміру застави слідчий суддя керується тим, що однією із загальних засад кримінального провадження є верховенство права. Невід`ємним елементом зазначеної засади є принцип пропорційності, що зокрема підтверджується абз. 3 підп. 2.2. п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) у справі №3-рп/2012 від 25.01.2012, в якому зазначено: «одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею». Також на необхідності застосування пропорційного принципу при вирішенні питання про визначення розміру застави наголошує і ЄСПЛ в рішенні у справі «Лавречов проти Чеської Республіки» (Lavrechov v. The Czech Republic) від 20.06.2013, заява №57404/08, зазначивши у ньому: «належний час для обговорення пропорційності суми забезпечення для застави - це час, коли застава встановлюється».

Сума застави, яку орган досудового розслідування просить визначити для ОСОБА_1 не суттєво, але перевищує розмір шкоди завданої злочином, у вчиненні якого він підозрюється. Однак, з огляду на те, що у спричиненні такої шкоди окрім ОСОБА_1 повідомлено про підозру ще двом особам, слідчий суддя вважає, що встановлення розміру застави у межах розміру завданої шкоди буде порушенням принципу пропорційності, а тому суддя не погоджується із розміром застави, визначеним стороною обвинувачення.

З огляду на майновий стан підозрюваного, який встановлено на підставі відомостей з ДФС, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, банківського рахунку, недоведеність стороною обвинувачення відповідною інформацією з державного реєстру про перебування у власності підозрюваного гелікоптера та човна, враховуючи наявність на утриманні підозрюваного батька похилого віку та трьох дітей, один з яких є неповнолітнім, позитивну характеристику підозрюваного, трудову діяльність та його участь у благодійництві, ґрунтуючись на вагомості доказів наданих стороною обвинувачення, які підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та чотирьох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя переконаний, що підозрюваному ОСОБА_1 слід визначити заставу у розмірі 23000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 52 210 000 (п`ятдесят два мільйони двісті десять тисяч) гривень. Ця сума застави не порушує принцип пропорційності та, з урахуванням майнового стану підозрюваного, не є явно непомірною для нього. Проте вона є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконанням покладених на нього процесуальних обов`язків.

Щодо обов`язків, що визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України, які належить покласти на підозрюваного у разі внесення ним застави

У змісті клопотання стороною обвинувачення порушено перед слідчим суддею питання щодо покладання на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; не відлучатися із Дніпропетровської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України; носити електронний засіб контролю.

Слідчий суддя переконаний, що з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, необхідним є покладення на підозрюваного обов`язків, про які просить орган досудового розслідування. Стороною захисту у судовому засіданні не було спростовано необхідність їх покладення на підозрюваного та не надано слідчому судді достатніх доказів, які б перешкоджали їх покладенню.

З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 206, 208, 211, 369-372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Крютченка В.О., погоджене прокурором - начальником першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Омельченком О.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 22 квітня 2021 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу у розмірі 23000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 52 210 000 (п`ятдесят два мільйони двісті десять тисяч) гривень.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN UA678201720355279004000096000.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 обов`язки, передбачені частинами п`ятою статті 194 КПК України, а саме:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;

-не відлучатися із Дніпропетровської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;

-повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

-утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;

-здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України;

-носити електронний засіб контролю.

Строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного в разі його звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначити до 22 квітня 2021 року.

У задоволенні скарги адвоката Лук`яненка О.Л. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на незаконне затримання підозрюваного ОСОБА_1 в порядку ст. 206 КПК України - відмовити.

Роз`яснити підозрюваному, що у випадку внесення застави, оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя С.М. Мойсак