Документ № 95348786

Справа № 758/11219/16-к

Провадження №11-кп/991/8/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2021 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого Михайленка Д. Г., суддів: Семенникова О. Ю., Калугіної І. О.,

за участю секретаря судового засідання Онуфрієнко І. В.,

учасники судового провадження: прокурор Скибенко О. І., обвинувачений ОСОБА_1 , його захисник адвокат Біловчук Д. І., обвинувачений ОСОБА_2 ,

розглянула клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Скибенка Олексія Ігоровича про зміну запобіжного заходу у вигляді застави та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Засінци Єльського району Гомельської області, Республіка Білорусь, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ),

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 368, частиною 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК),

у кримінальному провадженні № 42016101070000035, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.02.2016.

Історія провадження

1.Вироком Вищого антикорупційного суду від 28.08.2020 (далі - вирок) визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК), частиною 2 статті 369-2 КК та призначено покарання: за частиною 1 статті 368 КК - 3 роки позбавлення волі з позбавленням ОСОБА_1 права обіймати посади, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, строком на три роки; за частиною 2 статті 369-2 КК - 4 роки позбавлення волі. На підставі статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням його права обіймати посади, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, строком на три роки.

2.До набрання вироком законної сили вирішено обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання із покладенням на нього обов`язку прибувати за кожною вимогою до суду або до органу виконання покарань.

3.Цим же вироком винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень визнано іншого обвинуваченого.

4.На зазначений вирок захисником обвинувачених адвокатом Бербеном М. Ю. подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 та іншої особи.

5.Прокурором також подано апеляційну скаргу, в якій порушується питання про погіршення становища обвинувачених. Так, прокурор в своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам та неправильним застосуванням кримінального закону та постановити новий, яким, зокрема, ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 368 КК, частиною 2 статті 369-2 КК та призначити покарання: за частиною 3 статті 368 КК - 6 років позбавлення волі з позбавленням ОСОБА_1 права обіймати посади, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, строком на три роки з конфіскацією майна; за частиною 2 статті 369-2 КК - 4 роки позбавлення волі; призначити остаточне покарання за статтею 70 КК шляхом часткового складання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна з позбавленням його права обіймати посади, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, строком на три роки.

6.18.02.2021 ухвалою Суду вирішено обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді застави із покладенням на нього обов`язку відповідних процесуальних обов`язків.

7.05.03.2021 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора в кримінальному провадженні Скибенка О. І. про зміну запобіжного заходу у вигляді застави та застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 .

Короткий зміст клопотання прокурора

8.Клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з застави на тримання під вартою прокурор обґрунтовує таким: (1) 12.09.2016 до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно, зокрема, ОСОБА_1 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368, частиною 2 статті 369-2 КК; (2) 29.08.2020 вироком Вищого антикорупційного суду у кримінальному провадженні № 42016101070000035 від 09.02.2016 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 368, частиною 2 статті 369-2 КК та призначено покарання (за частиною 1 статті 368 КК - 3 роки позбавлення волі з позбавленням ОСОБА_1 права обіймати посади, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, строком на три роки; за частиною 2 статті 369-2 КК - 4 роки позбавлення волі, а на підставі статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням його права обіймати посади, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, строком на три роки); (3) в обґрунтування необхідності зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 на тримання під вартою посилається на те, що останній раніше, під час апеляційного розгляду справи, переховувався від суду, у зв`язку з чим оголошувався судом у розшук, ухвала про застосування приводу щодо нього виконана не була через відсутність його за усіма відомими (зазначеними у вироку) місцями проживання; (4) після зміни запобіжного заходу на заставу (18.02.2021) грошові кошти ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду так і не внесені, тобто умови запобіжного заходу ним не виконані; (5) наявність підстав для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений може повторно здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК, та необхідність врахування обставин недотримання обвинуваченим умов застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді застави.

Позиції учасників провадження

9. ОСОБА_1 та його захисник Біловчук Д. І. просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав зазначену позицію захисту.

10.Прокурор підтримав своє клопотання, просив його задовольнити.

Оцінка та мотиви Суду

11.Прокурор має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 КПК, до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу. У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу (частина 1, пункт 1 частини 2 статті 200 КПК).

12.Зміна запобіжного заходу охоплюється терміном «застосування запобіжного заходу». Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанови від 18.12.2018 у справі № 628/969/18 та від 28.03.2019 у справі № 286/1695/18). У зв`язку з чим питання про зміну запобіжного заходу вирішується в порядку, передбаченому для його застосування, з врахуванням вимог статті 200 КПК.

13.В ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті(частини статті)закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується (частина 1 статті 196 КПК).

14.Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина 1 статті 194 КПК).

15.Отже, Суд в межах доводів апеляційних скарг має розкрити: (1) обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; (2) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа; (3) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; (4) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК; (5) обґрунтованість розміру застави.

Обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу

16.У клопотанні прокурор посилався на невнесення обвинуваченим у встановлений в КПК строк суми в розмірі 150 000 грн як застави, що є невиконанням ухвали суду від 18.02.2021. Прокурор вважає, що в світлі наближення сплину строків давності за нетяжкий злочин, за якого ОСОБА_1 та іншого обвинуваченого було засуджено оскаржуваним вироком, обвинуваченими здійснюються дії по затягуванню апеляційного розгляду, такі як - почергова неявка в судові засідання з посиланням на хворобу, медичні обстеження, при цьому ними не було надано до суду документального підтвердження такого хворобливого стану, який би унеможливлював їх явку до суду. Крім того, вважає, що визначений ухвалою Суду запобіжний захід у вигляді застави не здатний втримати його від ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК через невнесення ним у встановлений КПК строк застави. Враховуючи вид та розмір призначеного обвинуваченому покарання судом першої інстанції, а також вид та розмір покарання, про яке ставиться питання у апеляційній скарзі прокурора, вважає, що лише тримання під вартою як запобіжний захід зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, при цьому просить розмір застави як альтернативний запобіжний захід не визначати.

17.З матеріалів провадження вбачається, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано такі запобіжні заходи: (1) вироком суду першої інстанції від 28.08.2020 - особисте зобов`язання; (2) ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.02.2021 до обвинуваченого застосовано заставу в розмірі 150 000 грн.

18.Обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії (внесення коштів) можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу в вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу (друге речення частини 6 статті 182 КПК).

19.Станом на 06.03.2020 обвинувачений ОСОБА_1 не вніс та не забезпечив внесення іншими особами 150 000 грн як заставу, що є невиконанням ухвали суду від 18.02.2021. Із урахуванням цього, застосована ухвалою Суду застава при її невнесенні фактично не змінила дієвість запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні.

20.Отже, за наявності інших умов невнесення застави у встановлений законом строк може бути підставою в розмінні частини 6 статті 182 та пункту 1 частини 2 статті 200 КПК для зміни запобіжного заходу в вигляді застави.

Кримінальне правопорушення, в якому особа обвинувачується

21.Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві.

22.Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК).

23.Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86)) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

24.У цьому кримінальному провадженні йдеться про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 368, частиною 2 статті 369-2 КК, а саме прохання надати неправомірну вигоду у великому розмірі для себе чи третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, одержання такої неправомірної вигоди, та, водночас, за співучасті з іншою особою, надання обіцянки здійснити вплив за надання йому в подальшому неправомірної вигоди на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. У примітці до статті 368 КК деталізовано, що неправомірною вигодою у великому розмірі є така, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

25.Із клопотання та матеріалів провадження вбачається, що в ході досудового розслідування встановлені обставини, які частково підтверджені обвинувальним вироком суду першої інстанції.

26.Так, судом першої інстанції у вироку встановлено, що ОСОБА_1 , згідно наказу Голови Державного агентства лісових ресурсів України № 364-к від 30.07.2015, призначений тимчасово виконуючим обов`язки директора Державного підприємства «Ржищівський військовий лісгосп» Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, код ЄДРПОУ 22990204, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Сошників, вул. Іванова, буд. 144, будучи відповідно до п. 7.4. Статуту ДП «Ржищівський військовий лісгосп», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 14 від 23.01.2014 та до примітки 1 до статті 364 КК, службовою особою та наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, висловив ОСОБА_3 прохання надати неправомірну вигоду для себе за вчинення дії з використанням службового становища - складання та видачу листа погодження про незаперечення щодо довгострокового тимчасового користування в спортивно-оздоровчих та рекреаційних цілях терміном 49 років земельної ділянки орієнтовною площею 74,5 га, за посередництва іншої особи одержав таку неправомірну вигоду, та, водночас, за співучасті з іншою особою надав ОСОБА_3 обіцянку здійснити вплив за надання йому в подальшому неправомірної вигоди на прийняття позитивного рішення начальником Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_4 , тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави, з метою прийняття останнім рішення про незаперечення щодо довгострокового тимчасового користування в спортивно-оздоровчих та рекреаційних цілях терміном 49 років земельної ділянки орієнтовною площею 74,5 га;

27.Суд доходить висновку, що обставини обвинувачення на рівні стандарту доказування «обґрунтованої підозри» підтверджуються рядом доказів, які визнані судом першої інстанції достатніми для ухвалення обвинувального вироку, тобто такими, які за значно вищим стандартом доказування («поза розумним сумнівом») підтверджують винуватість ОСОБА_1 .

28.Необхідно зауважити, що на цьому етапі провадження Суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Суд на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом доказування «обґрунтована підозра»).

29.У світлі конкретних обставин цієї справи, без надання оцінки оскаржуваному вироку суду з точки зору його обґрунтованості, а зазначеним вище доказам з точки зору їх допустимості, Суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється Судом при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обвинувачення ОСОБА_1 , яке відповідає стандарту доказування «обґрунтована підозра».

30.Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження формує у Суду внутрішнє переконання про наявність за стандартом доказування «обґрунтована підозра» ознак кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 368, частиною 2 статті 369-2 КК, та того, що ОСОБА_1 міг вчинити ці правопорушення.

31.Вказані кримінальні правопорушення, з урахуванням санкцій, що передбачені КК за їх скоєння, дозволяють застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою до раніше несудимої особи відповідно до вимог частини 2 статті 183 КПК. Крім того, прокурор довів, що обвинувачений переховувався від суду, чим перешкоджав кримінальному провадженню на стадії апеляційного розгляду.

Ризик, який був заявлений стороною обвинувачення, та його обґрунтованість

32.Метою застосування запобіжного заходу (в тому числі у виді тримання під вартою) є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам кримінального провадження (стаття 177 КПК). Такі ризики закон пов`язує зі спробами переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

33.Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК покладає на прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

34.Заявлений прокурором ризик переховування обвинуваченого є обґрунтований з огляду на таке: (1) ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368, частиною 2 статті 369-2 КК, санкція відповідної частини статті відносить перший інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при встановленні ризику переховування, однак в сукупності з іншими обставинами. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі Becciev v. Moldova, § 58); (2) ОСОБА_1 двічі не з`являвся в судове засідання без поважних причин, у зв`язку з чим судом виносилась ухвала про застосування приводу щодо нього, та після її невиконання він оголошувався в розшук; (3) ухвала Суду про зміну запобіжного заходу та застосування застави щодо обвинуваченого залишилася невиконаною ОСОБА_1 .

35.05.03.2021 ОСОБА_1 з`явився в судове засідання, у той же час, в судове засідання не з`явився його захисник, адвокат Бербен М. Ю., не підтвердивши належним чином поважність своєї неявки. У той же час ОСОБА_1 залучив на договірних засадах нового захисника - адвоката Паламарчука І. І., який також не з`явився у судове засідання, як і захисник Бербен М. Ю., призначене на 06.03.2021. На переконання Суду такі дії обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисників спрямовані на затягування апеляційного розгляду.

36.Одним із факторів актуалізації ризику ухилення обвинуваченого від суду, на яке звернув увагу прокурор, є наближення строків давності щодо нетяжких злочинів, за які було засуджено обвинувачених оскаржуваним вироком.

37.Отже, враховуючи: (1) поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 , який не дотримався умов застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді застави шляхом її невнесення, раніше ухилявся від Суду чим порушував застосований до нього запобіжний захід у виді особистого зобовязання; (2) вид та розмір призначеного йому оскаржуваним вироком покарання, яке, включає, зокрема, позбавлення волі строком на 4 роки; (3) вид та розмір покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 з урахуванням поданої прокурором апеляційної скарги та змісту обвинувального акту; (4) наближення спливу строків давності за нетяжкий злочин, за який обвинуваченого засуджено вироком, - Суд доходить висновку, що ризиком, який вже фактично мав місце, є переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду і актуальність цього ризику зберігається й надалі.

Значення інших обставин в контексті встановленого ризику

38. ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Засінци Єльського району Гомельської області, Республіка Білорусь, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

39. ОСОБА_1 не одружений, має вищу освіту, повідомив Суду, що тимчасово не працює, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий.

40.Зазначені обставини Суд бере до уваги при вирішенні клопотання прокурора.

Чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК?

41.При вирішенні питання щодо зміни запобіжного заходу в вигляді особистого зобов`язання на тримання під вартою, Суд з врахуванням обставин цього провадження виходить з такого: (1) завдань кримінального провадження, мети застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема, запобіжних заходів; (2) фактичних обставин, що стали підставою для висновку про наявність ризику, що вплинуло на вибір конкретного виду запобіжного заходу та умов його застосування стосовно обвинуваченого; (3) обставин порушення підозрюваним процесуального обов`язку, покладеного судом; (4) презумпції поступового збільшення суворості запобіжного заходу стосовно підозрюваного (обвинуваченого) у разі порушенням ним умов раніше застосованого запобіжного заходу; (5) ефективності застосування запобіжного заходу з врахуванням фактичних обставин; (6) співвідношенні ефективності запобіжних заходів у вигляді застави та тримання під вартою в контексті обставин цього провадження.

42.Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК).

43.Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (частина 1 статті 131 КПК). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК.

44.Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 (частина 1 статті 184 КПК).

45.У цьому кримінальному провадженні Суд, дотримуючись розумного балансу між втручанням в право на свободу обвинуваченого (при застосування тримання під вартою) та в право на володіння майном (при визначення розміру застави як альтернативи триманню під вартою), з однієї сторони, та необхідністю забезпечення інтересів дієвості кримінального провадження, дійшов висновку, що належна поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 , запобігання спробам вчинення ним дій, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК, можуть бути забезпечені виключно шляхом застосування до нього запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою із альтернативою застави в розмірі 150 000 грн.

46.При цьому встановлений законом обов`язок слідчого судді, суду визначити розмір застави в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою. Тримання під вартою не застосовується у зв`язку з внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

47.Отже, законодавцем визначено, що за умови внесення застави в певному розмірі вона (застава) за своєю ефективністю забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, є еквівалентною такому винятковому запобіжного заходу як тримання під вартою. Інші запобіжні заходи (в тому числі домашній арешт) в цьому випадку не здатні забезпечити дієвість кримінального провадження на тому ж рівні що й тримання під вартою.

48.Так, вирішуючи питання про співвідношення домашнього арешту, застави та тримання під вартою Суд зазначає наступне.

49.Цілодобовий домашній арешт та тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов`язані з позбавленням (обмеженням) волі підозрюваного. У цьому контексті цілодобовий домашній арешт є «несуворою» формою ізоляції підозрюваного. Цілодобовий домашній арешт не зможе у цьому випадку ефективно запобігти ризику ухилення від суду з огляду на описану вище поведінку обвинуваченого.

50.Крім цього, виходячи з системного аналізу норм, що містяться в статтях 178, 181, 183 КПК, Суд дійшов висновку, що встановлення ізоляції обвинуваченого може бути здійснено шляхом застосування домашнього арешту, а не тримання під вартою, за злочин, який передбачає (1) позбавлення волі, але не передбачає можливість тримання під вартою, чи (2) за умови, що наявність пом`якшуючих (позитивних) обставин в розумінні статті 178 КПК чи/та характеристик злочину, не дозволяють застосувати до особи тримання під вартою.

51.Разом з тим, такі обставини відсутні у цьому провадженні. Так, Суд відповідно до частини 1 статті 178 КПК враховує такі фактичні дані: (1) факт порушення обвинуваченим раніше застосовного до нього запобіжного заходу в вигляді особистого зобов`язання; (2) факт невиконання ухвали суду від 18.02.2021 про застосування до нього застави в розмірі 150 000 грн, яка підлягала безумовному виконанню, шляхом невнесення визначеної суми застави; (3) факт призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі оскаржуваним вироком суду.

Щодо розміру застави як альтернативи триманню під вартою.

52.Вирішуючи питання про визначення розміру застави у сумі 150 000 грн, Суд виходить з такого.

53.Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК). Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 4 статті 182 КПК). У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 182 КПК).

54.Так, із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її пункту3, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та § 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain, заява № 12050/ 04, § 79). У рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25.04.2000 (заява № 31315/96, § 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ні в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.

55.У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

56.Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

57.Суд в черговий раз звертає увагу, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

58. ОСОБА_1 обвинувачується, зокрема, в отриманні неправомірної вигоди у великому розмірі.

59.При цьому, матеріли провадження містять протоколи негласних (слідчих) розшукових дій, якими зафіксовано, що ОСОБА_1 , серед іншого, хизується перед свідком, що неодноразово раніше вирішував подібні справи за неправомірну вигоду, возив сумки з мільйонами доларів США.

60.З урахуванням наведеного, застава в розмірі 150 000 грн здатна забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків та запобігти встановленим ризикам, та не є завідомо непомірною для нього із урахуванням викладеного вище.

61.Керуючись статтями 177, 178, 180, 182, 183, 200, 532 КПК, колегія суддів постановила:

1.Клопотання прокурора - задовольнити частково.

2.Змінити запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04.05.2021 обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженцю с. Засінци Єльського району Гомельської області, Республіка Білорусь, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

3.Строк дії ухвали про тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 визначити до 04.05.2021.

4.Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень.

5.Сума застави може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунку за стандартом IBAN UA678201720355279004000096000.

6.Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.

7.У разі внесення застави заставодавцем роз`яснити заставодавцю, що: (1) ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: 1) частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України - за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна; 2) частиною 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України - за вчинення якого передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п`яти років; (2) заставодавець зобов`язаний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 та його явку за викликом.

8.За умови внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду та зобов`язати виконувати такі обов`язки: (1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; (2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; (3) утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні; (4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; (5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в`їзду в Україну; (6) носити електронний засіб контролю.

9.Строк дії покладених у разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язків визначити до 04.05.2021.

10.З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

11.Контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на обвинуваченого обов`язків покласти на Національне антикорупційне бюро України.

12.У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

13.У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

14.Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

15.Копію ухвалу вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Г. Михайленко

Судді О. Ю. Семенников

І. О. Калугіна