Документ № 95563962

Справа № 991/1340/21

Провадження №11-сс/991/192/21

суддя 1 інст. Мойсак С.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого судді Чорненької Д.С.,

суддів: Глотова М. С., Калугіної І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Шковири А.М.,

прокурорів: Лемішко М.В., Щура І.В.,

захисників: Бугая Д.В.,

Кіцули С.Ю.,Лук`яненка О.Л.,

Пушкаря О.А.,

підозрюваного: ОСОБА_1 ,

захисник Барсученко І.М. не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_1 - Пушкаря Олега Анатолійовича, Бугая Дениса Володимировича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 лютого 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, проживає в АДРЕСА_1 ,

за ч.5 ст.191 КК України,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 лютого 2021 року задоволено частково клопотання детектива: застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 22 квітня 2021 року включно. Крім того, у разі внесення застави, визначеної підозрюваному ОСОБА_1 у розмірі 52 210 000 грн, покласти на нього обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; не відлучатися із Дніпропетровської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України, носити електронний засіб контролю. Підставами для постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, який є особливо тяжким злочином; він набув статусу підозрюваного; наявні ризики, передбачені п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України; він має реальну можливість змінити місце свого перебування, знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, незаконно вплинути на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, перешкодити іншим чином, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків. Враховуючи майновий стан підозрюваного ОСОБА_1 , наявність у нього на утриманні батька похилого віку, трьох дітей, один з яких є неповнолітнім, позитивну характеристику, трудову діяльність та його участь у благодійництві, заставу визначено в розмірі 52 210 000 грн. У задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено. Затримання підозрюваного ОСОБА_1 визнано законним.

01 березня 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_1 - Пушкаря О.А., в якій він просить ухвалу слідчого судді від 25 лютого 2021 року про відмову у задоволенні скарги захисника Лук`яненка О.Л. в порядку ст.206 КПК України щодо незаконного затримання та про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначеною заставою у розмірі 52 210 000 грн, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу. 04 березня 2021 року подав доповнення до апеляційної скарги, в якій зазначає, що затримання ОСОБА_1 в порядку визначеному ст.208 КПК України є не законним, оскільки на момент такого затримання він не мав статусу підозрюваного. Крім того, кримінальне провадження №12017040000000531 від 06 березня 2017 року не підслідне НАБ України, оскільки будь-яка умова, передбачена п.п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України в інкримінованому ОСОБА_1 злочину відсутня. Сторона захисту зазначає, що підозра у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, є не обгрунтованою, оскільки не підтверджується конкретними фактами та обставинами. Від власників банку (станом на 16 грудня 2016 року) жодних заяв про те, що діями менеджменту ПАТ «КБ «Приватбанк» по розрахунку за договорами №238217 від 11 січня 2014 року №СЗ/198 від 29 грудня 2005 року була здійснена розтрата та завдана матеріальна шкода не надходило. Крім того, слідчий суддя не врахував, що 01 лютого 2021 року ПрАТ СК «КБ «ІНГОССТРАХ» у рамках розгляду судової справи за №904/5506/18 повернуло на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» кошти, які отримані ПрАТ СК «КБ «ІНГОССТРАХ» на підставі додаткових угод від 16 грудня 2016 року до Договору про розміщення коштів на депозиті №238217 від 11 січня 2014 року та додаткових угод від 02 грудня 2016 року та від 16 грудня 2016 року до Договору про розміщення коштів на депозиті №СЗ/198 від 29 грудня 2005 року. Вважає, що докази сторони обвинувачення є штучно створеними, а питання заподіяння шкоди у даному випадку вирішуються шляхом розгляду господарських спорів та вирішено в добровільному порядку. ПАТ «КБ «Приватбанк» виконувалися усі вимоги щодо проведення трансформації кредитного портфелю, відповідно до рішень правління НБУ від 05 жовтня 2016 року №323-рш/БТ, а тому у ОСОБА_1 , враховуючи фінансові показники банка, не було жодних підстав вважати, що він буде визнаний неплатоспроможним та перейде під контроль держави. Сторона обвинувачення не надала жодного доказу на обгрунтування існування будь-якого ризику, передбачуваного ст.177 КПК України.

02 березня 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_1 - Бугая Д.В., в якій він просить скасувати ухвалу слідчого судді від 25 лютого 2021 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити. Вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою та незаконною, постановленою з істотними порушеннями вимог КПК України. На думку сторони захисту, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки слідчий суддя не врахував, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , не відноситься до підслідності НАБ України, а тому детективи НАБ України не уповноважені здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531, оскільки відсутні умови, що визначені в п.п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України (спеціальний суб`єкт, посадова особа категорії «А», керівник державного підприємства). Слідчий суддя помилково прийшов до висновку, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, оскільки матеріали досудового розслідування не містять достатніх та належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість підозри у вчиненні злочину, передбаченого саме ч.5 ст.191 КПК України. Також, сторона обвинувачення не надала доказів на підтвердження існування змови між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , підроблення ними документів. Внаслідок фінансових операцій ПАТ «КБ «Приватбанк» не було завдано збитки, оскільки кошти, отримані ПрАТ «СК «Інгосстрах» у розмірі 136 892 225,41 грн, повернуті ПАТ «КБ «Приватбанк». Слідчий суддя не врахував, що висновок фізико-хімічної експертизи №3002 від 21 серпня 2020 року складений особою, яка не має права здійснювати експертні дослідження, так як свідоцтво про присвоєння ОСОБА_10 кваліфікації судового експерта скасоване 04 серпня 2018 року. Висновок експерта №17/7 від 13 лютого 2021 року за результатами проведення судової економічної експертизи, складений з порушенням норм законодавства. Стверджує, що відсутні ризики, передбачені ст.177 КПК України, оскільки у зв`язку з сімейними обставинами ОСОБА_1 систематично виїжджає за кордон та повертається до України, співпрацює з органами досудового розслідування, не вчиняв та не збирається вчиняти дії, спрямовані на перешкоджання здійсненню досудового розслідування. Визначений розмір застави є необґрунтованим, оскільки збитки, на які посилається слідчий суддя відсутні, так як грошові кошти повернуті на рахунок ПАТ «КБ «Приватбанк», а розмір визначеної застави не є співмірним розміру доходу ОСОБА_1 .

У судовому засіданні сторона захисту, доводи зазначені в апеляційних скаргах захисників Пушкаря О.А. та Бугая Д.В. підтримала, та просила апеляційні скарги задовольнити. Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію своїх захисників.

Прокурори заперечували проти задоволення апеляційних скарг, вважають, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просять залишити його без змін.

Захисник Барсученко І.М. в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України його неприбуття не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався в повній мірі зазначених вимог закону та ухвалив законне рішення.

Підслідність кримінальних проваджень визначається виключно кримінальним процесуальним законом, зокрема ст.216 КПК України. Відповідно до абз.2 п.3 ч.5 ст.216 КПК України прокурор, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться детективами НАБ України, своєю постановою може віднести кримінальне провадження у кримінальних правопорушеннях, передбачених абзацом першим цієї частини, до підслідності детективів НАБ України, якщо відповідним кримінальним правопорушенням було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам. Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди життєво важливим інтересам суспільства та держави, зокрема державному суверенітету, територіальній цілісності України, реалізації конституційних прав, свобод і обов`язків трьох і більше осіб.

Згідно з ч.3 ст.110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

Таким чином, прерогатива визначення підслідності належить прокурору, який приймає відповідне рішення у формі постанови.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Генерального прокурора України від 25 вересня 2019 року здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року доручено детективам НАБ України. Доказів скасування даної постанови чи наявності постанови про зміну підслідності матеріали справи не містять, а тому доводи сторони захисту щодо не підслідності кримінального провадження не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст.178 КПК України.

Відповідно до положень зазначеної норми, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді від 25 лютого 2021 року колегія суддів приходить до висновку, що зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані та виконані.

З матеріалів судової справи вбачається, що НАБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364-1, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366, ч.5 ст.191 КК України щодо розтрати грошових коштів ПАТ «КБ «Приватбанк» посадовими особами даної банківської установи за попередньою змовою з посадовими особами НБУ, шляхом зловживання своїм службовим становищем на користь пов`язаної юридичної особи ПрАТ «СК «Інгосстрах».

Досудовим розслідуванням встановлено, що Перший заступник Голови Правління - Керівник Бізнесу крупних і VIP-клієнтів ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 , Голова Правління ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 та начальник департаменту фінансового менеджменту ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 , яка одночасно займала посаду першого заступника Голови Правління ПрАТ «СК «Інгосстрах» та інші невстановлені на теперішній час особи, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16 грудня 2016 року, та у невстановленому досудовим розслідуванням місці, усвідомлюючи, що ПАТ «КБ «Приватбанк», з урахуванням позиції власників його істотної участі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , у найближчий час буде визнаний неплатоспроможним та перейде під контроль держави, та розуміючи, що у зв`язку із цим вони втратять контроль над грошовими коштами Банку, переслідуючи корисливу мету, з тим щоб кошти не поступили на користь держави, підготували та вирішили реалізувати злочинний план розтрати грошових коштів Банку в особливо великому розмірі, а саме: на підставі рішень Кредитного Комітету від 15 січня 2014 року та 16 грудня 2016 року, які не відповідали вимогам «Положення про кредитні комітети, в системі «Приватбанк», протиправно нарахували і виплатили 16 грудня 2016 року необґрунтовану додаткову винагороду (індексовану комісію) як привід використовуючи при цьому наявний в державі зріст курсу гривні до долару США на користь пов`язаної з банком юридичної особи ПрАТ «СК «Інгосстрах» по депозитному договору № СЗ/198 від 29 грудня 2005 року та депозитному договору №238217 від 11 січня 2014 року, завідомо знаючи про рішення НБУ №105 від 13 грудня 2016 року «Про визначення осіб пов`язаних з ПАТ «КБ «Приватбанк», яким юридичну особу ПрАТ «СК «Інгосстрах» визнано пов`язаною особою з ПАТ «КБ «Приватбанк», внаслідок чого спричинили Банку збитки на загальну суму 136 892 225,41 грн.

У судовому засіданні слідчий суддя встановив, що 22 лютого 2021 року о 11 год 37 хв ОСОБА_1 затримано на підставі п.3 ч.1 ст.208 КПК України.

22 лютого 2021 року о 21 год 00 хв ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Детектив НАБ України звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з порушенням питання про визначення йому застави, яке ухвалою слідчого судді від 25 лютого 2021 року задоволено частково та застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 22 квітня 2021 року, із визначенням застави у межах 23 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 52 210 000 (п`ятдесят два мільйони двісті десять тисяч) гривень.

Сторона захисту вказує, що ухвала слідчого судді від 25 лютого 2021 року є незаконною, оскільки підозра у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, є не обгрутованою та не підтверджується конкретними фактами та обставинами.

Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами, виходячи з такого.

З поняття «обґрунтована підозра», яке міститься у п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», вбачається, що обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином та вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З ухвали слідчого судді від 25 лютого 2021 року, журналів судових засідань від 24 лютого 2021 року та 25 лютого 2021 року вбачається, що на основі наданих детективом НАБ України матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, та, всупереч доводів сторони захисту, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.

Тому, на думку колегії суддів, наявність фактів та інформації, які свідчать про причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, в матеріалах судової справи міститься достатньо для того, щоб зробити висновок про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами слідчого судді, що сам по собі факт повернення 01 лютого 2021 року ПрАТ «СК «Інгосстрах» грошових коштів на користь ПАТ КБ «Приватбанк», що були перераховані на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах» у 2016 році на підставі додаткових угод до депозитних договорів № СЗ/198 від 29 грудня 2005 року та № 238217 від 11 січня 2014 року, не може виключати спроби підозрюваних штучно створити докази щодо відсутності елементів складу злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Так, стороною захисту на спростування висновків експертиз сторони обвинувачення надано висновок експертного дослідження № 9009/17-45 від 09 червня 2020 року, разом з тим, вказаний висновок спростовується висновками експертиз сторони обвинувачення, а також поверненням коштів ПАТ «КБ «Приватбанк» ПрАТ «СК «Інгосстрах» у добровільному порядку, які, на думку колегії суддів, є способом відшкодування шкоди, оскільки вказане повернення не було врегульоване договором.

Таким чином, доводи сторони захисту про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого злочину є необгрунтованими, оскільки, на думку колегії суддів, обґрунтованість підозри підтверджена доданими до клопотання матеріалами досудового розслідування. Дані факти підтверджуються копіями: договорів про розміщення коштів на строковому депозиті №238217 від 11 січня 2014 року та СЗ/198 від 29 грудня 2005 року та додаткових угод до них; копією протоколу кредитного комітету ПАТ «КБ «Приватбанк» від 15 січня 2014 року; копією висновку «Про результати службового розслідування за фактами активних операцій, проведених ПАТ «КБ «Приватбанк»; копією листа ПАТ «КБ «Приватбанк» №DN81 від 08 січня 2014 року, який був підписаний ОСОБА_1 та адресований Голові правління ПрАТ «СК «Інгосстрах» щодо пропозиції розміщення депозиту з можливістю нарахування винагороди у зв`язку з коливаннями курсу гривні до долара США; копією протоколу кредитного комітету ПАТ «КБ «Приватбанк» від 16 грудня 2016 року, меморіальними ордерами №10, 1 та 11, відповідно до яких ПАТ «КБ «Приватбанк» нараховано індексацію ПрАТ «СК «Інгосстрах» в сумі 129 490 883,54 грн. за депозитним договором №238217 та в сумі 7 401 380,94 грн. за депозитним договором №СЗ/198; висновком експерта №11825 за результатами проведення судової економічної експертизи від 28 вересня 2020 року; висновком економічної експертизи №17/7 від 13 лютого 2021 року.

Зазначені докази, як кожний оремо, так і цілому повністю доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину.

Стороною захисту

Перевіряючи доводи клопотання детектива НАБ України, на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та заперечення сторони захисту щодо їх відсутності, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відомості, на які посилаються захисники в апеляційній скарзі, в тому числі щодо відсутності в ухвалі слідчого судді обґрунтувань ймовірності ризиків не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, оскільки оскаржувана ухвала слідчого судді містить ретельно обґрунтування кожного з ризиків, з чим погоджується і колегія суддів.

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність ризиків, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки докази та обставини, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть належними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді в цій частині.

Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються. Проте, стороною захисту у судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б спростовували висновки слідчого судді щодо наявності ризиків, а тому вимоги апеляційних скарг захисників у цій частині є необґрунтованими. Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків переховуватися від органу досудового розслідування, перешкоджати кримінальному провадженні, свідчать виключно про незгоду з наданою слідчим суддею оцінкою матеріалів, подані стороною обвинувачення.

У сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_1 , та інші обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Посилання в апеляційній скарзі захисника Бугая Д.В. на те, що ОСОБА_1 має позитивну характеристику, бере активну участь у здійсненні благодійної діяльності, в тому числі, що на його утриманні знаходиться батько пенсійного віку та троє дітей, не зменшують та не спростовують ризиків, наведених прокурорами, а більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні детектива НАБ України. Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що слідчим суддею навіть визнано наявність на утриманні підозрюваного повнолітнього батька та двох повнолітніх дітей, за відсутності даних, що вони не мають самостійних джерел для існування.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

На думку колегії суддів обрана міра запобіжного західу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 є пропорційна меті забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню обставин у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному ОСОБА_1 застави у межах 23000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 52 210 000 (п`ятдесят два мільйони двісті десять тисяч) грн з врахуванням його майнового стану.

З матеріалів судової справи вбачається, що слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, розмір завданої шкоди, позитивну характеристику підозрюваного, трудову діяльність та його участь у здійсненні благодійної діяльністі, та прийшов до висновку про те, що даний випадок є виключним та застосував заставу у розмірі, який забезпечить належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та є співмірним з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками, з чим погоджується колегія суддів.

При цьому, співмірність застосованої застави із розміром завданих збитків, про яку зазначив слідчий суддя, не має значення до визначення її розміру. Але незважаючи на такий помилковий висновок слідчого судді, колегія суддів не знаходить підстав для висновку, що визначений розмір застави є необґрунтованим, та буде порушувати права підозрюваного ОСОБА_1 , підстав вважати його неспівмірним для підозрюваного та таким, що суперечить положенням ч.5 ст.182 КПК України, також не вбачає, тому доводи сторони захисту в частині необґрунтованості та не співмірності розміру застави, слід визнати непереконливими, з урахуванням змісту оскаржуваного судового рішення.

Доводи апеляційних скарг в частині незаконності, необґрунтованості ухвали слідчого судді, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом.

З приводу доводів апеляційної скарги захисника Пушкаря О.А. щодо скасування ухвали слідчого судді від 25 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні скарги адвоката Лук`яненка О.Л. на незаконне затримання ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що провадження в цій частині підлягає закриттю, так як відповідно положень ч.4 ст.399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. При цьому, відмова у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з оскарженням рішення слідчого судді, оскарження якого не передбачено, не може сприйматись як обмеження доступу до правосуддя.

Згідно з ч.3 ст.392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1,2 ст.309 КПК України визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.

З апеляційної скарги вбачається, що оскаржується ухвала слідчого судді від 25 лютого 2021 року також у частині відмови у задоволенні скарги адвоката Лук`яненка О.Л. на незаконне затримання ОСОБА_1 .

Разом з тим, ч.ч.1 та 2 ст.309 КПК України не встановлено можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді постановлена за результатом розгляду скарги на незаконне затримання. Скарга на таку ухвалу може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно зі ст.ст.314 - 316 КПК України.

Якщо після призначення судового засідання буде встановлено, що апеляційний розгляд здійснюється за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, суд апеляційної інстанції має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження. Така позиція узгоджується з позицією, висловленою в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 569/17036/18.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою захисника Пушкаря О.А. щодо скасування ухвали слідчого судді від 25 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні скарги адвоката Лук`яненка О.Л. на незаконне затриманняпідлягає закриттю.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має, в тому числі, право залишити ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 216, 309, 131, 132, 176, 177, 182-183, 194, 370, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_1 - Пушкаря Олега Анатолійовича щодо скасування ухвали слідчого судді від 25 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні скарги адвоката Лук`яненка О.Л. на незаконне затримання закрити.

Апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_1 - Пушкаря Олега Анатолійовича, Бугая Дениса Володимировича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 лютого 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 лютого 2021 року залишити без змін.

Ухвала в частині закриття провадження може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 3 місяців. В іншій частині ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Д.С. Чорненька

судді: М.С. Глотов

І.О. Калугіна