Документ № 95604061

Справа №991/1441/21

Провадження №11-сс/991/205/21

Суддя 1 інст. Мойсак С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:

головуючого судді Чорненької Д.С.,

суддів: Глотова М.С., Калугіної І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Шковири А.М.,

прокурора Щура І.В.,

представників власників майна адвокатів: Ажмякова Р.В., Нижника О.М.,

власника майна ОСОБА_1 ,

власник майна ОСОБА_2 не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_1 - адвоката Нижника Олексія Миколайовича та прокурора на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 березня 2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 березня 2021 року клопотання детектива НАБ України про арешт майна у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року задоволено частково та накладено арешт на майно, яке вилучено 23 лютого 2021 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

- повідомлення про дату, розмір та строк виплати дивідендів ПАТ «СК «Інгосстрах» на 1 арк.;

- виписку про операції з цінними паперами ПАТ «СК «Інгосстрах» №04-11/3-с від 04.11.2019 на 1 арк.;

- виписку про стан рахунку в цінних паперах ПАТ «СК «Інгосстрах»№04-11/4-с від 04.11.2019 на 1 арк.;

- виписку про операції з цінними паперами ПАТ «СК «Інгосстрах»№30-10/2-с від 30.10.2019 на 1 арк.;

- виписку про операції з цінними паперами ПАТ «СК «Інгосстрах»№29-10/2-с від 29.10.2019 на 1 арк.;

- виписка про стан рахунку в цінних паперах ПАТ «СК «Інгосстрах»№30-10/6-с від 30.10.2019 на 1 арк.;

- заяву до ПАТ «СК «Інгосстрах» від 11.12.2019 на 1 арк.;

- документ «Особенности национализации Приватбанка» на 48 арк.;

- мобільний телефон «Iphone 6s» в корпусі чорного кольору «Model A1688 ECC ID: НОМЕР_1».

Ухвала слідчого судді в частині задоволення клопотання мотивована наявністю підстав для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки вони містять інформацію та відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Крім того, потреби досудового розслідування виправдовують арешт майна, як втручання у права та інтереси власників майна. В іншій частині в задоволенні клопотання детектива НАБ України відмовлено, так як сторона обвинувачення не надала доказів, що вилучені під час проведення обшуку грошові кошти у сумі 137 143 доларів США, 6065 євро, 100 фунтів стерлінгів та 76 600 грн є власністю підозрюваного ОСОБА_3 , а тому не підлягають арешту з метою забезпечення конфіскації такого майна як виду покарання. Крім того, детективом не доведено можливості використання інформації, яка міститься у довіреності від 04 грудня 2020 року, виданої від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 , як доказу факту чи обставин, що є предметом доказування у даному кримінальному провадженні.

09 березня 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_1 - адвоката Нижника О.М., в якій він просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 березня 2021 року в частині накладення арешту на мобільний телефон IPhone 6s та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива про накладення арешту в цій частині, в іншій - залишити без змін. Зазначає, що ухвала слідчого судді ґрунтується на неправдивих даних органу досудового розслідування про місце проживання ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. ОСОБА_3 не є власником вказаної квартири, не зареєстрований та не проживає у ній вже декілька років. Натомість, з дозволу власника квартири - ОСОБА_4 , у ній проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Про це свідчать пояснення власника квартири, осіб, які в ній проживають, пояснення керівника та працівників ТОВ «Інфанта-1», яке здійснює управління житловим комплексом. На його думку, вказаний телефон не є речовим доказом у розумінні ст.98 КПК України, оскільки набутий ОСОБА_1 на законних підставах, а тому відсутні будь які правові підстави для застосування до нього арешту. Крім того, накладення арешту на таке майно не відповідає як приписам Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так і практиці ЄСПЛ.

У доповненнях до апеляційної скарги від 12 березня 2021 року адвокат Нижник О.М. наводить доводи аналогічні доводам своєї апеляційної скарги. Просить ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 березня 2021 року скасувати, постановили нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива в частині накладення арешту на мобільний телефон IPhone 6s, грошові кошти, вилучені під час обшуку, а також на довіреність видану ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_1 - відмовити.

09 березня 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора, в якій він просить ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 березня 2021 року скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання детектива НАБ України у повному обсязі. Вважає, що судове рішення підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог КПК України щодо підстав та мети застосування арешту майна. Зазначає, що грошові кошти вилучені під час обшуку квартири, належать підозрюваному ОСОБА_3 та можуть бути приховані, перетворені чи відчужені ним. Крім того, детективом у клопотанні та під час судового розгляду доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України, що свідчить про відсутність визначених ч.1 ст.173 КПК України підстав для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна. Клопотання та додані до нього матеріали підтверджують, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують відповідне втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

У доповненнях до апеляційної скарги від 12 березня 2021 року прокурор вказує, що відповідно до ч.7 ст.236 КПК України, слідчий та прокурор мають повноваження при обшуку тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження і за відсутності мети проведення обшуку, закріпленої у ч.1 ст.234 КПК України. Виключення слідчим суддею обшуку з кола слідчих та інших процесуальних дій, під час яких слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, не відповідає приписам ст.ст.2,131,170,234 та 236 КПК України, а тому рішення прийнято з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Встановлені під час досудового розслідування факти дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 користується вказаним помешканням і що, виявлені та вилучені, грошові кошти належать саме ОСОБА_3 , зокрема це підтверджується протоколом його допиту від 03 червня 2020 року, в якому він зазначив вказану адресу, як місце його проживання. Крім того, поведінка присутніх під час обшуку осіб, які не знали про вміст сейфу, та виявлення документів, що стосуються предмету досудового розслідування у кримінальному провадженні, свідчать про належність цього майна та документів саме ОСОБА_3 . Вважає, що дані обставини не були враховані слідчим суддею, що свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Представник власників майна Нижник О.М. 11 березня 2021 року подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, яку він вважає безпідставною та необґрунтованою. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, ухвалу слідчого судді в частині, яка оскаржується прокурором, залишити без змін. Зазначає, що у квартирі, в якій проводився обшук, постійно проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кошти яких були вилучені детективами НАБ України. Законне походження цих грошових коштів підтверджується довідкою з місця роботи ОСОБА_1 та договором безвідсоткової позики, згідно з яким частина коштів була отримана ОСОБА_2 від ОСОБА_7 . Крім того, грошові кошти не були зазначені в ухвалі слідчого судді, на підставі якої проводився обшук, отже їх вилучення відбулось незаконно. Стосовно іншого майна, вилученого під час обшуку, надає пояснення аналогічні доводам своєї апеляційної скарги, зокрема: 1) ОСОБА_3 немає жодного відношення до майна, яке знаходиться в квартирі, оскільки не є її власником, а також не зареєстрований та не проживає в ній; 2) мобільний телефон Iphone 6s належить на праві власності ОСОБА_1 та не є речовим доказом у розумінні ст.98 КПК України; 3) накладення арешту на таке майно не відповідає як приписам Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так і практиці ЄСПЛ.

У судовому засіданні власник майна ОСОБА_1 , представники власників майна Ажмяков Р.В. та Нижник О.М. апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 підтримали, просили її задовольнити. Проти апеляційної скарги прокурора заперечували.

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги представника власника майна та підтримав власну апеляційну скаргу, яку просив задовольнити в повному обсязі.

Інші учасники апеляційного розгляду в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно з ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, в тому числі, є доказом кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, забезпечення збереження речових доказів (абз.2 ч.1, ч.2 ст.170 КПК України).

Згідно з ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Як вбачається з матеріалів провадження, НАБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року, в якому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366, ч.5 ст.191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 лютого 2021 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якої детективами НАБ України 23 лютого 2021 року проведений обшук за вищевказаною адресою, під час якого виявлено та вилучено:

-повідомлення про дату, розмір та строк виплати дивідендів ПАТ «СК «Інгосстрах» на 1 арк.;

-виписку про операції з цінними паперами ПАТ «СК «Інгосстрах» №04-11/3-с від 04.11.2019 на 1 арк.;

-виписку про стан рахунку в цінних паперах ПАТ «СК «Інгосстрах»№04-11/4-с від 04.11.2019 на 1 арк.;

-виписку про операції з цінними паперами ПАТ «СК «Інгосстрах»№30-10/2-с від 30.10.2019 на 1 арк.;

-виписку про операції з цінними паперами ПАТ «СК «Інгосстрах»№29-10/2-с від 29.10.2019 на 1 арк.;

-виписку про стан рахунку в цінних паперах ПАТ «СК «Інгосстрах»№30-10/6-с від 30.10.2019 на 1 арк.;

-заяву до ПАТ «СК «Інгосстрах» від 11.12.2019 на 1 арк.;

-довіреність від імені ОСОБА_3 від 04.12.2020 на 1 арк.;

-документ «Особенности национализации Приватбанка» на 48 арк.;

-мобільний телефон «Iphone 6s» в корпусі чорного кольору «Model A1688 ECC ID: НОМЕР_1»;

-грошові кошти в сумі 137 143 (сто тридцять сім тисяч сто сорок три) долари США, 6065 (шість тисяч шістдесят п`ять) Євро, 100 (сто) фунтів стерлінгів та 76 600 (сімдесят шість тисяч шістсот) гривень.

У зв`язку з тим, що вилучені документи та мобільний телефон Iphone 6s містять відомості, що стосуються діяльності юридичних осіб, службовими особами яких можливо були скоєнні дії, які є предметом доказування, їх визнано речовими доказами.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідність арештованого майна критеріям, визначеним ст.98 КПК України, підтверджується змістом відповідних об`єктів та постановою детектива НАБ України від 25 лютого 2021 року про визнання речовими доказами вилучених документів і мобільного телефону Iphone 6s. Підставою для визнання цих об`єктів речовими доказами є те, що вони містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо обґрунтованості необхідності накладення арешту на вказане майно, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, зокрема, може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, оскільки у вилучених документах та мобільному телефоні Iphone 6s містяться відомості, що стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку допускається, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження.

Матеріали судового провадження свідчать, що накладення арешту на вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 документи та мобільний телефон Iphone 6s є виправданим і необхідним на даному етапі кримінального провадження, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, і потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання настанню негативних наслідків, зокрема, втрати, знищення чи спотворення, що унеможливить дослідження таких речей шляхом залучення спеціаліста та/або проведення експертизи.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування в частині накладення арешту на документи та мобільний телефон, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Що стосується довіреності від 04 грудня 2020 року, виданої від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 , то колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що детективом у клопотанні не доведено можливості використання інформації, яка міститься в ній, як доказу факту чи обставин, що є предметом доказування у кримінальному провадженні.

Обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб ( ч.1 ст.234 КПК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право, серед іншого, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно з ч.2 ст.167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Ухвалою від 22 лютого 2021 року про надання дозволу на обшук квартири не передбачено відшукання грошових коштів. Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що надані матеріали клопотання не містять відомостей про те, що грошові кошти були вилучені для виконання завдань, передбачених ч.2 ст.167 КПК України, та відповідають цим ознакам. Разом з тим колегія суддів не погоджується з твердженням слідчого судді, що грошові кошти не можуть бути вилучені взагалі.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, арешт з метою конфіскації майна може бути накладено лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та встановлено слідчим суддею, детективом не доведено, що вилучені грошові кошти є власністю ОСОБА_3 або вони одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи є доходом від них, а також майном, в яке їх було повністю або частково перетворено. Натомість представниками власника майна надано документи на підтвердження того, що вказані грошові кошти могли бути здобуті законним шляхом, зокрема: копія довідки ТОВ «ФІНТЕХ БЕНД», що видана ОСОБА_1 про нарахування заробітної плати в розмірі 2 244 572,85 гривень за період з 01 жовтня 2019 року по 15 лютого 2021 року; копія договору безвідсоткової позики від 21 січня 2020 року, згідно з якою ОСОБА_2 отримала кошти в розмірі 2 432 570,00 гривень.

У відповідності до абз.2 ч.10 ст.170 КПК України, не може бути арештоване майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Отже, колегія суддів, погоджується з висновком слідчого судді про відсутність правових підстав для накладення арешту на грошові кошти в сумі 137 143 (сто тридцять сім тисяч сто сорок три) долари США, 6065 (шість тисяч шістдесят п`ять) євро, 100 (сто) фунтів стерлінгів та 76 600 (сімдесят шість тисяч шістсот) гривень за відсутності доказів, що вони є власністю підозрюваного ОСОБА_3 , а рішення суду не може грунтуватися на припущеннях.

Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

У силу вимог п.1 ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має, в тому числі, право залишити ухвалу без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.98, 132, 167, 170, 171, 173, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_1 - адвоката Нижника Олексія Миколайовича та прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 березня 2021 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Д.С. Чорненька

судді: М.С. Глотов

І.О. Калугіна