Документ № 96039281

Справа № 758/6794/18

Провадження № 1-кп/910/58/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 квітня 2021 року місто Київ

Колегія суддів Вищого антикорупційного суду в складі головуючого судді Галабали М.В., суддів Крикливого В.В., Ногачевського В.В. розглянула питання щодо закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 в частині вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України.

Судове провадження проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:

прокурора: Макара О.І.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

захисника: Дмитренка Д.Ф.,

секретаря судового засідання: Яроша О.М.

У процесі розгляду суд встановив:

1.У провадженні колегії судді Вищого антикорупційного суду перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ст. 366-1 КК України.

2.В судовому засіданні суд поставив на обговорення питання щодо закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 366-1 КК України у зв`язку з тим, що 27 жовтня 2020 року Велика палата Конституційного суду України ухвалила рішення по справі № 1-24/2020(393/20), яким визнала неконституційною статтю 366-1 КК України.

2.1.Прокурор просив закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 366-1 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України.

2.2.Захисник та обвинувачений заперечували щодо закриття кримінального провадження в частині інкримінованого злочину за ст. 366-1 КК України. Захисник пояснив, що ними зібрано докази, які свідчать про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а тому планують доводити свою невинуватість в наступних судових засіданнях, під час дослідження доказів сторони захисту. Обвинувачений також був проти закриття провадження на вищенаведеній підставі, оскільки вважає себе невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366-1 КК України, а саму підставу - нереабілітуючою.

3.Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов таких висновків.

4.Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обіймаючи посаду заступника начальника Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки - начальника управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Генеральної прокуратури України відповідно до наказу Генерального прокурора України № 654ц від 07 червня 2016 року, будучи особою, яка відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язана подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вніс у декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2015 рік, завідомо недостовірні відомості, а саме не вніс відомості про перебування у його користуванні транспортного засобу марки «Audi», модель «Q7», реєстраційний номер: НОМЕР_1 .

Як зазначає прокурор, ОСОБА_1 з 12 липня 2006 до 13 квітня 2017 року безперервно працював в органах прокуратури. Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 10 лютого 2016 року № 121ц призначений на посаду заступника начальника Департаменту з розслідування та нагляду у кримінальних провадженнях у сферах державної служби та власності - начальника управління з розслідування кримінальних проваджень у сферах державної служби та власності Генеральної прокуратури України та відповідно до наказу Генерального прокурора України від 11 лютого 2016 року № 130ц йому присвоєно класний чин старший радник юстиції.

Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 07 червня 2016 року №654ц у зв`язку із зміною структури та штатного розпису Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 призначений на посаду заступника начальника Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки - начальника управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Генеральної прокуратури України.

В силу освітнього рівня, займаної посади та здобутого досвіду роботи в органах прокуратури ОСОБА_1 , на переконання прокурора, достовірно відомо про його обов`язок як громадянина України та службової особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено органом досудового розслідування, згідно з п.п. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 був особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону та яка відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язана подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п. 1, п.п. «а» і «в» п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до рішення Національного агентства «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 10 червня 2016 року № 2 зі змінами, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 року за № 958/29088, перший етап декларування розпочався з 00 годин 00 хвилин 01 вересня 2016 року для щорічних декларацій за 2015 рік службових осіб, які станом на 01 вересня 2016 року займають згідно зі ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції» відповідальне та особливо відповідальне становище. Зазначені у цьому абзаці декларації подаються протягом 60 календарних днів з дати, визначеної у цьому абзаці.

Відповідно до п. 2 вказаного рішення Національного агентства, декларації подаються згідно із Законом України «Про запобігання корупції» шляхом заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентства з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», у декларації відображається цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право.

Такі відомості включають:

а) дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування;

б) дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості;

в) у разі якщо рухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі якщо рухоме майно перебуває у володінні або користуванні, про власників такого майна також вказуються відомості, зазначені у п. 1 ч. 1 цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Рішенням Національного агентства від 10 червня 2016 року № 3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 року за № 959/29089, затверджено порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та форму декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно з якою у розділі 6 декларації зазначаються відомості про цінне рухоме майно - транспортні засоби.

Згідно з роз`ясненнями щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року № 3, встановлено, що для цілей декларування під транспортними засобами розуміється широкий спектр засобів, які не обмежуються автотранспортними засобами, а включає інші самохідні машини і механізми, зокрема легкові автомобілі. На відміну від іншого цінного рухомого майна, відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості. Крім того у декларації зазначається вартість транспортного засобу на дату його набуття у власність, володіння або користування.

В обвинувальному акті прокурор зазначає, що в період з 30 січня 2015 по 31 грудня 2015 року, що відноситься до звітного періоду декларації за 2015 рік, ОСОБА_1 користувався автомобілем марки «Audi», модель «Q7», номер кузова (VIN): № НОМЕР_2 , 2010 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 . Право власності на даний транспортний засіб, відповідно до тимчасового реєстраційного талону серія НОМЕР_3 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 , було зареєстровано на - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вартість даного автомобілю на час його придбання 30 січня 2015 року становила 864 580, 55 грн.

При викладених обставинах, ОСОБА_1 , на переконання сторони обвинувачення, достовірно знаючи про його обов`язок вказати усі передбачені Законом України «Про запобігання корупції» відомості в декларації, повну та достовірну інформацію в усіх розділах декларації, сутність пред`явлених до нього вимог Законом України «Про запобігання корупції» щодо фінансового контролю, будучи службовою особою, яка для цілей декларування відповідно до ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне становище, на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, заповнив та подав 30 жовтня 2016 року о 03 годині 40 хвилин 59 секунд щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену Законом України «Про запобігання корупції» за 2015 рік.

На переконання сторони обвинувачення, ОСОБА_1 , діючи умисно, з метою приховання інформації про користування дороговартісним автомобілем престижної марки від контролюючих, інших державних органів та громадськості, вніс недостовірні відомості у щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену Законом України «Про запобігання корупції» за 2015 рік, а саме у розділі 6 декларації не вказав відомості про перебування у його користуванні протягом 2015 року транспортного засобу марки «Audi», модель «Q7», номер кузова (VIN): № НОМЕР_2 , 2010 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 . Разом з цим середньо ринкова вартість автомобіля марки «Audi», модель «Q7», номер кузова ( VIN ): № НОМЕР_2 , 2010 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 на час його придбання 30 січня 2015 року становила 864 580, 55 грн., що перевищує 250 розмірів мінімальних заробітних плат станом на 1 січня звітного періоду (2015 рік).

За таких обставин, на думку слідства, ОСОБА_1 , діючи умисно, подав у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», завідомо недостовірні відомості стосовно майна, що має вартість, які відрізняються від достовірних на суму понад 250 мінімальних заробітних плат станом на 1 січня звітного періоду (2015 рік).

5.Встановлено, що 27 жовтня 2020 року Велика палата Конституційного суду України ухвалила рішення у справі № 1-24/2020(393/20), яким визнала неконституційною, в тому числі і ст. 366-1 КК України.

5.1.Статтями 151-2, 152 Конституції України визначено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

5.2.Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (далі - Постанова) визнання Конституційним Судом України неконституційними законів, інших актів або їх окремих положень відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» тягне втрату цими нормативними актами чинності з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.

5.3.Офіційна констатація невідповідності правової норми Конституції України анулює її юридичну силу, що за змістом є рівнозначним виключенню такої норми на законодавчому рівні. Відтак, дія чи бездіяльність перестають вважатися злочином як на підставі закону про скасування кримінальної відповідальності, так і у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення про неконституційність норми КК, що встановлювала цю відповідальність (пункти 25, 26 Постанови).

5.4.Також під час розгляду вищенаведеної справи Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що в зв`язку з визнанням неконституційною статті Особливої частини КК України, а відтак втратою нею чинності, відпадає необхідність і доцільність вирішення питання про наявність чи відсутність у діях обвинуваченого на час скоєння інкримінованого йому діяння складу злочину (пункт 29 Постанови). Таким чином, бажання сторони захисту довести відсутність складу злочину в діях обвинуваченого не може слугувати перешкодою для закриття кримінального провадження.

5.5.Згідно з пунктом 4 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована відповідальність за діяння, вчинене особою. Суд застосовує саме цю підставу для часткового закриття провадження у справі № 758/6794/18 на підставі припису ч. 6 ст. 9 КПК України.

5.6.На переконання суду, питання щодо класифікації підстав закриття кримінального провадження - віднесення їх до реабілітуючих чи нереабілітуючих - носить радше доктринальний, а не нормативний характер. У науці скасування кримінальної відповідальності розглядають і як нереабілітуючу (див. Кримінальний процес: підручник / [ О.В. Капліна , О.Г. Шило , В.М. Трофименко та ін.]; за заг. ред. О.В. Капліної , О.Г. Шило . - Харків: Право, 2019. - С. 374), і як реабілітуючу підставу (див. Лобойко Л.М. , Лоскутов Т.О. Науково-практичний коментар до § 1, 2 Глави 24 КПК // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2015. - № 1 (52). - С. 104). У зв`язку з цим колегія суддів не бере до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про неможливість закриття провадження з огляду на бажання довести свою невинуватість.

5.7.Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, а згідно зі ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

6.Відтак, враховуючи, що на момент розгляду справи у Вищому антикорупційному суді, кримінальна відповідальність за ст. 366-1 КК України скасована рішенням Конституційного суду України, то кримінальне провадження № 52018000000000267 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ст. 366-1 КК України, підлягає закриттю в частині обвинувачення за ст. 366-1 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 284, 369, 376 КПК України суд постановив:

1.Кримінальне провадження № 52018000000000267 в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, - закрити.

2.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Судді: М.В. Галабала

В.В. Крикливий

В.В. Ногачевський