Документ № 96097750

Справа № 991/2032/21

Провадження1-кс/991/2074/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В., за участю секретарів судового засідання Пузиря В.Р., Волощенко С.В., представника власника майна - адвоката Чорного О.В., детектива Савчука І.М., розглянувши клопотання адвоката Чорного Олександра Володимировича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ МАНІ" про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Чорного Олександра Володимировича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ МАНІ" (далі - ТОВ "ФРІ МАНІ") про скасування арешту майна, в якому просив скасувати арешт на належні ТОВ "ФРІ МАНІ" права вимоги, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.01.2021 р. у справі № 991/519/21 в рамках кримінального провадження № 62019000000001257 від 08.08.2019 р., досудове розслідування в якому здійснюється Національним антикорупційним бюро України.

В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що у кримінальному провадженні № 62019000000001257 від 08.08.2019 р. ТОВ "ФРІ МАНІ" є третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, оскільки даному товариству належить право вимоги до ТОВ «Укрполіскорм» та поручителів за кредитними договорами та договорами поруки, на яке накладено арешт в рамках даного кримінального провадження, а також вказує, що арешт на вищезазначене майно накладено незаконно та необґрунтовано, а відтак накладений арешт підлягає скасуванню з огляду на те, що:

- ТОВ "ФРІ МАНІ" придбало право вимоги у ТОВ «ФК Горизонт» за договором купівлі-продажу, в свою чергу, ТОВ «ФК Горизонт» придбало право вимоги у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА), а тому ТОВ "ФРІ МАНІ" та ТОВ «ФК Горизонт» є добросовісними набувачами згідно ст. 388 ЦК України, та право вимоги згідно абз. 2 п. 10 ст. 170 КПК України від них не може бути витребуване та не підлягає спеціальній конфіскації, що під час розгляду клопотання детектива НАБУ Савчука І.М. про арешт майна останнім не спростовано, як і не доведено ним, що зазначені підприємства знали чи могли знати про порушення законодавства з боку АРМА під час реалізації права вимоги, про наявність чи відсутність оцінки прав вимоги під час продажу АРМА через сайт ДП «Сетам» та значення цієї оцінки для визначення законності такого правочину, про наявність таких доказів в ухвалі про арешт не зазначено;

- в судовому порядку ТОВ «Укрполіскорм», право вимоги до якого було продане, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру щодо нього, в свою чергу, слідчий суддя під час вирішення питання про арешт не вирішив яким чином кредитору ТОВ "ФРІ МАНІ" реалізовувати свої права в процедурі банкрутства, як діяти комітету кредиторів, переважне право голосу на зборах яких є у власника права вимоги ТОВ "ФРІ МАНІ";

- всі складові визначення вартості права вимоги за кредитним договором не підлягають точному визначенню і можуть бути встановлені лише з часом після їх реалізації, що не було взято до уваги в ході розгляду клопотання про арешт майна під час вирішення питання щодо обґрунтованості підозри;

- висновок ТДВ «Гільдія оцінювачів України» щодо вартості проданого права вимоги не може бути належним доказом фактичної вартості майна, оскільки зазначене товариство не є експертною установою, основною діяльністю вказаного товариства є діяльність агентств нерухомості, а тому такий висновок не можна вважати допустимим доказом, а відтак, наявність збитків від продажу прав вимоги є сумнівною, що ставить під сумнів правильність кваліфікації дій, які розслідуються у даному кримінальному провадженні;

- при накладенні арешту слідчий суддя не вирішив питання хто буде виконувати обов`язки власника права вимоги на час арешту, хто та в якому розмірі буде нести відповідальність за пропуск позовної давності по стягненню чергових платежів з боржника та поручителів за час дії арешту, в свою чергу, накладення арешту на право вимоги та перешкода у реалізації законно придбаного права можуть нести значні негативні наслідки для ТОВ "ФРІ МАНІ";

- висновок слідчого судді про можливу майбутню спеціальну конфіскацію права вимоги, що являється єдиною підставою для накладення арешту, є помилковим, оскільки під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації насамперед має бути вирішено питання про поверненню власнику (законному володільцю) грошей, цінностей та іншого майна та/або відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання, в свою чергу, ані судом ані слідством не встановлено недобросовісність ТОВ «ФРІ МАНІ» як набувача права вимоги;

- висновки слідчого судді про недобросовісність ТОВ «ФРІ МАНІ» як набувача права вимоги є помилковими, а договори, за якими набувалось право вимоги ТОВ ФК «Горизонт», та в подальшому ТОВ «ФРІ МАНІ», не визнані недійсними в судовому порядку, що підтверджує необґрунтованість висновків слідчого судді про недобросовісність набувача ТОВ «ФРІ МАНІ»;

- відповідно до положень ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно з законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, тобто до права вимоги, а за такого, право вимоги, на яке накладено арешт, в разі доведення незаконності відчуження, підлягають поверненню попередньому власнику, а тому таке право вимоги не може підлягати спеціальній конфіскації, а висновки слідчого судді про накладення арешту на право вимоги з цієї підстави є помилковими.

В судовому засіданні представник власника майна - адвокат Чорний О.В. зазначене клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив задовольнити в повному обсязі.

Детектив Савчук І.М. в судовому засіданні заперечував проти викладених у клопотанні доводів, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що арешт майна накладено обґрунтовано і в подальшому в застосуванні цього заходу не відпала потреба, а також просив відмовити у його задоволенні з огляду на те, що (1) ухвала слідчого судді, якою накладено арешт на право вимоги, залишена без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04.03.2021 р., в які визнано безпідставними доводи апеляційної скарги, що частково повторюються у даному клопотанні про скасування арешту майна; (2) слідчий суддя при прийнятті рішення про накладення арешту дійшов обґрунтованого висновку, що не можна вважати ТОВ «ФРІ МАНІ» добросовісним набувачем права вимоги за кредитними договорами № 4804 від 27.08.2012 та № 4706 від 16.09.2010, оскільки детективом було доведено факт пов`язаності між собою ТОВ "ФРІ МАНІ", ТОВ «ФК Горизонт» та другого учасника електронних торгів ТОВ «ФК «Астер-Фінанс», а також те, що існують достатні підстави вважати, що службові особи ТОВ «ФК Горизонт» та ТОВ «ФК «Астер-Фінанс» діяли за співучастю зі службовими особами особами АРМА і ДП «СЕТАМ», а отже зазначені підприємства, а згодом і ТОВ "ФРІ МАНІ", знали про те, що право вимоги не було оцінено у визначеному законодавством порядку і було виставлено як лот на електронних закупівлях за заниженою ціною, що свідчить про обізнаність ТОВ "ФРІ МАНІ", ТОВ «ФК Горизонт» щодо того, що останні придбали майно у особи, яка не мала права його відчужувати; (3) слідчим суддею було встановлено, що арешт майна (право вимоги) є дієвим засобом запобігання можливості відчуження, перетворення та приховування майна, оскільки вказане право вимоги уже двічі було продано різним суб`єктам господарської діяльності за короткий період часу, за такого існує реальна можливість подальшого відчуження права вимоги, стягнення предмета вимоги; (4) відсутність судових рішень про невизнання в судовому порядку договорів, на підставі яких відбулося відчуження майна (права вимоги) жодним чином не впливає на хід досудового розслідування у даному кримінальному провадженні; (5) вказані у клопотанні деякі питання стосуються розгляду справи по суті і не можуть бути предметом розгляду у даному судовому засіданні; (6) обсяг накладених ухвалою про арешт майна заборон не є перешкодою для звернення ТОВ "ФРІ МАНІ" із позовами до боржників з метою переривання перебігу строку позовної давності.

Дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, матеріали справи № 991/519/21, в рамках якої було накладено арешт на право вимоги, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Згідно положень п. 2) ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Частина 4 ст. 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само за вчинення низки інших злочинів, прямо передбачених ч. 1 ст. 96-1 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Отже, про обґрунтованість арешту, накладеного на підставі п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, свідчить, зокрема, доведення того факту, що спеціальна конфіскація може бути застосована та майно, на яке накладено арешт, є предметом можливої спеціальної конфіскації.

Під час судового розгляду слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000001257 від 08.08.2019 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.

Так, в ході досудового розслідування встановлені обставини, які свідчать про існування достатніх підстав вважати, що службові особи АРМА за попередньою змовою зі службовими особами ДП «Сетам», службовими особами суб`єктів оціночної діяльності та службовими особами суб`єктів господарювання, в порушення норм чинного законодавства, зловживаючи своїм службовим становищем, здійснили реалізацію активів у вигляді права вимоги за кредитним договором № 4804 від 27.08.2012 та кредитним договором № 4706 від 16.09.2010, без їх оцінки в порядку, передбаченому законодавством, на підставі підроблених документів, за заниженою вартістю, що спричинило тяжкі наслідки.

В рамках зазначеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.01.2021 р. у справі № 991/519/21 накладено арешт на право вимоги за кредитним договором № 4804 від 27.08.2012 та кредитним договором № 4706 від 16.09.2010, укладеними між ПАТ «Український інноваційний банк» та ТОВ «Укрполіскорм», а також за іпотечними договорами та договорами поруки.

Підставою арешту зазначеного у клопотанні майна (право вимоги) став той факт, що досудовим розслідуванням здобуто достатньо доказів на підтвердження того, що зазначене майно (право вимоги) було одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та є його предметом, та, з урахуванням санкції ч. 5 ст. 191 КК України та санкції ч. 2 ст. 364 КК України, а також з огляду на те, що передбачені даними статтями злочини є умисними, таке майно (право вимоги) може бути предметом спеціальної конфіскації.

Метою арешту зазначеного у клопотання майна, відповідно до п. 2) ч. 2 ст. 170 КК України, є забезпечення спеціальної конфіскації.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.

При розгляді клопотання про скасування арешту слідчий суддя з урахуванням наданих доказів має з`ясувати питання обґрунтованості арешту, накладеного з тих чи інших підстав, визначених у ч. 2 ст. 170 КПК України, а також доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Отже, прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов:

- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;

- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Зі змісту клопотання вбачається, що заявником порушується питання про скасування арешту майна з тих підстав, що арешт накладено необґрунтовано, а тому, з урахуванням принципу диспозитивності, це клопотання розглядається у контексті тієї підстави для скасування арешту, про яку зазначає заявник.

Так, дослідження матеріалів справи № 991/519/21, в рамках якої накладено арешт на майно (право вимоги), змісту витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному проваджені № 62019000000001257 від 08.08.2019 р., ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.01.2021 р., якою накладено арешт, переліку майнових прав, на які накладено арешт, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обгрунтованих підстав вважати, що службові особи АРМА на електронних торгах, організованих та проведених службовими особами ДП «Сетам», відчужили на користь ТОВ «ФК Горизонт» право вимоги за кредитним договором № 4804 від 27.08.2012 та кредитним договором № 4706 від 16.09.2010 за відсутності на це законних підстав - без фактичного виконання оцінки такого активу (право вимоги), яка здійснюється з метою визначення ринкової вартості відповідного активу, на підставі підробленого звіту про оцінку права вимоги, складеного ТОВ «Експертно-технічний центр «Статус», який насправді не складався, а ТОВ «ФК Горизонт» придбало у АРМА зазначене право вимоги на підставі договору купівлі-продажу від 27.05.2019 за 16 500 000, 00 грн., тобто, за ціною, яка є набагато нижчою за ринкову вартість, яка становить 146 206 769, 00 грн. згідно зі звітом про оцінку майна, складеного ТДВ «Гільдія оцінювачів України», та в подальшому відчужило право вимоги ТОВ «ФРІ МАНІ» на підставі договору купівлі-продажу від 18.06.2019 за ту саму ціну, та враховуючи встановлену в судовому засіданні пов`язаність ТОВ "ФРІ МАНІ", ТОВ «ФК Горизонт» та другого учасника електронних торгів ТОВ «ФК «Астер-Фінанс» між собою, існують обґрунтовані підстави вважати, що ТОВ «ФК Горизонт», а згодом і ТОВ "ФРІ МАНІ", знали, що придбали майно у особи, яка не мала права його відчужувати, що свідчить про відсутність підстав вважати ТОВ "ФРІ МАНІ" добросовісним набувачем права вимоги за кредитним договором № 4804 від 27.08.2012 та кредитним договором № 4706 від 16.09.2010.

Тобто, зазначене майно (право вимоги) було продано службовими особами АРМА за вартістю, нижчою від ринкової вартості, що свідчить про наявність підстав вважати, що таке майно було одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 364 КК України, та є його предметом, та, враховуючи санкцію ч. 5 ст. 191 КК України та санкцію ч. 2 ст. 364 КК України, яка передбачає основне покарання у виді позбавлення волі, а також те, що відповідні злочини є умисними, слідчий суддя дійшов висновку, що таке майно (право вимоги) може бути предметом спеціальної конфіскації відповідно до положень ст. ст. 96-1, 96-2 КК України.

При цьому, детективом було доведено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "ФРІ МАНІ", ТОВ «ФК Горизонт» та ТОВ «ФК «Астер-Фінанс» пов`язані між собою, а тому існують обґрунтовані підстави вважати, що ТОВ "ФРІ МАНІ" було відомо про одержання ТОВ «ФК Горизонт» майнових прав за кредитними договорами внаслідок вчинення службовими особами АРМА кримінальних протиправних дій, що було враховано слідчим суддею під час вирішення питання про арешт права вимоги та обгрунтовано встановлено щодо відсутності підстав вважати ТОВ "ФРІ МАНІ" добросовісним набувачем права вимоги за кредитним договором № 4804 від 27.08.2012 та кредитним договором № 4706 від 16.09.2010.

В свою чергу, доводи заявника про безпідставність висновку слідчого судді щодо недобросовісності ТОВ «ФРІ МАНІ» як набувача права вимоги жодним чином не обґрунтовані, належними доказами не підтверджені.

Щодо доводів заявника, що слідчий суддя в ході розгляду клопотання про арешт майна під час вирішення питання щодо обґрунтованості підозри зобов`язаний був врахувати, що всі складові визначення вартості права вимоги за кредитним договором не підлягають точному визначенню і можуть бути встановлені лише з часом після їх реалізації, а висновок ТДВ «Гільдія оцінювачів України» щодо вартості проданого права вимоги не може бути належним доказом фактичної вартості майна, оскільки зазначене товариство не є експертною установою, а тому такий висновок не можна вважати допустимим доказом, а відтак, наявність збитків від продажу прав вимоги є сумнівною, що ставить під сумнів правильність кваліфікації дій, які розслідуються у даному кримінальному провадженні, то слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; 2) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Виходячи з аналізу статті 174 КПК України вбачається, що слідчий суддя при прийнятті рішення про скасування арешту майна за клопотанням , зокрема, власника майна, повинен врахувати, чи доведено заявником, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба, або що арешт накладено необґрунтовано.

За такого, зазначені доводи заявника є необґрунтованим, оскільки статтею 173 КПК України чітко визначено, що має бути враховано слідчим суддею під час вирішення питання про арешт майна, а статтею 174 КПК України - що має бути враховано слідчим суддею під час вирішення питання про скасування арешту майна.

При цьому, існування складнощів у здійсненні незалежної оцінки такого об`єкту майнових прав як право вимоги, не свідчить про те, що відсутня необхідність у здійсненні такої оцінки згідно вимог чинного законодавства, що заявником також не спростовано.

Так, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення (справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, справа «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).

В свою чергу, з урахуванням положень ч. 3 ст. 132 КПК України, слідчий суддя під час вирішення питання про арешт майна зобов`язаний дослідити наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а не існування обставин, які свідчать про наявність або відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, а також дана стаття не покладає на слідчого суддю обов`язку під час розгляду клопотання про арешт майна досліджувати обґрунтованість підозри щодо вчинення злочину певною особою.

В свою чергу, факт існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, перевірялася слідчим суддею під час розгляду клопотання про арешт майна в тій мірі, що є достатнім для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема, як арешт майна, при цьому слідчим суддею було встановлено, що спеціальна конфіскація може бути застосована, та таке майно (право вимоги) може бути предметом спеціальної конфіскації відповідно до положень ст. ст. 96-1, 96-2 КК України.

З урахуванням обставин, що розслідуються у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку, що таке обмеження прав є пропорційним обмеженням та спрямоване на досягнення дієвості завдань кримінального провадження, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вищевказаного майна відповідає принципу розумності, є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження, та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб.

Твердження заявника про те, що слідчий суддя під час вирішення питання про арешт не вирішив яким чином кредитору ТОВ "ФРІ МАНІ" реалізовувати свої права в процедурі банкрутства ТОВ «Укрполіскорм», право вимоги до якого було продане, як діяти комітету кредиторів, переважне право голосу на зборах яких є у власника права вимоги ТОВ "ФРІ МАНІ", хто буде виконувати обов`язки власника права вимоги на час арешту, хто та в якому розмірі буде нести відповідальність за пропуск позовної давності по стягненню чергових платежів з боржника та поручителів за час дії арешту, не беруться до уваги, оскільки не свідчать про те, що арешт на майно (право вимоги) накладено необґрунтовано.

Згідно ч. 10 ст. 100 КПК України під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації насамперед має бути вирішене питання про повернення грошей, цінностей та іншого майна власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. При цьому, п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України встановлено, що гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Питання про спеціальну конфіскацію вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження (абзац 1 частини 9 статті 100 КПК).

Отже, вирішення питання про повернення майна власнику (законному володільцю) чи застосування щодо такого майна спеціальної конфіскації вирішується лише під час ухвалення судом вироку, а тому доводи заявника про неможливість застосування спеціальної конфіскації, а отже й неможливість вжиття такого заходу забезпечення як арешт майна з цією метою, на даній стадії кримінального провадження слідчим суддею не приймаються, оскільки під час вирішення питання про арешт майна слідчий суддя має врахувати саме можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України), що і було враховано слідчим суддею та обґрунтовано накладено арешт на право вимоги з цієї підстави.

Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що арешт накладено обґрунтовано.

Крім того, порушення, про які зазначає заявник, були усунуті колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду при розгляді апеляційної скарги адвоката Чорного Олександра Володимировича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРІ МАНІ» на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.01.2021 про арешт майна в ухвалі, постановленій 04.03.2021 у справі № 991/519/21. В зазначеній ухвалі суд апеляційної інстанції дійшов висновок щодо обґрунтованості арешту майна та законності постановленого слідчим суддею Вищого антикорупційного суду зазначеного судового рішення.

Інші доводи викладені у клопотанні, не спростовують висновку про обґрунтованість накладеного арешту.

Доводів про те, що відпала необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, заявник не наводить. Разом з цим, оцінюючи доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення, слідчий суддя враховує, що на теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, усі обставини вчинення кримінальних правопорушень на даний час встановлюються органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а отже скасування арешту майна (права вимоги) може призвести до відчуження, перетворення та приховування майна, оскільки вказане право вимоги уже двічі було продано різним суб`єктам господарської діяльності за короткий період часу, за такого існує реальна можливість подальшого відчуження права вимоги, стягнення предмета вимоги, що в свою чергу зашкодить подальшому проведенню досудового розслідування та судового розгляду справи по суті.

З урахуванням характеру та специфіки злочинів, що розслідуються у вказаному кримінальному проваджені, а також з огляду на те, що кримінальне провадження не завершено, є обгрунтовані підстави для висновку, що потреба у застосуванні арешту на даний час не відпала.

Таким чином, оскільки арешт майна у кримінальному провадженні № 62019000000001257 від 08.08.2019 накладено обґрунтовано, що в свою чергу не спростовано заявником, та потреба у застосуванні арешту на даний час не відпала, слідчий суддя дійшов висновку, що підстави для задоволення клопотання про скасування арешту майна відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.174 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ А.В. БІЦЮК