Документ № 96330219

Справа № 362/4895/16-к

Провадження 1-кп/991/145/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

13 квітня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Кравчука О.О.,

суддів: Гавриленко Т.Г., Сікори К.О.

секретар судового засідання Слаква О.О.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Корзуна В.С.

потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 травня 2016 року за № 42016110000000264, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Новоградівка Донецької області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Вищим антикорупційним судом здійснюється судовий розгляд згаданого кримінального провадження.

Судом було призначено судові засідання, зокрема, у такі дати: 18.03.2021 р., 06.04.2021 р. та 13.04.2021 р.

17.03.2021 р. через канцелярію до Вищого антикорупційного суду електронною поштою надійшла заява від захисника Тимчишин Л.М. щодо неможливості її участі та участі обвинуваченого ОСОБА_3 у судовому розгляді, призначеному на 18.03.2021 р., у зв`язку з його хворобою (т. 13, а.с. 62) та долучила копію листка непрацездатності (т. 13, а.с. 63).

Разом із тим 06.04.2021 р. (т. 13, а.с. 86-88) та 13.04.2021 (т. 13, а.с. 107-109) захисник Тимчишин Л.М. електронною поштою надіслала до суду власні заяви про відкладення судового розгляду, в яких вказала про неможливість свого прибуття та прибуття обвинуваченого ОСОБА_3 у судові засідання у зв`язку із запровадженими транспортними обмеженнями, пов`язаними із посиленням карантинних заходів у м. Києві, водночас, не вказавши в чому саме полягають їх труднощі щодо прибуття та в обгрунтування своїх клопотань не надала жодних документів.

Водночас, у судові засідання обвинувачений ОСОБА_3 не з`явився, про причини свого неприбуття не повідомив.

Суд за власною ініціативою поставив на обговорення учасників судового засідання питання щодо накладення грошового стягнення на обвинуваченого ОСОБА_3 .

Прокурор уважав, що, оскільки інший обвинувачений - ОСОБА_2 у судове засідання прибув, то обвинувачений ОСОБА_3 також мав можливість прибути у судове засідання, а тому на нього необхідно накласти грошове стягнення.

Потерпіла ОСОБА_1 підтримала думку прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_2 у вирішенні цього питання поклався на розсуд суду.

Вирішуючи питання накладення грошового стягнення, суд виходить із такого.

Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК, обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - заздалегідь повідомити про це.

У ч. 1 ст. 138 КПК наведено перелік поважних причин неприбуття особи на виклик, серед яких у п. 3 - обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини), у п. 8 - інші обставини, які об`єктивно унеможливлюють з`явлення особи на виклик.

Відповідно до ст. 139 КПК, якщо обвинувачений, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом) не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку не прибуття на виклик слідчого судді, суду.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року у розмірі 2270 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 144 КПК, грошове стягнення під час судового провадження накладається за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою суду.

Згідно з ч. 2 ст. 146 КПК, під час судового провадження питання про накладення грошового стягнення на особу розглядається негайно після його ініціювання.

Згідно зі ст. 318 КПК, судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку. Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 323 КПК, якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення.

Із системного аналізу ст. 42 КПК, убачається, що беззаперечним обов`язком обвинуваченого є його явка за викликом до суду, а в разі наявності поважних причин неможливості прибути за викликом до суду у визначений час, передбачених ст. 138 КПК, обвинувачений зобов`язаний заздалегідь повідомити про це суд.

Як установлено судом, виклики обвинуваченого ОСОБА_3 у судові засідання, призначені на 06.04.2021 р. та 13.04.2021 р. було здійснено вчасно та належним чином.

Разом із тим, будучи належним чином повідомленим, обвинувачений ОСОБА_3 у визначений час у судові засідання не з`явився, про причини свого неприбуття заздалегідь не повідомив, не надав суду документів на підтвердження поважності причин неприбуття.

Така поведінка обвинуваченого ОСОБА_3 , на думку суду, свідчить про невиконання покладених на нього кримінальним процесуальним законом обов`язків.

Також у судові засідання не з`являється і захисник обвинуваченого адвокат Тимчишин Л.М., що унеможливлює заслуховування думки сторони захисту про застосування грошового стягнення.

Оскільки законом передбачено негайний розгляд відповідного питання після його ініціювання, а також можливості подання стороною захисту згідно ст. 147 КПК клопотання про скасування грошового стягнення, суд уважає за можливе розглянути питання про накладення грошового стягнення за відсутності сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_3 .

Щодо доводів захисника Тимчишин Л.М., висловлених у її заяві про відкладення судового розгляду, щодо неможливості прибуття обвинуваченого ОСОБА_3 у судові засідання через обмеження транспортного сполучення, суд зауважує, що в м. Києві дійсно встановлено обмеження міського транспортного сполучення, а перевезення пасажирів здійснюється лише за наявності спеціального квитка, разом із тим, заборон щодо міжміського транспортного сполучення немає.

Водночас, суд ураховує, що обвинувачений ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання у м. Києві та фактично проживає у с. Гвоздів Васильківського району Київської області. Однак, інший обвинувачений у цьому кримінальному провадженні, ОСОБА_2 , який також проживає у Васильківському районі Київської області, у с. Іванковичі, прибув у судове засідання. На думку суду, наведене свідчить, що обвинувачений ОСОБА_3 також мав можливість прибути в судові засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 121 КПК витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження підозрюваного, обвинуваченого, він несе самостійно.

З огляду на це, суд приходить до висновку про неприбуття обвинуваченого до суду за викликом 06.04.2021 р. та 13.04.2021 р. без поважних причин. Наведений факт, а також факт неповідомлення завчасно суду про причини свого неприбуття, свідчать про невиконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків. Неприбуття обвинуваченого спричинює порушення прав іншого обвинуваченого в цій справі та потерпілих на розгляд справи протягом розумного строку, а відсутність завчасного повідомлення суду - також спричинює відкладення і затримки в розгляді інших справ та ставить під загрозу право на обвинувачених на розгляд кримінальних проваджень в розумні строки в інших справах.

У зв`язку із цим суд уважає за доцільне накласти на обвинуваченого ОСОБА_3 грошове стягнення в межах, передбачених ст. 139 КПК, а саме в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що є більшим від мінімального розміру стягнення, однак складає 50% максимального розміру грошового стягнення.

Суд уважає, що, з огляду на неодноразовість неявки, мінімальний розмір стягнення буде недостатнім, водночас, грошове стягнення в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде достатнім для забезпечення належного виконання обвинуваченим ОСОБА_3 своїх процесуальних обов`язків.

Керуючись статтями 42, 139, 144, 146, 323 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Накласти грошове стягнення на обвинуваченого ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за неявку без поважних причин за викликом суду 06.04.2021 р. та 13.04.2021 р. та неповідомленння завчасно суду про причини свого неприбуття у розмірі 1-го прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2270 грн. 00 коп.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що відповідно до положень ст. 147 КПК , він має право на подання клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення суду, який її виніс, у разі наведення обґрунтованих доводів про безпідставність накладення грошового стягнення.

Клопотання подається до суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя Кравчук О.О.

Судді: Гавриленко Т.Г.

Сікора К.О.