Документ № 96330248

Справа № 991/2515/21

Провадження 1-кс/991/2563/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д., за участю секретаря судового засідання Батир Б.В., прокурора Скибенка О.І., захисників Сягровець Т.М., Стороженка Д.О., Стоянова М.М., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника Стоянова М.М. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 від 12.04.2021, подане в порядку ст. 201 КПК України,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло вищевказане клопотання захисника, у якому ОСОБА_2 просив змінити відносно ОСОБА_1 міру запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, з покладенням на нього обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою; повідомляти детектива (слідчого), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування стосовно обставин кримінального провадження № 52017000000000785 поза межами процесуальних дій з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Окрім того, раніше внесений за ОСОБА_1 розмір застави повернути заставодавцю.

В обґрунтування клопотання захисник Стоянов М.М. посилається на те, що наразі в рамках кримінального провадження № 52017000000000785 від 10.11.2017 за підозрою ОСОБА_1 відбувається ознайомлення сторін кримінального провадження з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, що може свідчити про фактичне зібрання стороною обвинувачення всього арсеналу доказів, які будуть достатніми для подальшого складання та направлення обвинувального акту до суду. На даний час до ОСОБА_1 діє запобіжний захід у вигляді застави з покладенням на підозрюваного зобов`язань, передбачених ст. 194 КПК України. Заставодавцем є третя особа, яка в інтересах ОСОБА_1 внесла відповідну суму застави, а відтак, в рамках даного кримінального провадження, попри обмеження прав ОСОБА_1 , відбувається також хоча й свідоме, проте доволі тривале обмеження прав третьої особи (заставодавця). Також захисник зазначає, що та процесуальна гарантія у вигляді можливого звернення застави в дохід держави, у випадку порушення процесуальних обов`язків ОСОБА_1 , призведе виключно до негативних наслідків для заставодавця, а відтак, не може сама по собі щоразу прокурором трактуватися як обставина, яка є необхідною для продовження строку дії обов`язків відносно ОСОБА_1 . Разом з тим, захисник Стоянов М.М. посилається на той факт, що ОСОБА_1 вже довів за весь час досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження, що його процесуальна поведінка являється добросовісною та позитивною, а також те, що він не мав та не має наміру допускати будь-яких процесуальних порушень як умов застосованої відносно нього міри запобіжного заходу, так і відповідних покладених на нього обов`язків. Між тим, для об`єктивності адвокат зауважує, що по суті досягнення мети застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 в рамках даного кримінального провадження забезпечується покладенням на нього відповідних процесуальних обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України. Водночас ті чи інші процесуальні обов`язки можуть бути покладені на ОСОБА_1 й при зміні відносно нього міри запобіжного заходу на особисте зобов`язання.

У судовому засіданні підозрюваний та його захисники просили задовольнити клопотання, зазначивши при цьому, що характер процесуальної поведінки ОСОБА_1 в черговий раз доводить, що останній не має будь-якого наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а бажає всіма правовими засобами довести своє чесне ім`я та свою невинуватість у інкримінованих йому діях.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання сторони захисту.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали, на які посилається захисник, обґрунтовуючи доводи клопотання, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Вирішуючи зазначене клопотання слід виходити із загальних засад кримінального процесу, серед яких диспозитивність, змагальність і рівність сторін в поданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, і положень, які регламентують взагалі можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в даному випадку запобіжних заходів і конкретний вибір того заходу, який в повній мірі зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також зможе запобігти спробам переховатися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, як того вимагає ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження за № 52017000000000785 від 10.11.2017, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26.07.2019, яку в подальшому було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 15.08.2019, відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на останнього відповідних процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в тому числі, у вигляді обов`язку носити електронний засіб контролю.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.09.2019 ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний період доби, в частині покладених на нього раніше обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Згодом, ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.09.2019 та від 21.11.2019 строк дії запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, продовжено.

17.01.2020 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду підозрюваному ОСОБА_1 змінено запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 525 500 гривень, з покладенням на останнього відповідних процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В свою чергу, ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.03.2020, 07.05.2020, 30.06.2020, 24.07.2020, 21.09.2020, 17.11.2020, 14.01.2021 та 11.03.2021 строк дії покладених на ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КГІК України, за винятком обов`язку носити електронний засіб контролю, було продовжено.

Отже, наявність обґрунтованої підозри та ризиків кримінального провадження перевірялася під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 кожного разу при продовженні дії покладених на підозрюваного обов`язків. Разом з тим, «обґрунтованість підозри» - поняття, яке не є незмінним протягом всього досудового розслідування. Зі сплином строку досудового розслідування відомості, на яких ґрунтується підозра, мають стати більш спроможними на користь причетності особи до вчинення кримінального правопорушення.

Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя не перевіряє обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення слідчого судді. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому слідчий суддя не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до підозрюваного відповідний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу досудового розслідування. Такий висновок опосередковано ґрунтується і на приписах ч. 5 ст. 201 КПК України, яка унеможливлює подання підозрюваним, його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.

В обґрунтування зміни запобіжного заходу захисник посилається на належне виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Однак слідчий суддя зауважує, що посилання захисника на добросовісне виконання підозрюваним таких обов`язків саме по собі не спростовує і не нівелює ризики, про які йдеться у вищевказаних ухвалах слідчих суддів Вищого антикорупційного суду про покладення та продовження строку дії обов`язків на підозрюваного. Виконання покладених обов`язків є обов`язковим для особи, щодо якої вони застосовані, їх виконання не можна представляти як таке, що залежить від волі підозрюваного і, тим більше, обумовлює зміну запобіжного заходу. Водночас відсутність встановлених раніше ризиків кримінального провадження не аргументована в тій мірі, щоб цього було достатньо для відповідного висновку про необхідність зміни запобіжного заходу.

Приписи ч. 5 ст. 194 КПК України обумовлюють покладення обов`язків із застосуванням запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. Отже, покладення обов`язків є наслідком застосування запобіжного заходу, вони мають похідний характер і залежать від застосованого запобіжного заходу (його суворості), а не навпаки. Тому зменшення переліку обов`язків не може впливати на застосований запобіжний захід і не є підставою для його зміни.

Як свідчать подані матеріали, єдиним ризиком кримінального провадження, на який опирається орган досудового розслідування, є можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, що вимірюється суворістю можливого покарання. Однак, за твердженнями адвоката Стоянова М.М., враховуючи тривалий час досудового розслідування та належну поведінку підозрюваного, яка, до речі, не заперечується прокурором, такий ризик себе вичерпав. Тож, на думку сторони захисту, слідчий суддя має переглянути поняття суворості покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_1 .

Так, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосована до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.

До того ж, Європейський суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58).

Враховуючи викладену правову позицію, безпідставність наявного ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду сторона захисту підтверджує тим, що ОСОБА_1 вже довів за весь час досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження, що його процесуальна поведінка являється добросовісною та позитивною, й що він не мав та не має наміру допускати будь-яких процесуальних порушень як умов застосованої відносно нього міри запобіжного заходу, так і відповідних покладених на нього обов`язків. А тому викладене свідчать про те, що ОСОБА_1 не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Також необхідно відмітити, що ОСОБА_1 не порушував обов`язки підозрюваного. Натомість, усі його дії скеровані на допомогу якісного та об`єктивного досудового розслідування для становлення дійсних обставин справи. Отже відсутні факти неправильної (недобросовісної) процесуальної поведінки ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52017000000000785, що надає змогу слідчому судді дійти висновків про зменшення ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При вирішенні клопотання про зміну обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, керуючись ст. 178 КПК України та практикою Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, повинен врахувати окрім тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на відсутність та/або на користь зменшення ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ, заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого судом порушення, а також усунення підстави для надходження до суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в суді.

З огляду на викладене суд звертає увагу на рішення у справі «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року, відповідно до якого зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для застосування запобіжного заходу, і судові органи мають навести інші підстави для продовження строку дії запобіжного заходу.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, за час досудового розслідування ОСОБА_1 з обґрунтованих підстав зменшувались процесуальні обов`язки, зокрема, такі як носіння електронного засобу контролю, відсутність якого не призвела до порушення процесуальної поведінки підозрюваного. Тож належна поведінка ОСОБА_1 щодо виконання покладених судовою ухвалою обов`язків та сприяння з його сторони досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні тягнуть за собою позитивні наслідки, які дають підстави до зміни запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає за можливе дослідити майновий стан підозрюваного в тій мірі, яка може обумовити зміну запобіжного заходу або зменшення раніше визначеного розміру застави.

Застава як вид запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків з умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК). При цьому, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Водночас визначені у ч. 5 ст. 182 КПК України мінімальні і максимальні розміри застави дають можливість досягти мети запобіжного заходу без обмеження права на свободу та особисту недоторканність. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень, що сприяє виконанню завдань кримінального провадження.

Отже, КПК України пов`язує можливість забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та нівелювання ризиків кримінального провадження не самою заставою як видом запобіжного заходу, а заставою у відповідному розмірі, який визначається з урахуванням різних критеріїв, закріплених у ч. 5 ст. 182 та ст. 178 КПК України. Відповідно, зменшення чи збільшення розміру застави впливає на рівень таких гарантій і має бути пропорційним обставинам кримінального провадження, встановленим ризикам кримінального провадження, обов`язкам підозрюваного і стадії кримінального провадження. За таких умов зменшення або збільшення розміру застави може вважитися зміною запобіжного заходу (застави у відповідному розмірі) на запобіжний захід того самого виду (заставу), однак більшої або меншої суворості.

З наявних матеріалів вбачається, що згідно платіжного доручення № 1 від 22.01.2020, ОСОБА_14 на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 17.01.2020 у справі № 991/460/20 вніс заставу в розмірі 525 500,00 грн.

Під час судового засідання встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017 наразі завершено і перебуває на стадії відкриття матеріалів, як того вимагає ст. 290 КПК України.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 290 КПК України визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Отже завершення досудового розслідування означає, що у розпорядженні сторони обвинувачення опиняються всі необхідні для подальших етапів кримінального провадження докази.

Завершення досудового розслідування і, як наслідок, належна поведінка підозрюваного, що обумовлювала сприяння досудовому розслідуванню є новою обставиною, яка перебуває у безпосередньому взаємному зв`язку із застосованим щодо ОСОБА_1 запобіжним заходом. Виникнення цієї обставини може зумовлювати зміну застосованого до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави в контексті зменшення його розміру.

Застава у кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до підозрюваного та накладає відповідні зобов`язання не тільки на підозрюваного, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за підозрюваного (заставодавця). За умови зменшення існування ризику кримінального провадження застава зможе і в подальшому достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, хоча і в меншому розмірі, ніж її було визначено первісно.

На переконання слідчого судді та з урахуванням майнового та соціального стану ОСОБА_1 , продовження існування мінімального ризику переховування через уникнення покарання, оскільки матеріали з обвинувальним актом будуть передані до суду, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 315 300 грн, здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків. А матеріали клопотання свідчать про те, що зазначений розмір застави, з однієї сторони, є цілком помірним для підозрюваного (застава вже в будь-якому випадку внесена у значно більшій сумі формально третьою особою), з іншої - залишається необхідно високим для забезпечення ризику втрати цих грошових коштів у разі невиконання підозрюваним покладених обов`язків.

Підсумовуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для зміни застосованого відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу на запобіжний захід у виді застави в іншому розмірі - 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 315 300 грн, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У зв`язку із зміною підозрюваному запобіжного заходу слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування стосовно обставин кримінального провадження № 52017000000000785 поза межами процесуальних дій з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 також із наступними особами: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 ; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З огляду викладене, клопотання захисника в порядку ст. 201 КПК України слід задовольнити частково та змінити запобіжний захід відносно підозрюваного ОСОБА_1 шляхом зменшення розміру застави до 315 300 грн, з покладенням обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України. В іншій частині у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 131, 132, 176-178, 193-195, 196, 201, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника Стоянова М.М. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 від 12.04.2021, подане в порядку ст. 201 КПК України, про зміну запобіжного заходу, задовольнити частково.

Змінити застосований ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.01.2020 до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави, шляхом зменшення розміру застави до 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 315 300 гривень (триста п`ятнадцять тисяч триста гривень).

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, строком до 10 травня 2021 року включно, а саме:

- прибувати до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

- повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування стосовно обставин кримінального провадження № 52017000000000785 поза межами процесуальних дій з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 також із наступними особами: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 ;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В іншій частині у задоволенні клопотання відмовити.

Повернути заставодавцю ОСОБА_14 кошти в сумі 210 200 (двісті десять тисяч двісті) гривень, внесені ним як застава за підозрюваного ОСОБА_1 , згідно ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 січня 2020 року у справі № 991/460/20 (провадження 1-кс/991/464/20) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду код ЄДРПОУ 42836259, банк отримувача: Державна казначейська служба України в місті Києві, номер рахунку за стандартом ІВАN НОМЕР_1 , згідно квитанції № 1 від 22.01.2020.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.Д. Воронько