- Головуючий суддя (ВАКС): Ногачевський В.В.
Справа № 991/2475/21
Провадження № 1-кс/991/2521/21
УХВАЛА
13 квітня 2021 рокумісто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
підозрюваного ОСОБА_4,
його захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7, про арешт майна у кримінальному провадженні №52021000000000016 від 14.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України.
(1) Короткий виклад змісту поданого клопотання
09.04.2021 Вищим антикорупційним судом отримано зазначене клопотання про арешт майна.
Мотивуючи своє клопотання, прокурор зазначає про таке.
Національним антикорупційним бюро України (далі НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі КК України). 07.04.2021 ОСОБА_4 Генеральним прокурором повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.369КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що у власності ОСОБА_4 перебуває таке майно:
- будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 90,1 м.кв., реєстраційний номер 24451630;
- земельна ділянка загальною площею 0,2056 га з кадастровим номером: 7422080600:02:001:0025, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;
- будинок за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 37,2 м.кв., реєстраційний номер 16533592;
- квартира за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер 33879903;
- автомобіль MAZDA CX-5 білого кольору, 2014 року випуску, держномер НОМЕР_1 ;
- автомобіль HONDA CR-V сірого кольору, 2008 року випуску, держномер НОМЕР_2 ;
- автомобіль ТОYОТА СОRОLLА 1.6 сірого кольору, 2012 року випуску, держномер НОМЕР_3 ;
- корпоративні права у ТОВ «ЄВРО 2012» у розмірі 44000 грн.;
- корпоративні права у ТОВ «ЄВРО-2012» у розмірі 44000 грн.;
- 50 % корпоративних прав у ТБ «КОНСТАНТА» у розмірі 2500 грн.
Крім того, в ході обшуку житла ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3, було виявлено та вилучено грошові кошти, які, на думку органу досудового розслідування, належать ОСОБА_4, а саме: 10375 Євро, 23227 доларів США та 84000 грн.
У клопотанні зазначено, що у випадку направлення обвинувального акта до суду для розгляду по суті та визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, до нього може бути застосовано покарання у виді конфіскації майна. Це слугує підставою для накладення арешту.
До того ж, 07.04.2021 директором НАБУ винесено постанову про попередній арешт майна ОСОБА_4 . Наступного дня її для виконання направлено до відповідних органів та установ.
Прокурор також зазначає про необхідність проведення розгляду клопотання у закритому судовому засіданні, а також не розголошувати під час оприлюднення рішення відомості, які містяться у фабулі кримінального провадження, прізвища особи підозрюваного, а також інформацію, що міститься у додатках до клопотання.
(2) Щодо гласності та відкритості судового процесу
Особою, що подала клопотання, жодним чином не обґрунтовано необхідність проведення судового засідання у закритому режимі, у цій частині клопотання детектив не підтримав. Таким чином, розгляд необхідно проводити у відкритому засіданні.
(3) Позиції учасників провадження
У судовому засіданні детектив підтримав доводи, що містяться у клопотанні, просив його задовольнити. Він також долучив доручення на участь у судовому засіданні під час розгляду клопотання, надане прокурором ОСОБА_7 .
Підозрюваний та його захисники просили відмовити у задоволенні клопотання. Адвокат ОСОБА_5 пояснив, що грошові кошти у сумі 10375 Євро та 23227 доларів США ОСОБА_4 не належать, вони є власністю ОСОБА_8, та є грошами на її навчання. Також частина з коштів належить матері дружини підозрюваного, однак вони зберігаються вдома у родини Донців. Крім того, щодо знайдених грошових коштів у сумі 84000 грн. захисник пояснив, що частина з них у сумі 79000 грн. належать ОСОБА_9, який є клієнтом ОСОБА_4, проте знаходились у нього на зберіганні. Зазначене, як вказав захисник, підтверджують надані під час судового засідання документи (копії договору про надання правової допомоги, акта передачі на зберігання грошових коштів від 11.12.2020, заяви від 19.01.2020, договору №0510022640 від 01.11.2020 з додатками тощо).
Адвокат ОСОБА_6 звернула увагу слідчого судді на її заперечення, які вона додала до протоколу обшуку. Договір з власною матір`ю на зберігання грошей вона не укладала, адже не вважала це за необхідне. Вказала, що частина знайдених коштів необхідні для навчання їхньої доньки.
В свою чергу, детектив ОСОБА_3 вказав, що окрім акта прийому-передачі коштів жодних інших підтверджень щодо належності грошей не підозрюваному сторона захисту не надала. Крім цього, цей документ викликає великі сумніви, адже під час обшуку про його існування не було зазначено. Тому детектив припускає, що його було виготовлено після вилучення коштів. Дружина ОСОБА_4 та сам підозрюваний під час вирішення питання про застосування до нього запобіжного заходу вказували, що гроші належать їм спільно, які вони заробили шляхом здійснення адвокатської діяльності. Щодо тверджень, що певні гроші належать дочці підозрюваного, то детектив звернув увагу, що їх донька 2001 року народження, тому у неї нема таких доходів, це ж стосується також і тещі підозрюваного.
Підозрюваний вказав, що розмір земельної ділянки не відповідає тому, що зазначений у клопотанні, він є меншим, на підтвердження чого надав два державні акти на право власності на земельну ділянку. Вказав про витрати, які необхідні для навчання дітей, ОСОБА_4 надав копії квитанцій, згідно з якими вносив гроші на рахунки своєї доньки. Кошти не ховав, вони були надані добровільно під час обшуку у квартирі, тому просив їх не арештовувати.
(4) Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при вирішенні клопотання
У відповідності до підпункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
-існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
-потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
-може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, підлягає можливій конфіскації.
Для забезпечення конфіскації майна арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (перший абзац частини 5 ст.170 КПК).
Згідно з приписами ч.10 ст.170 КПК арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі і на корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч.1 ст.173 КПК). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
До того ж, за змістом ч.2 ст.173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого:
-правову підставу для арешту майна;
-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;
-розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
-наслідки арешту майна для, зокрема, підозрюваного, третіх осіб;
Отже, з аналізу зазначених у попередніх абзацах норм КПК вбачається, що арешт майна можливо застосувати якщо:
1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна;
2)майно, на яке накладається арешт, перебуває у власності осіб, щодо майна яких його дозволено накладати;
3)квартира, будинок, автомобіль та ін. є тими видами майна, на які може бути накладено арешт;
4)це майно може підлягати конфіскації як вид покарання;
5)буде досягнуто завдань, для виконання яких слідчий чи прокурор звертається із клопотанням;
6)наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються, будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження.
У процесі вирішення вказаних питань, слідчий суддя робить наступні висновки щодо кожного з них.
(4.1) Прокурором доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна
Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені. Проте, воно висвітлено у практиці Європейського суду з прав людини, що підлягає застосуванню українськими судами.
Термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»). Обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна бути заснована на об`єктивних фактах, наданих суду стороною обвинувачення.
Цей стандарт переконання є нижчим, ніж стандарт переконання «поза розумним сумнівом», та вимагає меншої ваги доказів, ніж для вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи на стадії судового розгляду.
Таким чином, слідчому судді необхідно оцінити відповідність підозри цій правовій кваліфікації лише для встановлення її обґрунтованості (тобто, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_4 міг вчинити саме цей злочин). При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
З матеріалів клопотання вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України проводиться за фактом можливого надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої влади, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
07.04.2021 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України.
Згідно з приміткою до ст. 364-1 КК України у статті 369 цього Кодексу під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.
Відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у статті 369 цього Кодексу є, зокрема, судді.
Кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК України).
Шляхом сукупного аналізу документів, які додані до клопотання, та з урахуванням пояснень сторін, слідчий суддя робить висновок, що могло бути вчинене кримінальне правопорушення, про яке зазначається у клопотанні.
Такий висновок ґрунтується на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні документів, зокрема: копії заяви ОСОБА_10 від 14.01.2021 та копії протоколу допиту його як свідка від 06.04.2021; копії документів в адміністративній справі №640/32334/20; копії протоколів огляду та вручення грошових коштів від 25.03.2021 та 05.04.2021; копії протоколу обшуку від 06.04.2021 та 07.04.2021, протоколу огляду речей від 07.04.2021, 08.04.2021; копії інших матеріалів кримінального провадження в їх сукупності.
Таким чином, описані вище обставини дають можливість зробити висновок, що наразі існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.4 ст.27 ч.3 ст.369 КК України. Воно носить такий ступінь тяжкості, що дає слідчому судді підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту.
Необхідно також зауважити, що на цьому етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність складу злочину, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення та ступінь її вини.
(4.2) Майно, на яке накладається арешт, перебуває у власності осіб, щодо майна яких його дозволено накладати.
Арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання може бути накладений на майно, серед інших, підозрюваного.
Прокурором підтверджено належність вказаного у клопотанні нерухомого, рухомого майна, корпоративних прав саме ОСОБА_4 . До клопотання додано відповідні витяги із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційні картки на транспортний засіб, інформаційними довідками щодо ТОВ«Євро 2012», ТОВ «Євро-2012» та Товарної біржі «Константа».
При цьому, зважаючи на розбіжності у твердженнях учасників щодо належності вилучених грошових коштів, слідчий суддя насамперед має встановити цю обставину, адже вона має вирішальне значення під час вирішення клопотання про арешту майна.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина 5 статті 132 КПК). Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (частина 2 статті 84 КПК).
Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 Цивільного кодексу України (частина 1 статті 937 Цивільного кодексу України). У письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (пункт 3 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України).
Отже, договір зберігання має вчинятися у письмовій формі у разі зберігання речей чи коштів на суму, що перевищує 340 грн.
Наявність володіння породжує презумпцію власності (статті 396, 400 та інші Цивільного кодексу України). Вказана презумпція діє перш за все стосовно рухомих речей, право власності чи правочини щодо яких не підлягають державній реєстрації, чи відчуження яких не потребує нотаріального посвідчення письмових правочинів, та діє доти, доки не буде доведене протилежне.
Так, грошові кошти були знайдені у квартирі, яка на праві власності належить ОСОБА_4 . При цьому, твердження сторони захисту щодо належності майна доньці, клієнту підозрюваного, а також матері дружини ОСОБА_4 слідчий суддя вважає непереконливими.
Наявність у доньки підозрюваного (донька 2001 року народження, наразі навчається в університеті) значних грошових коштів, до того ж, в іноземній валюті у сумі 10375 Євро та 23227 доларів США викликає сумніви.
Слідчий суддя також відхиляє доводи сторони захисту, що кошти у сумі 79000 грн. належать клієнту ОСОБА_4, які адвокат прийняв на зберігання на підставі акта передачі на зберігання коштів. Такі доводи є непереконливими, зважаючи насамперед на те, що вони були знайдені у квартирі ОСОБА_4, навіть не в офісі за адресою здійснення адвокатської діяльності. Така сума є значною. Слушним слідчий суддя вважає заперечення детектива, надані під час судового засідання, що під час обшуку та вилучення грошових коштів ОСОБА_4 не надав документів, що підтверджували б зберігання коштів клієнта, в тому числі акт передачі на зберігання коштів.
Непереконливими слідчий суддя сприймає й твердження щодо належності частини вилучених коштів матері дружини ОСОБА_4 . Так, остання у квартирі по АДРЕСА_4 не проживає. Не надано відомостей про доходи тещі ОСОБА_4, які могли б підтвердити її реальну можливість заощадити такі кошти.
Зважаючи на те, що грошові кошти були знайдені саме у квартирі ОСОБА_4, сторона захисту не навела переконливих фактів, які могли б свідчити про належність грошових коштів іншим особам, слідчий суддя робить висновок, що останні належать саме ОСОБА_4 .
Таким чином, майно, на яке просить накласти арешт прокурор, є власністю ОСОБА_4, який, відповідно до статті 42 КПК та долученої до клопотання копії повідомлення про підозру від 07.04.2021, має статус підозрюваного.
(4.3) Квартира, будинок, автомобіль та ін. є тими видами майна, на які може бути накладено арешт.
Прокурор у своєму клопотанні просить накласти арешт на квартиру, житлові будинки, земельні ділянки. Таке майно є нерухомим (ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України). Автомобілі, відповідно до положень ч.2 ст.181 Цивільного кодексу України, відносяться до рухомого майна. Крім того, прокурор у клопотанні просить накласти арешт на корпоративні права ОСОБА_4 у товариствах та товарній біржі, а також грошові кошти, які вдалось відшукати у ході проведення обшуку. На зазначене майно, в силу вимог ч.10 ст.170 КПК, може бути накладено арешт.
(4.4) Арешт на майно необхідно накласти з метою забезпечення можливої конфіскації як вид покарання.
На вказане вище рухоме, нерухоме майно, корпоративні права, грошові кошти необхідно накласти арешт задля забезпечення конфіскації майна як виду покарання, зважаючи на таке.
Для забезпечення конфіскації майна як виду покарання арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може, зокрема, призначити покарання у виді конфіскації майна (ч.5 ст.170 КПК).
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу (ч. 1, 2 ст.59 КК України).
Під час встановлення правової підстави, що зумовлює арешт майна слідчий суддя виходить насамперед з того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст.27 ч. 3 ст. 369 КК України. Санкція цієї статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Такий злочин, відповідно до ч.5 ст.12 КК України, відноситься до тяжких.
Тому арешт рухомого, нерухомого майна, корпоративних прав, грошових коштів, вилучених у ході проведення обшуку, обумовлюється можливим застосуванням до підозрюваного покарання у виді конфіскації майна. При цьому слідчий суддя зважає на альтернативність такого виду покарання, однак на цей час позбавлений повноважень вирішувати питання доцільності чи недоцільності застосування покарання у майбутньому, а лише зважає на мету накладення арешту забезпечення збереження цього майна до того часу поки відповідне рішення за результатами розгляду провадження не буде прийнято компетентним суб`єктом.
Варто також вказати, що обставину наявності грошових коштів, які зберігаються особою вдома неможливо встановити шляхом вжиття слідчим, прокурором заходів, передбачених частиною першою статті 170 КПК, в тому числі їх неможливо відслідкувати шляхом надсилання різноманітних запитів до органів та установ.
(4.5) Завдяки арешту буде досягнуто завдань, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням.
Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У випадку ненакладення арешту на майно слідчий суддя вважає обґрунтованою можливість його відчуження, приховування. Такі ризики є реальним та випливають насамперед із можливої особистої зацікавленості ОСОБА_4 в уникненні зазначеного виду покарання за умови направлення обвинувального акта до суду та прийняття ним відповідного судового рішення.
(4.6) Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються, будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження.
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
КПК у частині четвертій статті 173 визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч.11 ст.170 КПК).
На думку слідчого судді, накладення арешту на нерухоме, рухоме майно, грошові кошти, корпоративні права ОСОБА_4 є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. При цьому суд враховує, серед іншого, суспільну небезпеку можливого кримінального правопорушення, його специфіку, тяжкість. Також, слідчий суддя вважає обґрунтованою вимогу прокурора застосувати заборону розпорядження майном, а для грошових коштів користування та розпорядження, зважаючи на встановлені ризики можливого відчуження, приховування майна.
Накладення арешту на майно не є припиненням або позбавленням права власності на нього. Такий захід є лише тимчасовим обмеженням права власності. При цьому, такі обмеження власності на майно не перешкоджають здійсненню звичайної господарської особи, адже не застосовується, зокрема, заборона користування майном.
Крім цього, слідчий суддя робить висновок, що арешт у цьому випадку є достатнім для забезпечення конфіскації майна як виду покарання, є пропорційним втручанням у права власника майна, та не матиме надмірних наслідків для нього та інших осіб.
Отже, клопотання про арешт майна необхідно задовольнити.
На підставі викладеного, слідчий суддя постановив:
1)клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7, про арешт майна задовольнити;
2)накласти арешт у виді позбавлення права відчуження та розпорядження на рухоме та нерухоме майно, корпоративні права ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на:
- будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 90,1 м.кв., реєстраційний номер НОМЕР_4 ;
- земельну ділянку загальною площею 0,2056 га з кадастровим номером: 7422080600:02:001:0025, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;
- будинок за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 37,2 м.кв., реєстраційний номер 16533592;
- квартиру за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер 33879903;
- автомобіль MAZDA CX-5 білого кольору, 2014 року випуску, держномер НОМЕР_1 ;
- автомобіль HONDA CR-V сірого кольору, 2008 року випуску, держномер НОМЕР_2 ;
- автомобіль ТОYОТА СОRОLLА 1.6 сірого кольору, 2012 року випуску, держномер НОМЕР_3 ;
- корпоративні права у ТОВ «ЄВРО 2012» (код ЄДРПОУ 35311839) у розмірі 44 000 грн.;
- корпоративні права у ТОВ «ЄВРО-2012» (код ЄДРПОУ 35332576) у розмірі 44 000 грн.;
- 50 % корпоративних прав у ТОВАРНА БIРЖА «КОНСТАНТА» (код ЄДРПОУ 36087369) у розмірі 2 500 грн;
3)накласти арешт у виді позбавлення права відчуження, розпорядження та користування на грошові кошти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на: 10375 Євро, 23227 доларів США, 84000 грн;
4)майно, зазначене у пункті 3 резолютивної частини ухвали, залишити на зберіганні в Національному антикорупційному бюро України.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Копію цієї ухвали вручити детективу та власнику майна негайно.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна у порядку, передбаченому частиною 1 статті 174 КПК.
На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Апеляційна скарга подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1