Документ № 96358222

Справа № 991/1973/21

Провадження №11-сс/991/246/21

суддя 1 інст. Михайленко В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого судді Чорненької Д.С.,

суддів: Глотова М. С., Калугіної І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Міленко О.В.,

прокурорів: Василенкова Б.М., Лемішко М.В.,

захисника: Пушкаря О.А.,

підозрюваної: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_1 - Пушкаря Олега Анатолійовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м.Дніпродзержинськ, жительки АДРЕСА_1 ,

за ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2021 року задоволено частково клопотання детектива НАБ України: застосовано відносно підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1209 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 744 430 грн. Крім того, на неї покладено обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; не відлучатися із Дніпропетровської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та свідками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України. Строк дії обов`язків визначено на два місяці до 25 травня 2021 року, але в межах строку досудового розслідування. Підставами для постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді застави зазначено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, який є особливо тяжким злочином; вона набула статусу підозрюваної; наявні ризики, передбачені п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема є ймовірність, що вона може переховуватися від органу досудового розслідування, здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, а тому на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді застави є об`єктивно необхідним. Враховуючи характер та обставини злочину, в якому підозрюється ОСОБА_1 , розмір завданих збитків, її майновий стан та індивідуальні обставини, слідчий суддя прийшов до висновку, що застава до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не здатна забезпечити виконання підозрюваною ОСОБА_1 покладених на неї обов`язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження, а тому визначила розмір, який перевищує межу, що встановлена п.3 ч.1 ст.182 КПК України. Посилання сторони обвинувачення на володіння підозрюваною ОСОБА_1 об`єктами нерухомого та рухомого майна, в обґрунтування заявленого розміру застави в розмірі 10 001 620,00 грн., слідчий суддя визнав некоректним, оскільки на її майно було накладено арешт, що унеможливлює будь-яке розпорядження ним, у тому числі, спрямування його на внесення застави. Встановив, що застава як запобіжний захід має середній рівень суворості, досліджені під час судового засідання ризики та обставини, свідчать, що менш суворий запобіжний захід, ніж застава, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування. Слідчий суддя відмовив у покладенні обов`язку носити електронний засіб контролю, оскільки не вважає такий обов`язок ефективним та необхідним.

29 березня 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваної ОСОБА_1 - Пушкаря О.А. та 16 квітня 2021 року доповнення до неї, в якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання детектива НАБ України про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відмовити в повному обсязі. Вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою та незаконною, постановленою з істотними порушеннями вимог КПК України, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що підозра є необгрунтованою, оскільки відсутній корисливий мотив та мета, суб`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 злочину. Відсутні підстави вважати, що майно вибуло і не буде повернуто. Крім того, слідчий суддя не врахував, що всі проведені дії виконувалися в рамках договірних відносин, на підставі відповідних фінанансово-господарських документів. Збитки в даному кримінальному провадженні відсутні, що підтверджується висновком комісійної судової економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаруса та листом-роз`ясненням НБ України від 20 січня 2021 року щодо застосування постанови Правління НБ України №49 від 13 квітня 2020 року «Про затвердження Положення про визначення критеріїв для списання знецінених фінансових активів банків України за рахунок оціночних резервів під очікувані кредитні збитки». Вважає, що висновок експерта Українського науково-дослідного центру спеціальної техніки та судових експертиз СБ України №18/7 від 19 лютого 2021 року є незаконним, оскільки проведений експертами, які відповідно до Закону України «Про судову експертизу», не є незалежними в даному кримінальному провадженні від сторони обвинувачення - Генерального прокурора. Прокурор не довів наявність ризику переховування ОСОБА_1 від органу досудового розслідування через численні виїзди за межі України. Крім того, слідчий суддя на підставі листування, що міститься в матеріалах справи, зробив необгрунтований висновок про наявність ризиків незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження, знищення, приховування або спотворення речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин справи. Вважає, що визначений розмір застави не є співмірним доходам ОСОБА_1 та вартістю належного їй майна, оскільки за клопотанням сторони обвинувачення на все її майно було накладено арешт, що унеможливлює можливість розпорядження ним з метою внесення застави.

У судовому засіданні захисник Пушкар О.А., доводи зазначені в апеляційній скарзі підтримав, та просив її задовольнити. Підозрювана ОСОБА_1 підтримала позицію свого захисника.

Прокурори заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважають, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просять залишити його без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст.178 КПК України.

Відповідно до положень зазначеної норми, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався в повній мірі зазначених вимог закону та ухвалив законне та обгрунтоване рішення.

З матеріалів судової справи вбачається, що НАБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366, ч.5 ст.191 КК України, щодо підробки документів службовою особою, зловживання повноваженнями та розтрати майна АТ КБ «Приватбанк» в особливо великих розмірах колишніми посадовими особами банку та пов`язаними із ним юридичними особами.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Заступник Голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» - директор казначейства ОСОБА_3 , Голова Правління Банку ОСОБА_2 , начальник департаменту підтримки міжбанківських операцій казначейства ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 та інші невстановлені на теперішній час особи, усвідомлюючи, що ПАТ КБ «Приватбанк», з урахуванням позиції власників його істотної участі, у найближчий час буде визнаний неплатоспроможним та перейде під контроль держави, та, розуміючи, що у зв`язку із цим вони втратять контроль над грошовими коштами ПАТ КБ «Приватбанк», переслідуючи корисливу мету, з тим щоб кошти не поступили на користь держави, підготували та вирішили реалізувати злочинний план розтрати грошових коштів ПАТ КБ «Приватбанк» в особливо великому розмірі, а саме- шляхом незаконного списання зобов`язань компаній-нерезидентів Louis Dreyfus Company Suisse S.A. та Quadra Commodities S.A. (Швейцарія) перед AS «Privatbank» за рахунок коштів ПАТ КБ «Приватбанк», розміщених на кореспондентських рахунках в AS «Privatbank», організації незаконної та документально не обґрунтованої заміни боржника на підконтрольну та пов`язану з ПАТ КБ «Приватбанк» компанію для подальшої неможливості стягнення коштів на користь ПАТ КБ «Приватбанк» та прикриття вчиненого злочину.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підозрюються у тому, що, використовуючи своє службове становище та займані посади, порадами, усуненням перешкод, сприяли розтраті грошових коштів ПАТ КБ «Приватбанк», а також приховуванню кримінального правопорушення шляхом організації виходу на роботу осіб, які були безпосередньо підпорядковані їм у зв`язку із займаними посадами, а також інших співробітників ПАТ КБ «Приватбанк», за допомогою яких були внесені зміни до бухгалтерських документів; розробленням механізмів приховування кримінального правопорушення; наданням вказівок працівникам Банку про вчинення окремих дій, необхідних для реалізації злочинного плану; за необхідності самостійним внесенням відомостей до програмних комплексів ПАТ КБ «Приватбанк»; а також організували внесення змін до раніше складених у ПАТ КБ «Приватбанк» документів.

Сторона захисту вказує, що ухвала слідчого судді від 25 березня 2021 року є незаконною, оскільки підозра у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, є не обгрутованою та не підтверджується конкретними фактами та обставинами.

Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами, виходячи з такого.

З поняття «обґрунтована підозра», яке міститься у п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», вбачається, що обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

З ухвали слідчого судді від 25 березня 2021 року, вбачається, що слідчий суддя дослідив клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, та, всупереч доводів сторони захисту, обгрунтовано встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що підозра ОСОБА_1 за ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України є обґрунтованою, оскільки дане твердження грунтується на досліджених матеріалах судової справи.

Колегія суддів звертає увагу, що в Національного банку України, у відповідності до норм КПК України, відсутні повноваження визначати розмір наявності збитків у кримінальному провадженні, а тому доводи сторони захисту, що списання знеціненого фінансового активу за рахунок оціночного резерзу не є фактом завдання шкоди банку, не знайшли свого підтвердження.

Крім того, посилання сторони захисту на висновок експертів за результатами проведення комісійної економічної експертизи від 26 липня 2019 року № 2473/2474/19-71/2475/2476/19-72 не спростовує докладний опис проведених досліджень висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України № 18/7 від 19 лютого 2021 року, оскільки містить інший предмет дослідження.

Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 (ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України), який є особливо тяжким злочином, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, та показання свідків, з якими раніше працювала підозрювана ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності підстав вважати, що існують ризики, зазначені в п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України. Обґрунтованим також колегія суддів вважає і висновок слідчого судді, що з урахуванням вищезазначених обставин, застосування більш м`яких запобіжних заходів може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування. Крім того, на думку колегії суддів, інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваної та виконання нею процесуальних обов`язків.

Відомості, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, в тому числі щодо відсутності ризиків, а саме: переховування ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та здійснення незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження, знищення, приховування або спотворення речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин справи, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, оскільки оскаржувана ухвала слідчого судді містить ретельне обґрунтування кожного з ризиків, з чим погоджується і колегія суддів.

Перевіряючи ухвалу слідчого судді в частині визначеного підозрюваній ОСОБА_1 розміру застави, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При визначенні розміру застави до уваги може братися розмір шкоди, що спричинив підозрюваний (справа «Мангурас проти Іспанії», рішення від 28 вересня 2010 року).

Оскільки, розмір завданих збитків за версією обвинувачення становить 314 901 825,8 дол. США, що станом на 16 грудня 2016 року складає 8 281 448 814,81 грн., колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність виключного випадку, визначеного ч.5 ст.182 КПК України та існування підстав для призначення суми застави більшої ніж передбачає максимальна межа п.3 ч.5 ст.182 КПК України, і застава 1209 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 744 430 грн., у повній мірі забезпечить належне виконання покладених на підозрювану ОСОБА_1 обов`язків та її належну поведінку.

Твердження сторони захисту, що розмір застави є не співмірним не знайшли свого підтвердження, оскільки слідчим суддею враховано розмір доходу підозрюваної, згідно відомостей: з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих фізичними особами від податкових агентів, а також отримання нею грошових коштів поза межами офіційної заробітної плати протягом 2017-2020 років, що підтверджується листуванням у месенджері WhatsApp, тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , наявність ризиків, розмір шкоди.

На думку колегії суддів застосована міра запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваної ОСОБА_1 є пропорційною меті забезпечення кримінального провадження.

За таких обставин, запобіжний захід у вигляді застави є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_1 та запобігти ризикам, доведеним прокурором.

Таким чином, доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо незаконності, необґрунтованості ухвали слідчого судді, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, колегією суддів не встановлено.

Згідно з ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

У зв`язку з викладеним та, приймаючи до уваги, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення оскаржуваної ухвали без змін.

Керуючись ст.ст. 309, 131, 132, 176, 177, 182, 194, 370, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_1 - Пушкаря Олега Анатолійовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2021 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Д.С. Чорненька

судді: М.С. Глотов

І.О. Калугіна